Гучні справи
Нещодавно наша країна пережила непрості президентські та парламентські перегони. Вся бізнес-спільнота перебувала в очікуванні перших кроків з боку нової влади. Особливі сподівання були на спрощення процедури ведення бізнесу та зростання привабливості України для іноземних інвесторів. Початок нової політичної ери розпочався очікувано — цілковитою заміною всіх керівників на ключових державних посадах. Крім того, діюча влада отримала більшість у парламенті та вже розпочала доволі активну роботу щодо внесених змін до чинного законодавства. З боку нової влади вже анонсовані подальші кроки: повна приватизація держаних підприємств, зняття мораторію на продаж землі, прийняття закону про концесії, зміни до Конституції України та ін. Деякі обіцянки, такі як зняття депутатської недоторканності та прийняття закону про імпічмент, президент уже виконав.
Водночас зі зміною політичної сили в Україні з різних джерел почали лунати претензії та звинувачення представників великого іноземного та вітчизняного бізнесу щодо тиску з боку правоохоронних органів, проведення численних слідчих дій, включаючи тривалі обшуки й арешти майна.
Після ретельного аналізу можна сказати, що деякі кримінальні справи були порушені ще за часів попередньої влади, але саме зараз провадження були активізовані, як то справи, в яких фігурантами проходить компанія ДЕТЕК чи німецька компанія SAP. А низку гучних кримінальних справ справді було порушено вже за нової влади. Наприклад, справи, в яких фігурують найбільші підприємства, такі як «АрселорМіттал Кривий Ріг», ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», ПрАТ «Дніпроазот», ПрАТ «Дніпровський металургійний завод», ПрАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив». Кримінальні справи відкрито за фактом зловживання владою, порушенням екологічних норм та правил екологічної безпеки.
Окрім цього, щодо компанії «АрселорМіттал Кривий Ріг» декілька місяців тому була порушена кримінальна справа за ознаками кримінального правопорушення по факту екоциду (отруєння навколишнього природного середовища). Відбулися гучні обшуки, надано коментарі зі ЗМІ та проведено прес-конференції як правоохоронними органами, так і самою компанією. Наразі розслідування триває.
Після президентських перегонів, улітку, в засобах масової інформації з’явилася інформація, що Державне бюро розслідувань проводить обшуки у Фіскальній службі з метою вилучення документів, пов’язаних із підписанням мирової угоди між компанією «Філіп Морріс» і Україною. Нагадаємо, що в грудні 2018-го український уряд пішов на мирову угоду з виробником сигарет «Philip Morris» і відмовився від податкових претензій на суму 635 млн грн. Так, 5 грудня 2018 року на своєму засіданні Кабінет міністрів України прийняв відповідне розпорядження, зобов’язавши в.о. голови ДФС Олександра Власова підписати зазначену мирову угоду.
Також нещодавно об’єктом обшуків стала німецька компанія SAP. Відповідно до інформації, розміщеної в статті видання «Наші гроші», 3 вересня НАБУ провело обшуки в офісах двох фірм, у тому числі й «САП Україна», у рамках розслідування можливої розтрати коштів ДП«НАЕК «Енергоатом» при здійсненні закупівель ліцензійного програмного забезпечення. Кримінальна справа відкрита за фактом замаху на привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. Відповідно до інформації того самого видання: «НАБУ веде справу по тендеру «Енергоатому» на послуги із супроводу програмного забезпечення SAP ERP вартістю 27,06 млн грн».
З номера кримінального провадження видно, що справа не нова, але розслідування активізувалося саме зараз.
Спостерігаючи все це, напрошується слушне запитання: що це? Із чим пов’язані такі гучні претензії держави до найкрупніших іноземних та вітчизняних інвесторів ?
Відповідь дуже проста. Цей процес не новий, більше того, він закономірний для України, а для нас — експертів із бізнес-ризиків — він є досить прогнозованим та очікуваним. Упродовж 27 років незалежності України ми спостерігаємо постійне загострення відносин та зростання претензій держави до бізнесу, особливо після чергових президентських виборів та зміни політичної сили в країні. А це відбувається досить часто — кожні п’ять років (а то й частіше), а тому Україна в світі перебуває в категорії з доволі високими політичними ризиками. Політичні ж ризики напряму ведуть до бізнес-ризиків, а тому іноземних інвесторів, охочих «швидко вкладати» в нашу економіку, не вельми багато, навіть після зміни влади в країні.
Грубі порушення чи політична воля?
Однозначно на це запитання відповідь можливо дати тільки після детального аналізу справ. Але вже можна стверджувати, що кожен із потужних гравців, які нині зазнають тиску з боку правоохоронних органів, повинен був заздалегідь прорахувати для себе бізнесові ризики від зміни політичних сил.
Очевидно, що будь-які значні угоди (включаючи мирові), укладені з державою під час керівництва однієї політичної сили, не тільки можуть стати об’єктом пильної уваги нової влади, а й бути скасованими цими наступниками. Або отримання значних дотацій з державного бюджету чи будь-яких інших преференцій, включаючи монопольне становище в окремих сферах бізнесу, може стати об’єктом уваги правоохоронних органів й антимонопольного комітету. Крім того, закупівля товарів/послуг за кошти державного бюджету, особливо коли мова йде про мільйони, десятки та сотні мільйонів, однозначно буде об’єктом постійних і пильних вивчень із боку контролюючих та правоохоронних органів. Тому такі процеси повинні бути ідеальними.
Щодо порушень в діях бізнесу, які не тільки інкримінуються компаніям правоохоронними органами, а ще й публічно оголошуються через ЗМІ, то бізнесу необхідно чимало попрацювати, щоб довести відсутність порушень. Однак це особливо складно зробити, коли кредит довіри до влади, як це є сьогодні, дуже й дуже високий. А тому будь-яка заява з вуст гаранта Конституції, нібито певна компанія щось порушила, обов’язково завдає серйозної шкоди саме репутації бізнесу. Треба зрозуміти, що всі непрості конфлікти, які виникли або активізувалися останнім часом між бізнесом та вже новою владою, не є новими. Усе це вже було в Україні, і то не раз, за часів майже всіх президентів. Тому очікувати щось кардинально нове не слід.
Компроміс чи конфлікт
Виходячи з нашої практики супроводження складних та гучних конфліктів між державою та бізнесом, однозначно можна сказати, що компроміси ніколи не працювали для бізнесу і на його користь. Це ілюзія, «п’ятихвилинна» перерва. Після укладення компромісу конфлікт не зникає, навпаки, він стає складнішим. Після компромісу стає ще важче повернутися в позицію домінанта та довести свою правоту. Іноді це навіть не компроміси, а мікрокомпроміси. І на них бізнес іде щодня. І не так важливо, яким чином: чи то видаючи документи, чи інформацію, чи розкриваючи банківську таємницю, або ж сплачуючи донарахування, які не повинні бути погоджені та сплачені компанією. Ідучи на компроміс, компанія створює собі імідж гравця, готового виконати будь-яку забаганку, вимогу, навіть незаконну. Наприклад, коли ми приходимо у правоохоронні органи по справах своїх клієнтів, то бачимо, як бізнес сам, з власної волі, видає конфіденційні документи, натомість для їх отримання правоохоронні органи мали би звернутися щонайменше до суду. Але для чого виконувати процедури, якщо бізнес сам згоден їх порушувати? Для багатьох компаній найгостріший страх — це страх саме кримінального переслідування. І ось на якихось речах починаються компроміси. А ці компроміси потім виливаються в те, що в солідної та чистої іноземної компанії чомусь зростає кількість перевірок, донарахувань, кримінальних справ…
Якщо компанія перебуває в конфлікті, отже, це час, коли потрібно відстояти свої права. І не просто відстояти, а саме в рамках правового поля: якщо говоримо про верховенство права, то бізнес повинен почати із себе. Реформи — це чудово, але що зміниться, якщо сам бізнес не готовий застосовувати ті норми, які вже є, не готовий повертати державу в ті рамки, які вона сама ж для себе й прописала? Яка різниця для правоохоронця чи співробітника ДФС, є порушення для донарахування й відкриття кримінальної справи чи його нема, якщо вони самі за прийняття незаконних рішень не несуть жодної відповідальності? І тоді постає питання: яким чином бізнес змінить правила гри на прозорі, якщо сам не готовий систематично, день у день відстоювати свої права?
Якби ж то іноземний бізнес обрав для себе стратегію, що він не хоче втрачати гроші, а готовий за кожен факт порушення своїх прав притягати винних до відповідальності! І не тільки вибудовував би цю стратегію, а й упроваджував її кожен день, — тоді б і держава розуміла, що бізнес не пробачить і за кожен незаконний крок притягатиме до відповідальності. Саме тоді правила гри почали б змінюватися.
І хоч би як це дивно звучало, але держава поважає саме той бізнес, який не йде на компроміси, який ставить верховенство закону на чільне місце і крок за кроком відстоює свої права.
Так що ж заважає бізнесу щодня робити один простий рух — повертати чиновника або контролюючого назад у ту рамочку, за яку він вийшов?
Основні помилки бізнесу під час конфлікту з державою
Перша помилка бізнесу — це відсутність розуміння, що він зайшов у серозний конфлікт із державою. Дуже часто керівники компаній не бажають бачити реальну картинку, вважають ситуацію «тимчасовим непорозумінням», «незначною проблемою господарської діяльності», — та чим завгодно, лише не конфліктом! Відсутність реальної картини та її аналізу не дає повного бачення, не дає можливості розробити оптимальну стратегію виведення компанії з кризи та правильно визначити ризики.
Друга помилка — це відсутність єдиної стратегії та покрокового плану виходу з конфлікту чи кризи. Ця помилка тісно пов’язана з браком спеціалістів — як усередині компанії, так і зовні, — які уміли б системо виводити бізнес із кризи. Відсутність бачення «куди йти та що робити» спричиняє безліч дрібних помилок, які й заважають довести правоту позиції та законність ведення бізнесу. Дуже часто в конфліктах компанії віддають усю повноту ухвалення рішень штатним чи зовнішнім юристам. Це теж серйозний прорахунок, адже тільки юридичні інструменти не можуть вивести компанію з конфлікту високого рівня складності. Це лише один із багатьох інструментів, який має бути в арсеналі бізнесу.
Третя помилка — це відсутність стратегії репутаційного захисту в інформаційному полі (кризові комунікації). Зазвичай компанії покладаються й вимагають супроводження криз та конфліктів від штатних PR спеціалістів. Тому ми досить часто спостерігаємо або повне ігнорування з боку бізнесу гучних заяв у ЗМІ високопосадовців, оприлюднених коментарів щодо слідчих дій, обшуків, кримінальних справ. Або вкрай хибні, з погляду кризових комунікацій, заяви самих компаній, які не тільки не спростовують порушень, а навпаки, ще більше руйнують репутацію бізнесу. Помилка, тому що PR стратегія й кризові комунікації — це різні сфери, а тому для ефективного репутаційного захисту в інформаційному полі під час конфлікту потрібні саме практикуючі спеціалісти з кризових комунікацій.
Четверта помилка — це хибний підбір інструментів, які бізнес застосовує для виходу з конфлікту. Одні компанії роблять ставку лише на юридичні інструменти, інші беруть за основу винятково PR, треті гадають, що тільки GR допоможе їм вийти зі складної ситуації. Ми ж переконані, що вибір інструментів, їхня періодичність (на якій стадії використовувати) та основні їхні меседжі повинні тісно інтегруватися між собою та вибудовуватися в єдину стратегію. У процесі розвитку проблемної ситуації первісно обраний набір інструментів повинен постійно змінюватися. Обрання й використання лише одного інструмента або свідоме вибудовування стратегії тільки навколо нього нагадує картину, коли військовий генерал хоче виграти війну лише за допомогою списа, хоча арсенал супротивника становить піхоту, танки, авіацію й навіть флот.
На завершення зазначимо: на жаль, не існує чарівної палички, яка одним лише помахом миттєво й безболісно вирішить будь-яку проблему, кризу чи конфлікт. Криза, за своєю суттю, не є ні хорошим, ні поганим явищем. У перекладі з японської криза — це є і проблема, але водночас — і можливість. Кризи в бізнесі нічим не відрізняються від інших криз. Але вийти з неї переможцем чи програти — це вже залежить від конкретних дій особи, яка перебуває в такій кризі.
Читайте також: Ведення бізнесу в Україні в період політичної нестабільності: що потрібно взяти до уваги
Читайте новини в нашому додатку!
Google Play: https://play.google.com/store/apps/details?id=ua.com.grodas.ldaily&hl=ru
App Store: https://itunes.apple.com/us/app/ldaily/id1354384907?l=uk&ls=1&mt=8
Зверніть увагу!
«СНН ГРУП» володіє винятковими авторськими правами на інформацію, розміщену в даній статті.
Автор має виключне право контролювати використання даного матеріалу, що означає заборону на використання даної інформації без його згоди. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, фото, малюнки, інші матеріали.
Будь-яке використання матеріалу/інформації або будь-яку його частину з даної статті без письмової згоди автора заборонено.
Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо. У разі виявлених порушень автор має право на захист авторських прав в порядку, передбаченому ст. 50-53 Закону України «Про авторське право і суміжні права».
