Підвищення ефективності та інноваційності — запорука розвитку нашого підприємства, добробуту наших працівників

Євгеній Радовенюк, канд. техн. наук, головний виконавчий директор ТОВ Баришівська зернова компанія Grain Alliance, розповів LDaily про можливості розвитку земельного ринку України, особливості ведення аграрного бізнесу в сучасних реаліях та про соціальну відповідальність підприємства.

LDaily: Розкажіть, будь-ласка, про Зерновий альянс.

Є. Радовенюк: Минулого року Баришівська зернова компанія відсвяткувала 20 років своєї діяльності в Україні. Історію свою підприємство розпочало 1998 року. Вже за 10 років воно увійшло до складу Зернового альянсу. Нині Баришівська зернова компанія має 100% шведських інвестицій, обробляє 56 тис. га землі й активно розвивається. За останні 10 років ми вп’ятеро збільшили елеваторні потужності до позначки 256 тис. тонн зберігання, активно оновлюємо парк технічних засобів, запроваджуємо нові інвестиції у виробництво. Ми прагнемо бути максимально ефективним, стабільним, соціально відповідальним, потужним європейським агропідприємством, чуйним до проблем українського села.

LDaily: На яких територіях працюєте?

Є. Радовенюк: Ми обробляємо землі в Київській, Черкаській, Полтавській та Чернігівській областях.

LDaily: Чому саме ці регіони?

Є. Радовенюк: Це регіони, які мають глибокі аграрні традиції, високу культуру хліборобства. Природно, що саме на них і ставиться головний акцент. Не останню роль грають кліматичні зони: ці території не такі ризиковані, як на сході чи півдні України. Хоч у нас є й складні зони в Черкаській та Чернігівській областях. Але загалом, основний акцент у цьому питанні робимо на вдосконаленні технологій різних рівнів, упровадженні в роботу нової, сучасної техніки. Це допомагає зменшити погодні ризики.

LDaily: Нині в компанії працює 5 елеваторів. Чи плануєте Ви збільшити їх кількість?

Є. Радовенюк: Це питання залежить безпосередньо від обсягів виробництва, обсягів земельного банку. Зрозуміло, що підвищення цих характеристик зумовить розвиток і елеваторного господарства. Та на сьогодні ми вважаємо пріоритетнішою оптимізацію роботи вже створених потужностей. Першочергово працюємо над підвищенням пропускних спроможностей елеваторів, насамперед Пирятинського і Ніжинського. Ці потужності ми збудували, як кажуть, із нуля, з використанням сучасних технологій зберігання зерна. Також зосереджуємо чимало зусиль на створенні дієвих логістичних механізмів, оптимізації робіт у ланцюжку «прийом — зберігання — відвантаження».

LDaily: Розкажіть, будь-ласка, куди експортуєте сировину?

Є. Радовенюк: Географія наших відвантажень досить широка. Це й країни Європи, переправляємо збіжжя й до Азії. Наприклад, із Японією ми вже тривалий час співпрацюємо у напрямі товарної сої. Уся наша продукція в цьому кластері вирощується за найвищими критеріями якості, ми не застосовуємо жодних ГМО-компонентів. Повазі від наших клієнтів сприяє й робота калібрувального заводу в Баришівці, який оснащений сучасним обладнанням обробки зерна саме японського виробництва. Поки що працюємо через трейдерів, відвантаження йдуть через морські порти. У сучасних реаліях, щоб агровиробник став самостійними гравцем на цьому ринку, потрібні дуже значні обсяги виробництва.

LDaily: Як Ви охарактеризуєте агрогалузь України?

Є. Радовенюк: Я сказав би, що це драйвер української економіки. Те, що я чув, — 18 млрд із 42 млрд експортної виручки створює аграрний сектор. Це значний внесок. Можна сказати, що цей сектор активно зростає й розвивається, він доволі конкурентний. Ми бачимо, що після розгортання конфлікту на сході України постраждало чимало великих промислових підприємств, що серйозно позначилося на галузевих ринках. А зерновий ринок активно працює й активно розвивається. Більше того, він стимулює розвиток суміжних галузей. Якщо взяти транспорт, автомобільне сполучення, залізничні шляхи, то агросектор буде одним із найбільших замовників послуг перевізників. Загалом, сільгоспвиробництво — це дуже перспективна галузь і з погляду продуктивності праці, технологічності, виробничих результатів, вона має дуже високий потенціал. І галузь розвиватиметься. Попри те, не можна випускати з уваги і певних обмежень у ній. Минулого року був, мабуть, один із найбільших урожаїв за всю історію країни. Та логістична система була не готова до таких обсягів перевезень, було дуже складно відвантажувати зерно. Тому саме логістика — це та інфраструктура, яка найближчим часом потребуватиме найбільших інвестицій.

LDaily: Ви зараз маєте на увазі Укрзалізницю?

Є. Радовенюк: Здебільшого так. Поки що Укрзалізниця є таким собі тонким місцем для агровиробників. Але, гадаю, підуть інвестиції, логістичний сектор розвиватиметься й усе буде добре.

LDaily: Які ще тенденції ринку помічаєте?

Є. Радовенюк: Уже зараз зрозуміло, що ми маємо надзвичайно низький вплив на формування світових цін на зерно. Щоб просто про складне — маємо високі затрати на виробництво порівняно з ціновими пропозиціями. З одного боку — стабільно низькі ціни на зернові на світовому ринку через його щільність і високу конкуренцію. З другого боку — внутрішні питання, які впливають на вартість виробництва. Нині Україна прямує шляхом євроінтеграції, тож виникає природний відтік робочої сили. Далі — щороку зростають витрати на складові собівартості: на паливно-мастильні матеріали, на добрива, на оренду землі, оплату праці… При цьому на внутрішньому ринку висока конкуренція серед агровиробників. За цих реалій прибутковість у секторі виробництва зерна буде поступово, так би мовити, стискатися. Вона вимагатиме, з одного боку, оптимізації витрат, з другого — пошуку напрямів вертикальної інтеграції, організації виробничих систем для створення додаткової вартості. Та навіть за таких умов я все одно вважаю агрогалузь дуже перспективною в Україні.

LDaily: Як криза вплинула на цю галузь?

Є. Радовенюк: Це, мабуть, одна з галузей, яка не лише не постраждала від кризи, а навпаки, інтенсивно розвивалася й зростала. Навіть девальваційні процеси в зерновиробництві подекуди позитивно впливали на галузь. Усі ж знаємо: посіяли по 8 — зібрали по 11, посіяли по 13 — зібрали по 16. Такий довгий операційний цикл грав на руку аграрному сектору. Значні наслідки фінансової кризи, міжнародних криз, які виникали при цьому, мали мінімізований вплив на галузь. Упродовж цього періоду агровиробники не лише активно розвивалися й капіталізувалася, а й залишалися гарантією стабільності української економіки.

LDaily: До питань розвитку: які інновації Ви вже запровадили на виробництві та які плануєте?

Є. Радовенюк: В індустрії ми були одними з перших, хто впровадив інформаційні технології в агросфері. Та прогрес на місці не стоїть, і ми вже бачимо, які напрямки знову потребують інвестицій. За останні кілька років ми дійшли висновку, що суттєві зміни необхідні у технологіях посіву. Сьогодні ми впроваджуємо програму точного землеробства на наших полях. Це цілий комплекс, в який входить новітня техніка, інформаційні системи, нові підходи до самого процесу висівання. Якщо найближчі 4-5 років ми будемо активно інвестувати в розвиток елеваторної інфраструктури, то останні півтора року серйозно зайнялися посівом. Придбані нами нові агрегати ефективніші завдяки своїм технічним характеристикам. Для прикладу, ми вже використовуємо сівалки виробництва швецької компанії Vaderstad, і бачимо, що вони підтверджують реноме посівних комплексів, які є одними з найкращих у світі. Також у нас уже запущені системи синхронного водіння, які дають можливість прискорити темпи посіву, зменшити кількість задіяних агрегатів. Ця система впевнено працює в одному з наших регіонів. Інші наші інновації — в елеваторному господарстві. 2014 року виникли очікувані проблеми з постачанням газу в Україну. Тоді ми реалізували стратегію енергозбереження, згідно з якою обладнали наші елеватори теплогенераторами, які працюють на відходах зернообробки. І нині ми вже на 70% відмовилися від використання природного газу на елеваторах. Минулого року, коли ціни на блакитне паливо із 9000 сягнули до 14000-15000 у період «активного сезону», ми цього практично не відчули. Ми переконалися в енергоефективності й вигідності, коли наші витрати при стандартній вологості кукурудзи становили до 5 грн на тонну, тоді як при застосуванні газу ця цифра могла сягнути 200 грн. Це дало нам можливість заощадити близько мільйона доларів. Тому, мабуть, справедливо буде сказати, що ми є одним із найбільш енергоефективних підприємств. Ще є одна новація — організаційна. Цього року ми відмовилися від посади головного агронома в ухваленні виробничих рішень. А створили такого собі командного «головного агронома». Це група фахівців, які працюють разом, спільно обговорюють пропозиції й ухвалюють рішення. Такий собі колективний мозок. Що з цього вийде, ми ще побачимо, але ідея цікава з різних поглядів. У такому разі, з одного боку, зростає багатоаспектність ухвалення рішення, оскільки є погляди команди з різних боків, з другого — це зменшує можливості до зловживань чи однобоких рішень.

LDaily: А скільки взагалі людей працює на підприємстві? Як Ви мотивуєте своїх співробітників?

Є. Радовенюк: На сьогодні наш колектив становить понад 1100 працівників. Чимало, згоден. Це пов’язано з тим, що підприємство соціально відповідальне. Для багатьох сільських громад, де працює компанія, ми можемо бути найбільшими роботодавцями. А це накладає відповідальність і в питанні робочих місць, і в питанні гідної оплати.

Усім відомо, що за останні три роки заробітна плата в Україні зросла дуже суттєво й зросла в реальній вартості. Баришівська зернова компанія завжди платила й виплачує ринкову чисту заробітну плату — на відміну від підприємств, які можуть оплачувати роботу працівників «у конверті». Зарплата прозора, ми відраховуємо податки, люди соціально захищені. Багато свідомих фахівців уже оцінюють цю перевагу — нехай трохи менша зарплата, натомість гарантовані пенсійні відрахування, лікарняні, решта соціальних гарантій. Звичайно, окремо є також механізми премій за якість виконаної роботи, за особисті досягнення. Це те, що пов’язано з фінансовою стороною.

Також є моменти нефінансового заохочення. Наприклад, на підприємстві працюють групи з вивчення англійської мови. Коштом підприємства, а навчання зараховується як робочий час. Інколи нас запитують: навіщо це для села? Та ми хочемо дивитися далі від сьогодення. Вітчизняна агрогалузь усе більше інтегрується у світову економіку, з безвізом наші люди більше й більше можуть подорожувати. Ми зацікавлені, щоб наші працівники розвивалися, щоб вони, насамперед, могли спілкуватися зі світом, мали доступ до міжнародного соціального середовища. Ми хочемо, щоб вони могли вільно почуватися й були людьми світового суспільства. Окремо протягом останніх півтора року ми почали організовувати для працівників відрядження на потужності провідних європейських виробників техніки, насіння, агрохімії Європи й Америки. Хочеться, щоб люди бачили німецьку, австрійську, шведську культуру, щоб вони не варилися у власному соку, а бачили найкращі практики, розуміли, що можна покращити в себе.

LDaily: Чи відчуваєте Ви нестачу кваліфікованих кадрів?

Є. Радовенюк: Так, звичайно. Дефіцит відчувається гостро насамперед у площині робітничих кадрів. Причин, на мою думку, кілька. З одного боку, зрозуміло, — відтік кадрів з України до Польщі, Німеччини і далі. Але після зростання в нас заробітних плат уже простежуємо зворотний процес, коли наші працівники повертаються в компанію з-за кордону. З другого боку, відбулося природне «старіння» фахівців, які готувалися ще в навчальних закладах Радянського Союзу. Однак, на жаль, профтехосвіта країни пройшла фазу руйнування. Як наслідок — системна проблема країни в якісній професійно-технічній підготовці кадрів робітничих спеціальностей. Маємо перекоси, коли система вищої освіти готує надлишок «білих комірців», які не дуже потрібні у виробничих галузях, натомість країні критично не вистачає тямущого токаря чи механізатора. Маємо своєрідні прояви ситуації, коли працівники робітничих спеціальностей можуть мати вищі заробітні плати, ніж фахівці з економічною чи юридичною освітою. Ця проблема вже гостро відчувається і, на жаль, не дуже вирішується.

LDaily: До питання ринку землі: наскільки його відсутність впливає на компанію?

Є. Радовенюк: Ми працюємо в реаліях. Немає — то й немає, цьому не зарадиш. Працювати, вирощувати хліб треба — то й працюємо. Головне для галузі — щоб була визначеність, прозорі правила гри. Ринку землі немає, але можна працювати. Є чимало країн, де земля не перебуває в обігу, натомість агрогалузь ефективно працює. Є країни, де земля в приватній власності, і там вона теж активно працює. Звичайно, я гадаю, що ринок землі буде. Але важливим є те, щоб був саме ринок, а не певні схеми користування. Бо якщо будуть саме схеми, то це матиме дуже негативний вплив на галузь. Ринок — це конкуренція, і це завжди добре. Галузь виграватиме, бо будуть запроваджуватися кращі технології, кращі підходи, почнуть надходити інвестиції. Якщо підприємства стануть власниками землі, на якій працюють, вони будуть зацікавлені саме в довготермінових інвестиціях. Ніхто ж при глузді не різатиме корову заради навіть сотні кілограмів м’яса, правда? З одного боку, конкуренція завжди дає вибір, можливості для покращення. З другого боку, земля стане об’єктом застави для банківського капіталу, що дасть можливість агробізнесу якісніше кредитуватися. Власники землі, прості люди, від ринку також виграють. Бо на землю буде висока ціна, за неї конкуруватимуть агропідприємства. Це й виграш для держави — додаткові надходження до бюджету, які дадуть змогу розраховуватися по міжнародних зобов’язаннях. Якщо ж будуть схеми землі, то вигравати будуть лише ті, хто має доступ до цих схем. Сама ж агрогалузь потроху підгниватиме.

LDaily: З якими ризиками компанія стикається, працюючи в Україні, і як Ви їх мінімізуєте?

Є. Радовенюк: Найбільшим ризиком є якась уже хронічна невизначеність, нестабільність. Ці фактори можна мінімізувати, лише маючи орієнтацію на довгі відносини з партнерами по бізнесу. За таким принципом ми й працюємо. Якщо відносини з нашими пайовиками — то на довгу перспективу. Якщо ж із банками — також стабільні й довготермінові. Ми доводимо нашим партнерам, що ґрунтуємо співпрацю на добропорядності й чесності. Уже років 12 ми працюємо з трьома банками, і щодалі співпраця стає тіснішою. З покупцями в нас теж довготривалі відносини, які передбачають довіру, певні моменти інтеграції планів, мислення, культури. В умовах тотальної невизначеності тривалі відносини є тією соломинкою, яка допомагає триматися. Один підтримує іншого й це завжди на користь. Щодо інших ризиків, то це погода. Усе ж таки агравиробництво дуже метеозалежне. Географічна диверсифікація, своєчасність технологічних операцій, їхня швидкість, стабільні фінансові партнери, глобалізація дають змогу ефективно працювати.

LDaily: Ви сказали, що однією з характеристик компанії є її соціальна відповідальність?

Є. Радовенюк: Це один із наріжних каменів нашої роботи із сільськими громадами. 2013 року ми створили благодійний фонд, який сьогодні має назву «Баришівська зернова компанія». Це частина стратегії зі становлення великого, активного, стабільного, водночас і соціально відповідального аграрного підприємства. Фонд фінансує різноманітні програми у напрямах освіти, охорони здоров’я, розбудови інфраструктури саме сільських територій. Якщо школи — то це енергоефективність, нові системи опалення, матеріальне забезпечення навчальних процесів, підключення до мережі Internet. Якщо сільські ФАПи чи амбулаторії — то це ремонти приміщень, забезпечення виїзних оглядів фахівцями обласних чи районних закладів охорони здоров’я з відповідним технічним обладнанням. Також підтримуємо розвиток сільського спорту, будуємо дитячі майданчики для найменших мешканців села.

LDaily: І коротко — про плани компанії на найближчі три роки.

Є. Радовенюк: По-перше, ми завжди вдосконалюємо те, що створюємо. А підвищення ефективності та інноваційності — це запорука розвитку нашого підприємства, добробуту наших працівників.

По-друге, покращення продуктивності роботи елеваторної групи. Ми хочемо збільшити пропускну спроможність потужностей, поліпшити якість проходження, покращити логістику. Цей напрям для нас також є дуже важливим. Третє — це активне й розумне зростання земельного банку. Ми хочемо працювати в більших масштабах. Четверте — ми вивчаємо нові напрями вертикальної інтеграції, переробки. І хоч до певних проектів ще не дійшли, однак активно вивчаємо цю тему.