Богдан Сенчук, президент Шведської бізнес-асоціації (SBA), розповів LDaily, як шведські компанії в Україні переживають повномасштабну агресію російської федерації, як переформатували діяльність, як допомагають нашим захисникам і які бачать перспективи бізнесу в Україні.
LDaily: Як в умовах війни змінилася робота Шведської бізнес-асоціації? Які виклики стоять перед вами зараз?
Б. Сенчук: Повномасштабна агресія російської федерації внесла значущі корективи в діяльність асоціації. З початком агресії у лютому 2022 року асоціація і шведські компанії, які є її членами, були активно залучені в релокацію працівників, принаймні на західну частину України. Багато фахівців, які не є військовозобов’язаними, також перемістилися через західний кордон України. Ми активно були залучені в те, що сприяли й допомагали знаходити помешкання для працівників, які переїжджали на захід України, комунікували з ними, підтримували морально.
Усі працівники як фізичні особи — громадяни країни — мобілізували зусилля, щоб допомагати Збройним Силам України. Дехто з них був мобілізований і служать у війську досі. Позитивний фактор: відбулася значна координація між членами асоціації, між керівниками компанії задля допомоги один одному, щоб зберегти життя й забезпечити умови для продовження роботи незалежно від того, де перебувають і живуть працівники шведських фірм — в Україні чи за кордоном.
Повномасштабна війна стала, звичайно, неочікуваною для багатьох, однак кожна компанія має так званий континдженсі-план, і він просто був реалізованим. Тому не було паніки — було звичайне виконання плану в разі надзвичайних ситуацій. У нашому випадку — це воєнні дії з боку нашого сусіда, російської федерації. Тому наша діяльність видозмінилася в бік того, щоб зменшити виклики, які мали компанії, допомогти, порадити, підказати і скоординувати певні зусилля на рівні можливостей, які ми маємо. Ми теж на певний час евакуювалися з Києва на захід України. Тому центр прийняття рішень змістився з Києва до Львова.
LDaily: Зараз ви в Києві?
Б. Сенчук: Так. У кінці травня 2022 року ми повернулися до столиці й перебуваємо тут досі, працюємо й координуємо звідси нашу роботу.
LDaily: Чи спостерігаєте ви зростання запиту на ваші послуги в зв’язку з повномасштабним вторгненням? Якщо так, то які саме запити до вас поступають?
Б. Сенчук: Змінилися життєво важливі потреби — тепер вони полягають у тому, щоб сприяти мобілізованим працівникам шведських компаній. Щоб забезпечити бізнесову життєдіяльність компаній, вирішувалися питання з бронюванням ключового персоналу. У цьому напрямі налагодилася певна комунікація з державними органами, які відповідають за ухвалення таких рішень. Ці зусилля варто сприймати з погляду соціальної відповідальності. Тим, хто був мобілізований, у пошуку необхідних речей для захисту життя (бронежилетів, касок) допомагали компанії й особисто кожен працівник. Можливо, всюди змінилися потреби, однак ця робота триває на рівні кожної людини як громадянський обов’язок: або служити в лавах Збройних Сил, боронити на передових лініях державність України, або допомагати персонально своїми можливостями тим, хто служить на передньому краї. Тому можна сказати, що хто не є мобілізованим і не служить у лавах Збройних Сил України, практично кожен на своєму рівні й на рівні своїх можливостей є волонтером і вирішує актуальні питання.
Можу сказати, що війна, яка прийшла в Україну, з одного боку, принесла багато викликів, однак з другого — сприяла значній мобілізації ресурсів кожного члена команди в компаніях. Кожен відповідально готовий зробити все можливе, щоб зупинити ворога. І коли відбулося вторгнення на територію Київщини, то всі, хто в Києві мав можливість обороняти зі зброєю в руках, отримав таке право: просто передавав свій паспорт і отримував зброю для захисту столиці України. Кожен приймав своє рішення в міру можливостей і військових навичок, тож не було байдужих. Звісно, треба розуміти інший факт: коли відбуваються активні воєнні дії, то діє правило, що цивільні особи мають бути евакуйовані, щоб не бути на перешкоді роботі військовиків. Або кожен громадянин бере зброю до рук і захищає власну територію, або йде в ТРО, або в інший спосіб долучається до захисту, або хоча б не заважає діяти військовим. Звісно, що всі компанії провели евакуацію працівників із зон активних бойових дій, щоб насамперед урятувати життя працівників, не наражати їх і їхні сім’ї на ризик, тим самим давши можливість працювати військовим, допомагаючи їм тим, чим може.
Працівники шведських компаній — великі патріоти, адже відбулася мобілізація ресурсів із материнських компаній, а саме тих людей, які працюють у Швеції. Вони не стояли осторонь, а активно почали допомагати, передавати гуманітарну допомогу, кошти на закупівлю медичного обладнання, транспорту, надавати допомогу в таких необхідних речах, як генератори, пічки, щоб зігрітися й мати можливість приготувати їжу. Це дуже хороший приклад, коли є відчуття, що Швеція, зокрема представники компаній у Швеції, не є байдужими. Наприклад, вони розробили власний дизайн пічок, які були завезені в Україну з початку війни, однак найактивніше постачання почалося з осені минулого року. Завезено до України й передано партнерськими фондами було понад 4 тисяч таких пічок. Може, це й не така й велика кількість металевих пічок для України, проте це вельми важливий крок, який свідчить, що працівники зі Швеції в позаробочий час особисто їх робили, вкладаючи час і ресурси у зварювальні й завантажувальні роботи та відправляючи ці пічки в Україну. А ми вже із нашими шведськими компаніями тут вирішували, у кого є потреба в цих виробах. І через партнерські фонди, які працюють зі шведськими компаніями, вели розподіл допомоги й передавали ці пічки згідно з потребами.
Це лише один із прикладів, однак цей процес триває. Ми гордимося нашими партнерами у Швеції, які на корпоративному рівні мобілізували чималі зусилля задля підтримки ініціатив працівників. Тобто фактично все відбувається на особистому рівні. І це дуже важливий фактор, що ми, перебуваючи в стані війни, отримуємо грандіозну підтримку від наших колег, які мають мирне небо, проте абсолютно небайдужі й активно сприяють тому, щоб допомагати Україні. Насамперед — у гуманітарному плані, щоб зберегти життя.
LDaily: Як ви можете охарактеризувати сьогодні шведський бізнес в Україні? Чи й інвестує він і далі в умовах війни? Чи є компанії, які призупинили діяльність на невизначений термін?
Б. Сенчук: Кожна компанія ухвалює власні рішення, пов’язані з оцінюванням ризиків. Кілька призупинили діяльність, зокрема H&M та IKEA, однак вони відновлять роботу, щойно їхнє оцінювання корпоративного ризику буде дозволяти вести бізнес. Інші, попри все, продовжують діяльність. Немає жодної компанії, яка повністю вийшла б із України через агресію росії й терористичних дій цієї країни. Бізнес ураховує ризики й забезпечує безпеку працівників насамперед завдяки наявним укриттям. Є ціла група компаній, які отримали пошкодження будівель і споруд під час агресії, зокрема, тут на Київщині. Відбувся повний демонтаж зруйнованих елементів, триває їх відновлення.
Не можу сказати напевне про інвестування, бо інвестиції в такий ризиковий період часу малоймовірні. Враховуючи шведські підходи, виваженість і мінімізацію ризиків, надіємося, що активне інвестування розпочнеться чи не з першого дня після завершення війни перемогою України. Зараз відбувається активна підготовка до інвестиційних проєктів, аналіз можливостей інвестування в певні сфери чи в новітнє обладнання. Тобто бізнес триває, тільки перебуває у специфічних умовах, коли повідомлення про повітряні атаки зобов’язують працівників перебувати в укриттях, і це теж серйозно впливає на загальні бізнес-процеси. Ми цілковито залежні від постачання електроенергії. Осінь минулого року внесла суттєві корективи, коли через блекаут багато компаній змушені були змінити підходи до своєї діяльності. Звичайно, всі шведські компанії заздалегідь були готові до використання генераторів. Це все допомагало продовжувати бізнес-діяльність, проте це не типовий період, а частина згаданого вище континдженсі-плану на випадок відсутності електроенергії. Такі речі негативно впливають на інвестування, однак процеси, які ми бачимо зараз, і перспективні можливості для відбудови України за новими, європейськими стандартами, дають можливість шведським компаніям розглянути майбутню активну діяльність на ринку України.
LDaily: Можливо, є шведські компанії, які зацікавлені зараз зайти на український ринок?
Б. Сенчук: Є такі компанії, і ми дякуємо їм за власну проактивність. Достеменно знаю, що є компанія, яка зареєструвала діяльність із розмінування. Це питання номер один для відновлення життєдіяльності у нещодавно звільнених районах і зонах воєнних дій. У першу чергу ці території мають бути розміновані, бо без цього кроку неможливо проводити нормальну життєдіяльність. До речі, це ще раз свідчить, що шведські компанії цілком раціонально сприймають ті потреби, які має Україна, і стараються забезпечити їх і надати відповідні послуги, налагодити ті роботи, які необхідно здійснити в Україні. Є також іще одна шведська компанія, яка в партнерстві розпочинає бізнес-діяльність у галузі PR. У квітні ми мали змогу організувати у Стокгольмі бізнесовий захід, на який запросили шведські компанії поділитися досвідом року України в стані війни. Отримали величезну підтримку й запевнення від наших колег-шведів на всіх рівнях — починаючи від шведського уряду й закінчуючи кожною особою та її персональним внеском — щодо надання необхідних речей для досягнення перемоги й миру в Україні.
LDaily: Чого бізнес-спільнота очікує від держави за нинішніх умов?
Б. Сенчук: Насамперед прозорих правил, стабільних норм законодавства, щоб вести бізнес і планувати в горизонті мінімум 5 років без суттєвих змін законодавства, а можливо, й на більший період. Від держави очікуються прогнозовані дії в регулюваннях, у змінах норм, у наданні можливостей брати участь у державних закупівлях без особливих складнощів і без надмірного тиску чи впливу на діяльність підприємств. Компанії, які беруть участь у державних закупівлях, зобов’язані щороку підвищувати відсоток локалізації в Україні. Питання в тому, що цей відсоток із погляду як нашої асоціації, так і інших асоціацій, які є членами ICBAC, має бути переглянутий, бо на сьогодні становить 15 %, а це фактично є стелею можливості локалізації в України, яка перебуває у стані війни.
Наступна вимога — щодо зростання відсотка локалізації для компаній, які беруть участь у державних закупівлях, який є руйнівним для постачання якісної продукції. Тому вважаю, що це питання має бути переглянуте найближчим часом. Політика держави має бути прозорою, тому ми маємо враховувати не тільки ціну в державних закупівлях, а насамперед якість, вчасність постачання і ціновий фактор, який впливає на життєвий цикл продукту. Ці принципи, очевидно, дадуть можливість наблизитися до європейських норм і мати кращі, якісніші послуги й товари, які закуповує держава. В іншому ж разі, тобто якщо держава буде економити на ціні, то втрачатиме в якості наданої продукції й урешті-решт витрачатиме набагато більше на обслуговування поставленої продукції — наприклад, техніки. Бо не враховувати витрат на життєвий цикл продукту стосовно обслуговування, заміни запасних частин і таке інше, — це старий, неефективний підхід, який призводить до зайвих втрат тих, хто закуповує продукцію лише за ціновим фактором.
Також має бути дуже прозора й чітка процедура взаємодії із центрами комплектації стосовно бронювання персоналу. Бо є украй важливі працівники, без яких бізнес просто не зможе функціонувати. Тому держава теж повинна сьогодні мати відкриту й прозору процедуру стосовно бронювання персоналу і забезпечення роботи бізнесу. Якщо ці принципи порушуються, то в середньостроковій перспективі Україна залишиться без економічного ресурсу, який мав би підтримувати потреби, які на сьогодні пріоритетні. А це насамперед забезпечення Збройних Сил України. Адже економіка буде виснажена і не матиме ресурсів для стабільної сплати податків й підтримки діяльності, спрямованої на потреби задля захисту України.
Усі ці питання важливі, а тому мають бути прозорими, зрозумілими. Бізнес в Україні є відповідальним, кожен на своєму місці робить максимум, наскільки це можливо, щоб допомогти і тим, хто служить, і тим, хто представляє захисників України. Посилення й передавання матеріальних цінностей для потреб центрів, які займаються пошуком, рекрутингом військовозобов’язаних й матеріально-технічним забезпеченням, — це теж має бути достатньо прозорий і зрозумілий процес, який однозначно не повинен перешкоджати подальшій діяльності бізнесу. Тут відповідний баланс має зберігатися. Бо підриваючи економічну складову, ми підриваємо можливість відновлення економіки і спроможність перемогти в збройному протистоянні.
LDaily: Ви активно допомагаєте ЗСУ. Розкажіть детальніше, як саме це робите.
Б. Сенчук: Є персональна відповідальність кожного, і я теж ухвалив відповідне рішення, бо вважаю, що можу зробити більше, допомагаючи зберегти життя. Разом із колегами з багатьох компаній ми утворили волонтерський центр, де кожен особисто робить внесок, щоб забезпечити потреби тих, хто зараз у Збройних Силах України. Насамперед це придбання евакуаційного транспорту, бо в разі поранення на полі бою він є ціною життя. Тому всі зусилля ми активно спрямовує на те, щоб забезпечити ним підрозділи. Ми знаємо ті підрозділи через співпрацю з волонтерами — кому конкретно потрібен транспорт і які в них потреби. І відповідаючи на ці виклики, забезпечуємо максимум, що можемо зробити на сьогодні.
Щиро дякую всім партнерам персонально — з України, Швеції, Великої Британії, Данії, Норвегії, Польщі, Латвії, Литви, Естонії, Нідерландів, США які долучилися відповідно до своїх можливостей. Бо кожен автомобіль — це в середньому від 4 до 5 тисяч євро. Ці суми важливі, ми вже й лік утратили, скільки їх привезли. Ось за останній період 2023 року: у травні — 3, червні — 3, зараз ще 3 у нас викуплені в Швеції й одна автівка подарована. Залишилося тільки доставити їх. Тобто якщо порахувати всі ці бюджетні асигнування, які ми мобілізували, то це доволі значні внески, зроблені небайдужими патріотами з усього світу.
У Швеції ми створили фонд, який акумулює відповідні ресурси. Також є наші волонтери, які акумулюють кошти, і за них придбавають транспортні засоби. Зазвичай спочатку придбавається транспортний засіб за власні кошти наших колег у Швеції, а потім ми їм компенсуємо із зібраних коштів. Є цілий ряд прикладів, коли наші колеги у Швеції передають свій власний транспорт на потреби в Україні або ж організовують додатковий збір, наприклад, як от подарунок на ювілейний захід.
Ми сфокусували діяльність переважно на транспортних засобах з повним приводом, адже до них висувається головна вимога — евакуація. Це дуже відповідально. Організована децентралізація в постачанні транспортних засобів — вони надходять безпосередньо в ті підрозділи, які потребують їх. Ми ніколи не придбаваємо нічого наперед, а лише те, що необхідно зараз і за тими характеристиками, які потрібні підрозділу. Це вельми мотивує всіх партнерів, сприяє можливості долучитися до спільної справи, зробити це, допомогти, привезти, оформити, пройти митні процедури, здійснити технічне обслуговування, заміну зношених частин і т.д.
Це фактично армія волонтерів, яка працює без жодних винагород, а лише задля перемоги. І всі наявні й можливі ресурси вкладає в цю діяльність. Це дуже приємно. Адже, з одного боку, забезпечується потреба, а з другого — завжди буде дефіцит бюджету і його наповнення, щоб розв’язувати ці питання, але саме в труднощах і пізнаються справжні друзі та патріоти України. Навіть невеликі внески радують, адже у кожного з’являється можливість долучитися до допомоги ЗСУ, чим може.
Крім того, ми маємо можливість отримувати певну продукцію в Україні. Наприклад, гігієнічну. Її потрібно перевезти до військових госпіталів насамперед, а також в регіони, які постраждали від війни: наприклад, у Херсонську область. Чи, наприклад, ми отримали від партнерів мобільні теплові установки, і їх треба перевезти до Херсона зі Львова. А для перевезення потрібен спеціальний, особливий транспорт, спеціальні платформи. Тобто тут поле діяльності й можливості допомогти, долучитися до волонтерського руху надзвичайно велике. І кожен окремий внесок, окрема діяльність від багатьох якраз і формує нашу спільну перемогу сьогодні.
