Тарас Козак, власник інвестиційної компанії «Універ Капітал», розповів LDaily про те, як фінансовий сектор переживає повномасштабну війну, про взаємодію з НБУ й іншими гравцями на ринку фінансів, про його перспективи під час воєнних дій і умови нормального існування після перемоги.
LDaily: Як війна вплинула на роботу компанії?
Т. Козак: Велике вторгнення, яке почалося 24 лютого, звісно, не сприяло нормальній роботі економіки України і зокрема фінансового сектора, це було великим потрясінням. Ми готувалися до цього, до варіантів, що щось подібне трапиться, однак, зрозуміло, усе відбулося доволі неочікувано. Що ми зробили? Насамперед подумали про працівників. Вони отримали зарплатню наперед, адже ми розуміли: не факт, що вже за кілька днів буде можливий доступ до банків і карток. Заздалегідь було зроблено перенесення серверів у «хмари», щоби проблеми з інфраструктурою, електрикою, інтернетом не заважали роботі. І фактично призупинили роботу, адже було рішення Комісії з цінних паперів про зупинку обігу цінних паперів. Було нерозуміння, як діяти, як загалом жити далі.
Минуло кілька днів, і Міністерство фінансів розпочало залучення коштів на військові облігації ОВДП. Ми, як великий брокер, звичайно, приєдналися до ініціативи і стали пропонувати їх в онлайн-режимі, адже вже до цього перейшли в онлайн. Тож кожен клієнт міг і може відкрити рахунок, як то кажуть, «із дивану», не приїжджаючи в офіс, усе було автоматизовано. І переконалися, що є значна підтримка громадян держави у формі купівлі цих ОВДП. Тобто кошти надходять у державну казну фактично для фінансування потреб оборони. Відкриваються нові рахунки, і люди надсилають кошти, щоб придбати військові ОВДП.
За домовленістю всього ринку, комісії за ці операції були у всіх нульові. Тобто компанія нічого не заробляла, розуміючи, що потреби держави – це важливо, це основне в цей період. Тому кілька місяців ми фактично нічого не заробляли, однак підтримували працівників: платили зарплатню й давали можливість клієнтам з різних точок України, навіть з-за кордону, придбавати військові ОВДП. Таких цінних паперів щомісяця купувалося через нашу компанію на десятки, сотні мільйонів гривень. Це великі суми. Вони складалися з виплат інколи по 5 тисяч гривень, інколи по мільйону. Робота нашої компанії була налагоджена таким чином, щоб допомагати залучати ці кошти. Ми, звісно, вдячні насамперед інвесторам, бо це переважно їхні кошти, і вони з нашою допомогою потрапляли в бюджет. Поступово все налагодилося й запрацювало.
Я особисто весь час перебував у Києві, бо також є депутатом Київської міської ради. Ми часто проводили засідання, тому треба було бути на них, адже питання захисту столиці України постало вже не на словах, а на ділі. Це й допомога в забезпеченні барикад, які створювалися в цей момент зі всім необхідним, і пісок, і металоконструкції, і їжа, і засоби зв’язку, і одяг, і просто вода – депутати цим займалися, самі розвозили ці речі, і я зокрема. Це була одночасно і робота на інвестиційному ринку із залучення ОВДП до бюджету, інші операції не проводились: усі інші операції були заборонені. Це була і робота в Київській міській раді – голосування, виділення коштів, а також волонтерська діяльність у вигляді допомоги захисникам. І примітна ситуація: 25 лютого депутатам, що бажали отримати зброю, роздали автомати. Усі охочі, і я серед них, отримали зброю. Ми вирішили, що нікуди з Києва не поїдемо, навіть якщо столицю оточать, захищатимемо наше місто, відстрілюватимемося.
LDaily: До цього ви взагалі тримали автомат у руках?
Т. Козак: Так, адже свого часу закінчив військову кафедру, я лейтенант запасу. Стріляв з автомата, знаю, як це робити. Ми після цього з колегами пішли в тир ще раз, щоб відновити навички, пригадати, як це робиться, як віддача з автомата в плече б’є, як стріляти на точність. Тому ми готувалися до оточення чи навіть спроби захопити Київ, і вирішили, що будемо стріляти.
LDaily: Як зараз функціонує компанія? Чи змогли ви відновитися в повному обсязі?
Т. Козак: Можна сказати, що ми повністю відновилися десь із початку цього року. У нас оперативно відкривається велика кількість нових рахунків. Зараз громадяни придбавають як військові облігації, так і інші цінні папери. Довіра до економіки, до країни, до держави не падає. Цікавий показник: перед вторгненням росії обсяг облігацій Мінфіну, ОВДП був приблизно 25 мільярдів гривень, куплених фізичними особами-українцями. На кінець 2022 року ця сума вже сягала 30 мільярдів. Тобто попри воєнний час суми не зменшилися, а навіть збільшилися. Це насамперед військові ОВДП. На сьогодні ця сума становить близько 50 мільярдів. Тобто за 8 місяців 2023 року збільшилася на дві третини. Якщо простежити від початку війни, то за цей час обсяг, який громадяни надають бюджету через ОВДП, зріс удвічі, з 25 до 50 мільярдів гривень. Це свідчить, що наші послуги запитувані навіть під час війни, що громадяни інвестують, зокрема, і в державні цінні папери.
Також ми покращуємо роботу наших різноманітних сервісів. Це і «Кабінет інвестора», і фонди, і взаємодія з контрагентами, з біржею, з розрахунковим центром, з депозитаріями. Тобто на ринку цінних паперів багато таких посередників, і кожен із них виконує свою важливу частину роботи, щоб послуги були надійні, безпечні для інвестування. Ми бачимо, що десь із початку цього року вже виникла потреба економіки в залученні коштів, крім банківських, ще й через фондовий ринок.
Зокрема, наша компанія продала облігацій «Нової пошти» на 1 мільярд 600 мільйонів гривень. Ці фінанси, звичайно, пішли на розвиток цього підприємства. Також інші компанії залучають кошти, і ми бачимо, що інвестори відгукуються, купують цінні папери, дають кошти на розвиток компаній. Звичайно, під відсоток, адже ми розуміємо, що інвестори мають заробляти. І десь узимку 2023 року, на початку весни всі операції на нашому ринку фактично відновилися.
LDaily: Як ви зараз оцінюєте стан економіки України?
Т. Козак: За минулий рік економіка України втратила близько 29 % ВВП. Однак приємно, що за ІІ квартал 2023-го вже було зростання – 18 % (якщо порівнювати з відповідним минулорічним кварталом). Це показує, що українська економіка доволі стійка. Звісно, війна – це шок, адже велика частина території попала під окупацію, багато українців – реально мільйони, до 10 мільйонів – виїхали з країни. Зараз вони повертаються, оживають старі підприємства й починають створюватися нові. Вони потребують коштів на розвиток, і держава допомагає тим, що частково фінансує їх, надаючи кошти під відсотки. І економіка відгукується тим, що немає стагнації.
Однак не все так добре: є перекоси, проблеми в економіці. Проте вона виявилася доволі стійкою й поводиться краще, ніж очікувалося. Зокрема, золотовалютні резерви фактично перевищили максимальні рівні, які були за всю історію незалежності. Інфляція значно менша, ніж очікували що наш Національний банк, що наші західні партнери, зокрема МВФ. І ми гадаємо, що економіка цього року загалом виросте відносно минулого року, хоча й не так значно, як хотілося б, але це буде десь близько 5 %.
LDaily: Чи сприяє стабілізації економіки України зовнішня допомога? Які в ній плюси й мінуси?
Т. Козак: Зовнішня допомога, як фінансова, так і військова, критично важлива для виживання нашої держави. Звичайно, що сили оборони воюють зараз переважно технікою й засобами, які надаються нашими партнерами. Однак надходить і фінансова допомога. Щиро кажучи, без фінансової допомоги, яку ми отримуємо від Сполучених Штатів, від європейської спільноти, від інших донорів і кредиторів, українська економіка була б у значно гіршому стані. Була б масштабна інфляція, падіння курсу гривні. Фактично ми це бачили, коли допомога була ще доволі мізерною: улітку минулого року відбулася суттєва девальвація, курс гривні до долара перевищував позначку 41-42. Зараз, коли громадяни й компанії бачать, що допомога надходить доволі регулярно і в тих обсягах, які нам фактично необхідні, то ринок на це реагує. Те, що курс долара нині близько 38 гривень, (а був, повторюся, 41-42), свідчить, що є довіра до економіки й до національної валюти. Я навіть вважаю: якщо ситуація не погіршиться, то курс долара може навіть упасти нижче, ніж зараз – можливо, десь до 35-34 гривні за долар. Знову-таки, за умови, якщо ця допомога буде регулярною, а для цього необхідно, щоб держава виконувала зобов’язання перед партнерами. Зокрема, це боротьба з корупцією, ефективніше державне управління, робота з приватизації державних підприємств, реформи судова й правоохоронних органів – речі, якими мають займатися Верховна Рада й уряд. А вони поки що запізнюються з такими реформами. Однак поволеньки ситуація змінюється на краще, і партнери й далі нас фінансують, бо в якихось напрямах ми все ж відповідаємо їхнім вимогам.
LDaily: Що необхідно зробити, щоб стабілізувати економіку України?
Т. Козак: Можна сказати, що вона вже стабілізувалася в тих умовах, які на сьогодні існують. Щоб вона поводилася краще, треба, щоб закінчилася війна. Під час війни суттєвого покращення не буде. Нам потрібна перемога, звільнення територій, гарантії безпеки, і тільки тоді у країну заходитимуть інвестиції, без яких зростання економіки неможливе. Нам треба величезні обсяги інвестицій, насамперед закордонних. Це і гроші, і технології, і контроль за цими коштами. Бо ми розуміємо, що у нас усе може зникнути. Це вже було неодноразово. Інвестиції потрібні, щоб відновити й модернізувати інфраструктуру і загалом підприємства, активізувати нові напрями в економіці – ІТ, військовий сектор (маю на увазі мілітек), а також решту. Україна показала, що наші інженери, зокрема у військових технологіях, чудово працюють. Ми створюємо у воєнних умовах такі технологічні засоби боротьби, таку зброю, якої ще досі не існувало. І це викликає повагу. Гадаю, після війни ми станемо країною, яка вироблятиме дуже популярну зброю і зможемо продавати її по всьому світу.
LDaily: Наскільки швидко зможе відновитися економіка України після закінчення війни?
Т. Козак: Це питання складне. Що ми розуміємо під відновленням? Якщо відбудувати «Азовсталь», – це не зовсім відновлення, це повинна бути модернізація. Бо в нас величезна кількість застарілих підприємств, масштабний державний сектор, який має бути приватизований, адже приватний власник ефективніший, ніж держава. Мають бути створені нові компанії, підприємства, фабрики, заводи, генерувальні потужності, дороги, мости, залізниці і т.д. Для цього потрібні фахівці. Без них відновлення неможливе. І тут постає питання: з одного боку, а скільки людей повернеться, чи зможе Україна запустити ці процеси з дуже складним демографічним складом, коли обмаль молоді, яка й далі виїжджає за кордон на навчання і багато хто з них залишається там жити? З другого боку, величезна кількість пенсіонерів залишається тут і потребує допомоги держави. Наскільки наша демографічна ситуація дозволить забезпечити робочою силою ті процеси, які необхідні?
Тому тут достеменно відповісти складно. Гадаю, ми як країна будемо змушені посилювати імміграційну політику, тобто залучати в нашу економіку іноземців, якось їх «перетворювати» на українців. Можливо, вони будуть не такі на вигляд, як ми. Можливо, у них буде не біла шкіра. Однак люди, які приїдуть сюди, повинні стати українцями для того, щоб ми загалом були успішною державою. Схоже, що без імміграційної політики із залучення нових «українців» економіка буде стагнувати.
LDaily: Які сфери будуть розвиватися найшвидше, найкраще?
Т. Козак: Я гадаю, що насамперед це буде мілітек, тобто створення нової зброї. Бо в нас величезна кількість напрацювань, які вже пройшли випробування війною. Це, звісно, буде агросектор й агропереробка, бо щойно ми отримаємо гарантії безпеки – наші землі будуть очищені від мін, різноманітних вибухонебезпечних предметів, і сюди хлине інвестор для того, щоби заробляти на нашій чудовій землі. Як у прямому сенсі – вирощуючи й покращуючи врожаї, так і опосередковано – переробляючи плоди з нашої землі на продукцію, яка може експортуватися.
Також Україна має дуже серйозні напрацювання в ІТ-сфері. Я вважаю, що ІТ теж будуть посилюватися. Зокрема, наш електронний паспорт в «Дії» показує, що ми реально можемо створювати новітні, найсучасніші інформаційні механізми, засоби, яких немає ніде в світі. Однак для цього треба проводити масштабні зміни в освіті, щоб українці вже зі школи могли програмувати, в університеті набути знань, умовно кажучи – пройти стажування, і вже в 23-25 років стати хорошими працівниками в цьому напрямі.
Також розвиватиметься інфраструктура. Її треба буде покращувати, саме щоб економіка працювала швидше, ефективніше. Звісно, коли в нас будуть гарантії безпеки і ми зможемо після цього і мости побудувати, і оновлювати, покращувати житло, і електроенергетичні споруди. Гадаю, що ми можемо поліпшити видобуток корисних копалин, адже в українських надрах є величезна кількість корисних копалин, яких дефіцит у світі. Біля цих родовищ, мабуть, створюватимуться й переробні підприємства. Також хороші тенденції будуть із видобутку нафти й газу. У нас значні поклади їх, і треба, щоб держава цю галузь зробила інвестиційно привабливою. Поки що в ній, на жаль, було дуже багато корупції. Поборовши корупцію, залучивши іноземних інвесторів, гадаю, що Україна експортуватиме енергетичні копалини, нафту й газ, переробляти їх на електроенергію й теж експортувати. Після того, як станемо членом ЄС, у нас відкриється великий ринок, безмитний, безподатковий ринок Євросоюзу. І я упевнений, що завдяки цьому в Україні створюватиметься величезна кількість підприємств. Оскільки у нас доволі слабка виробнича база, можна буде її значно підсилити, виробляти окремі складові механізми, автомобілі, іншу техніку, щоб експортувати її в Євросоюз та інші країни. Тобто перспективи наші видаються вельми чудовими. Проте все впирається все в дві речі. Перша – це перемога, друга – гарантії безпеки.
LDaily: Коли запрацює фондовий ринок, щоб інвестиції прийшли в Україну?
Т. Козак: Фондовий ринок уже працює.
LDaily: Наскільки ефективно?
Т. Козак: Якщо простежити залучення державою коштів у бюджет через ОВДП, то доволі ефективно. На сьогодні більша частина ОВДП усе-таки належить комерційним компаніям, банкам, фізичним особам, зокрема нерезидентам. Тобто вся інфраструктура вже вибудована. Є біржі, є кліринг, є депозитарії, є брокери.
Чого немає? Зараз немає капіталу. Тобто це ті кошти, які працюють в економіці, і їх мало. Перерозподілом капіталу займаються переважно банки. Вони залучають кошти фізичних та юридичних осіб і зазвичай більшу частину з них вкладають в ОВДП. Кредитування економіки слабке. Гадаю, ми можемо вибудувати модель, коли банки будуть зайвими, тоді компанії – так само, як і держава й різні муніципальні утворення, міста, області, райони – зможуть залучати фінансування напряму від фізичних і юридичних осіб через випуск облігацій. Для цього треба захистити інвесторів, щоб вони не були в нас, вибачте за нелітературне слово, лохами. Бо досі всі негаразди, на жаль, інвестори долали самі, а захист державою їхніх прав був на дуже низькому рівні. Нині ситуація поліпшується, хоч і доволі повільно. І в цьому напрямі роботи ще вельми багато, щоб інвестиції що фізичних, що юридичних осіб, що іноземців були захищені. Тобто права інвесторів – це надзвичайно важливі речі, на які держава поки що не зважає. У нас образити інвестора дуже легко: мовляв, сам винен, що вклав кошти в якесь підприємство. Притому підприємство, наприклад, шахраювало чи вкрало його кошти – й нічого не відбувається, а інвестор втрачає свої фінанси. Це зменшує довіру до економіки, фінансового сектора, зокрема й фондового ринку. І якщо держава покаже хоча б кілька кейсів, коли реально будуть покарані не інвестори через утрату коштів, а особи, які їх поцупили, я гадаю, що на фондовий ринок прийде значно більше фінансів. Тобто перше, чого бракує, це капіталу. Хоча гроші є – в банках, у банківських комірках, десь «закопані», за кордоном, десь просто готівка лежить у когось. І вони втрачають купівельну спроможність. Коли люди зрозуміють, що вкласти гроші в державні облігації надійніше, ніж тримати їх у доларах під матрацом, у цей момент ми побачимо справжній ринок капіталу в Україні. Однак для цього треба ще багато напрацювань, як я зазначав, із захистом прав інвесторів, із фінансовою грамотністю людей, із правоохоронною й судовою системами.
LDaily: Що ви радите обрати – депозит чи державні облігації?
Т. Козак: Безумовно, державні облігації. Бо що таке банки? Вони залучають депозити під 12-15 % у громадян, компаній і вкладають їх… знову ж таки у державні облігації чи сертифікати Нацбанку, заробляючи 4-6 % маржі! Водночас із цих 12-15 % громадяни ще сплачують податок, і фактично в них виходить 10-12 % чистого доходу в гривнях за рік. Однак якщо придбавати ОВДП, то, по-перше, весь дохід отримують громадяни, а це на сьогодні 18-19 %. По-друге – податку зовсім немає, тобто це чистий дохід. Якщо врахувати, що інфляція у нас близько 10-12 %, то інвестувати під 18 % без податків – це чудово. На 6 % купівельна спроможність зростає кожен рік. Це дуже добре, це велика цифра. Ви можете купити більше товарів і послуг, ніж якщо ці кошти розмістили б на депозитах у банках.
Також по державних облігаціях на цю суму є повна державна гарантія. Так, під час війни за депозитами теж є гарантія Фонду гарантування вкладів, однак після закінчення війни ця гарантія зменшиться до 600 тисяч гривень. Водночас по ОВДП держава всім своїм майном гарантує повне погашення всієї суми. Тому за всіма цими трьома параметрами ОВДП краще: більша дохідність, вища надійність і відсутність податків.
LDaily: Як ви зараз можете схарактеризувати політику НБУ?
Т. Козак: Політика НБУ – один зі стовпів, що дав змогу Україні пройти через кризові часи. НБУ вчасно ввів необхідні заходи, щоб зупинити відплив коштів з країни. Банк не допустив великої емісії – за весь минулорічний період вона становила 400 мільярдів гривень. Це чимало, однак значно менше, ніж хотів уряд. Щоб фінансувати видатки, уряд хотів просто отримати від НБУ надруковані «легкі» гроші, які просто девальвували б, призвели б до інфляції. Натомість НБУ у співпраці з Мінфіном знайшли компромісне рішення: Нацбанк емітує тільки 400 мільярдів гривень, а решту Міністерство фінансів, як відповідальне за доходи бюджету, знаходить, залучаючи кошти всередині країни чи ззовні.
Плюс попередня робота команди Валерії Гонтаревої, яка у 2014-2016 й наступних роках очистила фінансову систему. І навіть початок війни не призвів до падіння банківської системи, жоден системний банк не призупинив роботи. Тобто громадяни завжди могли отримати ті кошти, які на рахунках, без черг, затримок й ажіотажу. В перші дні повномасштабної війни відплив коштів із банківської системи все-таки активізувався. Люди хотіли запастися готівкою, щоб бути впевненими, що зможуть купити предмети першої необхідності. Нацбанк, який провів чистку банківської системи ще в середині 2010-х років, фактично зробив її доволі стійкою. І в воєнний час фінансова, банківська система, як на мій погляд, і далі функціонувала на відмінно. Банківська система адсорбувала ті неплатежі економіки, які, звісно, відбуваються, особливо коли частина її потрапила під окупацію й ті підприємства не змогли розрахуватися по кредитах. А проте Нацбанк надавав рефінансування банкам, розуміючи, що ці кошти не зникнуть, як це сталося в 2008-2009 й у 2013-2014 роках. Зараз практично всі кошти, які Нацбанк надавав банкам, уже повернулися. До того ж банківська система має зайві кошти, які розміщує і в ОВДП, і в депозити, і в сертифікати Нацбанку. Скажімо так, за перший рік війни я можу поставити Нацбанку оцінку «відмінно».
Є труднощі з початком другого року повномасштабного вторгнення. Нацбанк інколи затримує деякі необхідні рішення. Можливо, це правильно, бо він має більше інформації, аналітики, тож йому видніше. Гадаю, вже треба потроху відпускати валютний ринок, зменшувати облікову ставку. І це Нацбанк почав робити. Треба активніше працювати над створенням альтернатив банківському ринку. Тобто і фондовий ринок, і ринок капіталів, і фінансові компанії, і ломбарди та ін. – щоб вони працювали на економіку. Тут є певні запитання, але загалом Нацбанк працює доволі ефективно.
