Для захисту своїх прав та лобіювання інтересів понад шість років тому виникла ідея створити Незалежну асоціацію банків України (НАБУ). Формуючи серйозну команду, в цієї організації були всі шанси стати головним майданчиком для українських банків, що й відбулося.
На сьогоднішній день Асоціація об’єднує 96% активів усієї банківської системи країни, а до її складу входить 51 банк. Це найбільша банківська асоціація, яка не тільки займається побудовою стабільної банківської системи в Україні, а й організовує уроки фінансової грамотності для громадян. Головна місія, за словами виконавчого директора НАБУ Олени Коробкової, – відновити довіру до банківської системи. Але не менш важливим є й відновлення довіри банків до своїх клієнтів. Чому в Україні досі існує така проблема і що чекає банківський сектор 2018 року – Олена Коробкова розповідає для LDaily.
LDaily: Банківському сектору України з часів політичних потрясінь довелося несолодко. Багато фінустанов не були готові до нової політики Національного банку, що в деяких випадках призводило до закриття відділень. Олено, на Вашу думку, чи вирівнюється зараз ситуація в банківському бізнесі?
Е. Коробкова: Якщо підбивати підсумки, то можна сказати, що 2017 рік став цілком успішним для українських банків. Система пережила найскладніший період у своїй історії, коли з ринку пішла велика частина гравців, і нарешті вийшла в прибуток. За підсумками десяти місяців минулого року загальний дохід наших банків перевищив 2 млрд грн. Вони навчилися жити в нових реаліях, але проблем від цього не поменшало. Їхні рішення, на жаль, залежать не стільки від них самих, скільки від законодавців і НБУ. Деякі з цих проблем, через популізм, паровозом тягнуться з року в рік.
Наприклад, ніяк не вирішується проблема з фактичною відсутністю захисту прав кредитів. З усіх сфер життя України судова система зазнала найменше змін – у цій сфері практично нічого не змінилося. Як і раніше, банки витрачають роки й мільйони на судові тяжби по кредитах, виданих під застави, які шахрайським шляхом були виведені або знецінені. За статистикою, із $1, виданого в кредит, банки в середньому повертають $0,089, а решта йде на судові витрати. В Україні один із найвищих рівнів проблемних і безнадійних кредитів – 56% від загальної кількості. І така ситуація триває вже кілька років.
Переважно йдеться про кредити корпоративного сектору, і більшість цих «шлакових» позик зависли в державних банках, які раніше використовувалися політичною елітою як бездонна кишеня для розвитку своїх зв’язкових бізнесів. Ще два роки тому ми зареєстрували в парламенті законопроект (№ 2286а), який здатний змінити цю ситуацію, але щойно він доходить до сесійної зали – у депутатів традиційно не вистачає голосів, щоб його підтримати. Гадаю, це пов’язано з тим, що з його прийняттям у багатьох там сидячих можуть виникнути реальні фінансові проблеми. Адже левова частка завзятих боржників вітчизняних банків – це народні депутати або тісно пов’язані з ними особи.
LDaily: А чи можемо ми говорити про те, що зачистка банківської системи вже позаду? Чи можна говорити про період стабільності?
Е. Коробкова: Так, ви маєте рацію. Але я не називала б цей процес зачисткою. Це було очищення. Зачистка асоціюється з чимось насильницьким. А очищення має більш природний характер, що ми й спостерігали в банківському секторі. Насправді команда Нацбанку за період у 2-3 роки серйозно змінила систему нагляду. І він став набагато якісніший, ніж досі. Плюс з’явилося чимало європейських директив, які ми в останні роки почали імплементувати у вітчизняний банківський сектор. Дотримуватися їх не всі змогли. За підсумками очищення, з ринку пішло понад 90 банків, деякі з них закрилися через непрозору структуру власності. А деякі – через невідповідність вимогам фінансового моніторингу, тому що їхня діяльність часто була протизаконною. Десь із п’ять банків перекваліфікувалися у фінансові компанії, що стало реальним завдяки прийняттю відповідного закону. Це дало їм більше можливостей при зовсім інших, місцями спрощених вимогах. Тому можна говорити, що період очищення пройшов. Я впевнена, що на ринку залишилися переважно надійні банки, які довели свою життєздатність.
LDaily: Ви зазначили, що 2017 року банківський сектор показав непогані результати. Чи можна вже прогнозувати, що й 2018-й стане успішним?
Е. Коробкова: У 2017 році банки не знали, чого очікувати, тому в своїх бізнес-планах заклали невеликі прибутки. А зараз багато банків перевиконали ці плани, за рахунок чого сталася генерація прибутку. 2017 рік можна охарактеризувати так – добре було. Я не думаю, що така сама ситуація буде й 2018-го: він буде складнішим. У цьому році немає передумов з погляду макрорівня для якогось зростання: закони не голосуються, реформи не проводяться, траншу від МВФ країна не отримує, у нас величезний державний борг, чимало питань до держбюджету.
Тому яким буде 2018 рік, складно сказати. Але зрозуміло, що треба приймати необхідні закони, тому що без них нічого не буде. Банкам потрібно очистити баланси.
LDaily: Така невизначеність не відштовхує інвесторів від банківського бізнесу?
Е. Коробкова: Банківський бізнес цікавий в Україні. Тому що в нас немає таких драконівських вимог до капіталу, до реєстрації банку і т.д. Зараз, звичайно, усе стало жорсткіше. Але порівняно з іншими країнами в нас зареєструвати банк значно простіше. Натомість там потрібно пройти сім кіл пекла. Крім того, порівняно з Європою в Україні дуже високі процентні ставки, попри на те, що за останні роки вони впали вдвічі. І деякі фінустанови навіть дають практично нульову процентну ставку за валютними депозитами. При цьому банківський бізнес не перестає залучати іноземних та українських інвесторів. Але в нас яскраво виражена інша проблема – права банків, як і будь-яких інших кредиторів, абсолютно не захищені на законодавчому рівні. Тобто немає гуманних судів, які прозоро працюють і приймають рішення не на користь конкретних осіб, а згідно із законом. Чому не інвестують в Україну? Тому що інвестори не впевнені, чи зможуть отримати ці гроші назад. Ми займаємося ще й тим, що консультуємо інвесторів, які хочуть купити банк, адже знаємо, які фінустанови в Україні хочуть продатися або шукають інвесторів. І можу сказати, що ажіотажу немає, ніхто не поспішає купити банк, хоча можна зараз придбати його за нормальні гроші. А все тому, що інвестори не впевнені в поверненні своїх вкладень.
Крім того, зараз немає того заробітку, який був у банківській системі раніше. Дуже багато залежить від курсу долара, плюс змінилося законодавче поле. Деяким банкам довелося перекваліфікуватися. Наприклад, є в Україні банк, який відмовився від кредитування олігархів і переключився на малий та середній бізнес. Він змінив програми й процеси під мале й середнє підприємництво. І нині цей банк демонструє непогані результати.
LDaily: Чи багато інвесторів придивляється до банківського ринку України?
Е. Коробкова: Їх близько 5-ти, серед них і українці, й іноземці. У них є зайві гроші, тож вони шукають, куди їх вкласти. Але питання полягає в тому, що необхідно прорахувати всі ризики. Потрібно розуміти, що ти купуєш. Це досить тривалий процес.
LDaily: Не секрет, що банківський капітал України випливає за країни. Які кроки потрібно зробити для його утримання?
Е. Коробкова: Створення нормальних умов для чесного ведення класичного банківського бізнесу. У парламенті застрягло близько 20-ти фінансових законопроектів, що як повітря потрібні банкам. Однак вони не приймаються або через популізм, або тому, що це суперечить бізнес-інтересам політичних груп. Уже три роки ми живемо в ситуації постійних валютних обмежень НБУ. Поступово вони стають м’якшими, але це відбувається занадто повільно, щоб сприяти розвороту ситуації на 180°.
Я не кажу, що ці обмеження не обґрунтовані: Нацбанк є таким самим заручником економічних реалій країни, як і всі ми, але тим не менше – це факт. Поки внутрішні й зовнішні інвестори, якими в тому числі є акціонери банків з іноземним капіталом, не повірять, що в цій країні можна чесно вести бізнес і не боятися, що зароблені на вкладеннях в Україну гроші розмиються раптовим стрибком девальвації чи інфляції, або не будуть забрані шахрайським шляхом і судова система при цьому залишиться в стороні, – розраховувати на зміни ситуації безглуздо. Україна швидкими темпами нарощує зовнішній держборг, але при цьому основні реформи не проводяться – такі, наприклад, як судова.
LDaily: А що, з позицій Вашого особистого досвіду, є найскладнішим у банківському бізнесі?
Е. Коробкова: Україна – унікальна країна. Кожен, хто приходить, намагається створити український велосипед на чотирьох колесах, але ніхто не розуміє, чи поїде він. Нам слід переймати досвід інших країн, а не винаходити щось своє. Таке часто можна бачити по законопроектах, які ми пишемо на основі практики європейських країн, а потім у комітетах Верховної Ради кожен депутат намагається щось внести від себе, і врешті виходить цікавий кейс, який не завжди працює. Поступово ситуація в цьому сегменті стабілізується, у ринку з’являються прозорі умови, однакові для всіх. Звичайно, є певні перекоси з державними банками. Тому що націоналізація «Приватбанку» (одна з найбільших угод у світі), яку провели з мінімальними витратами для населення, призвела до зміщення конкуренції на банківському ринку. Сьогодні частка державних банків становить 54% на ринку. Це дуже багато. А як показує практика, держава не дуже хороший управитель.
Також у нас досі діє декрет 1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який морально застарів. Тамкується. Зараз є законопроект, розроблений ринком і Нацбанком, який передбачає скасування цього декрету й запуск ринку, що допоможе прибрати безліч обмежень у валютному законодавстві. Зазначена проблема теж, зі свого боку, стримує інвестиції в Україну.
Але якщо простежити за результатами 2016 року, то з 3,2 млрд дол. США інвестицій, які зайшли в Україну, 2,4 млрд вкладено в банківський сектор. Виходить, що інвестори вкладають у цей сектор, але немає підприємств, які банки могли б кредитувати. У цьому основна проблема. Банкам простіше відмовити в кредиті, ніж брати на себе ризики клієнта й не повернути гроші взагалі. Ми зараз чекаємо голосування в другому читанні законопроекту про створення кредитного реєстру при НБУ. Це допоможе банкам перевіряти позичальника на етапі видачі кредиту. Якщо він дефолтний в одному, то він буде дефолтним усюди. Ми прорахували, що прийняття цього законопроекту на 2% знизить процентну ставку по кредитуванню.
LDaily: Відсутність голови Нацбанку якось впливає на діяльність банківського сектору?
Е. Коробкова: З упевненістю можу сказати, що ні. Тому що голова НБУ Валерія Гонтарева спромоглася створити команду, яка працює злагоджено. І її заступнику (нині він в.о.) Якову Смолію вдалося налагодити абсолютно конструктивний діалог з профільним комітетом ВРУ і з парламентом. До нього з великою повагою ставляться й у банківському секторі.
LDaily: Охарактеризуйте, будь ласка, стратегію українського банкінгу: вона відсутня в принципі чи в корені неправильна?
Е. Коробкова: Протягом останніх двох років основною стратегією всього українського банкінгу було вижити. Зараз банки намагаються знайти свого клієнта, розвиваючи свої технології, посилюючи методики розрахунку кредитного ризику й зміцнюючи свої підрозділи фінансового моніторингу. Однозначно можна сказати, що стратегією банківського бізнесу в Україні вже не є нарощування депозитної бази для кредитування суміжних бізнесів своїх акціонерів.
Оскільки повернутися до повноцінного кредитування населення й бізнесу не дає змоги діряве законодавче поле, банки обмежуються переважно дрібними кредитами готівкою або цільовим кредитуванням – на придбання побутової техніки, подорожі, ремонти… Загалом дрібним і середнім споживчим кредитуванням. Деякі фінустанови, як, наприклад, державні «Укргазбанк» і «Ощадбанк», маючи підтримку великих міжнародних донорів, роблять зрушення в бік кредитування МСБ або на «теплі» кредити. Але це все одно не ті масштаби, які здатні істотно вплинути на зростання ВВП країни. Але й вони, безумовно, дуже важливі.
LDaily: Які, на Ваш погляд, кроки з боку держави повинні бути першочерговими, щоб вивести галузь із затяжної стагнації або не допустити ще більшого кризи?
Е. Коробкова: Для початку – перестати займатися поверховим прибиранням і нарешті почати ремонт. Прийшов час структурних реформ, які зламають старі схеми відходу від своїх фінансових зобов’язань для великих корпорацій. Тільки так ми зможемо врешті-решт розчистити свої «авгієві стайні» – я маю на увазі NPL – і створити реальний ґрунт для економічного зростання країни. Для цього потрібно, щоб парламент припинив займатися популізмом і взявся за роботу – перестав технічно блокувати прийняття фінансових законів.
