Ігор  Червак

Інтерв’ю директора українського представництва скандинавського харчового концерну Lantmannen Ігоря Червака про проблеми сучасного...

Інтерв’ю директора українського представництва скандинавського харчового концерну Lantmannen Ігоря Червака про проблеми сучасного українського бізнесу та сподівання на 2017 рік.

chervak

«Бізнес-спільнота України має дві фундаментальні проблеми – ступінь довіри і короткий термін планування»

26.12.2016 (№ LDaily #2)

Інтерв’ю директора українського представництва скандинавського харчового концерну Lantmannen Ігоря Червака про проблеми сучасного українського бізнесу та сподівання на 2017 рік.

Спокійний і організований, хоча вимогливий і дещо, можливо, категоричний, однак націлений тільки на розвиток, навіть коли помиляється. Після розмови з таким керівником не полишає думка, що це одна з кращих компаній. Глибоке аналітичне мислення Ігоря Червака, генерального директора скандинавського представництва в Україні Lantmannen, вміння бачити, оцінювати і прогнозувати ширше і глибше, ніж ми звикли бачити у багатьох українських керівників. Набір усіх цих рис пояснює згуртованість самого Ігоря Червака, його команди і розвиток компанії, який не гальмується ні на хвилину.

:  Ігоре Івановичу, ви очолюєте представництво компанії Lantmannen в Україні з 2000-ого року. За ці роки в країні багато чого змінилося. Охарактеризуйте, будь-ласка, сьогоднішній бізнес-потенціал нашої держави?   

І. Червак: Перш за все, потенціал України зростаючий. Хочу навести приклад на нашій компанії: головна компанія, розташована у Швеції, відкрила своє представництво в нашій країні ще 2000-ого року. І тоді вони розгляди Україну як майбутній наріжний камінь їхньої східноєвропейської стратегії. На жаль, ця стратегія повною мірою не реалізувалася через політичні та економічні  катаклізми, про які ми всі знаємо. Однак компанія не пішла з ринку і корпорація продовжує спостерігати за розвитком подій в Україні. І хочу вам сказати, що наш head офіс сподівається на те, що в Україні варто розвиватися, через що немає планів залишати цей ринок.

:  З якими показниками компанія закінчує 2016 рік? Чи була досягнута мета, поставлена на початку року?

І. Червак: У цілому наші показники розвитку цього року непогані, хоча це трохи дивно звучить в  українських реаліях. Ми у значній мірі виконали свій план з обсягів продажу, правда, рентабельність бізнесу цього року  трохи менша, ніж минулого. На такий результат вплинули і нестабільна вартість сировини і весь час зростаючі ціни на енергоносії, газ тощо.

: Чи можна припустити, що через це ви збільшити обсяги експорту продукції?

І. Червак: Ні, ми не збільшили експорт продукції. Хоча у 2013 році показники експорту та продажу в нас були рівні, 50 на 50. З цих 50% експорту – 35% поставлялося до Російської Федерації, однак через відомі нам усім політичні події ми скоротили експорт до цієї країни. Наразі 70% продукції продаємо в Україні і лише 30% експортуємо. Звичайно, хотілось би розширювати ринки збуту за кордоном, бо сьогодні потенціал для розвитку компанії в Україні обмежений.

У загальному ж рахунку Lantmannen Axa поставляє свою продукцію до – Закавказзя, Вірменії, Азербайджану, Грузії, Казахстану, Киргизстану, Узбекистану, Ізраїлю. Щодо європейських країн нашими партнерами є – Латвія, Литва, Естонія, Данія, Румунія.

: Як, з вашого особистого досвіду, трансформувалися проблеми бізнесу за 10 років?

І. Червак: У першу чергу, в Україні змінився масив роздрібної торгівлі. У 2000-му році основний обсяг  продажів наших продуктів харчування здійснювався на відкритих оптових ринках, які давали 80% обсягів продажу. Зараз цей показник дорівнює нулю. Оптові ринки витіснили мережеві супермаркети, які стали зручнішими для покупців, хоча, з точки зору бізнесу, у виробників виникають проблеми у вирішенні питань з  мережами супермаркетів: вони намагаються диктувати свої умови постачальникам, виробникам, що негативно впливає на бізнес-відносини в Україні.

: Ігоре, як «Лантманнен Акса» захищає власні активи?

І. Червак: Наша корпорація має страхову угоду зі Світовим банком, тобто ми застраховані на випадок якихось протиправних дій чи політичних форс-мажорів. І у разі виникнення такої ситуації Світовий банк зобов’язаний буде виплатити компенсацію нашим власникам. До речі, така форма захисту досить популярна серед представництв іноземних компаній в Україні.

: Будучи українським бізнесменом, скажіть будь-ласка, чи вкорінюється в Україні поняття культура бізнесу?

І. Червак: Перш ніж відповісти на це запитання, хочу про дещо розповісти. В Україні, з моєї точки зору, є дві фундаментальні проблеми. Перша – це дуже низький ступінь довіри в суспільстві. У нас вважається, що довіру людина повинна заслужити. І так люди перевіряються не лише серед звичайних знайомих, але і серед бізнесменів, що, скажу вам відверто, дуже шкодить швидкому налагодженню відносин.  Тим часом у більшості європейських країнах, а також у США, ситуація прямо протилежна – там прийнято довіряти одразу: для того, щоб втратити довіру, потрібно дійсно зробити щось протиправне. Тому європейські та американські бізнесмени не бояться укладати усні домовленості. До речі, у США таку угоду можуть використовувати у суді, якщо між партнерами виникли суперечки. Головне, щоб були свідки цієї домовленості. В українській ж бізнес-сфері спостерігається протилежне –

без підписаних контрактів, завірених у кількох нотаріусів, без довготривалого узгодження, з тобою ніхто співпрацювати не буде, а говорити про усну домовленість немає сенсу, хоча у Цивільному кодексі України таке поняття затверджено

Друга проблема культури українського бізнесу – дуже короткий термін планування. Зі свого досвіду можу запевнити, більшість наших бізнесменів і навіть державні органи влади узгоджують лише короткотермінові плани. Ніхто зазвичай не замислюється про те, що буде через п’ять років, навіть про те, що буде через один рік. Максимальний горизонт планування для українських бізнесменів – у кращому випадку це три місяці, а в гіршому – тиждень. Тому система продажів в Україні найчастіше побудована не на чесній продажі, а як-то кажуть на «втюхуванні». Мета така – якнайшвидше продати, а пізніше почати новий бізнес за тією ж схемою.

: Яка тоді стратегія вашої компанії, теж короткострокова?

І. Червак: Ми маємо кілька рівнів планування. Кожні три роки у березні ми узгоджуємо стратегічний план компанії на 3 роки, коригуючи два з них, що  залишаються. Після того ми узгоджуємо більш деталізований план, розробляємо квартальний план на 90 днів, де ставимо конкретні цілі. Для його реалізації ми узгоджуємо щомісячні плани, які завжди намагаємося витримувати.

: Чи аналізуєте ви помилки?

І. Червак: Чесно зізнаюся, що не так часто. Якщо людина професіонал, як правило, вона знає про свої помилки. І насправді для багатьох досвідчених підприємців найгірше покарання – це сором за допущені помилки, тому я не вважаю за потрібне їх аналізувати. Помилятися – це нормально. Наприклад, в цьому році ми запровадили 35 артикулів, 5 з яких ми закриємо. Так, це помилка, витрачені гроші, час, але треба розуміти, що це нормальний процес для будь-якої компанії, яка працює і розвивається.

: Ви, як керівник, доступні для підлеглих?

І. Червак: Я не вважаю це перевагою і рисою правильного управління. В нас є багато процедур і внутрішніх ланок, спроектованих на вирішування проблем, перш ніж про них дізнаюсь я. Якщо вже якесь незакрите питання дійшло до мене, це означає, що на якійсь дільниці щось не спрацювало і хтось, хто мав цю задачу вирішити, не досить сумлінно її виконав. Я завжди дотримувався і дотримуюсь думку, що рішення про усунення проблем має прийматися на низькому рівні, тими людьми, на яких це найбільше впливає.

У нашій компанії вже два роки працює така ініціатива: ми пропонуємо нашим працівникам подавати власні пропозиції щомісяця з покращення їхньої роботи або роботи корпорації у цілому. Кожен раз ми отримуємо близько 100 пропозицій. Вивчаємо ці звернення, обираємо три найкращих, автори яких нагороджуються, отримують премію, а також зірку на «Алеї слави» на заводі. Хочу сказати, що така практика допомагає не лише зробити колектив дружнішим, але й  дозволяє працівникам відчути себе частиною процесу і відчути, що його думка важлива для керівництва, до неї просто прислуховуються, а ще й беруть до уваги.

: Яка галузь в Україні, на вашу особисту думку, є найбільш перспективною, куди б ви порадили іноземним інвесторам вкладати кошти? У якій країні світу ви особисто хотіли би заснувати власну компанію?

І. Червак: На жаль, зараз Україна не те місце, куди потрібно інвестувати, незважаючи на часті заяви про перспективи агропромисловості чи ІТ-бізнесу. Це моє особисте переконання. Причому ми, українці, можемо просто продавати дешеві ресурси за кордон.

Я б, наприклад, радив  створювати  бізнеси  в Україні,  де продуктивність праці дуже висока і де можна створити цінність продукту, чого на даний момент ніхто не робить, а для цього в нас є і професійні кадри, і можливості, але немає стратегії, що дуже негативно впливає на розвиток масштабних бізнес-процесів

: Чого ви очікуєте від 2017 року?

І. Червак: Я оптиміст і прагну ним залишатися, хоча завжди готуюсь до найгіршого сценарію. Плани на наступний рік досить прості – втримати вже напрацьовані позиції. Хоча цілі маємо високі – вирости ще більше і рухатися тільки вперед.