Як платять податки в Україні, і чому збалансована система оподаткування – це так важливо для розвитку
будь-якого бізнесу: як приватного, так і державного? Про це LDaily розповіла Тетяна Потопальська, провідний фахівець і радник президента державної компанії «Енергоатом» з питань оподаткування.
Після розмови з Тетяною Потопальською згадується крилата фраза Бенджаміна Франкліна про те, що в житті не можна уникнути двох речей – смерті і податків. Про перший — не будемо із зрозумілих причин, а з другим твердженням можна посперечатися і це довели українські підприємці.
LDaily: Тетяна, Вам як представнику державної компанії, напевно, є що розповісти про специфіку такого бізнесу в Україні. Існує думка, що держсектор в нашій країні практично не заробляє, а більшість державних підприємств — збиткові. Чи так це?
Т. Потопальська: Це стереотип. Державні компанії теж зможуть заробляти, якщо їм дозволять це робити. Я поясню. Можливо, Ви звертали увагу на останній список найбільших платників податків України за 9 місяців 2016 року, представлений одним з вітчизняних періодичних видань.
Топ-10 платників податків представлені двома державними і 5-ма підприємствами з часткою держави у статутному капіталі
І не тому, що державні компанії отримують надприбуток: просто вони платять більш ніж підприємства недержавного сектору. Якщо бути точним — 75 % від чистого прибутку. На розвиток підприємства залишається 25 %.
Світова практика показує, що для ефективного функціонування державного сектору частка вилучення не
повинна перевищувати 30 %. 50 % — це вже на межі. А при 25 % про модернізацію або розвиток підприємства не йдеться. Умови ведення державного і приватного бізнесу в Україні не рівноцінні. Оборотних коштів не достатньо, і такі компанії просто залишилися на межі виживання.
При цьому є певні галузі, в яких монополія держави необхідна: та ж атомна енергетика. І, знаєте, я часто зустрічаю людей, які пропагують ідею абсолютної приватизації: все потрібно продати. Але тут необхідно чітко усвідомити, що далеко не кожне підприємство можна просто так передати у приватні руки. Іноді це ставить під загрозу не тільки загальнонаціональні інтереси, а й зазіхає на державну безпеку.
LDaily: Тетяна, якою би Ви хотіли бачити податкову систему в Україні?
Т. Потопальська: Я хочу бачити її розумною (посміхається). Це стосується не стільки податкової ставки: в Україні, слід зазначити, далеко не найвищі податки серед європейських країн. Але вітчизняній системі не
вистачає стабільності. Кардинальні зміни Податкового кодексу відбуваються щороку, і бізнесу складно підлаштовуватися під умови, що постійно змінюються. Крім цього, я вважаю, що система оподаткування в
країні повинна бути результатом спільної роботи бізнесу і держави. У кінцевому підсумку,
підприємцям і представникам української влади необхідно дійти консенсусу і направити свої зусилля на розвиток країни, а не тільки на формування бюджету або особистий прибуток, як це
відбувається зараз
Адже знаєте, на сьогоднішній день у певних бізнесових колах не платити податки — це вже стійкий тренд. Зрозуміло, не варто вішати ярлики на всіх. Але спрощена система оподаткування в Україні для представників малого та середнього бізнесу в Україні існує з 1999 року: це більше 15 років. Потрібно чесно визнати, вона не дала очікуваного результату. І навіть навпаки: зараз ці слабкі місця у податковому законодавстві використовуються для мінімізації податків. У масштабах країни проконтролювати, хто і скільки платить — практично неможливо. Відповідно,
потрібно щось змінювати. Потрібно створити такі умови, щоб не платити податки стало не вигідно
LDaily: Що для цього необхідно?
Т. Потопальська: Багато. Але зараз для України є унікальний шанс. 2016 рік став роком податкової ініціативи на виведений капітал. На сьогоднішній момент є законодавчі підстави для розробки Мінфіном відповідного Законопроекту. Далі справа залишається за українським істеблішментом. Але, з моєї точки зору, ідея прогресивна і заслуговує на увагу. Податок на виведений капітал, по-перше, підштовхне бізнес відмовитися від неправомірного використання податкових преференцій, ідея нового підходу полягає в тому,
що податком обкладаються тільки суми, які виводяться з бізнесу за рішенням його власника.
Таким чином, для власника все прогнозовано і дає можливість показати реальну фінансову картину підприємства. По-друге, запропонована модель дозволить підприємствам більше інвестувати у власну модернізацію, дозволить створювати нові робочі місця. Схожа система оподаткування зараз діє в Естонії і з 1 січня — вступить в силу в Грузії.
LDaily: Могли б Ви назвати якісь статистичні дані: скільки приблизно компаній на сьогоднішній день в Україні не платять податки?
Т. Потопальська: Дуже складно говорити про якісь цифри у контексті даного питання. Більш того, точних даних по компаніях, які ухиляються від податків, в принципі не існує. Єдине, що я можу стверджувати –
багато хто мінімізує податки. В основному це стосується представників малого бізнесу. Великі компанії,
бізнес з іноземним капіталом і середній бізнес у більшості випадків платить білу заробітну плату і необхідні податки у повному обсязі.
З іншого боку, слід також враховувати галузь. Отже, якщо ми говоримо про IT-бізнес, який зараз є одним
з таких, що розвивається найшвидше, в умовах українського ринку, то тут часто використовують схему, суть якої полягає в оформленні співробітників компанії як ФОП. І це не суперечить Закону. Хоча, за фактом, ми маємо справу з мінімізацією податків. Тобто, коли мова йде про підприємця, який очолює компанію середнього достатку, з певним обсягом виробництва і офісом в Києві, але при цьому його заробітна плата
трохи вище мінімальної ставки – це викликає питання до існуючої системи оподаткування.
LDaily: Тетяна, а як справи з податками у європейських країнах? Я впевнена, Ви знаєте.
Т. Потопальська: Для жителів Західної Європи або Америки офіційне працевлаштування і заробітна плата не в конверті — це їхня соціальна страховка і пенсійне забезпечення у майбутньому. В Україні багатьом не вистачає розуміння того, що держава не повинна утримувати людину, яка не працює або не платить податки. Таким чином, ми повинні захотіти взяти на себе відповідальність за своє майбутнє.
LDaily: Як Ви вважаєте, чи можна розцінювати недосконалу українську систему оподаткування як одну з головних перепон на шляху залучення іноземних інвестицій?
Т. Потопальська: Ні. З моєї точки зору, більшою перешкодою є нестабільність національного законодавства та валютні обмеження. Адже кожна людина, яка займається бізнесом, хоче мати від цього певні дивіденди. І в цьому сенсі політика центрального банку, яка не передбачає можливості їх отримання в валюті, не стимулює інвестора.
Варто також відзначити, що серйозною проблемою в контексті питання про залучення інвестицій в Україну
є відсутність кваліфікованих кадрів. З одного боку, це пов’язано з тим, що багато обдарованої молоді емігрує за кордон в пошуках кращих умов роботи. З іншого боку, за останні 20 років ми, українці, розучилися виконувати певні завдання. Часто робота виконується заради процесу, а не заради досягнення кінцевої мети.
І це не завжди проблема працівника: це проблема національного бізнесу в цілому, і полягає вона у відсутності чітких цілей. Тобто, відбувається розмивання відповідальності: кожен щось виконав, свою окрему
ділянку роботи, але все разом — не працює. Потрібна чітка стратегія, в рамках якої кожен член команди
буде розуміти, в чому полягає саме його роль і, водночас, яким повинен бути кінцевий результат.
Правда, в цьому контексті виникає ще одна перепона:
відсутність загальнонаціональної стратегії розвитку. В Україні дуже складно вгадати, який банк завтра лопне або як зміниться законодавство у найближчі кілька років. Якщо чесно, то прогнозування у нашій державі не здатне охопити проміжок часу тривалістю понад 1 року
LDaily: Проаналізувавши власний досвід, чи можете Ви сказати, що в Україні починає формуватися своєрідна культура бізнесу?
Т. Потопальська: Це дуже складне поняття — культура бізнесу. Намагаючись його усвідомити, у першу
чергу виникає асоціація з етикою бізнесу. У такому випадку, я б сказала, що в Україні є окремі елементи культури бізнесу, але в загальному національному форматі — скоріше ні. Знаєте чому? Варто згадати, як вітчизняні підприємці звикли вирішувати проблеми, які час від часу виникають з регулюючими або
правоохоронними органами.
Адже далеко не завжди це відбувається у легальному, правовому, або «культурному» полі. Поки так триватиме, говорити про повсюдної культурі ведення бізнесу в Україні рано. Вона є, але частіше-серед великих компаній з іноземним капіталом.
LDaily: Як Ви вважаєте, яке з бізнес-напрямків є найбільш перспективним в Україні?
Т. Потопальська: У першу чергу, хочеться зробити акцент на тому, що Україні необхідно якісно використовувати свої експортні можливості. І я зараз говорю не про експорт сировини і напівфабрикатів: чорна металургія, трубопрокат, прокат, зерно. Ні. Прийшов час задуматися про експорт продуктів переробки: про те, що буде давати додану вартість. А це — вироби з чорного металу, це — хоча б борошно, а не зернові. Така ініціатива не просто принесе додатковий дохід, але і допоможе створити нові робочі місця. Серед інших перспективних напрямків — IT-бізнес.
Але знову: цей потенціал потрібно використовувати з урахуванням потреб внутрішнього ринку. Синергія інноваційних розробок і вітчизняної промисловості могла б дати хороший результат. Якщо буде замовлення
з боку національного виробника на товари чи послуги даної галузі, це дозволить українському IT-бізнесу розвиватися тут, а не працювати на західного споживача.
Також, з моєї точки зору, перспективним є галузь енергетики та логістики.
LDaily: Якби Ви зважилися виїхати з України, то в яку з країн?
Т. Потопальська: Я дуже люблю Італію. Я знаю мову, і мені дуже подобається там. Хоча жити на даний момент в цій країні не просто. З іншого боку, у наших народів схожі менталітети. Ну і, не можу не відзначити, що в Італії дуже цікава система оподаткування (посміхається).
