Чи багато ви знаєте про інтелектуальний туризм? Це – бізнес, основним продуктом якого є не тільки враження, але і відчуття глибокого занурення в самобутнє життя окремого регіону.
Агентство ділових подорожей і туризму (АВТТ) – компанія, в основі якої лежить нестандартна бізнес-модель і абсолютно унікальний підхід до організації відпочинку.
Чому туристичний бізнес в Україні – явище ефемерне, і що необхідно зробити для того, щоб дана галузь усе ж почала заробляти? Про це виданню LDaily розповів засновник АВТТ – Андрій Легейда.
LDaily: Компанія АВТТ спеціалізується на інтелектуальному туризмі. Як виникла така ідея, з чого ви починали?
А. Легейда: Компанія була заснована в 2006 році. Наша робота стартувала зі створення декількох турів, які передбачали глибоке занурення в культуру, традиції та самобутнє життя регіону або певної його точки. Так званий глибокий туризм. Але, оскільки у 80% наших клієнтів такий термін викликав асоціації як мінімум з дайвінгом, надалі ми відмовилися від цього словосполучення, хоча суть залишилася так ж. Ми перші в Україні запропонували клієнту інтелектуальний туризм.
Компанія почала свою роботу з організації турів в Ефіопію. Найскладніше на той момент – зібрати групу охочих. Але у нас вийшло: перша група – 12 осіб. Ми жили в наметах, у будиночках місцевих племен. У цьому полягає головна ідея нашого бізнесу. Ми працюємо для тих людей, які бажають отримати якісь знання про культуру, історію регіону не з програмних буклетів, а з власних спостережень.
Але варто сказати, що на старті нам довелося випробувати чимало складнощів.
Знаєте, чим поганий будь-який бізнес у нашій країні?
Коли ти пропонуєш ринку нову ідею, ти вкладаєш у її реалізацію мільйони, окрім власних зусиль. Ті, хто слідує твоєму прикладу, не витрачають так багато. Найскладніше – створювати ринок. Як тільки хтось це зробив, захиститися від конкуренції – дуже складно.
LDaily: Чим інтелектуальний туризм відрізняється від звичайного?
А. Легейда: Ми не продаємо лежаки, пляжі і класичний відпочинок. Таке трапляється дуже рідко і тільки для постійних клієнтів. Ми намагаємося продати людям враження! І з моєї точки зору, подібна концепція повинна бути в основі будь-якого бізнесу: не залежно від того, займаєтеся Ви продажем телефонів, автомобілів або туристичним бізнесом.
LDaily: Ваш клієнт: хто він? Серед кого інтелектуальний туризм користується популярністю?
А. Легейда: Наші клієнти – не завжди якісь особливі люди, якщо говорити про їх заробіток. Середній вік – від 35 і вище. У рідкісних випадках – клієнти молодшого віку. Але завжди це – люди, які готуються до своїх подорожей ретельно і заздалегідь. Так, наші тури – не найдешевші, але вони і не можуть такими бути. Чартерів у ці країни не роблять, російськомовні гіди там – великий дефіцит. Ми ж пропонуємо нестандартні маршрути, а це – додатковий ризик і витрати. Адже, перш, ніж відправити кудись групу, ми намагаємося самостійно вивчити той чи інший регіон, підкресливши для себе найцікавіше і зваживши ризики.
LDaily: Компанія на ринку з 2006-го року: як трансформувалася робота АВТТ за ці 10 років? Як змінилися пріоритети, і чи стала криза 2014-го року ударом для туристичного бізнесу?
А. Легейда: Чомусь так склалося, що в період кризи з 2008-го по 2009-й рік наша компанія працювала досить інтенсивно. Мабуть, в періоди економічного спаду сегментація в суспільстві стає ще більш очевидною. З точки зору моїх власних спостережень, першими кризу на собі відчувають якісь масові продукти. У нас же не така велика кількість людей, які виявляють бажання і можуть собі дозволити подорожувати: навіть за межі своєї області.
Серед наших клієнтів – багато приватних ювелірів, ландшафтних дизайнерів і людей, що працюють з люксовим сегментом. Такі фахівці відчувають на собі вплив кризи не відразу: це не ті витрати, на яких починають економити забезпечені люди.
Але, що стосується 2014-го року, певний спад відчули всі і ми у тому числі. Наш бізнес – регіональний. У тому сенсі, що є традиційно активні, з точки зору попиту на інтелектуальні подорожі, регіони, а є такі, як, наприклад, Львів чи Луцьк, де б’єшся-б’єшся, але безрезультатно: за весь час роботи компанії практично жодного клієнта.
У свою чергу, багато замовлень надходить від жителів Одеси, Дніпра, Харкова і, звичайно, Києва. Раніше в цьому переліку були і східні регіони. Приміром, Донецьк, жителі якого відрізнялися особливими забаганками: не тільки в області інтелектуальних подорожей. (посміхається)
Зараз потроху починаємо повертатися до колишніх показників. Але не за рахунок повернення великої кількості клієнтів, а, скоріше, за рахунок нових програм і трохи іншого підходу до організації поїздок.
LDaily: Чи змінилися вподобання Ваших клієнтів за час існування компанії, і, якщо так, то яким чином? Чи намагаєтеся Ви зараз розвивати якісь нові напрямки?
А. Легейда: Так, ми зараз активно працюємо над розвитком нових туристичних напрямків. Подібна ініціатива викликана не стільки зміною вподобань туристів, скільки збільшенням конкуренції в рамках цього «вузького поля».
І найприкріше у цьому контексті те, що більшість конкуруючих фірм – не українські. Як правило, це – російські компанії (або ті, що залишилися на території АР Крим), які відкривають в Україні свої представництва або просто знаходять тут потрібних для організації робочого процесу людей. Найчастіше вони не мають навіть офісу: я вже не кажу про ліцензію.
Їх головна перевага полягає в тому, що існує мінімальна кількість людей у групі: 5-6 осіб. Якщо бажаючих менше, організовувати поїздку немає сенсу. Так ось зібрати таку кількість людей в Україні виходить не завжди: м’яко кажучи, не завжди. Для російських компаній це зробити – набагато простіше: кілька людей з Росії, ще декілька – з України і Білорусії, і можна їхати. Та й потенціал ринку Росії не можна порівнювати з нашим.
Якщо говорити про можливу кооперацію зусиль, українській компанії привести сюди російського партнера складно: вони завжди хочуть бути «головними», а не повноцінними партнерами. До 2014-го року ми ще намагалися це робити, але зараз уже повністю відмовилися від цієї затії.
LDaily: З якими країнами не працюєте принципово?
А. Легейда: Майже не працюємо з Європою: тільки для постійних або корпоративних клієнтів. По-перше, виникає багато проблем з візовими формальностями, а, по-друге, сьогодні ймовірність того, що людина зуміє організувати собі поїздку в ці країни самостійно – занадто висока. Кожен крок у розвитку інтернету відбиває у нас бажання працювати з якимись напрямками. Адже багато людей хочуть накопичувати тільки «кількість» країн, і, побувавши один раз у Парижі, уже ставлять «плюсик» на Франції. Переконати їх відвідати маленькі містечка зі своїм шармом стало набагато складніше.
LDaily: Чи намагаєтеся Ви організовувати схожі тури в Україну для іноземних туристів?
А. Легейда: (посміхається) Спробуйте ще знайти туриста, який захоче приїхати в Україну. Звичайно, є державна статистика, згідно з якою, Україну щорічно відвідує кілька мільйонів чоловік, але такі результати не викликають у мене великої довіри.
Якщо ми хочемо розвивати галузь, повинна існувати певна державна політика, спрямована на просування туристичного бізнесу, яка б створила сприятливі умови. Приватні компанії не можуть займатися повномасштабним піаром самостійно.
Для нашої країни традиційним є механізм, коли хтось інвестує мільйон, інші ж вишиковуються в чергу, щоб зібрати плоди і клонувати його, коли цей бізнес уже вийде на певний рівень.
Проблему розвитку галузі має вирішувати держава.
Але, що ми маємо сьогодні? Щорічно на розвиток туризму в Україні виділяють близько 2-3 мільйонів гривень: це – по 200 доларів на посольство. Смішна сума.
Як наслідок, фактичних туристів в Україні немає. А на цьому можна було б заробляти значні кошти, до розуміння чого ми ще не прийшли. Держава повинна створювати умови для розвитку підприємництва, а вже потім – збирати податки. Але, на жаль, у нас багато говорять, але мало роблять. Хоча є величезна кількість професіоналів, які готові працювати і створювати відмінний сучасний продукт.
