Гроші керують світом, і з цим твердженням часом складно сперечатися. Але також є ті, хто керує грошима: про них сьогодні і буде наша розмова
Глава наглядової ради ALT BANK Віктор Горбачов – людина, що має двадцятирічний досвід роботи в банківському бізнесі (Raiffeisen Bank Aval, IFC група World Bank). Як справжній фінансист і професіонал, він – уважний до деталей і вміє їх аналізувати. Своїми тонкими спостереженнями і експертними знаннями він поділився з нами: ексклюзивно для LDaily.
LDaily: Віктор, Ви – людина з багаторічним стажем роботи в галузі банківського бізнесу. Опишіть декількома словами: що зараз відбувається з банківською системою України? Яка роль держави в цьому процесі?
В. Горбачов: На сьогоднішній день ситуація складна, але – не критична. Тобто, коли ми говоримо про так званий «банкопад» або націоналізацію «ПриватБанку», який зараз на слуху, виникає питання: а де ж був регулятор вчора або позавчора? Контроль банківської системи і її підтримка – завдання багатогранні. Не можна окремо звинувачувати тільки державу, або банки разом з регулятором, або клієнтів: юридичних та фізичних осіб.
На всіх лежить певна частина відповідальності
Адже державна і банківська система – єдиний організм: вони не можуть існувати окремо одне від одного.
LDaily: Чи можемо ми говорити про те, що сучасний нестабільний стан банківської системи в Україні – результат помилкових рішень або невірних ініціатив?
В. Горбачов: Для початку, я пропоную подивитися на біографію українського банкінгу. Історично, ринок фінансових послуг в Україні складається з 3-х груп суб’єктів. По-перше, це – державні банки. Друга група – банки з іноземним капіталом, у тому числі російські банки. І ще одна категорія – це приватні банки з українським капіталом. Якщо говорити про банківські активи (видані кредити, придбання цінних паперів, готівки в касі і так далі), то станом на 2016-й рік вони розподілялися приблизно порівну між даними групами банків.
Зрозуміло, що після націоналізації «Приват Банку» цифри істотно змінилися на користь державного сектору. Але не це є головним. Я хочу сказати, що такий поділ в Україні існує давно, і він формує різні підходи до управління в кожному з вищезгаданих секторів.
Наприклад, якщо ми розглянемо банки з державним капіталом, то, кажучи відверто, вони завжди функціонують узгоджено з офіційною позицією влади або людей, які приймають рішення. У ряді випадків це – навіть добре: мова йде про цілеспрямовані державні інвестиції або фінансування пріоритетних для країни галузей. Але, з іншого боку, подібна залежність призводить до появи проблемних кредитів, виданих за наказом або у зв`язку з дзвінком від “керівництва”.
У той же час, коли йдеться про приватні банки з українським капіталом, вони все більше і більше намагаються перейняти західноєвропейську модель ведення банківського бізнесу. Правда: намагаються. Але частіше, все ж, діють відповідно до вузькоспеціальних інтересів або фінансових можливостей акціонерів. Тобто, діють так, як вважають за потрібне: ситуативно.
А ось у тому випадку, коли ми говоримо про банки із західним капіталом, їх підхід до управління дуже відрізняється. Для таких компаній нормальним є дотримуватися алгоритму: зайшов у країну, тут діють певні правила, їх потрібно виконувати. Особливо це стосується західноєвропейських і американських фінустанов. І навіть коли йдеться про російські банки: вони увійшли в Україні вже європеїзованими. Так, за ними в більшості випадків стоїть держава, і вони працюють в її інтересах. Але за формою вони демонструють загальноєвропейські принципи ведення бізнесу.
Повертаючись до Вашого питання, хочу підкреслити, що сучасний хиткий стан банківської системи України (у рамках усіх трьох груп банків), є не тільки наслідком так званої «кризи країн». У наявності проблема глобальної нестачі капіталу у банків. Повторюся: саме капіталу, а не ліквідності у вигляді грошових коштів на рахунках.
LDaily: Чому так відбувається?
В. Горбачов: Капіталу – немає. За останній час у структурі глобальної банківської системи з’явилася величезна кількість проблемних портфелів, що не гасяться. А якщо портфелі не гасяться, то є два виходи: або відображати збитки в балансі і списувати їх за рахунок прибутку, або новими грошовими вливаннями погасити дану проблему. Але ніхто ж цього не любить.
Наприклад, у 2005-2007 році вартість акцій банку «Райффайзен Інтернаціональ», в якому я свого часу працював, на Віденській біржі доходила до позначки 120-123 євро за акцію. А вже в минулому році ціна впала до 10 євро. Заради справедливості, слід сказати, що сьогодні ціна акцій перевищила 20 євро, але це все одно в шість разів менше, ніж було 10 років тому!
Якщо 10 років тому Ви як приватний інвестор купили акції вищезгаданого банку на 10 тисяч євро, то сьогодні ця сума перетворилася в 1,5 тисячі євро. Легко передбачити реакцію інвестора на прохання банку про додаткові фінансові вливання для покриття дефіциту капіталу і збитків від проблемного кредитного портфеля. Ніхто на це не піде. Даний тренд притаманний всій західноєвропейської банківській системі. Останніх 3-5 років привабливість банківського бізнесу стала не просто нульовою: вона стала від’ємною. На межі зникнення опинилися монстри банківського бізнесу. Ще в 2016 році МВФ оцінював проблемний портфель європейської банківської системи в суму близько 1 трильйона доларів. Ці цифри навіть складно відчути.
Українська банківська система в цьому контексті просто відображає глобальні проблеми галузі
До того ж, ми більш уразливі і чутливі в зв’язку з малими золото-валютними резервами країни, перманентним негативним сальдо платіжного балансу, зростанням дефіциту державного бюджету і зовнішнього боргу. А якщо умови в країні такі, за яких капітал не відчуває себе в безпеці, він іде туди, де спокійніше. Так існує економіка.
LDaily: Що необхідно для утримання банківського капіталу в рамках країни?
В. Горбачов: Протягом останніх трьох років у банківському бізнесі домінує тренд cost cutting. Іншими словами, банки намагаються бути прибутковими не за рахунок зростання нового бізнесу, а за рахунок критичного скорочення власних витрат. Урізати витрати, в якійсь мірі, простіше. У цій справі головне – не скоротити їх до такої міри, щоб не помер сам банк. У якості статистики: у 2015 році найбільші європейські банки анонсували скорочення 130 тисяч персоналу, у 2016 – 50 тисяч. Серед них такі гранди як Deutsche Bank (мінус 35 тисяч менеджерів і план виходу з 10 країн), Unicredit (мінус 14 тисяч співробітників), ING (мінус 7 тисяч персоналу). І список цей не закінчиться в 2017 році.
У такій ситуації, на жаль, про клієнтів і їх бізнес банки думають менше, що підштовхує до занепаду бізнесу, як такого. Ліками в даній ситуації може бути кардинальна зміна стратегій банкінгу: як в Україні, так і в глобальному світі. І цей процес вже почався. На жаль, в українському банківському бізнесі мало хто серйозно працює над пошуком нових стратегій. Державні банки занадто заполітизовані та не достатньо гнучкі. Банки з російським капіталом мріють вийти з України за першої зручної нагоди, щоб мінімізувати втрати. Банки з західним капіталом знаходяться в фазі визначення: вихід або розвиток. На них максимально сильний вплив здійснюють глобальні тренди. Банки з українським капіталом, у більшості випадків, думають, як докапіталізуватися, щоб просто вижити. Але життя ж не зупиняється, і питання, як побудувати і реалізувати трансформацію банку в нових умовах, залишається відкритим.
LDaily: Що стосується стратегії в умовах українського банкінгу: її немає або вона – неправильна?
В. Горбачов: Стратегію потрібно будувати за активної участі ТОП-менеджменту банку, акціонерів і виключно передового міжнародного досвіду, адже ми націлені на євроінтеграцію. Для цього необхідні знання, ідеї, гроші і час. Банківська ж система злегка «застрягла» у перехідному періоді. Хтось банкрутує, хтось робить легкий тюнінг бізнесу, живучи одним днем, хтось намагається знайти нові сегменти клієнтів або галузь. І це нормальний процес, а не нескінченна криза, як ми звикли вважати. А зростаючі можливості цифрового бізнесу, гаджетів, які пронизують усі верстви суспільства, можуть дуже трансформувати банкінг в найближчі роки.
LDaily: Ви говорите про те, що сьогодні банки знаходяться в стані певного транзиту. Я правильно розумію: незабаром класичні банки, до яких ми звикли, можуть зникнути?
В. Горбачов: Навряд чи зникнуть зовсім, але вони зміняться: це питання виживання. З одного боку, банк – це завжди свого роду інструмент державного регулювання і контролю економіки.
А мені складно уявити владу, яка б добровільно відмовилася від можливості здійснювати вплив на процеси в економіці країни
Звичайно, зараз багато говорять про сурогати грошей (наприклад, криптовалюта), і про те, що незабаром вони замінять звичні для нас гроші. Але я не схильний вірити в швидку, стовідсоткову перемогу криптовалюти або інших замінників грошей. Держава і банківська система тісно пов’язані одне з одним. Тому, поки існує інститут держави, банки не зникнуть: вони просто стануть принципово іншими за своїм операційним та інвестиційним функціоналом.
Читайте також: Дмитро Дубілет: Банківська галузь і її привабливість сильно залежать від стану економіки в цілому.
