Маркіян  Варивода

Спокійно та по-діловому, як і має бути у справжнього посередника, керівник з практики досудового врегулювання спорів АО MONITUM...

Спокійно та по-діловому, як і має бути у справжнього посередника, керівник з практики досудового врегулювання спорів АО MONITUM та керівник MW BURO Маркіян Варивода розповів LDaily про медіацію в Україні  

max 20180227131646437 1

Медіація як допомога сторонам конфлікту порозумітися 

20.12.2016

Спокійно та по-діловому, як і має бути у справжнього посередника, керівник з практики досудового врегулювання спорів АО MONITUM та керівник MW BURO Маркіян Варивода розповів LDaily про медіацію в Україні.

Одна з найпопулярніших форм мирного врегулювання конфліктів, – медіація, у більшості країн світу практикується досить активно. Що ж до України – про перспективи, які ще буквально кілька років тому були близькі нулю, говорять дедалі більше: з’являються курси і відповідні практики, а юристи та судді почали ще й користуватися нею практично. Саме про це ми і говорили з фаховим представником такої практики.

LDaily: Маркіян, розкажіть, будь-ласка, про головні принципи медіації? 

М. Варивода: Давайте на початку розберемось, що таке медіація в принципі – це спосіб досудового розв’язання спорів та конфліктів. І, з особистої практики, дуже часто є методом, завдяки якому можна уникнути або вирішити конфліктні ситуації, що гальмують діяльність підприємств. Головні принципи наступні:

  • конфіденційність – інформація отримана від сторін є конфіденційною і може розкриватися лише за рішенням сторін;
  • незалежність – медіатор не представляє інтереси будь-якої сторони;
  • добровільність – сторони та посередник можуть вийти із медіації у будь-який момент і рішення щодо медіації приймають самі сторони, а посередник організовує зустріч;
  • гнучкість – процедура є неформальною і такою, яка сприятиме швидкому вирішенню питання.

LDaily: Хто може бути медіатором і що для цього потрібно?

М. Варивода: Багато хто думає, що для медіації потрібна юридична освіта, насправді ж ні, вона не є обов’язковою, незважаючи на професіоналізацію і певні стандарти якості. Такою практикою можуть займатися не лише власники юридичних дипломів, а будь-хто, адже медіатор не є експертом, консультантом чи радником, він є фасілітатором переговорів, і освоїти такі навички може будь-хто.

LDaily: У яких сферах медіацію можна використовувати, а в яких – ні?

М. Варивода: За великим рахунком такий підхід можуть використовувати практично у всіх життєвих або ж робочих сферах, окрім відносин із державними органами, кримінальних процесів, та у спорах, де є обов’язковим рішення суду.

До речі, за статистикою не виконується приблизно 20% рішень, досягнутих у результаті медіації. Як я вже говорив, медіація є добровільною і якщо сторони домовилися врегулювати непорозуміння із застосуванням медіації, значить вони повинні бути готовими до того, щоб виконувати досягнуті домовленості.

LDaily: Назвіть мінуси та плюси медіації для сторін конфлікту та держави?

М. Варивода: У прямому розумінні мінусів медіація не має, тому що сторони у процесі переговорів самі приходять до вирішення проблеми чи спору. Якщо спір був правового характеру, то після досягнення домовленостей, юристи/адвокати мають оформити досягнені домовленості. Напевно, що основний недолік – можливість невиконання однією із сторін досягнутих домовленостей.

Основні переваги – конфіденційність, швидке вирішення конфліктних ситуацій та зменшення затрат у процесі розв’язання непорозуміння, добровільність.

Переваги для держави – зменшення навантаження на суди та виконавчі органи 

LDaily: Розкажіть, будь-ласка, про медіацію в Україні, чи є якісь особливості?   

М.Варивода: В Україні медіація на початку становлення. Найчастіше ініціатором мирного врегулювання спорів виступав суддя, третя сторона. Хоча ті ж самі німці, які історично сприяли розвитку медіації у нас, дуже широко її використовують у своїй країні. А якщо вже справа доходить до суду, то це означає, що кожна сторона на 100% упевнена у своїй правоті, або жодна із сторін не хоче домовлятися, або у кожного є власні принципи, якими ніхто не хоче поступитися.

Насправді ж медіація – це врегулювання конфлікту виключно мирним шляхом, хоча, ніде правди діти, в Україні дуже часто тих, хто хоче вирішувати проблеми мирно, вважають слабаком.

Якщо підсумувати, то медіатор – це посередник у вирішенні конфліктів і, до речі, сьогодні в Україні усі юридичні фірми пропонують такі послуги, а в Українському центрі медіації навіть є відповідний рейтинг, а західні клієнти зазвичай звертають увагу на рейтинги, принаймні у європейських країнах це вважається показником кваліфікації.

LDaily: Чи важко бути таким посередником?

М. Варивода: Однозначно – так, важко. Це виснажує. Для того, щоб переконати обидві сторони у тому, що конфлікт можна і варто вирішити саме мирним шляхом, для цього треба ретельно вивчити справу, поставити багато запитань одній стороні, потім іншій, в результаті чого формуються варіанти розв’язання конфлікту.

До того ж, у багатьох конфліктах відіграє роль особистий мотив: простий приклад, людина загнівалась на свого партнера і навіть не намагається чимось поступитися, звичайні переговори вже не спрацюють, тоді посередник, як третя сторона, може допомогти, але для цього треба докласти багато зусиль. Тож дуже часто люди навіть не замислюються, як деколи третя сторона сприяє розв’язанню великого конфлікту, і це не просто навички ведення переговорів, а психологія, і навіть психотерапія.

Хочу звернути увагу на те, що будь-які перемовини і відстоювання своєї позиції забирають багато  сил, але це цікаво, тому що доводиться дуже багато спілкуватися із людьми, а це допомагає зрозуміти проблему конфлікту. Також з’являється ймовірність того, що у майбутньому сторони конфлікту не наступлять на ті ж самі граблі.

І ще одна важлива перевага медіації – у сторін конфлікту у подальшому формується певна поведінка, наприклад, правильно укладати угоди   

LDaily: Що, особисто вам, подобається у такій практиці?    

М. Варивода: Мені подобається мирне вирішення конфліктів, хоча, напевно, це риса характеру. Коли люди йдуть до суду, це вже ознака конфліктної ситуації, яку, скоріш за все, можна вирішити без суду. Відомо ж, що суди і юристи часто прямо чи опосередковано затягують справи. До того ж до судових спорів додаються ще й додаткові витрати – оплата роботи адвоката, оплата судового збору, потім – примусове виконання рішення, а мирне врегулювання конфліктів дозволяє всього цього уникнути.

Треба розуміти іще одне, суд – це завжди стрес, навіть тоді, коли людина на 100% права. Відразу відповім на питання чому – тому що суд приймає рішення за внутрішнім переконанням, а це не завжди співпадає із баченням чи позицією обох сторін конфлікту.

LDaily: Скільки років, на вашу думку, треба Україні, щоб медіація набула такого самого розвитку, наприклад, як у Європі? Чому в Україні скептичне ставлення до мирного врегулювання конфліктів? 

М. Варивода: Щодо термінів, на мій погляд, має пройти десь від 2-х до 4-х років. А щодо скептичного ставлення, думаю, справа у тому, що не вистачає культури ведення переговорів та культури бізнесу. Як я вже говорив, пропозиція з мирного врегулювання конфлікту в Україні  сприймається як слабкість.

LDaily: Тобто Україна – країна, де звикли воювати? 

М.Варивода: Саме так. Але треба розуміти, що війни ніколи не доводили до добра – це трата грошей, часу, сил. Ті хто воюють, мають відволіктися від заробляння грошей і сконцентруватися на війні, тоді вже бізнес відходить на другий план.

LDaily: А на якому етапі медіація в Україні зараз?  

М. Варивода: З формальної точки зору, медіація на етапі становлення. Верховною Радою України прийнято у першому читанні закон «Про медіацію», який буде визначати правові основи надання послуг медіації в Україні та порядок взаємодії із судовою системою.

LDaily:  Бажаємо уьсого найкращого вам особисто і процвітання справі, за яку ви вболіваєте!