Ігор  Назаров

Ігор Назаров, директор компанії Brown Forman Ukraine, розповів про деякі події за лаштунками алкогольного ринку України,...

Ігор Назаров, директор компанії Brown Forman Ukraine, розповів про деякі події за лаштунками алкогольного ринку України, точніше, у його лакшері-сегменті. Фальсифікат і контрабанда на тлі кризи, а також як усе це співвідноситься з культурою споживання міцних напоїв та кроками уряду – в його інтерв'ю для LDaily.

nazarov

Нарешті стала помітною повага держави до білого, прозорого бізнесу

17.12.2018 (№ LDaily #7)

Ігор Назаров, директор компанії Brown Forman Ukraine, розповів про деякі події за лаштунками алкогольного ринку України, точніше, у його лакшері-сегменті. Фальсифікат і контрабанда на тлі кризи, а також як усе це співвідноситься з культурою споживання міцних напоїв та кроками уряду – в його інтерв’ю для .

: Що собою являє Brown Forman?

І.Назаров: Brown Forman – міжнародна корпорація родом з Америки, яка зараз налічує майже 6 тисяч працівників. Вона входить до п’ятірки світових лідерів із виробництва преміального алкоголю. Найвідоміші бренди – Jack Daniel’s і Finlandia. Підприємству майже 150 років, а рівно 10 років тому зареєстровано представництво в Україні.

: Ви від самого початку працюєте в компанії?

І.Назаров: Так. Я був наймолодшим директором представництва в усій історії компанії. Коли відкрилися, я мав 29 років. До цього працював, скажімо так, з іншого боку барикад – був дистриб’ютором віскі Jack Daniel’s. А коли вирішили відкривати представництво, вийшло так, що я його очолив.

: Які бренди входять у групу?

І.Назаров: Відомі я вже перерахував – це віскі Jack Daniel’s, горілка Finlandia й текіла El Jimador. Ще є, скажімо так, більш регіональні й менш упізнавані бренди. Це бурбони Old Forester і Woodford Reserve, французький лікер Chambord. Нещодавно купили три singlemalt-івські бренди (Single Malt – односолодовий, – ред.) у Шотландії. В Україні з них поціновувачам найбільше відомий Ben Riach. Але глобально, якщо говорити про всю країну, це все-таки «Джек» і «Фінка».

: За якими критеріями обирали Україну, коли заходили сюди?

І.Назаров: Тут ці бренди були представлені уже здавна. 2007 року, якщо не помиляюся, почалося обговорення, чи варто відкривати представництво. Перш за все оцінювався потенціал ринку – кількість населення, споживання алкоголю (до речі, ми в цьому серед лідерів, хоча не впевнений, чи варто пишатися цим).

Крім того, 10 років тому портфель компанії було розділено між двома дистриб’юторами. «Фінляндію» збували одні хлопці, а «Джек» – інші. Було вирішено об’єднати все та почати довгострокові інвестиції з позиції sustainability – у стабільний і сповнений потенціалом розвитку ринок.

: Яке місце посідає Україна в групі компаній Brown Forman за прибутковістю?

І.Назаров: Зараз ми далеко не в топі. Бо компанія працює на 163 ринках, якщо я не помиляюся, тож як самі розумієте, є ринки значно більші, ніж Україна.

Але останні 4 роки всередині компанії Україна посідає перші місця в Європі за темпами зростання різних показників. Тому

Україна на глобальному, міжнародному рівні виведена в десятку країн, на яких компанія фокусуватиметься найближчі 5-10 років.

LDaily: А на перших місцях які країни?

І.Назаров: На першому місці зараз однозначно Штати. Потім, якщо я не помиляюся, це Велика Британія, Німеччина. Найбільш потенційними є Росія, Китай, Бразилія.

: Великі компанії скаржаться, що дуже багато підробок на ринку України, і це впливає на прибутковість їхніх виробництв. Чи стикаєтеся ви з такою проблемою?

І.Назаров: На жаль, напевно, це одна з основних проблем, з якими ми стикаємося. Але я не стверджував би, що вона кардинально впливає на прибутковість і масштаб бізнесу. Поясню в чому справа. Як таких, підробок наших брендів в чистому вигляді не існує, принаймні в Україні. Я знаю, що десь у країнах Азії іноді намагаються в підвалах брати порожні пляшки та заповнювати якоюсь сумнівною рідиною, але в наших краях цього, слава Богу, немає.

В Україні питання більше полягає на тому, що у нас вигадали кардинально нове рішення – так звані алкогольні напої в bag-in-box. Це великі трилітрові коробки з пластиковим пакетом всередині та краником. Зовні коробка має дуже пристойний вигляд і повністю повторює ідентику відомих брендів. Це стосується не тільки Finlandia, а й багатьох інших преміальних напоїв, включаючи віскі й ром. Напевно, це одна з найбільших проблем нині, але не скажу, що вона якимось чином помітно впливає на наші продажі. По суті, три літри підробки продаються за ціною оригінальної півлітрової пляшки. Зазвичай люди, які хоч якось розуміються на якісному алкоголі та готові купити справжній хороший продукт, усвідомлюють, що навряд чи такий дармовий сир буде не в мишоловці. Швидше за все, тут проблема більше в тому, що фальсифікатори шкодять іміджу бренду, ну і звичайно ж – здоров’ю споживачів.

Тобто в довгостроковій перспективі це в будь-якому разі негативно позначається на нас, тому ми намагаємося з цим явищем боротися. Зокрема, на базі Європейської бізнес асоціації ми співпрацюємо з відповідними державними органами. Цікаво, що рік тому спілкуючись з абсолютно різними рівнями й напрямами нашої виконавчої влади, ми чули переважно невтішні відповіді, люди розводили руками, говорили нам: нічого не можемо вдіяти. В останні ж півроку ми бачимо, що ставлення кардинально змінилося, а також як активізувалися наші держоргани. Після того як прем’єр-міністр зажадав посилення боротьби з нелегальним ринком, у процес було залучено й Міністерство внутрішніх справ, і Антимонопольний комітет, і кіберполіцію, і просто поліцію, і митницю. Тобто зараз я бачу все більше й більше підтримки з боку влади в боротьбі з цим явищем.

: У принципі, ваш алкоголь не можна купити в пакеті, в папері?

І.Назаров: Таким його можна купити тільки в інтернеті, бо така продукція офіційно ніколи не вироблялася й офіційно не може продаватися. Алкоголь у пакетах розливається в підвалах, в гаражах, у повній антисанітарії. Хлопці просто зробили красиву коробку, а всередині звичайнісінький собі пакет і спирт, розведений з водою. Вони вигадали красиву історію, нібито це товар із Duty Free якихось круїзних лайнерів. І є люди, які в це вірять, на жаль.

: Які є ще проблеми для алкогольного бізнесу в Україні?

І.Назаров: Трошки можна виділити контрабанду. Зараз її стало на порядок менше, бо за поточного курсу долара контрабанда не особливо прибуткова.

Наступна проблема – це регулювання інтернет-торгівлі. Бо для реалізації алкоголю потрібна як мінімум ліцензія, має бути приміщення, касовий апарат, а 90% сайтів нічого цього не мають і, відповідно, це цілковите беззаконня. Офіційні гравці ринку мусять купувати ліцензію за півмільйона гривень, а в разі, якщо викривають оператора інтернет-торгівлі, який торгує нехай навіть просто без ліцензії, – з нього штраф усього лише 17 тисяч гривень. Тобто він раз на місяць може платити штраф, але все одно це буде менше, ніж платять нормальні оператори.

: На скільки років дають ліцензію? Як часто її треба поновлювати?

І.Назаров: Якщо не помиляюся, ліцензія на гурт видається на п’ять років з оплатою півмільйона щорічно.

: Виходить, вигідніше платити штраф?

І.Назаров: Судячи з усього, так. Але питання навіть не в штрафах. Сайт чи сервер може розміщуватися десь на Мальті, на Багамах, та де завгодно, і розібратися з ним досить складно. Зараз ось тільки-тільки починаються перші кроки нашої спільної роботи з податковою й кіберполіцією стосовно того, щоб дії нелегальних інтернет-операторів якимось чином припинялися.

: Є перші результати? Чи це тільки недавно почалося?

І.Назаров: Ні-ні. Дивіться: податкова стабільно щомісяця накриває 2-3 такі підвали-гаражі. Уже було кілька випадків, коли змогли простежити весь ланцюжок від сайту до безпосереднього виробника, у результаті закривався і сайт, і гараж. Ми зараз саме спілкуємося з податківцями, з виконавчою службою й Міністерством юстиції України, щоб усі процеси якимось чином привести в структурований вигляд, усім потрібно зрозуміти, які масштаби проблеми, який прогрес.

: Багато наших спікерів говорили, що є проблема, з нею борються – наприклад, із підробкою продукції, – знайшли джерело, звідки береться ця продукція, поскаржилися, до них прийшли, конфіскували майно, але в підсумку потім це майно…

І.Назаров: …повертається на ринок.

: Так. У вас, напевно, теж таке є?

І.Назаров: Найімовірніше, так. У нас пішов приблизно рік на те, щоб зрозуміти в принципі процес, який відбувається за дверима державних кабінетів. Буквально пару тижнів тому ми зустрічалися з керівництвом податкової міліції, і нарешті начебто почала формуватися картинка. Насамперед ідеться про доволі слабке держрегулювання, про ще слабші процеси й процедури всередині державної системи. Тобто податківці фактично знаходять сайт, виходять поступово на гараж, в якому виробляється контрафакт. Після цього вони його заарештовують. І по суті законодавчо функція поліції закінчується на тому, щоб передати справу до суду. Тобто вони передають справу до суду і після них на арену виходить уже виконавча служба. А як виконавча служба доводить цю справу, де вона зберігає, як вона знищує конфіскат – одному Богу відомо.

: Вам звіти не надходять?

І.Назаров: Ми зараз ось тільки-тільки, буквально тиждень тому почали працювати в цьому напрямку, щоб, як я вже говорив, систематизувати та вести якийсь облік, моніторити динаміку цього процесу.

: Це ви робите своїми силами чи за підтримки Європейської бізнес асоціації?

І.Назаров: Ні, виключно на базі Асоціації. Окремо я, як Brown Forman, навіть не хочу і не буду втручатися, бо це чистий кримінал. Я не збираюся воювати з криміналом.

: Плюс якщо воювати, то треба воювати всім, а не одній компанії.

І.Назаров: Абсолютно правильно. Тобто я ніде не фігурую, в принципі, мені це не особливо потрібно. До цього питання ми підходимо винятково всією індустрією, тобто всі оператори ринку через Європейську бізнес асоціацію займаються подібними речами.

: Де купувати вашу продукцію з максимальною впевненістю, що це якісний продукт, а не підробка?

І.Назаров: Якщо це скло – на кожному кроці.

: Скло взагалі, в принципі не підробляють?

І.Назаров: Мені за 15 років, якими я займаюся Jack Daniel’s, 10 – на Brown Forman і 5 – до цього, відомий тільки один унікальний випадок під Харковом, коли знайшли підробку у склі. І то ще питання було, підробка це чи ні. Тобто по суті елітний продукт зараз у нас масово не підробляють.

: А вигідно підробляти?

І.Назаров: Напевно. Наприклад, літрова пляшка «Джека» коштує приблизно 600-700 гривень. Якщо ви знайдете порожню тару й наллєте туди якогось карамелізованого спирту, теоретично можете «заробити» мінімум 400 гривень. Питання в тому, хто буде готовий купити такий напій. Ключову роль тут усе-таки грає преміальність продукту: на базарчиках він навряд чи продається – не та цільова аудиторія. А нормальні гравці ринку – бари, ресторани, нічні клуби, магазини – вони в принципі достатньо соціально відповідальні, аби розуміти, що не можна пропонувати споживачеві підробку. Основний момент в тому, що споживач майже завжди може визначити, підробка це чи ні. Тому мені відомо дуже мало випадків прямих підробок елітних напоїв.

: Як Ви оцінюєте інвестиційний клімат в Україні?

І.Назаров: Я мінімум двічі на рік відповідаю на це запитання в Європейській бізнес асоціації. І, скажімо так, перша відповідь, яка мені спадає на думку, напевно, буде такою: оцінюю як динамічний.

: Не як спад?

І.Назаров: Ні-ні. Цей клімат постійно змінюється. І, на жаль, ця динамічність дуже пов’язана з нашим урядом, як не крути. Далі – це вже те, яким чином різні органи політику цього уряду імплементують у реалії. Наразі я точно можу сказати, що Україна набагато привабливіша (я кажу не про алкогольний бізнес, а загалом), ніж 5 років тому. Але все ж великих інвесторів, наскільки я знаю, дуже часто зупиняє наша нестабільність.

Якщо згадати останні кілька років, коли в кожному профільному міністерстві то в.о. міністра, то міністр змінювалися раз на півроку, – на якесь конструктивне довгострокове планування розраховувати не випадало. Зараз же плюс-мінус усе збалансувалося, стабілізувалося, хоча до ідеалу ще далеко.

І, знову ж таки, ми на порозі виборів. Тому я цілковито переконаний, що будь-який, нехай навіть не інституційний, а звичайний великий інвестор волітиме почекати кілька років: за рік вибори, плюс іще мінімум рік знадобиться, щоб зрозуміти, куди рухається країна.

: Багато спікерів нам говорять, що Україна – ризикова країна для інвестицій, але ті, хто вкладає, можуть заробити більше, ніж, наприклад, у тій же Європі, де заробіток менший, але певніший, стабільніший, спокійніший. Тобто інвестор там приходить та спокійно спить, а в нас – приходить і нервує. Згодні з цим?

І.Назаров: Гадаю, це все ж залежить від напрямку інвестицій. Якщо взяти наш профіль, преміальний алкоголь, то відповідь – однозначно так. Бо за останні 10 років ринок виріс приблизно в 6-7 разів, тож інвестування однозначно варте того. І тут я знімаю капелюха перед керівництвом Brown Forman, бо вони справді зробили правильну ставку. Як я вже казав, Україна для Brown Forman кілька років поспіль посідає перші місця за темпами зростання.

: З якою метою Ви стали головою комітету Асоціації? Як вас обирали? Розкажіть про процедуру.

І.Назаров: Я є головою комітету вже четвертий рік поспіль. Уже пережив вибори чотири рази, можливо, скоро буду як Лукашенко – з п’ятьма термінами. Насправді все дуже демократично, принаймні, у нашому комітеті Wine & Spirits. Вносяться кандидатури, причому не самими кандидатами, а будь-хто може висунути будь-кого, якщо висуванець не проти. Мені це цікаво через те, що за 10 років я трохи засидівся в своєму кабінеті й хочеться якогось ширшого спектру – не так відповідальності, як можливості зробити щось за межами своєї компанії.

: Вам доводиться працювати зі своїми конкурентами, співпрацювати…

І.Назаров: …і вважаю, що це насправді чудово! Ми в жодному разі не обговорюємо деталі бізнесу чи брендів. Ми завжди спілкуємося з позиції: що я хотів би зробити як індустрія. І знаєте, за останні п’ять років я жодного разу не спостерігав якогось відкритого чи, напевно, навіть прихованого лобізму власних інтересів серед учасників.

: Це заборонено?

І.Назаров: Я не скажу, що це заборонено, просто там усі адекватні. І, може бути, це одна з причин, чому ми не завжди приймаємо до себе деяких місцевих гравців, які саме й хочуть потрапити в Асоціацію, щоб «рухати» власні інтереси. Ми вважаємо і, гадаю, це цілком корелюється з принципами Асоціації, що має бути один вектор від усієї індустрії.

: Що входить у Ваші обов’язки голови комітету?

І.Назаров: Овва, яке хороше запитання! По суті, немає такого, що я там найголовніший. Усі члени комітету мають абсолютно однаковий рівень. Просто коли ми зустрічаємося з різними зовнішніми організаціями чи навіть усередині Асоціації, то я представляю інтереси комітету. Тому, напевно, перший обов’язок – це насамперед бути обличчям комітету, ну і звичайно ж бути в курсі всього, що відбувається.

: Розкажіть про ринок як такий.

І.Назаров: Якщо дуже коротко, то спочатку наша країна була case per face, тобто «по ящику на кожного». Це своєрідне мірило міжнародних алкогольних виробників щодо того, скільки споживається в країні. Фактично ми мали 42 мільйони населення та 40 мільйонів ящиків алкоголю випивалося за рік. Тобто в середньому кожна середньостатистична людина, включно з пенсіонерами й немовлятами, споживала 9 літрів міцних спиртних напоїв.

: Це за рік?

І.Назаров: Так. Це просто звичайна статистика. Є чисельність населення, є офіційний оборот алкоголю. Останнім часом у нас усе скорочується, приблизно на 10-15% щороку. Це пов’язано зі зменшенням населення – окуповані, анексовані території, легка міграція. Зараз нас явно не 40 мільйонів, якщо не помиляюся…

: Продажів на окупованих територіях немає?

І.Назаров: Ні, однозначно. Якщо і є якісь поставки, то вони йдуть, найімовірніше, з Росії. Загалом, у нас ринок алкоголю падає. Але при цьому преміальний сегмент зростає стабільно протягом уже кількох років, попри низку криз і девальвацію гривні. Якщо чесно, то вважаю, що це дуже й дуже обнадійливий і хороший знак. Мені дуже приємно спостерігати за тим, що так би мовити,

наша країна виходить з пострадянського запою та починає цивілізованіше розвивати якусь культуру вживання алкоголю.

Якщо зараз пройтися ресторанами, барами, то все рідше й рідше можна побачити компанію дядьків із пляшкою горілки й оселедцем. Зате все частіше я бачу на столах вино, коктейлі, загалом західний стиль уживання алкоголю.

: Які Ваші відносини з податковою? Ми знаємо, що Ви зазнавали тиску з її боку.

І.Назаров: 2012 року на мене взагалі мало не кримінальну справу порушували, не податкова, але все ж…

: Це на Вас чи на компанію?

І.Назаров: На мене як керівника компанії. 2011 року, за попередньої влади, в один момент митниця вирішила, що всі повинні платити хабарі. Ми як біла пухнаста міжнародна компанія на той час уже були лідером серед платників податків в області та відмовилися платити неофіційні платежі. Нам почали завищувати митну вартість, затримувати оформлення та всіляко заважали працювати. Ми платили завищені податки й судилися, тобто діяли виключно згідно з буквою закону. Рік по тому, розуміючи, що я не здамся – сфабрикували якусь справу про контрабанду, заарештували контейнер із «Джеком». Тобто коли на той час контрабанда навколо просто процвітала, офіційного імпортера звинувачували в контрабанді. Це був шикарний «експірієнс» – я схуд на 10 кілограмів за 6 тижнів. Потім утрутилися американське й фінське посольства, американські сенатори. Загалом, проблему була загладжено на міжнародному рівні.

: У нас в країні, навіть якщо бізнес працює по-білому, це все одно не гарантує, що він спокійно працюватиме?

І.Назаров: Це було раніше. Зараз такого в принципі вже майже немає, ну або ж значно менше. Кілька років тому ми мали податкову перевірку. На її початку я дав зрозуміти: мовляв, хлопці, жодних хабарів не буде, що знайдете – усе ваше. І вони, не соромлячись, виписали абсолютно необґрунтований штраф на багатомільйонну суму. Але буквально упродовж кількох тижнів ситуацію було владнано на вищому рівні за підтримки Європейської бізнес асоціації та здорового глузду керівництва відомства.

: Ви довели свою правоту?

І.Назаров: Ні, нам навіть не довелося доводити. Якраз навпаки – настільки вже штраф був необґрунтованим. Я нарешті побачив відкритість і повагу держави до білого прозорого бізнесу. Якщо раніше мені доводилося знати буквально всіх начальників і заступників у своїй податковій, то зараз я не знайомий із жодним, при тому, що ми обслуговуємося в офісі великих платників податків.

: Зараз компанії стикаються з тим, що люди не хочуть працювати на повністю білу зарплату. Це не вигідно їм, вони з власної кишені платять податки, які потім не компенсуються в конверті, – як у всіх компаніях, що працюють «по-сірому». Ті через це мають плинність кадрів, купу вакансій відкрито, але багато хто не йде туди тільки через те, що, наприклад, хтось має оформлену субсидію, кредити. Стикалися з цією проблемою? Чи до вас, навпаки, йдуть як у білу компанію?

І.Назаров: Ні, не стикався. Більше того, завжди вважав, що біла зарплата – це перевага. Гадаю, Brown Forman Україна – однозначно належить до найбажаніших працедавців країни. Ви, імовірно, говорите про великі компанії, де чисельність персоналу величезна і є якісь базові професії, для яких важливі кожні 100-200 гривень, що доводиться виплачувати у формі податків.

Читайте також: Щоб бути успішним в Україні, потрібно забути все, що ти знав до входження на її рино

Читайте новини в нашому додатку!
Google Play: https://play.google.com/store/apps/details?id=ua.com.grodas.ldaily&hl=ru
App Store: https://itunes.apple.com/us/app/ldaily/id1354384907?l=uk&ls=1&mt=8

Зверніть увагу!
«СНН ГРУП» володіє винятковими авторськими правами на інформацію, розміщену в даній статті.
Автор має виключне право контролювати використання даного матеріалу, що означає заборону на використання даної інформації без його згоди. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, фото, малюнки, інші матеріали.
Будь-яке використання матеріалу/інформації  або будь-яку його частину з даної статті без письмової згоди автора заборонено.
Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо. У разі виявлених порушень автор має право на захист авторських прав в порядку, передбаченому ст. 50-53 Закону України «Про авторське право і суміжні права».