У 2025 році головному авіаційному журналу України Boryspil Magazine виповнюється 10 років.
Тож у рамках ювілейного випуску команда видання Boryspil Magazine підготувала серію інтерв’ю з українськими лідерами авіаційної індустрії, які за останні 3 роки, доки небо над Україною закрите, досягли серйозних успіхів у всьому світі.
Читайте інтерв’ю з переможцем Boryspil Magazine Award 2021 року Олегом Афрамчуком, який отримав нагороду у номінації Outstanding Contribution to Aviation Safety and Mentorship.
Як Ви прийшли в авіацію і що надихнуло обрати цю професію?
О. Афрамчук: Моя історія з авіацією розпочалася ще в юності. Кожен зліт і посадка викликали в мене неймовірне захоплення і глибоку повагу до тих, хто забезпечує безпеку в небі. Саме тоді я зрозумів, що хочу і сам стати частиною цієї команди. Бажання допомагати людям опановувати себе в нестандартних ситуаціях і бути на передовій індустрії, де іноді секунди вирішують усе. Це надихнуло мене обрати професію бортпровідника. Відтоді пролетіло вже 15 років, які я присвятив авіації, пройшовши шлях від лінійного члена екіпажу до наставника і дослідника в галузі авіаційної психології
Авіація вважається найбезпечнішим видом транспорту. Чому ж страх польоту серед пасажирів такий поширений?
О. Афрамчук: Це й справді певний парадокс. Незважаючи на статистику, чимало пасажирів відчувають страх через те, що не можуть контролювати ситуацію. Невидимість процесів, звуки турбулентності, відчуття замкнутого простору – все це активує страх. Люди не бояться самого літака, їх лякає невідомість. Саме тому надзвичайно важливо впроваджувати спеціальні просвітницькі програми, зміцнювати довіру пасажирів до екіпажу і навчати їх саморегуляції. У своїй практиці я бачив, як грамотний професійний підхід екіпажу спроможний буквально за один рейс трансформувати страх на впевненість.
Як виникла ідея створити SkyZen? У чому унікальність цієї методології?
О. Афрамчук: Ідея SkyZen народилася на стику мого багаторічного авіаційного досвіду та захоплення психологією. Я часто спостерігав, як стрес впливає на роботу екіпажу та пасажирів, особливо в умовах багатоденних рейсів або нестандартних ситуацій. А SkyZen – це методологія, заснована на дихальних практиках, мікропаузах, усвідомленості та когнітивному перезавантаженні. Її унікальність полягає у тому, що вона адаптується до умов реального польоту, тож її можна застосовувати безпосередньо в небі. Важливо, що система пройшла перевірку не лише у цивільній авіації, а й в гуманітарних місіях ООН, де стрес – постійний супутник. Наразі SkyZen використовують не лише бортпровідники, а й численні корпоративні команди, які працюють в умовах високого тиску.
Які у Вас плани на 2025 рік в авіаційній індустрії США?
О. Афрамчук: 2025-й – ключовий для мене рік. Я продовжую інтегруватися в авіаційну галузь США і планую розширити співпрацю з різними авіакомпаніями, льотними школами та консалтинговими компаніями. Один із важливих фокусів – упровадження програм із управління стресом не лише для авіаційного персоналу, а й для представників інших індустрій із високим рівнем відповідальності, приміром, кібербезпека, IT і корпоративний сектор. Крім цього, я активно співпрацюю з менторськими організаціями та науковими інститутами, щоб спільними зусиллями підготовити майбутнє покоління спеціалістів авіаційної галузі, для яких стійкість і командне мислення стануть не менш важливими, ніж їхні технічні навички.
Чому Ви вирішили зайнятися дослідженням ефективності CRM (управління ресурсами екіпажу) у запобіганні авіапригодам?
О. Афрамчук: За час роботи в авіації я не раз бачив, як людський фактор впливає на безпеку польотів. Втома, непорозуміння серед членів екіпажу, брак стресостійкості – всі ці елементи часто стають причиною неприємних інцидентів. Мене завжди цікавило, як зробити взаємодію в екіпажі не просто злагодженою, а такою, що рятує життя.
CRM – це не просто теорія, це основа, модель того, як ми працюємо у команді, особливо в умовах тиску. Втім, я вирішив підійти до цього питання ще глибше – як дослідник: яким чином ми зможемо запобігти подіям, якщо навчимо людей керувати своєю увагою, підтримувати одне одного і не втрачати контроль у критичних ситуаціях. Саме це й стало метою мого останнього дослідження. Тож наразі я активно шукаю однодумців в університетах, інститутах і професійних асоціаціях, щоб разом створювати більш стійку та гуманну авіацію.
