Держава повинна зробити так, щоб стати привабливою як для людей, так і для інвесторів

Виконавчий директор Європейської Бізнес Асоціації Анна Дерев’янко – про перспективи українського бізнесу.

Створюючи Європейську Бізнес Асоціацію в Україні в кінці 1990-х, її ідейні натхненники, можливо, не підозрювали, що незабаром Асоціація стане одним із головних майданчиків для діалогу між бізнесом і владою. Все починалося з руху європейського бізнесу в Україні, який було спрямовано на встановлення в країні європейських практик і цінностей ведення бізнесу. У свої лави Асоціація приваблює не тільки європейські компанії, а й українські, американські, азійські, які згодні з тим, що в Україні повинні бути встановлені чесні правила ведення бізнесу, які дають змогу всім працювати на рівних умовах. І свою головну ідею керівництво Асоціації прагне доносити через організацію постійних бізнес-зустрічей, до яких приєднуються не тільки українські політики, а й іноземні.

Відповідальність за досягнення поставлених цілей лягла на плечі Анни Дерев’янко – виконавчого директора Асоціації. Анна – прямолінійна людина. В інтерв’ю LDaily вона описала ситуацію в країні, як її справді бачить бізнес. І кілька разів наголосила, що Україна – багата держава й у нас є все, щоб стати успішними. Але є кілька «але». Що має на увазі Анна Дерев’янко – докладніше в розмові з LDaily.

LDaily: Анно, Ви прийшли в Асоціацію на початку 2000-х. Тож Вас справедливо можна вважати активним свідком розвитку бізнесу в Україні, його спаду й зростання. Цікаво дізнатися, коли, за вашими спостереженнями, наша держава почала потроху співпрацювати з українським бізнесом?

А.Дерев’янко: Якщо ми говоримо про нашу Асоціацію, ми відчули активніший рух із боку держави щодо співпраці, напевно, 2005 року. Це збіглося з періодом після відомої Помаранчевої революції. Відтоді державні чиновники почали по-іншому дивитися на громадянське суспільство й бізнес. Це було вирішальним моментом, час диктував нові тенденції і ставало модним працювати з вагомими бізнес-майданчиками. Відповідно поступово почала зароджуватися активніша культура представництва інтересів бізнесу. Я сказала б, що 2005 рік – це був Рубікон, який змінив ставлення представників влади до підприємництва. Потім свою роль зіграла й Революція гідності.

Звичайно, бізнесу завжди необхідна співпраця з державою. Але мене дуже цікавить, чи можемо ми назвати справжнім бажання представників влади звертати увагу на бізнес? Чи вони змушені це робити для того, щоб бути прийнятими й розуміються на міжнародній арені?

LDaily: Багато представників влади має свій бізнес. Хіба для них не вигідно створювати комфортні умови в країні?

А.Дерев’янко: У цьому є зерно істини. Але практика показує й інший ефект. Бо якщо політики мають свої бізнес-інтереси, вони намагаються їх дотримуватися й захищати, й іноді це переходить у конкуренцію з іншим бізнесом. Тому будь-яка співпраця може мати недовговічний характер.

LDaily: Якщо брати періоди правління президентів з 2005 року, а саме Віктора Ющенка, Віктора Януковича й Петра Порошенка, коли бізнесу було найпростіше працювати?

А.Дерев’янко: Я гадаю, що до українського бізнесу слово «простіше» не підходить. Я не можу назвати умови для ведення бізнесу комфортними в принципі. Але така ситуація спостерігається в будь-якій країні. Не можна сказати, що є ідеальні держави, в яких усе просто.

Аналізуючи ці періоди, я вважаю, що кон’юнктура була привабливішою й стимулюючою тоді, коли відбувалося зростання економіки, ВВП і спостерігався приріст інвестицій. Я маю на увазі період 2005–2007 рр., перед кризою. Тоді було з ким працювати, не було такої стагнації. Нам же здавалося, що не все гаразд. Але порівнюючи ситуацію з тієї ж ретроспективи, стає зрозуміло, що період 2006–2007 рр. порівняно з нинішнім часом був набагато кращим.

А далі пішли гірки в економіці, я б сказала, якісь гойдалки. І поки що не можна сказати, що бізнес почувається краще. Він почав розправляти плечі, став рости, але потрібно ще динамічніше. Тому бізнес говорить владі, що, мовляв, нарощуймо ВВП активнішими темпами, а не на рівні 2-3% на рік. Україна справді може зростати значно швидше. Бізнес закликає залучати іноземні інвестиції, бо вони стимулюватимуть розвиток ВВП. Але поки що, окрім красивих обіцянок із боку політиків, ми не бачимо реальних справ. Якщо говорити об’єктивно, то маємо дуже мізерні іноземні інвестиції, зростання ВВП поки що не тішить, однак очікування набагато вищі.

LDaily: Чимало українських бізнесменів, у тому числі й члени ЕВА, сподівалися, що прихід до влади великого підприємця Порошенка дасть хороші стимули до розвитку бізнесу в країні загалом. Зараз ми можемо говорити, що президент не виправдав очікувань?

А.Дерев’янко: Скажу чесно, що очікування були не у всіх. Порошенко справді багато обіцяв і обіцяє. І якісь зміни відбуваються, не можна сказати, що нічого немає. Але фундаментальні речі не змінюються, а вони, на жаль, гальмують прихід іноземних інвестицій і зміни в суспільстві. Це – корупція, відсутність справедливої судової системи й ефективного управління державою. Зрозуміло, що кожен із нас несе частку відповідальності за те, що відбувається в країні. Усі ми є її частиною, не тільки Порошенко. Але потрібно пам’ятати, що будь-який політик робитиме якісь зміни, якщо на нього тиснутиме суспільство. Повинен бути запит, щоб відбувалися зміни.

LDaily: Незважаючи на всі труднощі, чи Ви прогнозуєте, що 2018 року український бізнес остаточно вийде на рівень? Як показують результати 2016–2017 років, бізнеси поступово повертають обороти, а їхні досягнення перевищили очікування.

А. Дерев’янко: Український бізнес зазвичай чекає ситуацію дещо гіршу, ніж вона є за фактом, має консервативніші очікування. Напевно, це правильно. Факти є кращими порівняно з тим, на що ти очікував.

Але говорити про якісь прориви дуже складно. Так, ІТ-сектор б’є всі рекорди, там криза не відчувалася ніколи. В інших секторах теж спостерігається зростання, але дуже слабке. На 2018-й підприємці мають стримано-оптимістичні очікування. Люди вважають, що вони й далі зростатимуть. Тобто бізнес усупереч усьому, сподіваємося, розвиватиметься. Бо вільних ніш чимало, конкуренція ще не надто жорстка. Можливостей для зростання більше, ніж достатньо. Зрозуміло, що 2018-й хтось вважає роком реформ, бо різні політичні сили конкуруватимуть, щоб показати, наскільки вони круті реформатори. Але таких думок меншість. Більшість вважає, що цього року реформування пригальмовуватиметься. Мені здається, що потрібно оцінювати за фактом.

Але з початку року ми, як Асоціація, помічаємо, що дуже складно відбувається цей процес. Я не знаю, чому так стається. Якщо взяти кожного міністра окремо, депутата чи президента, то всі – нібито розумні й професійні люди. Але коли працюють разом, то робота не виходить. Наприклад, президент, Генеральна прокуратура й уряд домовилися щодо закону про «Маски-шоу стоп» (Закон про захист бізнесу від неправомірного тиску з боку силових органів, – LDaily), є гаряча лінія, на яку можна телефонувати будь-коли. Не можу сказати, що ми часто звертаємося на цю лінію, що дуже добре. Але коли ми звертаємося, протягом двох тижнів мінімум – жодної відповіді. Тому маю запитання: це гаряча лінія чи вона просто охолола?

Мені такі моменти не дуже зрозумілі. Якщо є домовленість, то вона повинна виконуватися. А інакше не потрібно домовлятися, не потрібно давати неправдиві обіцянки. Я гадаю, політика має більше дозріти в цьому аспекті. У нас проблеми з виконанням. Ми можемо красиво говорити, але виконувати якісно не виходить. Механізм державного управління в нас трохи заіржавів.

LDaily: У такому разі чи можна визначити, куди насправді рухається Україна?

А.Дерев’янко: В Україні сьогодні відбуваються різні рухи. Тут питання, хто в Україні рухається. Бо якщо ми говоримо про країну загалом, то невеликий рух іде в напрямку Європейського Союзу. Бо є Угода про асоціацію України з ЄС, є інтеграція, торговий оборот із Європою. Це дає підстави вважати, що країна рухається до ЄС. При цьому є дуже чіткий рух трудової міграції до тієї ж Європи. Активніший, ніж рух самої України. Тобто зараз у нас спостерігається рух цінностей і рух людей. І рух людей випереджає рух цінностей. Це теж має дати якийсь сигнал нашим управлінцям. Якщо люди тікають швидше, ніж щось змінюється в країні, отже, необхідно негайно якісно реформувати державу. Потрібно припинити цей рух, мотивувати залишатися в Україні та створювати додану вартість тут, а не шукати кращої долі в інших країнах.

Важливо зазначити, що це дуже заважає бізнесу. Бо йому важче знайти професіоналів. Тому підприємці закликають політиків змінювати країну на краще. Але у відповідь вони чують, що повинні платити великі зарплати людям і тоді вони залишатимуться. Тільки управлінці країною не розуміють, що люди тікають не тільки від низьких зарплат. Є ті, хто отримує хороші гроші, однак вони теж виїжджають, бо не бачать змін цінностей у нашій країні, майбутнього, не бачать, що державна машина справді щось хоче зробити по-іншому. Бізнес може скільки завгодно платити високі зарплати, але не це є вирішальним фактором. Таке ставлення держави відштовхує й інвесторів ззовні. Потрібно щось зробити, щоб стати привабливим як для людей, так і для інвесторів.

LDaily: До речі, про інвестиції. За останні роки співпраці України з ЄС та США в які сфери прийшло найбільше інвестицій?

А.Дерев’янко: Вони майже нікуди не прийшли. Так, в аграрний сектор часто інвестують, але нових учасників на ринку не з’явилося. Поки що немає масового вливання інвестицій. Ми пропонуємо створити умови, які сприятимуть залученню знакових інвесторів і потягнуть за собою чимало інших. І завдання держави – їх усе ж таки залучити.

Для цього потрібно виконати нелегку роботу. Наприклад, досить ефективно приїхати до кожного інвестора й особисто переконати його прийти в Україну. Цим повинен займатися прем’єр-міністр країни або міністр економіки. Бо це економічний блок і за Конституцією вони відповідають за прихід інвесторів і створення нормальних економічних умов. У нас поки що хороші результати в кількості інвесторів показує тільки Львівська область. Її чиновники якраз і практикують face to face зустрічі. І такі переговори дають багато результатів. Але потрібно ще чітко знати, що запропонувати конкретному інвесторові.

LDaily: А війна на сході України й досі є одним із вирішальних факторів у відмові інвесторів заходити до нас?

А.Дерев’янко: Зараз менше, ніж раніше. Але це не означає, що вони готові починати там свій бізнес. Привабливішими для них нині є центр і захід країни.

LDaily: Ви назвали головні проблеми в Україні, які гальмують її розвиток і зростання. Яким чином і чи тільки вони – нам усім поки що складно сказати. Але чи можна вже спрогнозувати, яким буде український бізнес за 5-10 років?

А.Дерев’янко: У нашому світі й країні щось прогнозувати досить складно й неможливо. Світ дуже швидко змінюється, це один із вирішальних факторів. Але хотілося б вірити, що наш бізнес буде до того часу технологічним, конкурентоспроможним, продуктивним і прибутковим. Хотілося б вірити, що країна зможе залучити достатню кількість іноземних інвестицій і буде забезпечено рівні умови ведення бізнесу. У п’ятирічній перспективі, мені здається, цього складно досягти, хоча можливо. Ми повинні вже сьогодні робити реальні кроки, щоб у майбутньому прийти до бажаної мети.