Виставка художника включає масштабні картини, натхненні ілюстрованим географічним атласом, який було опубліковано у багатьох виданнях наприкінці XIX – на початку ХХ століть у німецькому місті Лейпциг. Поряд з ландшафтами та пам’ятками на ілюстраціях зображено жителів країн, островів, пустель та гір у різних куточках світу. На картинах детально промальовано структуру тіла, черепа та обличчя людей різни рас та національностей через призму німецького дослідника й ілюстратора , творчість якого зображує часи занепаду Німецької імперії та зародження нацистського руху. Картини Мермана наслідують ілюстрації, розміщені в другому томі атласу, який присвячений неєвропейським країнам. Митець акцентує увагу на певних образах, які зацікавили його: людях з різних культур та національностей, фауні та флорі.

Картини Мермана підкреслюють дисонанс між захопленням Заходу щодо «благородного дикуна» та історією окупації та експлуатації цих «дикунів» і нагадують нам, як протягом століть і до сьогодні страх перед незнайомим та невідомим перетворюється на ненависть та насильство.

Евгеній Мерман інтерпретує атлас очима художника, він лише посилається на малюнки й ігнорує німецький текст, який він не може прочитати. Його підхід як живописця у цій серії менш прискіпливий і менш реалістичний, ніж підхід ілюстратора . Він обирає теми та композиції, які його цікавлять, періодично з’єднуючи зображення з різних ілюстрацій в одну картину або лише посилаючись на розділ з оригінальною ілюстрацією. У результаті виходить дуже колоритна серія картин, що характеризується швидкими та виразними мазками. Завдяки цьому старий світ отримав нове життя, у століття змінилися до невпізнання якому великі історичні та травматичні події ХХ.