Ярослава Джонсон, президент і головний виконавчий директор першого в Україні й Молдові регіонального фонду прямих інвестицій – Western NIS Enterprise Fund (WNISEF), розповіла LDaily про його роль у розробці експортної стратегії України, про численні підтримані фондом проекти й бізнеси та про сприяння соціальним підприємствам на місцевому рівні.
LDaily: Розкажіть, будь ласка, про WNISEF.
Я. Джонсон: Оскільки в Радянському Союзі підприємницька діяльність була заборонена, після його розпаду країни Варшавського пакту й пострадянські республіки не мали ринкової економіки. Тому в США виникла ідея заснування спеціальних фондів з метою відродити та підтримати мале й середнє підприємництво в цих державах. Фонди фінансувалися американським урядом через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID).
Із 10 таких створених США фондів польський був першим, заснований 1989 року. А потім з’явився чеський та інші. WNISEF було створено 1994-го й безпосередньо в Україні він почав працювати 1995 року зі стартовим капіталом 150 млн дол. США від американського уряду через USAID.
Спочатку WNISEF діяв в Україні, Білорусі й Молдові. У Білорусі, на жаль, ми попрацювали тільки рік, після чого президент Лукашенко заборонив діяльність міжнародних фондів. Тому наша діяльність зосередилася лише в Україні й Молдові.
LDaily: Як давно Ви працюєте у Фонді?
Я. Джонсон: Із 1994 року. Мене порекомендував в організацію президент Клінтон – усі члени Ради директорів призначалися президентами США. Я працювала членом Ради Директорів, а потім до 2014 року – юристом в американській фірмі в Україні. Після Революції гідності вона закрила офіс в країні, оскільки вирішила, що тут ризиковано працювати. Тим часом Наталію Яресько призначили міністром фінансів України й вона залишила посаду директора Фонду. Тож Рада директорів призначила мене на посаду президента й головного виконавчого директора. Членами Ради директорів нашого Фонду є американці й лише я одна українського походження.
LDaily: Які програми підтримує Фонд?
Я. Джонсон: За майже 25 років в Україні та Молдові ми надали чималу підтримку. Упродовж перших 20 років ми інвестували в 118 компаній. За останні три роки інвестували в ще дев’ять. Наша мета – щоб ці підприємства розвивалися, ставали успішними та, опираючись на нашу допомогу, могли змінити на краще підприємницьке середовище в країні.
У перший період нашої інвестиційної діяльності із 1995 по 2007 рік ми інвестували 150 млн дол. США. Фактично ж інвестували більше – понад 185 млн, бо збільшили капітал: продавали деякі активи, далі купували інші та знову продавали.
LDaily: Можете детальніше розказати про підприємства, в які інвестували?
Я. Джонсон: Ці підприємства дуже різні. Члени Ради директорів Фонду вірили, що в Україні сільське господарство буде дуже прибутковим, але це було помилкою від самого початку. Бо в ті роки – 1995-1997, ми не розуміли, що над експортом зерна повний контроль має уряд. І якщо якесь із підприємств, у яке ми інвестували, хотіло нам платити зерном, яке неможливо було продати, то воно не могло бути успішним. А потім ми перейшли на цеглу, морозиво, обладнання, бетон, цемент – і це пішло краще. Ми інвестували, продавали, знову інвестували й продавали й на тому заробляли гроші.
2015 року, після Революції гідності, ситуація змінилася. Американський уряд вирішив виділити зароблені з інвестицій кошти на користь України – деякі називають це технічною допомогою. Але фактично це насамперед соціальна допомога, зокрема маємо чотири програми такого напрямку: Програма сприяння експорту, Програма місцевого економічного розвитку, Програма соціального інвестування та Програма економічного лідерства.
Наприклад, у межах Програми соціального інвестування ми надаємо кредити під 5-10 % річних соціальним підприємствам через банки-партнери – Ощадбанк і Кредобанк. Ця програма базована на позиках. Якщо інші програми Фонду грантові, то тут ідеться саме про позики. До нас надходять анкети від соціальних підприємців, які мінімум 10 % прибутків віддають на соціальну ціль або наймають на роботу вразливі групи населення, такі як вимушені переселенці, ветерани АТО, люди з інвалідністю тощо. Один із таких позичальників – «Горіховий дім» у Львові. Компанія складається з пекарні, послуг кейтерингу, а також має соціальний центр для жінок, які стали жертвами домашнього насилля. У Дніпрі ми надали кредит навчально-виробничому підприємству УТОС (українське товариство організації сліпих) та підтримуємо ательє, де працюють вимушені переселенці.
Також ми підтримали проект ветеранів АТО – піцерію Veterano Pizza: у них була піцерія, але вони вирішили відкрити ще й ресторан. Наш кредит допоміг у цьому. З початку дії Програми ми отримали понад 100 заявок на кредити під низькі відсотки від соціальних підприємств, та вже видали 16 таких кредитів. Ми опрацьовуємо заявки, перевіряємо, чи все надійно. І в будь-якому разі надаємо консультації таким підприємствам.
Економічно успішні держави мають високий відсоток малих і середніх підприємств, а в Україні зараз тільки 15 % таких. Це через ту тривалу радянську історію, де бізнес був заборонений та люди не наважувалися взяти на себе відповідний ризик. В інших країнах значно більше: у Польщі 87 %, в США 93 %… Тому наша мета – працювати саме з малим і середнім бізнесом, бо тут ми маємо ще й додаткову цінність співпраці, адже бачимо, що підприємці водночас роблять щось корисне для своїх громад. У сучасному світі менші підприємства значно гнучкіші. Тому ми думаємо: якби ця програма мала більше фінансування, то спеціально масштабніше розгорнулися б у східних регіонах країни, де існує більша потреба в розвитку.
У межах Програми сприяння експорту підтримуємо участь українських виробників у міжнародних торгових виставках і торгових місіях. Фонд надав підтримку більш ніж 250 компаніям – малим і середнім підприємствам з України і Молдови для участі у 35 заходах з просування торгівлі у понад 20 країнах світу. Щоб вийти на нові ринки, треба показувати, що саме Україна може продати. Раніше чимало наших виробників не розуміли, як на такі виставки треба готуватися, тому їхня участь у цих заходах нерідко була тільки наукова.
На перші виставки в Німеччину, наприклад, узяли виробників меду, і вони дивилися на все там, мов на якесь чудо. Досі не бачили, як мед у світі продається, бо з України експортувався тільки в бочках, зі змішаними сортами. Виробники побачили, як у Європі продається цей продукт у маленьких баночках, з наклейками, яскравими кришками, і значно дорожче, а ця додана вартість приносить більше грошей. Виробники дуже цим захопилися й почали приділяти більше уваги маркетингу. І також зрозуміли, що з меду можна робити різноманітні кекси, тістечка, мюслі, що теж дає додатковий прибуток!
2017 року ми запустили новий фонд – Uventures – для інвестицій у стартапи на ранніх стадіях розвитку. Фонд надає співфінансування та допомогу в масштабуванні стартапам на стадіях від Seed до Series A зі співзасновниками з Україні й Молдови. Базовим критерієм для обрання нами є мінімально життєздатний продукт, орієнтований на великий ринок і готовий до глобального розповсюдження. На даний момент ми інвестували у 9 таких стартапів. Фонд пропонує інвестиції в розмірі від 100 до 500 тис. дол. США.
LDaily: Як Ви співпрацюєте з урядом?
Я. Джонсон: Ми підтримували в Україні розробку першої Національної експортної стратегії, бо протягом 2016-2017 років через війну зв’язки з Росією фактично припинилися й експортувати український товар туди було майже неможливо. При тому, що ще донедавна в РФ надходила майже половина експорту. Це потрібно було виправити, і ми профінансували створення Національної експортної стратегії. Стратегія відображає реальні й актуальні проблеми, можливості та перспективи українського експорту. Сприяє координації державного та приватного секторів у послідовному спрощенні процедур торгівлі, покращенню доступу до іноземних ринків, підвищенню компетентності та конкурентоспроможності експортерів.
Також підтримали заснування при Міністерстві економічного розвитку й торгівлі України Офісу зі сприяння експорту та на перших етапах (до приєднання інших донорів) повністю його фінансували. З моменту свого заснування Офіс працював над створенням широкого списку інформаційно-освітніх програм, заходів із популяризації торгівлі та спеціальних матеріалів за підтримки WNISEF. Завдяки цій роботі останні три роки країна кардинально змінила орієнтацію експорту: якщо до Революції гідності понад 50 % його ішло в РФ, то після – 41 % іде в Європу й інші країни, а в Росію – тільки 9 %.
Крім того, два роки тому ми почали фінансувати Офіс із залучення й підтримки інвестицій – UkraineInvest. Прем’єр-міністр дуже підтримував цей проект та активно долучився до його впровадження. Очолити його ми запросили Данила Білака. За два роки діяльності UkraineInvest допоміг залучити 1,5 млрд дол. США в Україну. Офіс бере активну участь у формуванні нормативної бази ведення бізнесу, здійснює експертний аналіз середовища, формує порядок денний ключових проблем із розвитку ділового клімату в країні.
Уряд високо оцінює економічні переваги інвестицій у такі установи, як Офіс сприяння експорту й UkraineInvest. Тому в бюджеті на 2018 рік було закладено фінансування обох установ у розмірі 50 млн гривень на кожну та перетворення їх на офіційні державні установи. Це дало змогу забезпечити довгострокову стабільну діяльність та підняти роботу Офісів на новий рівень.
Також у Фонді діє Програма місцевого економічного розвитку, орієнтована на впровадження змін у всіх сферах життя в містах і громадах.
Серед важливих проектів, які ми фінансували в межах цієї програми, – система електронних публічних закупівель ProZorro. Ми були першими донорами, хто підтримав цей проект. Він один з ключових, адже державні закупівлі були в Україні однією з найкорумпованіших сфер. Нині система допомогла заощадити понад 64 млрд грн до державного бюджету. Система ProZorro відкрила доступ для участі в держзакупівлях тим самим малим і середнім підприємствам, бо до того часу закупівлі здійснювалися фактично за лаштунками.
Ми фінансували ProZorro як пілотний проект, інші ж донори спочатку остерігалися цієї програми. І лише коли побачили результати, то долучилися до неї. А ми були відважними! ProZorro тепер також є державною програмою, тож ми її більше не підтримуємо.
Фонд підтримав школу урбаністики CANactions, бо зрозуміли, що міста й села потребують доступу до новітніх урбаністичних ідей. Ідеться про те, як місту економічно відродитися, покращити інфраструктуру. Завдяки реформі децентралізації населені пункти мають кошти, але не знають, як їх використати. Тому ми фінансуємо школу урбаністики.
Також, вже третій рік поспіль організовуємо Міжнародний саміт мерів, запрошуємо закордонних мерів разом з українськими. На таких зустрічах наші міські голови бачать, що кожен населений пункт у світі вирішує ті ж самі урбаністичні питання. Чи в Аргентині, чи в США, чи в Україні: забагато людей, замало грошей, дороги, школи… І коли ми запрошуємо керівних осіб на саміт, вони, спілкуючись, розуміють, як інші міста на планеті вирішують проблеми, та отримують нові ідеї для вирішення власних питань.
LDaily: Які проекти мають шанс залучити інвестиції і що їм потрібно для цього зробити?
Я. Джонсон: На нашій веб-сторінці (wnisef.org) є детальна інформація про програми. Кожен із наших менеджерів програм веде активну комунікацію з потенційними отримувачами грантів. Ми цим відрізняємося від інших фондів технічної допомоги. Рада директорів певною мірою дала мені дозвіл вибирати програми. Маємо малу команду – нас тільки дев’ятеро. Збираємося, обговорюємо програми, вирішуємо, що робити за нашими чотирма напрямками: сприяння експорту, місцевий економічний розвиток, соціальне інвестування та економічне лідерство.
LDaily: Якими активами володіє Фонд?
Я. Джонсон: Фонд має зараз інвестиції в компанії в Україні та Молдові. Всі кошти, які ми зараз маємо – з початкового гранту USAID, додаткових грошей від уряду США ми не отримуємо. Ми маємо право використати майбутні кошти від продажу інвестицій – чи на суспільні проекти, чи на додаткове інвестування.
LDaily: Що робить для Фонду Horizon Capital?
Horizon Capital управляє інвестиційним портфелем WNISEF. Її було засновано 2006 року, щоб залучати приватні кошти до нових фондів прямого інвестування. Сьогодні Horizon Capital управляє трьома приватними фондами, а також інвестиційним портфелем WNISEF, що налічує понад 800 млн доларів в активах під управлінням (понад 40 інституційних інвесторів, більшість із яких американські та європейські пенсійні фонди, університетські фонди, сімейні офіси, а також міжнародні фінансові організації, такі як IFC, FMO, DEG, EBRD).
LDaily: Розкажіть, будь ласка, про сприяння освітній діяльності.
Я. Джонсон: Кожна з 4 програм технічної допомоги WNISEF має ініціативи, які сприяють розвитку освіти. Найбільше таких проектів впроваджено в межах Програми економічного лідерства. Зокрема, Фонд запровадив проект SEED Grant, за яким ми надаємо стипендії на навчання в топ-50 університетах США на програмах MВА (магістр ділового управління), MPA (магістр державного адміністрування) і LLM (магістр права). Станом на сьогодні ми вже видали 45 таких стипендій. Максимальна сума гранту 120 тис. доларів.
Ми також підтримуємо Ukrainian Emerging Leaders Program – українську програму в Stanford University. Проект надає унікальну можливість молодим фахівцям, які працюють у сфері розробки політики, юристам, підприємцям, керівникам українських громадських організацій отримати академічну освіту під керівництвом провідних викладачів Стенфорду з Інституту міжнародних досліджень Фрімена Сполі. Метою Програми є зміцнення лідерських навичок та освітньої бази стипендіатів, необхідних для подолання викликів, що стоять на заваді розвитку як України, так і всього регіону.
Ще один проект, який ми фінансуємо – Canada’s Mitacs Globalink Research Internship Program for Ukraine. Це перша канадсько-українська програма дослідницького стажування для українських студентів із великим науковим потенціалом. Влітку цього року студенти протягом 12 тижнів брали участь у стажуваннях під керівництвом професорів канадських університетів з різних наукових дисциплін: від інженерних, технічних і математичних до гуманітарних і соціальних наук..
Але нашою найбільшою програмою є Українська академія лідерства. Ми відкрили її 2015-го та підтримуємо вже четвертий рік. Наразі маємо шість осередків – у Києві, Львові, Харкові, Полтаві, Миколаєві й Чернівцях, 408 випускників, а також 250 студентів на 2018-2019 академічний рік.
LDaily: Що отримують студенти, коли навчаються в Ukrainian Leadership Academy?
Я. Джонсон: По-перше, ми покриваємо їм усі витрати. Вони не отримують диплома, бо це програма, зорієнтована на рік навчання між середньою школою й університетом. Однак вони отримують освіту, якої не мали в середніх школах. В українських середніх школах нині працюють учителі з середнім віком 55 років, і більшість із них були вишколені в радянських педагогічних інститутах. Вони не мають модерних ідей і підходів до навчання молоді, за інерцією роблять те, що робили колись. Діти в них зазвичай пасивно сидять і все завчають напам’ять. Також бачимо, що вчителі, може, й хочуть ефективно працювати, але не можуть відійти від радянського менталітету. А для нинішньої молоді Радянський Союз є тільки історичним фактом, як Римська імперія чи антична Греція. Це колись було, а вони на власному досвіді того не відчували та не відчуватимуть.
Ідея цієї Програми прийшла з Ізраїлю. 2015 року ми зустрілися з колишнім заступником міністра освіти Ізраїлю й він розказав про дуже успішну програму, засновану там 20 років тому. Вони помічали тоді, що Ізраїль, виховуючи молодь у дусі патріотизму та відповідальності за себе, родину й державу, дечого їй не додає. Зокрема, молодь оминає багато наукових і філософських робіт, які читає решта світу, тож вони й заснували ту програму.
Ізраїль має аж 60 таких шкіл, хоча він за розміром території з Одеську область. Ми поїхали на аудит, відвідали 9 шкіл і переконалися, що це справді ефективний проект. Згодом зустрілися з великою групою науковців, лідерів українського суспільства. Славко Вакарчук був із нами, Влад Троїцький та чимало інших людей, які підтвердили, що українська молодь повинна мати таку освіту.
Тому протягом пілотного 2015 року ми об’їхали найбільші середні школи України та вибрали 39 студентів. У Києві відкрили першу академію в Пущі-Водиці, яка стала дуже успішною. За перші 10 місяців заснували академію та вже 2016 року мали п’ять таких закладів, а цього року – шостий.
LDaily: За якими критеріями обираєте студентів?
Я. Джонсон: Ми маємо складні критерії: зважаємо не тільки на оцінки й успіхи, а й на те, чи можуть діти працювати в команді, чи готові брати на себе відповідальність і чи хочуть щось дати громаді. Маємо три рівні перевірки.. Цього року мали понад три тисячі аплікантів, з них вибрали тільки 250.
LDaily: Яка сума фінансування цієї школи?
Я. Джонсон: Виходить понад 10 тис. доларів на особу.
LDaily: Ви згадували соціальні проекти. Наскільки в Україні розвинений саме соціальний напрямок?
Я. Джонсон: Він тільки розвивається. Василь Назарук, який очолює програму соціального інвестування фонду, постійно бере участь у конференціях та круглих столах у різних регіонах України. Він викладає в Києво-Могилянській академії, всюди виступає та заохочує людей, щоб вони оцінювали свої проблеми з того погляду, що саме можуть зробити для суспільства разом.
Чого в Україні бракує нині? Філантропії. В інших державах вона доволі розвинута. Особи, які мають кошти та хочуть допомогти суспільству, – в Америці, наприклад, – і виділяють гроші на добру ціль, отримують значні додаткові пільги. А тут цього немає, люди не звикли. Є винятки, однак на пальцях однієї руки можна порахувати тих, які мають добрі заробітки завдяки дуже успішним підприємствам та згідні дати гроші на добру ціль. Чи підтримати Український католицький університет, чи Києво-Могилянську академію, чи Українську академію лідерства, чи «Таблеточки», чи когось іншого. Є підприємці, які можуть надати фінансування, але держава не заохочує цього. В інших країнах це дуже важливо – заохочувати філантропію, щоб громадяни пересвідчилися: не тільки держава мусить усе фінансувати, а й люди також.
LDaily: З якими труднощами стикається бізнес-середовище, працюючи в Україні?
Я. Джонсон: Найбільшою проблемою є верховенство права. Законодавча база України, може, не така ідеальна, але вона існує, є деякі закони, з якими можна працювати. Однак той факт, що при звертанні до суду не можеш бути впевнений, що твої права будуть захищені, – це для інвесторів дуже велика проблема. Тому чимало бізнес-структур створено, щоб готувати документи за англійським правом для офшорів. І це також недобре, бо чому компанія замість того, щоб працювати в Україні або мати активи тут, мусить бути зареєстрована на Кіпрі? Через те що вони бояться звернутися до українського суду, знаючи, що втратять інвестицію. Але інші держави це подолали, наприклад, у Польщі такого немає: вони на Кіпрі нічого не роблять, вони роблять усе в своїй країні, бо знають, що можуть звернутися до своїх судів і отримати справедливе рішення. Тому,
якщо казати про боротьбу з корупцією, то найважливішим елементом є нині суди й судова система.
LDaily: Які плани Фонду й академії на 2019 рік?
Я. Джонсон: Ми зараз створюємо фонд Академії Лідерства, адже свідомі того, що за 5-10 років наші активи будуть використані й фонд закриється. Це заплановане закриття. Тому хочемо впевнитися, що деякі наші проекти, як Академія лідерства, будуть життєздатні й після закінчення фінансування. Тож зараз ведемо перемовини з людьми в Канаді, США, діаспорі, з організаціями, підприємцями, щоб вони спонсорували фонд, який утримуватиме Академію надалі. Деякі ж інші програми повністю перейшли на державну підтримку, інші ж знайшли підтримку бізнесу та інших донорів. І це все на користь.
Читайте також: Формування чесних та прозорих правил гри починається безпосередньо із самого бізнесу
Читайте новини в нашому додатку!
Google Play: https://play.google.com/store/apps/details?id=ua.com.grodas.ldaily&hl=ru
App Store: https://itunes.apple.com/us/app/ldaily/id1354384907?l=uk&ls=1&mt=8
