Максим Бахматов, засновник і голова ГО «Офіс Трансформації» розповів LDaily про масштабні урбаністичні проєкти, покликані нормалізувати життя міського простору столиці і міських середовищ країни загалом, а також досягнення й гальмування на шляху їх втілення
LDaily: Які зараз ключові напрямки діяльності Офісу трансформації? Які проєкти є пріоритетними для вас?
М. Бахматов: Щоб далі розібратися з пріоритетами, варто пояснити, що таке Офіс Трансформації. Отже, це так званий синктенк, місце концентрації сили і знань, експертне громадське об’єднання, яке накопичує знання, проєкти, експертизу з різних напрямків менеджменту, управління і розвитку комунальної сфери життя. Комунальної загалом. Ми почали з міста Києва, але логіка керування муніципальними проєктами скрізь однакова. У всякого менеджера, мера в цьому випадку, завжди обмаль ресурсу, дефіцит, брак часу. Бо міські проєкти потребують надвеликої кількості часу: рік, два, десять, двадцять. І це ще не кінець. Для прикладу, проєкти відвоювання земель у Північного моря в Нідерландах почалися на початку 20-го сторіччя, а першу фазу закінчено 1995 року — 90 років.
Отже, як тільки беремо оцю формулу, то одразу розуміємо, що проєкти Офісу Трансформації, наша діяльність, це в першу чергу про менеджмент і ефективність, а в жодному разі не про політику, бо політики міняються швидко, і якщо ми будемо слухати, що вони обіцяють, навіть якщо уявити, що вони дуже професійні, то не зможемо досягнути нормальних системних результатів для розвитку надвеликого міста, яким є Київ, а Київ входить у п’ятірку найбільших міст Європи.
Коли ми розпочинали роботу, то з’ясувалося, що офіси трансформації в принципі існують у великих містах — Торонто, Ліверпулі і т.д. Саме тому, що мери можуть мінятися, але знання проєкту розвитку залишається. Отже, наші пріоритети — це експертні проєкти щодо трафіку — «Київ Трафік Груп», організація, що об’єднує всіх, хто так чи інакше займається розвитком трафіку в Києві.
На початку 2019 року з’ясувалося, що в Києві немає відповідальної за затори людини. Тобто приблизно мільйон киян щодня стоїть у заторах, витрачають на це в середньому півтори-дві години щодня. А людина, яка б намагалася щось покращити, мала б чіткі KPI, її не існує.
Тому, коли я допомагав громаді у будівлі на Хрещатику, то зрозумів, що треба розібратися дуже глибоко. Тож ми запросили поліцію, департамент, комунальне підприємство, громаду, експертів, велосипедистів, пішоходів – усіх. Після того почали вимірювати трафік, і з’ясувалося, що Київ на третьому місті у світі за заторами, перше, якщо не помиляюсь, – Стамбул, друге – Москва. Всього в рейтингу 180 учасників, а вимірюванням трафіку займається міжнародна агенція «Tom Tom». Вона збирає ці дані, продає їх, вимірює і поширює. Також робить такий ранжир — кількості затримки для того, щоб переїхати з пункту А в пункт Б.
Це було до війни, але зараз, гадаю, така сама історія. Спочатку було трошки краще, коли люди поїхали з Києва, звичайно, а зараз усі повернулися. Трафік ми ділимо не просто на автомобільний, а додаємо до цього так зване велике транспортне коло. Це майбутнє міста Києва – експертний проєкт, який ми розробляли понад 9 місяців і презентували у грудні 2021 року. Буквально за 6-8 тижнів до повномасштабного вторгнення, але розуміємо, що треба дати можливість місту дихати, розвиватися.
Велике транспортне коло – це проєкт швидкісного спідтраму, наземного метро. Це працює у Відні, Стамбулі, а нещодавно відкрили таку лінію в Тель-Авіві. Ідеться про окремо виділену лінію під сучасні наземні вагони, приблизно 40-метрові. За нашим проєктом великим транспортним полем щодня буде користуватися півтора мільйона людей. Це сучасна кондиціонована конструкція, з інтернетом, без заторів. Головне, що це екологічно, ми зменшимо викиди CO2 на 80%. Це безпечно, сучасно, дешевше побудови сучасного метро в 10-15 разів. Ніж 27 метрів перебудованого тунелю на Деміївській, який був аварійним і яким не займалися понад 10 років, який розвалився і потекла вода. Його перебудовували 9 місяців і довжина цієї частини – 27 метрів – обійшлася місту у 10 мільйонів доларів. Якщо перемножити, наприклад, на 5, то 100 метрів буде коштувати 50 мільйонів доларів. Якщо перемножити на 10, щоб був кілометр, це буде 500. Уявімо, що гуртом будуватимемо дешевше, бо це менше як 150 мільйонів доларів за кілометр не виходить. Ми пропонуємо будувати велике транспортне коло за 10 мільйонів євро в середньому за кілометр, щоб місто отримало можливість розвиватися. Це окремий продукт, наш флагман, бо це про економіку, екологію, комунікації. Бо коли будується нове подібне транспортне сполучення, то міжнародні партнери, які виділяють кошти на нього, зобов’язують переробляти всі комунікації: воду, електрику, каналізацію, – щоб ти не залазив і не перебудовував потім, а щоб користувався цією колією умовно 20 років. І тому місто отримує і нові комунікації, і нову транспортну модель, ще й у тих місцях, де їх ніколи не було. А саме Троєщина, Виноградар, Борщагівка, Воскресенка і райони, які не мали метрополітену. І там з’явиться новий сучасний спідтранс.
LDaily: Наскільки потрібним і точним є вимірювання трафіку загалом і вами зокрема?
М. Бахматов: Щоб керувати чимось, маєте це спочатку вимірювати. Ми єдині в Україні, хто системно міряє трафік, співпрацюємо в цьому із Amazon, Google, TomTom. Зараз будемо ще співпрацювати з одним із мобільних операторів, підпишемо договір. Ми збираємо дані, показуємо, яка затримка на сьогодні відбувається, скільки втрачаємо часу, грошей і т.д. Отже, ми вимірюємо київський трафік, щоб розуміти, що з ним відбувається. Після того, як був закритий Яндекс в Україні – були так звані Яндекс.пробки, якщо пам’ятаєте, від 2014 року нічого не було, поки 2022 року ми не включили Київський дашборд трафіку. Це публічно, безплатно, цим користуються люди і розуміють, що відбувається.
LDaily: Якими ще напрямками займаєтеся ?
М. Бахматов: Серед іншого, ми допомагали тимчасовій спеціальній комісії народних депутатів України розібратися з проблематикою Києва. Вона була створена саме про неефективність і проблематику Києва. З’ясувалося, що максимальна кількість незалежних знань про Київ – це в Офісі Трансформації. І ми приблизно з лютого по липень супроводжували всі засідання, допомагали розбиратися, публічно підтримували, ставили запитання, апелювали до київської влади. Це було від трафіку, опалення, підготовки до найстрашнішої війни за всю історію незалежної України і до проблематики розвалювання пам’яток історії. За 2,5 роки повномасштабного вторгнення в Києві було зруйновано 24 історичних будівлі, з них 2 було зруйновано російськими ракетами і 22 – незаконно зруйновано за сприяння КМДА. Тобто, Київська МДА небезпечніша, ніж російські ракети.
До речі, така сама історія про трафік і небезпеку на вулицях. В Києві гине на вулицях від 100 до 120 людей щороку, тисячі стають каліками. У перший рік повномасштабного вторгнення – найбільш небезпечний, під час якого багато людей гинули від ракет, – загинуло 110 людей. Тобто, й тут київська влада небезпечніша за російські ракети, бо російські ракети є шанс збити – є ППО, є ЗСУ, та й війна закінчиться, – але нинішня київська влада продовжує вбивати людей через те, що не керує трафіком, не організовує його нормально, робить підвищення швидкості до 100 кілометрів на годину на ключових автомагістралях. Базова концепція безпечного трафіку – це зменшення швидкості до 50 кілометрів на годину, бо всі ми знаємо, що якщо людина стикається з автомобілем на швидкості до 50 кілометрів на годину, то шанси вижити приблизно 90%, а якщо вона стикається на швидкості понад 50 кілометрів на годину, то шанси різко падають до нуля. Умовно середня вага людини 70 кілограмів, автомобіля – 1,5-2 тонни, а якщо вони стикаються на швидкості, то людина просто гине. Тому вся Європа в містах знизила швидкість до 50, а частина німецьких міст – до 30. Це пов’язано з так званою концепцією Vision Zero, яку, звичайно, в Києві ніхто не робить. Вона була продумана в 1990-х роках у Стокгольмі. Це бажання влади міста, щоб на вулицях міста не гинули люди, щоб досягти нульового рівня смертності на дорогах. І Стокгольм ішов до цієї статистики приблизно 20 років. У них у 1980-х роках був великий сплеск – до 60 людей загинуло на дорогах Стокгольма, і вони зрозуміли, що треба щось із цим робити і жорстко затягнули всім все.
Далі про наші напрямки. Ми допомагали РНБО розібратися в проблематиці небезпеки мостів у Києві. Міст Метро аварійний, мости Патона й Південний – теж. Міст Шулявський із бюджетом понад 600 мільйонів гривень виріс до вартості 2,5 мільярди гривень – і досі недобудований. Жодної станції метро за 11 років немає, метро на Виноградарі і Троєщину немає. Київтеплоенерго має чинний контракт із країною-агресором на 200 мільйонів гривень. Аварійність 80% мереж. Отже, ви коли платите умовно 1000 гривень за опалення, приблизно 500 гривень ваших іде в землю. Бо вони аварійні, їх нормально не ремонтують, не переробляють, не працюють над цим. Бо вигідніше перекопувати, закопувати й інше нескінченно, ніж один раз побудувати і забути.
Окрема історія – Бортницька станція аерації. Це всі стічні води міста Києва, всі какулі, і не тільки Києва, а частини області. Приблизно 5 мільйонів людей користуються Бортницькою станцією аерації. Такий сморід на Позняках, Осокорках, Харківському – це якраз пов’язано з цією станцією. Вона аварійна на 90%. Японці виділили Києву в 2015 році, це була міждержавна угода, яку підписав ще Порошенко, 1,1 мільярда доларів на 40 років під 0,2%, щоби перебудувати, зробити ремонт і реконструкцію Бортницької станції. Досі київська влада нічого не зробила. Якщо щось станеться з Бортницькою станцією, то все, що нижче Києва по Дніпру, всі міста, дві третини, будуть забруднені стічними водами Києва. Велика кількість аварій була у 2013-2014 роках. Зараз якось воно тримається, але на соплях тримається.
Окремий напрямок експертних наших проєктів – ми зробили 4G в метрополітені. Метрополітен не давав можливості розвивати проєкти швидкісного інтернету, бо працівники метрополітену хотіли хабарі. До речі, ми провели розслідування про Брагінського, це керівник метрополітену, який працював там 10 років. Після того нам допоміг ще «Бігус». І от після того він був звільнений і втік. Так само втік генеральний директор Київпастрансу, і нічого не зробилося. А це всі наші транспортні перевезення: автобуси, тролейбуси, трамваї. Окремо втекла людина Київавтодору пан Густєлєв, і також нічого не було зроблено. Зараз втекла людина, генеральний директор Київміськбуду, яма на 20 мільярдів гривень, пан Кушнір, який має віллу в Монако за 20 мільйонів євро.
Отже, пан Кличко зробив таким чином, що 10 років керували такі люди найбільшими комунальними підприємствами Києва. Він їх просто типу звільнив, вони покрали, покрали, покрали і після того нічого немає. Отже, це також окремо наш напрямок розслідування. Ми провели розслідування по КП «Київський метрополітен», по Поворознику Миколі Юрійовичу. Знайшли потенційну корупцію на 600 мільйонів гривень. Це ключовий найжирніший комунальний чиновник України. Це перший заступник Київського міського голови, друга людина в Києві. З’ясувалося, що от в нього така історія. До речі, нещодавно НАБУ прийшло до нього з обшуками з приводу розкрадання на перебудові шпиталя на 1 мільярд гривень під час повномасштабного вторгнення.
Окрема історія – розслідування про київських чиновників, найбільш корупційних і багатих. Там є одна чиновниця, в якої заробітна плата 23 мільйони гривень за рік. Вона формально вбита в декларацію, а пані працює все життя в Києві. Окремо – дослідження ртутного апокаліпсиса на Лісовій, про завод «Радикал» і 200 тисяч тонн ртутовмісних відходів, які валяються просто неба. І після розслідування київська прокуратура відкрила кримінальне провадження проти Пантелеєва Петра з приводу його бездіяльності і заподіяння шкоди місту Києву на 40 мільярдів гривень.
По 4G був проєкт на мільярд гривень. Намагалися 10 років зробити спочатку 3G в метрополітені, київська влада не пустила, а потім 4G – не пустила. Потім до мене прийшли всі оператори зв’язку, сказали: Максиме Ісановичу, ми не даємо хабарі, допоможіть. І ми почали аналізувати цю ситуацію. З’ясувалося, що вони користувалися тим, що не було прозорих тарифів, бо, мовляв, Київський метрополітен є режимним об’єктом. До першої години там працюють люди, ходять вагони. Тобто, працювати можна з першої до умовно третьої-четвертої. І це дуже-дуже важко. Вони таким чином розповідали казки 10 років всім інвесторам. І коли я почав цим займатися, також почали мені розповідати, що все це неможливо, технічно неможливо. На що наші інженери сказали: Максиме Ісановичу, пустите нас в метрополітен, ми все зробимо за три місяці. І ми почали це робити в умовному грудні, в березні відкрили першу станцію «Академмістечко», і протягом року покрили всі станції метро безплатним LTE-високошвидкісним інтернетом, яким люди користуються зверху донизу, в вагонах все працює. І коли почалися російські обстріли, то це стало найбільшим центром незламності в Україні, бо одночасно там ховалися 300 тисяч людей. Там не вимикалося світло, інтернет працював завжди, і всі могли нормально спілкуватися, дивитися новини.
LDaily: Які ще проєкти вже були впроваджені, які розробляли саме ви?
М. Бахматов: Із надвеликих проєктів це електронний квиток, який був запущений, але не працював. Ми змогли зробити так, що він запрацював. Прибрали жетони і впровадили оцю синю картку. Також аудит лікарні №17, де було обіцяно під час ковіду, що 24 ШВЛ на балансі мали допомагати, а фактично справних було тільки 2. Це було дуже резонансне розслідування, бо з’ясувалося, що якби привезли 24 людини, то з них би 22 померли, бо те, що є на папері, просто не відповідало дійсності. І це втупу транслювалося київськими чиновниками. Крім того, також під час ковіду, ми зупинили тендери на 65 мільйонів гривень з приводу закупівлі камер, які буцім-то мали би за обличчям розпізнавати, чи хвора людина на ковід, чи ні. Це неможливо, вуличні камери так не працюють, але на цьому намагалися вкрасти 65 мільйонів.
Окремий проєкт «Київ розслідує», який ми започаткували разом зі «Слідство.інфо». Перше наше розслідування проводилося за два тижні до повномасштабного вторгнення і було пов’язане з готовністю бомбосховищ. З’ясувалося, що бомбосховища неготові – там стриптизклуби, склади, що завгодно, окрім бомбосховищ. Хоча у нас є копія пресрелізу ще тодішнього голови КМДА Бондаренка від 2014 року, якому вже понад 10 років, який тоді казав, що все готово і кияни можуть не боятися.
Крім того, проєкт – «Освітній ментор», в якому взяло участь близько 300 підприємців, яких протягом 9 місяців навчали, пояснювали, як розвивати бізнес, разом із лекторами з *Baker Tilly- Олександром Почкуном, з Vintage Web Production та Євгеном Кудрявченко, СЕО охоронного холдінгу «Шериф» Дмитром Стрижовим, Олександром Сударкіним
Директором програми МВА та програми pre-MBA в бізнес-школі МІМ-Київ, Валентином Яроменко CEO компанії White sales, Всеволодом Зеленіним викладачем бізнес-школи МІМ, доктором філософії та психології, професором університету ім.Драгоманова і решти професіоналів, які кожен начитував свою частину лекцій, щоб підприємці отримали підтримку і могли далі розвивати проєкти.
LDaily: Якими проєктами пишаєтеся найбільше?
М. Бахматов: Проєктами розслідувань по відкритих джерелах та ЗМІ – розслідування за технологією OSINT діяльності чиновників КМДА та КП Києва, в першу чергу разслідування діяльності Першого заступника Голови КМДА, Миколи Юрійовича Поворозника, яке вийшло в 2021 році – по Поворознику. Поворозник М.Ю подав на мене в суд вже восени 2022, вже в період повномасштабного вторгнення рф та Воєнного положення, захищаючи свої честь , гідність та ділову репутацію. Ми оперували в розслідуванні відкритими даними та тим, що писало ЗМІ, але подали до суду саме на МЕНЕ. Поворозник Микола Юрійович не спростував інформацію ЗМІ, яка була розміщена раніше та яку ми використовували у своєму Розслідуванні. Зараз ми знаходимося в судовій дискусії вже на рівні Верховного суду з Поворозником Миколою Юрійовичем, до якого сьогодні проходили з обшуками НАБУ. Він подав на мене до суду – пропоную викреслити – є вище. Ми виграли судові процеси двічі, в першій інстанції в Дніпровському суді і в Апеляційному суді. І це єдиний кейс, коли перший заступник судиться з громадським об’єднанням і активістом. Бо решта їх не дуже вражає. А тут його реально заділо, йому боляче, бо це щира правда – пропоную змінити на “бо це дані які є у відкритому доступі, вони є у ЗМІ” – всі ці потенційні корупційні зв’язки і решта. І от ми вже майже – рівно 2 роки два роки знаходимося в тій тяганині. І, якщо не помиляюся, коли вийде інтерв’ю, то вже можна буде казати, він ще раз на мене подав до суду вже щодо іншого якогось кейсу та намагається оскаржувати рішення першої інстанції та апеляції у Верховному суді. От ми чекаємо документи.
4G, гадаю, – найбільш масовий проєкт, який ми зробили, бо ним користується близько мільйона людей на добу, за п’ять – чотири або 4,5 роки (на всіх станціях метро запрацювало тільки у другій половині 2020) років ним користувалися умовно 1,5 мільярда людей, і при тому ми не брали жодної копійки з київського бюджету.
LDaily: На вашу думку, що слід зробити Києву, щоб досягти рівня сучасного європейського міста?
М. Бахматов: У Києві бюджет такий самий, як у Празі – приблизно 2,5-3 мільярда доларів. Але ми не живемо, як у Празі. Правильно? Отже, треба почати з мера, бургомістра. Бо нинішній мер Кличко Віталій Володимирович чудовий спортсмен, фантастичний боксер, але дуже слабкий менеджер і вкрай неефективний мер. Як тільки ми розберемося з менеджментом, додамо нормальні показники ефективності місту, приберемо неефективні корупційні комунальні підприємства, які тягнуть гроші і не створюють додану вартість, то отримаємо шанс на побудову нормального міста.
До того часу немає Silver Bullet якогось, суперпроєкту, який робиш – і все зашибісь. Нагадаю, що Централ Парк у Нью-Йорку до 1995 року, до приходу Джуліані був одним із найнебезпечніших місць у США за кількістю зґвалтувань, пограбувань і вбивств. Він прийшов, поміняв все керівництво в місті, зокрема керівництво поліції. Потім зробили окреме громадське об’єднання з розвитку Сентрал Парку. І зараз це чудове місце, красиве, безпечне. Але все це було пов’язано безпосередньо з менеджментом, тож доки нинішній мер при владі, у нас не буде нормального міста, взагалі шансів немає.
LDaily: Які, на вашу думку, найнеобхідніші реформи для Києва?
М. Бахматов: Метро жодного немає за 11 років. Аварійний Київтеплоенерго – це все наше опалення. Аварійна Бортницька станція аерації – це все наші стічні води. Аварійні мости – Метро, Патона, Південний. Міст на Троєщину недобудований. Немає метро на Виноградар та Троєщину. Трафік – окремий кейс. Окремий кейс – незаконні забудови. Окремий кейс – знищення історичних пам’яток. Окремий кейс – відсутність стратегії розвитку за напрямками культура, освіта, спорт. Відсутність Генерального плану Києва. Це все заважає нормальному розвитку. Окремий кейс – вкрадені 4 мільярди гривень на будівництві метрополітену, гроші не повернуто. Окремий кейс – банкрутство Київміськбуду, це 50 тисяч людей, що залишилися без квартир і яма приблизно в 20 мільярдів гривень. Оце так, великими шматками.
LDaily: Що би ви хотіли донести читачам, на що їм варто звертати увагу, що вони мають чинити?
М. Бахматов: Завдяки нашій співпраці ви як експертне медіа незалежне зможете донести інформацію, яка дозволить людям критично мислячим зрозуміти більше. От ми сьогодні перепитували киян, публічно, під мікрофон, скільки станцій метро відкрито за 11 років. По-моєму, з 10 двоє вгадали, що жодної станції метро. Решта думають, що щось відбувається. Але це саме через те, що нічого не відбувається, але це настільки дико і принизливо, що люди навіть не можуть уявити, що це правда. Люди гонять від себе цю страшну правду, що місто Київ, маючи бюджет за 10 років близько 600 мільярдів гривень, не спромоглося відкрити жодної станції метро. Остання була відкрита в 2011 році. Отже, ключова історія – це корупція, неефективний мер, відсутність КРІ нормальних і після того всього – відсутність стратегії розвитку.
