Антон  Усов

Антон Усов, старший радник із зовнішніх зв'язків ЄБРР, розповів LDaily про реальну інвестиційну привабливість України для зовнішніх інвесторів, про законодавчі складнощі, які перешкоджають роботі Банку, а також про найпривабливіші галузі для фінансування в Україні.

Антон  <span>Усов</span>

На нашу думку, проєкт може бути успішним лише в тому разі, якщо ми несемо однакові проєктні ризики

03.02.2020 (№ LDaily #12)

Антон Усов, старший радник із зовнішніх зв’язків ЄБРР, розповів про реальну інвестиційну привабливість України для зовнішніх інвесторів, про законодавчі складнощі, які перешкоджають роботі Банку, а також про найпривабливіші галузі для фінансування в Україні.

: Як ЄБРР працює в Україні? Існує якась загальна модель або для України є індивідуальний план?

А. Усов: Напевно, правильно буде сказати, що в нас якоїсь унікальної моделі для України немає. Принципи роботи однакові для всіх країн. Безумовно, для кожної з них опрацьовується середньострокова стратегія, вона зазвичай чотирирічна. До цієї стратегії входить те, що актуально для даної конкретної країни, є прив’язка до місцевого контексту.

Якщо дуже спрощено розділити напрями роботи, то їх два:
1) державний сектор — це будь-яка інфраструктура: електрика, вода, світло, транспорт, дороги, порти;
2) приватні проєкти — у цьому напрямі ми займаємося практично всім, крім міцних спиртних напоїв, грального бізнесу і ВПК. Ми — найбільший інвестор в Україні, працюємо тут із 1993 року. Ми проінвестували в країну понад €14 млрд. У нас величезна кількість проєктів: від атомної енергетики до кондитерської промисловості.

: А можете розповісти детальніше про модель роботи, яка підібрана для України? Що вона включає?

А. Усов: Річ у тому, що в Україні є певні завдання, які, на наш погляд, потрібно вирішувати насамперед. Природно, пріоритетність і план дій обов’язково узгоджується з урядом. Зокрема, ми розглядаємо допомогу банківській системі України: пропонуємо спеціальні програми з поліпшення стандартів роботи місцевих банків, включаючи корпоративне управління, із надання їм кредитних ліній для фінансування середнього й малого бізнесу. Також розглядаємо проєкти з підтримки енергозбереження, торгового фінансування для стимулювання експортних та імпортних операцій через банки-партнери.

Крім цього, ми дуже активно працюємо з регулятором (НБУ) з різних аспектів поліпшення діяльності банківської системи загалом. В Україні дуже незвичайна ситуація — понад половину банківської системи належить державі. Ми вважаємо, що це не дуже добре. Це сталося після націоналізації цілого ряду найбільших банків. Нині ми працюємо з урядом над концепцією розвитку державних банків, допомагаємо у відборі складу наглядових рад цих установ. Ми вважаємо, що це вельми важлива робота, так як вона зробить систему більш життєздатною. Банки повинні виконувати свою функцію, тобто кредитувати реальний сектор з урахуванням ризиків і специфіки країни та з максимальною вигодою для акціонерів і власників депозитів.

Дуже важливий напрям — це енергетика, і напевно, можна навіть сказати, — енергобезпека. Україна, як ви знаєте, левову частку вуглеводнів імпортує. Зрозуміло, що і нафта, і газ дешевшими не стають, також у цьому питанні істотну роль грає геополітика. Тож ми дивимося на таку річ, як диверсифікація. Це стосується не тільки географії поставок нафти й газу в країну. Ми фінансуємо проєкти, пов’язані з альтернативною енергетикою: це перш за все вітер і сонце, потім уже біогаз і біомаси. Це ті ресурси, які є в Україні в достатній кількості. У цій галузі ми розробляємо чимало проєктів. Мабуть, це один із наших найпотужніших напрямів останнім часом і, напевно, найпріоритетніший. Тільки поточного року було профінансовано кілька великих сонячних і вітряних проєктів на півдні країни.

Оскільки Україна як і раніше є досить затратною країною з погляду використання енергоресурсів, ми також працюємо над проєктами, спрямованими на енергозбереження. Нерідко, на жаль, багато хто вирішення проблеми бачить у будівництві нових генеруючих потужностей, а не в раціональному використанні існуючих ресурсів. Тому якщо Україна приділятиме більше уваги енергозбереженню, то це дасть змогу економити на імпорті енергоносіїв. До речі, понад 50% електроенергії в країні виробляється на атомних станціях. У нас є спеціальна програма, яка покликана підвищити безпеку роботи цих станцій. Це перелік певних заходів для всіх 15 реакторів, які працюють в Україні.

Якщо ви виробляєте молоко, сир чи щось подібне, воно може бути чудової якості, однак якщо у вас немає дороги, по якій ці продукти можна підвезти до споживача, то вони ніколи не потраплять у роздрібні мережі. Тому ми фінансуємо будівництво автошляхів. Напевно, найвідоміший наш проєкт, це траса «Київ — Чоп», так звана магістраль М-06. Вона реконструювалася в три етапи: Чоп — Львів, Львів — Житомир, Житомир — Київ. Про якість дороги можуть судити всі, хто їздить у західному напрямку. Також ми чимало працюємо з українськими залізницями: фінансуємо як оновлення рухомого складу, так і будівництво інфраструктури. Ось, минулого року був уведений в експлуатацію Бескидський тунель у Карпатах, який дасть змогу мало не вчетверо підвищити пропускну спроможність ділянки, яка є основними залізничними воротами в Європу. Дуже важливо й те, що на муніципальному рівні ми доволі тісно працюємо з містами практично в усіх областях країни. Ми беремо участь у проєктах з реорганізації систем опалення, переходу на альтернативне паливо, яке здешевить роботу котелень; у проєктах, присвячених водопостачанню та водоочищенню, заміні муніципального транспорту на економічніші та екологічніші зразки рухомого складу. Такі проєкти є в багатьох містах України.

Цього року в нас було два дуже цікаві проєкти у фармацевтичному секторі: перший — із «Юрія-Фарм» (це вітчизняний виробник ліків проти раку), і другий — з компанією «Фармак», яка в Україні досить відома. Так, ще я не згадав сільське господарство й усе, що з ним пов’язано. У нас це називається агробізнес, тобто всі процеси від культивації та вирощування до пакування й продажу. Ми підтримуємо весь спектр цього бізнесу. Серед наших клієнтів потужні зерноторгові підприємства, такі як «Кернел» і «Нібулон», виробник цукру і молочної продукції «Астарта». Також ми працюємо з продуктовими торговельними мережами. Наприклад, недавно уклали чергову кредитну угоду з мережею супермаркетів «Novus». У сфері сільського господарства перед нами стоять величезні завдання. Україна — потужна аграрна країна, і ми хочемо, щоб українські товари виходили на нові міжнародні ринки. Причому щоб це було не просто зерно, а товари з високою доданою вартістю, тобто вже готові продукти. Умовно кажучи, не молоко, а йогурти, не зерно, а хлібобулочні вироби. Ми активно над цим працюємо, працюємо й над експортним брендом України, допомогли з виходом цілого ряду підприємств на ринок Китаю. Це важливо. Зараз ми все пильніше придивляємося до ринків Азії, Близького Сходу, Північної Африки й вважаємо, що тут великі перспективи, тому що ці ринки ємні, платоспроможні.

: В які галузі ви інвестували найбільше 2019 року?

А. Усов: Якщо брати цей рік, у нас було два потужні проєкти у відновлюваній енергетиці, в які ми вклали майже €200 млн. У нас доволі великий проєкт з «Укренерго» — €150 млн на реконструкцію ліній електропередач по всій країні. Був дуже масштабний проєкт у сфері транспорту: ми взяли участь у випуску єврооблігацій українських залізниць. Це сталося на початку вересня. Також недавно видали кредит «Louis Dreyfus» — це найбільша міжнародна компанія, яка займається зерно-торговими операціями. В Україні за нашої допомоги вони створять свою залізничну лізингову компанію. Ми їм допомагаємо придбати близько 1000 піввагонів, так званих хоперів. Брали участь у цілому ряді транспортних проєктів у Харкові, Львові, Полтаві, Миколаєві: було проведено оновлення тролейбусного парку, придбання нових низькопільних екологічних тролейбусів. У сільське господарство вкладено близько €70 млн. Ми також почали працювати з «Нивою Переяславщини» — це група компаній, яка займається виробництвом свинини.

Спільно з Європейським Союзом ми запустили низку програм, спрямованих на підтримку малого підприємництва. Нарешті в Україні стартувала програма підтримки жіночого підприємництва, що називається «Women in Business»: вона працює в багатьох країнах. У банківській сфері першими, хто отримав гроші в рамках програми, став «Банк Львів»: він уже отримав від нас понад €5 млн на підтримку жіночого підприємництва. Є кредитна лінія для підтримки середнього й малого бізнесу розміром €70 млн, яка надаватиметься через ОТП Банк, «ПроКредит Банк» і «Райффайзен Банк Аваль». Специфіка нашого бізнесу така, що основна частина проєктів традиційно робиться в III–IV кварталі, тобто зараз, однак уже станом на сьогодні обсяги щорічних інвестицій перевищили €1 млрд. Подивимося, яка цифра буде в кінці року, але можна впевнено сказати, що рік дуже успішний.

: Які сектори економіки ви не фінансуєте? Може, це блокчейн, ІТ?

А. Усов: Річ у тому, що ми, з одного боку, досить консервативна організація в плані оцінки ризиків, тому що наші акціонери — це не приватні особи, а держави. Проєкти, пов’язані з криптовалютами, доволі ризикові. Ну й ми, напевно, як установа, капіталізована грошима платників податків, не маємо права брати в них участь. З іншого боку, ми дивимося на юридичні аспекти цього питання, беремо участь в юридичних розробках відповідних нормативів, пов’язаних з криптовалютами, але фактично на цьому ринку не присутні.

: Як ви вважаєте, за яким сектором економіки майбутнє України?

А. Усов: Банальна відповідь, напевно, але майбутнє за високими технологіями. Зараз світ прямує шляхом упровадження високих технологій, які покращують саму сутність, швидкість виробництва, його якість. Майбутнє за цим.

Відомо, що Україна доволі потужна сільськогосподарська держава, і тут ми бачимо активне зростання. Однак треба зауважити, що останніми роками Україна дуже активно розвиває ІТ-сектор, тому створення необхідних умов для його подальшого зростання, я вважаю, має бути одним із пріоритетів держави. Вивчаючи позитивний досвід сусідів із Білорусі, ми бачимо, які умови створюються там для ІТ-фахівців, як розвивається ця сфера, скільки світових компаній користуються місцевими розробками. Вони є гордістю країни. Україні потрібно теж звернути більш пильну увагу на сферу інформаційних технологій. Якщо наша країна буде технологічнішою, то, крім іншого, це дасть змогу істотно скоротити відтік кваліфікованих фахівців за кордон.

Узагалі, якщо говорити про технології, то ми схвалюємо прямі іноземні інвестиції не тільки тому, що це гроші, створення робочих місць, а ще й тому, що коли сюди на ринок приходить серйозна компанія-інвестор, то вона зазвичай приходить із сучасними технологіями й упроваджує їх. Чим технологічніша країна, тим вона глобально конкурентоспроможніша. Це те, на що Україні потрібно звертати увагу.

: Ви згадували про інвестиційний клімат, як ви його оцінюєте? Відбулася зміна влади — наскільки це вплинуло на інвестиції?

А. Усов: Ви знаєте, це процес. Є рейтинг Світового банку Doing Business, ось там Україні, м’яко кажучи, нічим похвалитися. Тому що вона посідає 71-е місце. Для прикладу, наші сусіди — Білорусь, Литва, Польща, — вони всі в тридцятці. Ось вам і відповідь на питання. Водночас варто зазначити, що кілька років тому ситуація була ще гіршою, отже, все-таки є певний прогрес у цьому напрямку.

В Україні доволі значні проблеми з верховенством права — це сукупна оцінка юридичної системи. Система сформувалася так, що інвестори, зокрема іноземні, якщо потрапляють в її жорна, то потім їм дуже складно вибратися «живими». Це те, що ми чуємо від міжнародних компаній, які прийшли працювати на цей ринок. Останнім часом щось почало змінюватися на краще, однак до ідеалу далеко.

Україна дуже корумпована, що теж є досить важливим фактором. Ті, хто бачив рейтинги Transparency International, розуміють, про що мова. Ви послухайте, що говорять практично всі інвестори. Ось цей весь жах, на який раніше скаржилися, — податкові, дозвільні органи, перевірки і т.д., обшуки силовими структурами — це, на жаль, усе залишилося, і Україні треба дивитися на це вкрай серйозно. Будь-яка економіка, будь-яка, навіть найсильніша, як у США чи Китаї, — усі борються за інвесторів. Україна не має жодних ексклюзивних особливостей стосовно залучення інвестицій, це не те місце, на яке всі позирають і мріють про те, як добре було б сюди приїхати й робити бізнес. Країна має бути інвестиційно привабливішою. Отримання дозволів, терміни відкриття бізнесу, інша тяганина й бюрократія — усі ці процеси повинні бути зведені до мінімуму. Нещодавно новий уряд анонсував досить хорошу справу — створення цифрового документообігу. Це дуже правильно. Наприклад, в Естонії: країна, звичайно, доволі маленька, але там практично весь документообіг у цифровому форматі. Це дуже зручно для бізнесу. Створення аналогічної системи в Україні — це правильний напрям, на цьому й треба сконцентрувати свою увагу.

: А з якими державними проєктами ви працюєте?

А. Усов: Це проєкти з інфраструктури — порти, аеропорти, автошляхи, залізниці, муніципальна й інша інфраструктура. Ми допомагаємо в закупівлях природного газу, нещодавно взяли участь у випуску єврооблігацій НАК «Нафтогаз України». Також займаємося оновленням ліній електропередач. Згідно зі статутом Банку, ми маємо здійснювати близько 60% проєктів у приватному секторі й 40% — у державному. Напевно, нині ми відхилилися трохи більше в бік приватного сектору, але це, на мій погляд, добре. Специфіка державного сектору в тому, що проєкти просуваються не так швидко. Їх із різних причин і готувати складніше. Є проєкти, які можуть бути виконані тільки під державну гарантію, тобто проєкти з великими державними компаніями, вони досить тривалі, на сотні мільйонів євро — такі кошти на такий ризикований ринок можуть надаватися тільки під держгарантію. Держгарантія — це бюджетне забезпечення запозичень, яке підтверджується Міністерством фінансів і потім вимагає ратифікації Верховною Радою. Є ще питання вибірки коштів, тобто як гроші фактично використовуються в цих проєктах. У приватному ж бізнесі все мобільніше. На те він і приватний бізнес: компанії хочуть швидше взяти й освоїти, щоб отримати максимально швидкий економічний ефект.

: Яким критеріям має відповідати бізнес, щоб отримати кредитування від ЄБРР?

А. Усов: Приватний бізнес повинен відповідати низці критеріїв. Ми завжди оцінюємо фінансовий бік, тобто наскільки компанія фінансово спроможна. Просимо надати аудиторські звіти за кілька останніх років. Хочемо подивитися на структуру бізнесу загалом, бізнес-план, із яким до нас приходять. Ми завжди доволі уважно ставимося до репутаційних ризиків, тобто ми дивимося, що за люди володіють компанією. Для нас неприйнятно, якщо власник бізнесу одночасно працює у виконавчій чи законодавчій владі. Так ми не працюємо. Ми розуміємо, у цій країні якось історично склалося, що це нерідко нероздільні речі, але з погляду нормальних міжнародних бізнес-стандартів це неправильно. При зміні політичної кон’юнктури постраждає й бізнес. Ми звертаємо увагу на специфічні вимоги, з якими кожен бажаючий може ознайомитися в нас на сайті: співвідношення власного й позикового капіталів, умовно кажучи, якщо людина до нас приходить з проєктом, вартість якого 10 млн євро чи доларів, то ми очікуємо, що цей бізнесмен вкладе в проєкт як мінімум половину своїх коштів («живими» грішми, технологіями, землею і т.д.). Тобто ми не фінансуємо 100% вартості проєктів у приватному секторі, це неправильно. На наш погляд, проєкт може бути успішним лише в тому разі, якщо ми несемо однакові проєктні ризики.

: Як ви вважаєте, чого не вистачає законодавчій сфері, щоб приходили інвестори або щоб у вас було більше можливостей кредитувати проєкти? Які труднощі виникають з державними органами в роботі з їхніми проєктами?

А. Усов: Ви знаєте, буває по-різному. Насправді, на те вони й державні проєкти, так як дуже довго готуються. Я вам зараз наведу кілька прикладів, щоб було зрозуміліше.

Перший приклад. Донедавна ми могли працювати тільки з містами, причому з великими, тому що малим містам було заборонено позичати кошти безпосередньо в ЄБРР (або в інших міжнародних фінансових організацій). Просто відповідної законодавчої норми не було. В областей до останнього часу не було свого бюджету, вони фінансувалися з центрального. Якщо ми надавали гроші місту, то оцінювали міський бюджет, кредитний рейтинг міста, і вже на підставі цього можна було побудувати фінансову модель. Раніше такої норми для областей не було, а зараз вона з’явилася, і ми почали працювати в цьому напрямі.

Другий приклад. Було нововведення, але, на щастя, від нього відмовилися. Сутність його була в тому, що муніципалітети могли залучати гроші у нас тільки в межах бюджету розвитку. Тобто якщо існує великий міський бюджет, наприклад, у 100 млн грн, то бюджет розвитку становить у ньому, припустимо, 5 млн грн. Таким чином, місто могло планувати запозичення тільки в межах цієї суми. Добре, що від цього нововведення відмовилися, оскільки траплялися випадки, коли, приміром, місту треба було закупити нові тролейбуси, однак цей проєкт коштував умовно €20 млн, то очевидно, що місто собі не могло цього дозволити.

Ще ми стикалися з різними законодавчими складнощами й особливостями підготовки держпроєктів. Припустимо, для надання значного кредиту великій держкомпанії ми повинні були не тільки отримати згоду профільного міністерства, цей проєкт мав отримати згоду ще й Мінфіну, а також за нього повинні були проголосувати депутати. Цей процес міг тривати безмежно, так як ми часто ставали заручниками політичної ситуації: проєкт уже був усіма підписаний, ми готові розпочати процедури закупівель, але не було схвалення Верховної Ради. Ще варто усвідомлювати, що коли кошти під проєкт зарезервовані, то країна платить за це мито, а в разі, коли вони не освоюються, то ці гроші, отже, фактично викидаються на вітер.

Таким чином, Україна платила за те, що вона грошима не користувалася, а проєкт так і лежав на узгодженні в Раді й не був затверджений депутатами через особистісні розбіжності, конфлікти тощо. Іноді траплялися випадки, пов’язані з лобіюванням тих чи інших приватних інтересів. Ось, наприклад: ми в одному муніципалітеті запропонували повністю перевести котельні з мазуту на альтернативне паливо. Тобто це загалом здешевило б теплопостачання, але зіткнулися з дуже серйозною опозицією в міськраді. Однак коли ми предметно зайнялися цим питанням, то все повністю з’ясувалося: виявляється, особи, які перебували в опозиції до проєкту, були, власне, постачальниками цього мазуту. І природно, їм ця економія не була потрібна. Так трапляється, коли люди керуються не економічною доцільністю чи важливістю для країни, а власними інтересами. Це те, про що я вже казав вище: поєднання бізнесу й політики — неприйнятне.

: Чи надає держава гарантії ЄБРР? Якщо в компанії є активи Банку, то вона буде захищена від незаконних дій правоохоронних органів?

А. Усов: Ми загалом незвичайна організація: ми міжнародна фінансова організація, ми не суб’єкт законодавства України. У нас статус кращого кредитора, і на нас не поширюється цілий ряд речей, які поширюються на компанії-суб’єкти законодавства. 1997 року ми підписали угоду з Україною, яка роз’яснює наші привілеї та імунітети. Ми маємо певний захист від виконавчої та судово-виконавчої влади. У принципі, в реалізації проєктів це допомагає. Зараз наведу такий приклад: ось уявіть, ми надали гроші на закупівлю якогось устаткування для теплопостачання міста. При придбанні обладнання використовуються правила закупівлі товарів і послуг ЄБРР, а не закон України про держзакупівлі (що закріплено законодавчо, до речі). Це — тендер, але це наш тендер, який ми контролюємо, відкритий, міжнародний. І вибираються постачальники за нашими правилами. Часто на місцях це зустрічає нерозуміння, відразу цими питаннями займається КРУ, СБУ та інші служби, намагаються знайти якісь підводні камені, мовляв, чому була обрана та чи інша компанія, чому місто, держкомпанія заплатили за послугу або товари такі гроші? Ось ми, на щастя, від цього нашим статусом захищені. Нерідко це вимагає нашого втручання, роз’яснення, але загалом, коли ми доводимо до відома відповідні органи, що це все зроблено в законодавчому полі міжнародного права, то зазвичай на цьому конфлікти вичерпуються.

: Є вже розуміння, які проєкти фінансуватиме ЄБРР 2020 року? І яка буде сума фінансування?

А. Усов: Ми так не працюємо, у нас немає бюджету на рік. Тобто ми йдемо за ринком. Готовий проєкт — ми підписуємо. Якщо говорити про галузі, то абсолютно точно ми працюватимемо з муніципалітетами, транспортом, банками, енергетикою, відновлюваною енергією.

Ми можемо сюди вкладати близько мільярда євро щорічно, і це та сума, яка відображає потенціал української економіки.

Читайте також: Щоб не мати проблем з активами й проблем із контролюючими державними органами, необхідно вибудувати абсолютно однакову послідовну стратегію комунікації з усіма органами влади

Читайте новини в нашому додатку!
Google Play: https://play.google.com/store/apps/details?id=ua.com.grodas.ldaily&hl=ru
App Store: https://itunes.apple.com/us/app/ldaily/id1354384907?l=uk&ls=1&mt=8

Зверніть увагу!
«СНН ГРУП» володіє винятковими авторськими правами на інформацію, розміщену в даній статті.
Автор має виключне право контролювати використання даного матеріалу, що означає заборону на використання даної інформації без його згоди. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, фото, малюнки, інші матеріали.
Будь-яке використання матеріалу/інформації  або будь-яку його частину з даної статті без письмової згоди автора заборонено.
Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо. У разі виявлених порушень автор має право на захист авторських прав в порядку, передбаченому ст. 50-53 Закону України «Про авторське право і суміжні права».
WP2Social Auto Publish Powered By : XYZScripts.com