Тотальна залежність, або чому Україні час задуматися про перехід на альтернативні джерела електроенергії?

PRESSURE POINT

Енергетична залежність завжди була для України больовою точкою, здійснюючи тиск на яку, можна було впливати на усі суспільні та економічні сфери життя країни. Залежність від північного сусіда у енергетичних питаннях повсякчас виступала спекулятивною темою у боротьбі багатьох українських політиків, а у 2014 році по енергоефективності країни був нанесений новий удар – військові дії та окупації окремих територій.

З початком воєнних дій Україна практично втратила доступ до родовищ антрацитового вугілля, які знаходяться у різних районах Донецького кам’яновугільного басейну, а фактично – вимушена купувати вугілля у воєнізованих формувань. Чому? Цьому є декілька вагомих пояснень.

СТРУКТУРА ЕНЕРГЕТИКИ ТА СОЦІАЛЬНИЙ АСПЕКТ

Відповідно до Прогнозного балансу електроенергії об’єднаної електроенергетичної системи України на 2017 рік, затвердженого Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, річне виробництво електроенергії в Україні становитиме 157,8 млн. кВт∙год. Найбільшу частку у виробництві електроенергії поділяють між собою атомні та теплові електростанції (разом – біля 85% виробництва електроенергії).Останні працюють саме на антрацитовому вугіллі.

Іншою вагомою причиною, на якій наголошує Міненерговугілля, є те, що через блокаду залізничної гілки Луганськ-Попасна здійснюється постачання вугілля до Щастинської ТЕС, яка є єдиним джерелом електроенергії Луганщини, на якій розташована велика кількість соціальних об’єктів. У зв’язку з блокадою, багато ТЕС повідомили про перехід на аварійний режим.

Запаси антрацитового вугілля на складах ТЕС досить малі та продовжують зменшуватись. Очікується, що імпортне вугілля, поставки якого будуть нарощуватись, дозволить утримувати енергетичний баланс держави, але, наразі – ситуація досить складна.

До кінця 2017 року, щоб уникнути введення планових відключень, потрібно придбати біля 5 млн. тон антрациту. В Україні з закінченням опалювального сезону практично повністю зупинились теплоелектростанції, які працюють на вугіллі антрацитової групи. Ситуація на сьогодні така, що пікові навантаження покриваються за рахунок генерації блоків тих ТЕС, що працюють на вугіллі газової групи, а також – ГЕС та АЕС. Окрім поставок вугілля, станції потребують поточних ремонтів та реконструкцій. Більше того, з огляду на час, коли були побудовані станції та їх розташування, існують величезні логістичні проблеми, які потрібно обов’язково вирішувати.

ПОВЕДІНКА ГРАВЦІВ

Основні енергетичні компанії намагаються справлятись з викликами нелегкого часу, шукаючи нові ринки купівлі вугілля для ТЕС. Енергогенеруючі компанії роблять заяви про наміри імпортувати вугілля. Такі заяви зробили, зокрема: ПАТ «Центренерго», ПАТ «Донбасенерго», ДТЕК. Основні країни, з яких планується імпорт – Австралія, США та ПАР.

У травні компанія ДТЕК повідомила про втрату контролю над цілою низкою своїх шахт, які знаходяться на окупованій території. Прес-служба компанії повідомила про здійснення закупівлі 600 тис. тон вугілля з ПАР. Планується, що у червні вугілля вже буде доставлене в Україну та відвантажене на антрацитові ТЕС компанії, які будуть включатись у роботу для підтримання енергетичного балансу. Станом на сьогодні, тимчасово призупинені Криворізька та Придніпровська ТЕС компанії.

МОВОЮ ЦИФР

Безперечно, ситуація в Україні за останні чотири роки змінила стан енергетичного балансу через відсутність енергостабільності всередині держави. За даними Державної служби статистики України, за січень-грудень 2013 року в країні було вироблено 18549,8 млн. кВт∙г. електроенергії. За той же період спожито – 13636,5 млн. кВт∙г. Експортовано – 745,5 млн. кВт∙г. У 2016 році (січень-грудень) ці показники суттєво інші: вироблено 15718,8 млн. кВт∙г. електроенергії, спожито – 11453,8 млн. кВт∙г., експортовано – 513 млн. кВт∙г. Експорт електроенергії скоротився майже вдвічі. Тим не менш, зараз Україна є експортером електроенергії до Угорщини, Словакії, Румунії, Польщі. Якщо у 2015 році експорт української електроенергії до Росії ще відбувався, то у 2016 році такий експорт припинено повністю.

КУДИ РУХАТИСЬ ?

Не дивлячись на те, що фактично ми переживаємо енергетичну кризу, яка довела наявність суттєвої залежності від імпортованих складових для виробництва електроенергії, ми знаходимось на шляху повного реформування у цій сфері. У квітні Верховна Рада ухвалила Закон «Про ринок електроенергії». Цей закон буде регулювати усі засади функціонування енергетичного ринку, від виробництва до постачання.

З’являються суттєво нові учасники ринку – трейдери. Суб’єкти, які будуть здійснювати купівлю-продаж електроенергії за двосторонніми договорами, з метою перепродажу: крім продажу споживачу. Задумано, що існування трейдерів зможе позитивно вплинути на ліквідність ринку та обмежить значне коливання цін у його рамках.

Крім того, схвалений Кабінетом Міністрів України “Національний план з енергоефективності на період до 2020 року ” має оптимізувати енергетичний баланс держави. Основною його метою є досягнення національної індикативної мети енергозбереження. Але, не дивлячись на вищезазначене, експерти одностайні: потрібно модернізувати наявні джерела видобування та відкривати нові, – ефективніші та екологічніші.

СВІТ «ЗЕЛЕНІШАЄ»

Ще кілька десятиліть тому, ідея відновлюваних джерел енергії викликала посмішку у експертів енергоринку. Це було зрозуміло, з огляду на величезну затратність виробництва та , відповідно,ціни такої енергії. Але, пройшло відносно небагато часу, і вартість відновлюваної енергетики стала наближатися до найдешевшої – атомної. Всі інші переваги – вже давно на боці відновлюваних джерел: екологічність, невичерпність та доступність.

Найвідоміші та найбільші за капіталізацією компанії світу такі як, наприклад, Google, Amazon та багато інших, приєднуються до світової «зеленої» естафети, створюючи свої сонячні ферми та парки, які у повному обсязі забезпечують власне виробництво.

Держави стимулюють громадян та національні компанії до виробництва «зеленої» енергії через спеціальний тариф. Україна – не виняток. Сьогодні, в країні діє «зелений» тариф за ставкою, яка є однією з найпривабливіших у Європі. Тариф зафіксовано у євро.Для об’єктів, що будуть введені в експлуатацію до кінця 2019 року він встановлюється у розмірі – 0,15 € за кВт∙год.

До 2030 року держава гарантує закупівлю електроенергії, виробленої з альтернативних джерел за «зеленим» тарифом у громадян та компаній, що залишається після споживання та/або продажу. У 2007 році у структурі джерел виробництва електроенергії відновлювані становили лише 1,7%. Сьогодні – 3%. Динаміка більш ніж позитивна.