Блокування реєстрації податкової накладної: чим закінчиться експеримент з податковою системою України?

Не встигли ущухнути пристрасті навколо запровадження (з 01.03.2017) нової форми податкової накладної із обов’язковим зазначенням коду товарів (за УКТ ЗЕД) або коду послуг (за ДКПП), як для платників податків на додану вартість вигадали інше випробування: впровадження (з 01.04.2017 по 01.07.2017) тестового періоду призупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування або як його назвали – «блокування реєстрації податкової накладної».   

Цей механізм передбачає можливість зупинення реєстрації податкових накладних у тому разі, якщо ці податкові накладні будуть відповідати певним критеріям ступеню ризиків. Такий моніторинг відповідності окремих податкових накладних ступеню ризиків, за задумом законотворця, має здійснюватися автоматично (за допомогою програмного забезпечення), а самі критерії визначатимуться Міністерством фінансів України. Проте минула вже третя декада березня 2017 року, а критерії ступеня ризиків досі не оприлюднені та не надані для обговорення і проведення консультацій з громадськістю.

Основною ідеєю запровадженого механізму «блокування реєстрації податкової накладної» є  те, що така система має ефективно протидіяти шахрайству з податковим кредитом недобросовісних платників податків: так звані «скрутки», за умови застосування яких відбувається трансформація одного товару в інший товар або послугу.

У повній мірі механізм зупинення реєстрації податкової накладної почне діяти з 01.07.2017. У спрощеному вигляді він передбачає наступне:

• саме зупинення реєстрації податкової накладної;
• надання платником пояснень та копій документів щодо господарської операції;
• розгляд спеціальною комісією ДФС України пояснень та документів платника та прийняття нею рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації податкової накладної.

Основним наслідком «блокування податкової накладної» є те, що покупець товару (послуги) не отримує податковий кредит, і, як результат, має менший ліміт для реєстрації наступних податкових накладних та збільшення зобов’язань щодо сплати податку до бюджету. Протягом тестового періоду фактичне зупинення реєстрації не відбувається: платники лише інформуються про визначені критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для такого зупинення. Але ідея ідеєю, а як щодо реалій?

Нагадаємо, що у рамках попередньої публікації ми вже торкалися проблеми сучасного застосування «Податкового кодексу України», яка полягає в ускладненій процедурі застосування кодів УКТ ЗЕД та ДКПП під час складання податкових накладних. Станом на сьогодні це питання вирішене лише частково шляхом введення умовних кодів товарів для таких категорій як нерухомість, тепло, вода та повітря.

Зрозуміло, що співставлення кодів УКТ ЗЕД та ДКПП за отриманими і виданими податковими накладними, з великою вірогідністю, буде одним із значущих критеріїв для «блокування реєстрації податкової накладної». Просте порівняння таких кодів є недоцільним та навіть – небезпечним з огляду на значну кількість їх комбінаторних поєднань у кінцевому продукті (як продукції так і послуг), що можна вважати істотним ризиком для платників реального сектору економіки.

Так, наприклад, під блокування може потрапити податкова накладна суб’єкта господарювання, виписана по операціям з надання послуг із догляду за тілом з відповідним кодом ДКПП. Причина – для надання такої послуги купувалося пиво, яке є, між іншим, підакцизним товаром. А це – лише операція із надання однієї із стандартних процедур SPA-салонів.

Інший приклад – це продаж товару, закупівля якого відбулася до впровадження системи електронного адміністрування ПДВ або у неплатників ПДВ. Інформація щодо такої закупівлі відсутня в інформаційних базах ДФС, що також може бути розцінене як продаж нереально одержаного товару. Існує ще один розповсюджений приклад, коли при застосуванні алгоритму «блокування реєстрації податкових накладних» можливі негативні наслідки. Йдеться про отримання передплати за товари, які платник планує постачати в наступних звітних періодах та які, на момент її отримання, ще відсутні у такого платника (придбання такого товару буде відбуватися у наступних податкових періодах).

З урахуванням усього вищезазначеного, постає питання: які критерії, окрім кодів УКТ ЗЕД та ДКПП, є доцільними для застосування в алгоритмі «блокування реєстрації податкової накладної»?

Оскільки Державна фіскальна служба України при відпрацюванні нереальних господарських операцій використовувала такі показники як наявність трудових та матеріальних ресурсів, зміна посадових осіб підприємства, сума сплачених податків за певний попередній період, то цілком логічно передбачити, що дані критерії в певній мірі знайдуть відображення у критеріях, що будуть закладені в механізм  зупинення реєстрації податкової накладної. Але також потрібно зважати на певні галузеві відмінності. Таким чином, сфера надання послуг є менш матеріаломісткою, ніж сфера виробництва. Те саме можна сказати і про наявні трудові ресурси. Від критеріїв оцінки ризиків, сформованих Міністерством фінансів України, та алгоритмів їх реалізації залежить захист як вітчизняного виробника, так і інвестора.

Оскільки 2 квартал 2017 є тестовим щодо призупинення реєстрації податкової накладної як для органів виконавчої влади, так і для платників податків, є певна надія, що критерії та алгоритми механізму «блокування податкової накладної» будуть відпрацьовані та застосовуватися лише при наявності маніпуляцій чи здійсненні нереальних господарських операцій.

В іншому випадку,

питання «блокування податкових накладних», мабуть, буде стосуватися майже всіх платників податку на додану вартість: одних – в частині  зупинення реєстрації податкових накладних, інших – в частині недоотримання податкового кредиту.

Це, у свою чергу, може призвести до значної перебудови договірних відносин в Україні та до зміни конфігурації грошових потоків. Як показує практика, відсутність будь-якої офіційної інформації щодо критеріїв оцінки ступеня ризиків від центрального органу виконавчої влади свідчить про відсутність ризикоорієнтованої фіскальної політики в цілому, що у підсумку спровокує втручання контролюючих органів  в діяльність платників податків.

На жаль, потрібно визнати, що Міністерство фінансів України як ініціатор таких кардинальних змін в масштабах країни ні в період роботи над законопроектом № 5368 «Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо покращення інвестиційного клімату в Україні)», ні протягом поточного року не виконало роботу з розробки і запровадження критеріїв оцінки ступеня ризиків.

Читайте также: Новий порядок формування податкового кредиту може призвести до банкрутства підприємств ЖКГ