Реформа охорони здоров’я по-українськи

Які ризики несе в собі медична реформа в Україні? Що покликана змінити? ? Чи фінансуватиметься галузь так, як заявлено? Чи запрацює страхова медицина і яким нарешті виявиться ринок медичних послуг?

Медицина, заснована на авторитетах VS медицина, заснована на доказах

У листопаді 2016 року Кабінет Міністрів України схвалив Концепцію реформи фінансування системи охорони здоров’я, яка є основою загальноукраїнської реформи. Загальна суть реформи – у модернізації всієї системи з метою зробити систему якісною та ефективною як для держави, так і для лікарів та пацієнтів. На її втілення в життя розроблений так званий пакет «Пацієнтських законопроектів». Ключовим є законопроект «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів», який вводить принцип «гроші ходять за пацієнтом». Це означає, що за кожним пацієнтом у лікарню прийде страхова виплата. 8 червня законопроект був прийнятий у першому читанні.

Основними акцентами Закону є:

• Гарантії не залежать від додаткових критеріїв
ОЗНАЧАЄ: Гарантовані медичні послуги громадянам, іноземцям, особам без громадянства, які постійно проживають на території України, особам, яких визнано біженцями.

• Перехід на міжнародні протоколи лікування
ОЗНАЧАЄ: Дозволить закладам охорони здоров’я та лікарям перейти від застарілих радянських протоколів (алгоритмів) лікування до сучасних
та ефективних методів діагностики та лікування.

•Рівний доступ до єдиного державного гарантованого пакету
ОЗНАЧАЄ: Гарантований пакет складається з трьох списків послуг

• Зелений список – це послуги, які покриваються державою 100 % (покриває до 80 % усіх
  звернень громадян до медичних закладів: невідкладна допомога, первинна медична допомога, паліативна допомога);
• Синій список – послуги покриваються державою частково;
• Червоний список – послуги, які не покриваються (естетична стоматологія та ін.).

• Оплата медичних послуг та лікарських засобів через механізм державного солідарного страхування
ОЗНАЧАЄ: Страхування реалізується за рахунок коштів державного бюджету, додаткові внески не передбачаються. У разі часткового покриття вартості послуг запроваджується офіційна співоплата державою та застрахованим за рахунок інших джерел (добровільного медичного страхування, коштів місцевих бюджетів).

• Застраховані особи зможуть отримувати медичні послуги у закладах охорони здоров’я будь-якої форми власності та у фізичних осіб-підприємців, що мають ліцензію на медичну практику та уклали договори про медичне обслуговування населення

• Вводиться єдиний стратегічний замовник медичних послуг, новий централізований орган виконавчої влади – Національна служба здоров’я України, яка буде підзвітна лише Кабінету Міністрів України, оминаючи Міністерство охорони здоров’я для уникнення корупційних ризиків.

• Вводиться система сімейних лікарів
ОЗНАЧАЄ: Сімейний лікар – лікар загальної практики, який буде первинною ланкою у системі медичної допомоги. Цю посаду зможе займати лікар, який пройшов в інтернатурі підготовку за спеціальністю «Загальна практика – сімейна медицина» або лікарі за спеціальностями «Лікувальна справа» та «Педіатрія», підготовлені у вищих медичних закладах післядипломної освіти за спеціальністю із сімейної медицини і мають сертифікат. Кожен пацієнт буде обирати сімейного лікаря та за кожного лікар сімейної медицини буде отримувати оплату згідно тарифу. Розмір тарифу залежатиме від віку пацієнта та передбачається, що у середньому тариф буде 210 гривень на рік за людину. Справа лікаря першої ланки – зробити первинний огляд та вирішити питання з направленням пацієнта до спеціального вузького спеціаліста у разі, коли сам не зможе вирішити проблему пацієнта. Лікарями першої ланки також може бути лікар-ФОП. Якщо пацієнт не задоволений своїм лікарем сімейної медицини, він може його змінити. У цьому разі й страхове покриття пацієнта перейде до іншого лікаря.

• Запуск системи реімбурсації
ОЗНАЧАЄ: Мета – зробити будь-які ліки доступними усім соціальним верствам населення. Пацієнт за рецептом лікаря отримує ліки в аптеці, яка отримує відшкодування від держави за ці ліки.

Крім того, реформою вводяться госпітальні округи – функціональне об’єднання медичних закладів на відповідній території, що забезпечує надання вторинної (спеціалізованої) допомоги мешканцям цієї території. Усі медичні заклади у окрузі об’єднуються в єдину мережу. Одна або кілька лікарень, обраних мешканцями значно посилюється, інші – перепрофілюються. Вимоги до таких госпітальних округів такі: обслуговувати щонайменше 200 тисяч мешканців та проміжок часу, за який мешканець з будь-якої точки округу може дістатись лікарні – не більше 60 хвилин.

За результатами реформи державні медичні заклади отримають статуси неприбуткових комунальних підприємств та фактично будуть користуватись усіма правами та можливостями приватних підприємств та не платити податок на прибуток. Медичні заклади отримають простір для саморегулювання.

З іншого боку, вводиться власний ID пацієнта (електронний реєстр у системі E-Health), у якому буде зафіксовано історію медичного обслуговування пацієнта будь-якими медичними закладами та лікарями, та за допомогою якого держава буде контролювати надання конкретних послуг у системі конкретному пацієнту. Держава платить за єдиною системою тарифів за надану послугу, надану якісно, реальному пацієнту за міжнародними протоколами лікування та діагностики.

Фарма не лишилась осторонь

Окремим важливим пунктом у реформі є реформування фармацевтичного напрямку за допомогою зміни системи ціноутворення на лікарські засоби та спрощення системи реєстрації ліків. Також, уряд планує реалізувати ідею закупівлі лікарських засобів через міжнародні організації. Йде робота по розробці нового Національного переліку основних лікарських засобів, до якого буде включено біля 300 найменувань препаратів. Вводиться система референтного ціноутворення та порядок розрахунку граничних цін на лікарські засоби.

Думки експертів

Не дивлячись на такі масштабні плани, фактично, реформа відбувається досить повільно, не встигаючи навіть за своїм планом. Крім того, багато експертів побоюються, що введення фінансування медицини через Національну службу стане новою корупційною основою, та взагалі мають сумніви відносно доречності створення аналогу МОЗу.

Існують побоювання й щодо достатньої компетентності сімейних лікарів та створення подвійної оплати за медицину. Чи не доведеться пацієнту, все одно, сплачувати окремо у кишеню за якість та терміновість послуг, за довідки та направлення.

Окремим пунктом експерти зазначають сумніви щодо того, чи потягне фінансово держава взяті на себе зобов’язання щодо оплати гарантованого набору медичної допомоги та медичних послуг на декількох реформованих рівнях з врахуванням того, що фінансування передбачається, у загальному обсязі, покривати за рахунок сплачуваних податків, зокрема ПДВ. Звідки взяти кошти, якщо зараз бюджет реально забезпечує не більше 7% лікарських засобів. Зокрема, за діючою зараз системою відшкодування ліків окремих категорій вже існує заборгованість держави по відшкодуванню.

Експерти відзначають також відсутність самого механізму закупівлі медичних послуг. Залишається без відповіді і запитання: що буде з тими місцевими закладами охорони здоров’я, які залишаться без держзамовлення і бюджетного фінансування під управлінням місцевої влади і, взагалі, функції, які мають залишитись у місцевої влади в питаннях охорони здоров’я.

Фактично – усі чекають не концептуального, а практичного бачення реформи, у тому числі – фінансування галузі. Нова модель містить у собі багато протиріч, тож чекаємо на практичну реалізацію, яка неодмінно буде вносити точкові корекції, саме вона покаже, чи справдились позитивні прогнози реформаторів.