Час справжніх реформ або косметика для обраних

У «дореформний» (назвемо його так) період кількість комерційних банків в Україні наближалась до 200. Серед країн світу за кількістю цих установ ми посідали місця у першій десятці. Перед Україною у цьому рейтингу йшла Швейцарія – банківська столиця світу.

Водночас у 2014 році чисельність населення України складала біля 49 млн осіб. Шляхом легких та приблизних розрахунків можна припустити, що на 1 банк припадало біля 250 тисяч осіб, 4 банки – на мільйон населення. Багато це чи мало – залишимо розбиратись експертам, скажемо лише, що за різними даними у тому ж таки 2014 біля 10% населення України взагалі не користувалось жодною банківською контрактною послугою. У 2015 році ця цифра вже досягала 15%.

Потрібно сказати, що більшість як вітчизняних, так і міжнародних експертів неодноразово вказували на те, що значна частина банківського сектору займається не наданням класичних банківських послуг, а відмиванням коштів. Через прогалини у законодавстві та шляхом тих чи інших оборотних «схем» проводилась велика кількість операцій з виводу коштів через пов’язаних осіб. З іншого боку друга частина банків, яка працювала у правовому полі і надавала класичні банківські послуги, фактично опинилась у ситуації недобросовісної конкуренції на банківському ринку. Особливо така ситуація дивувала представників банків з іноземним капіталом та «дочок» великих міжнародних банків. Правила гри на фінансовому ринку мають бути прозорими та однаковими для усіх. Принаймні, такий підхід панує у цивілізованих економіках.

У період після подій 2014 року, коли Україна попросила допомоги міжнародної спільноти у питаннях виходу з усіх криз, з якими зіткнулась, міжнародні організації вказали на неможливість економічного зростання за допомогою ринкових методів, коли у багатьох сферах досі працюють схеми з відмивання коштів. Одним з принципових питань стало питання реформування фінансової системи.

«А ти далі не тікай, рахувати починай…»

Озираючись назад, багато експертів кажуть, що навряд чи реформаторська команда мала на меті саме фактичне скорочення кількості надавачів банківських послуг, принаймні, спочатку. Виявлені зовнішнім аудитом проблеми банків були масштабними та системними. Тим не менше, першим кроком назустріч проблемним банкам було запропоновано привести у відповідність до вимог законодавства показники їх діяльності. Деяким було запропоновано здійснити докапіталізацію банківських установ, деяким – усунути інші порушення. Але український бізнес сприймав такі пропозиції інколи не серйозно, інколи – як час для того, щоб встигнути здійснити ще більші порушення. Саме цей момент став поворотним для банківської системи в цілому та для більшої кількості, як виявилось потім, банківських установ країни.

За офіційними даними Національного банку України на 1 серпня 2017 року в Україні налічувалось 89 платоспроможних комерційних банків, з них 38 – банки з іноземним капіталом. Активи банків – 1 263 470 млн гривень (482 768 млн – в іноземній валюті).

Чи завжди цей жорсткий підхід виправдовував себе та був безпристрасним, покаже історія. Зараз можна з впевненістю сказати, що банківська система була перебудована майже повністю і ця перебудова продовжується. Ми досі спостерігаємо інформацію, яка періодично з’являється у ЗМІ щодо банкрутства або ліквідації ще одного банку. Крім того, ми ставали свідками гучних скандалів за участю так званих «системних» банків та їх переходом у власність держави. Операційна ефективність банківського сектору дещо знизилась. Чистий процентний дохід також скоротився через високу вартість фондування. З іншого боку, відбулось помірне зростання чистого комісійного доходу завдяки відновленню попиту на банківські продукти та підвищенню тарифів. Тим не менше, у 2016 році зафіксовано історично високий збиток банківського сектору. За даними Національного банку України збиток склав 159 млрд грн, який пояснюють резервуванням кредитного портфелю Приватбанку. Для решти банків відрахування у резерви значно знизились, а сукупні збитки зменшились до 23 млрд грн (66 млрд грн у 2015 році).

Зі свого боку НБУ намагається поліпшити цей важкий перехідний період для стабільних банків. Протягом 2016 року регулятор у декілька етапів знизив ключову % ставку рефінансування для банків із 22% до 12,5%. Як результат – банки знизили відсоткові ставки за депозитами. Через необхідність докапіталізації банків відсоток ОВДП та депозитних сертифікатів НБУ з високими відсотковими ставками виросли до чверті усіх активів банківської системи.

Така сувора капіталізація

Фактично капіталізація – це збільшення статутного фонду банків. Це процес додавання до суми банківського капіталу діючої частини прибутку (капіталізація прибутку) або залучення за допомогою публічного розміщення акцій. Проблема капіталізації – проблема недотримання нормативу адекватності регуляторного капіталу банків щодо розміру активів. Це важливо, адже цей показник відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватись за своїми зобов’язаннями, що випливають з його операцій. Саме цього вимагає НБУ від банків в Україні. У 2016 році примусова капіталізація була наступним кроком реформи банківської системи. У результаті діалогу регулятора та банківських установ було досягнуто компромісу – поступове збільшення капіталу банками до 500 млн гривень до 2024 року. Потрібно сказати, що регулятори (НБУ та НКЦПФР) посприяли банкам у пошуках джерел капіталізації шляхом розширення дозволених джерел, у тому числі за рахунок субординованого боргу і нерозподіленого прибутку. Пом’якшення відбулось і у правовому регулюванні процедури збільшення капіталу.

З іншого боку, на Уряд України покладено обов’язок здійснити докапіталізацію державних банків. Лише один Приватбанк необхідно докапіталізувати, за оцінками НБУ, до 30 мільярдів гривень. Саме тому, останнім часом почався «бум» ОВДП. Держава випускає облігації з вельми привабливою доходністю, з іншого боку – звільняє від оподаткування операції з ОВДП. Вже у вересні уряд планує випуск єврооблігацій, так званих Eurobonds, на 500 млн доларів, обравши організаторами випуску J.P. Morgan, BNP Paribas і Goldman Sachs.

The road is narrow and long

Як вже йшлося вище, час покаже, що принесло перезавантаження банківської системи. Вже зараз експерти відмічають суттєве скорочення дефіциту державних фінансів. Після зміни валютного режиму з фіксованого на плаваючий, курс валют стабілізувався. Стабілізувалась інфляція. Раніше багато українських банків залучали депозити, розподіляючи їх між позичальниками, які у підсумку їх не повертали, а держава покривала збитки за рахунок платників податків. Міжнародні експерти вже зараз вважають, що очищення банківської системи стало одним з найважливіших антикорупційних заходів на сьогодні. Реформа, у тому числі і у банківському секторі, дозволила Україні отримати чергові стабілізаційні транші від Європи та «просунутись далеко на захід».