Стратег із кліматичного фінансування Тед Кронміллер пояснює, чому Україна може стати одним із найбільших у світі напрямів для інституційного капіталу, як кліматичне фінансування змінює глобальні інвестиції та чому відбудова країни є економічною можливістю, що трапляється раз на покоління.
LeadershipDaily: Світова фінансова система переживає глибоку трансформацію. Які тенденції, на вашу думку, найбільше змінюють інвестиційні стратегії?
Т. Кронміллер: Світова фінансова система входить в один із найважливіших періодів трансформації в сучасній історії. Ми спостерігаємо поєднання кількох структурних чинників, які назавжди змінюють принципи розподілу капіталу. Кліматичне фінансування, геополітична перебудова, технологічні інновації та енергетична безпека більше не є окремими темами — вони стали глибоко взаємопов’язаними.
Одним із найяскравіших прикладів є стрімкий розвиток фінансування переходу (transition finance). Фінансові установи дедалі частіше оцінюють не лише за їхні кліматичні зобов’язання, а й за здатністю спрямовувати капітал у реальні проєкти декарбонізації. Реальні дії сьогодні мають значно більше значення, ніж наміри.
Коли під час конференції COP26 було створено Glasgow Financial Alliance for Net Zero (GFANZ), це стало переломним моментом. Понад 450 фінансових установ, які управляють активами на суму понад 130 трильйонів доларів, взяли на себе зобов’язання підтримувати цілі Паризької кліматичної угоди. Відтоді очікування суттєво змінилися. Інвестори тепер очікують не довгострокових обіцянок, а вимірюваних результатів.
Водночас ми й надалі спостерігаємо значний дисбаланс у глобальному кліматичному фінансуванні. Більшість капіталу все ще спрямовується до розвинених економік, тоді як країни, що розвиваються, де інвестиції часто забезпечують найбільший екологічний та економічний ефект, залишаються недостатньо профінансованими. Цей дисбаланс є однією з найбільших інвестиційних можливостей наступних десятиліть.
LeadershipDaily: Попри зростання можливостей, багато фінансових установ залишаються обережними. Які ризики, на вашу думку, сьогодні все ще недооцінюються?
Т. Кронміллер: Одним із найбільш недооцінених ризиків є те, що я називаю «пасткою нерішучості» (Timidity Trap).
Фінансові установи часто бачать трансформаційні можливості, але вагаються діяти через регуляторну невизначеність, застарілі бізнес-моделі або занепокоєння щодо короткострокових фінансових результатів. Парадоксально, але саме надмірна обережність може стати найбільшим довгостроковим ризиком.
Це особливо актуально в період кліматичного переходу. Банки, страхові компанії, пенсійні фонди та інституційні інвестори, які відкладають адаптацію своїх бізнес-моделей, зрештою можуть втратити конкурентні переваги перед більш інноваційними гравцями.
Кліматичний ризик уже став фінансовим ризиком. Центральні банки дедалі більше визнають цю реальність, а стандарти звітності у сфері сталого розвитку щороку стають більш досконалими. Саме ті установи, які вже сьогодні інтегрують кліматичні фактори у свої ключові інвестиційні стратегії, найімовірніше, визначатимуть наступне покоління світових фінансів.
LeadershipDaily: Як війни, інфляція та геополітична невизначеність змінили інвестиційні стратегії інституційних інвесторів?
Т. Кронміллер: Останні кілька років докорінно змінили підхід інституційних інвесторів до оцінки ризиків.
Історично інвестори зосереджувалися насамперед на фінансових показниках. Сьогодні ж вони також оцінюють геополітичну стійкість, безпеку ланцюгів постачання, енергетичну незалежність, технологічний суверенітет і довгострокову сталість.
Україна є унікальним прикладом. Якщо спочатку багато інвесторів сприймали країну виключно крізь призму війни, то сьогодні дедалі більше з них бачать значно ширшу перспективу: Україна має шанс не просто відновити те, що було зруйновано, а побудувати абсолютно нову економічну модель.
Історичний досвід — від повоєнної Німеччини до Південної Кореї — демонструє, що відбудова, підтримана інноваціями та приватним капіталом, може забезпечити десятиліття прискореного економічного зростання. Україна має потенціал пройти подібний шлях.
Замість того щоб відновлювати інфраструктуру минулого, Україна може здійснити якісний стрибок і створити одну з найсучасніших, децентралізованих та сталих економік Європи.
LeadershipDaily: Багато експертів уже називають Україну однією з найбільших майбутніх інвестиційних можливостей у світі. Чому?
Т. Кронміллер: Масштаб цієї можливості є безпрецедентним.
За оцінками Світового банку, потреби України у відбудові вже наближаються до 600 мільярдів доларів США. Однак справжній потенціал виходить далеко за межі відновлення пошкодженої інфраструктури.
Значну частину енергетичної системи України, транспортної мережі, житлового фонду, промислової бази, аграрного сектору та цифрової інфраструктури можна відбудувати відповідно до найвищих європейських екологічних і технологічних стандартів. Це означає, що відбудова одночасно є модернізацією.
Енергетичні системи можуть стати децентралізованими та базуватися на відновлюваних джерелах енергії.
Промислові підприємства можуть стати значно ефективнішими.
Міста можуть бути перепроєктовані з урахуванням принципів сталого розвитку, використання «розумних» технологій та підвищеної стійкості.
Усе це створює інвестиційні можливості практично в кожному секторі економіки.
LeadershipDaily: Які галузі, на вашу думку, залучать найбільші обсяги інституційних інвестицій?
Т. Кронміллер: Енергетика залишається найбільшою інвестиційною можливістю.
Відновлювана енергетика, системи накопичення енергії, інтелектуальні електромережі (smart grids), воднева енергетика та модернізація електромереж разом формують потенціал інвестицій на десятки мільярдів доларів.
Ще одним ключовим напрямом є транспортна інфраструктура. Україна має можливість створити сучасні залізничні системи, низьковуглецеві логістичні коридори, інфраструктуру для електромобільності та сталі морські порти, що відповідатимуть європейським стандартам.
Окремої уваги заслуговує аграрний сектор. Україна давно є одним із провідних світових виробників сільськогосподарської продукції, але відбудова відкриває можливості для впровадження точного землеробства, регенеративного сільського господарства, біоенергетики та кліматично орієнтованих агротехнологій.
Крім того, значний потенціал для залучення інституційного капіталу мають такі напрями, як зелена нерухомість, екоіндустріальні парки, високотехнологічне виробництво та видобуток критично важливих мінералів.
LeadershipDaily: Приватний капітал відіграє дедалі важливішу роль у світовій фінансовій системі. Наскільки важливим він буде для України?
Т. Кронміллер: Він буде вирішальним.
Лише за рахунок державного фінансування неможливо забезпечити відбудову в необхідних масштабах.
Справжня трансформація відбудеться тоді, коли міжнародні банки розвитку, уряди, інституційні інвестори, пенсійні фонди, страхові компанії, суверенні фонди добробуту та фонди прямих інвестицій (private equity) об’єднають свої зусилля.
Особливо важливу роль відіграватиме механізм змішаного фінансування (blended finance), який дозволяє державним інституціям зменшувати інвестиційні ризики та водночас мобілізувати значно більші обсяги приватного капіталу.
Ця модель уже довела свою ефективність у багатьох країнах, що розвиваються.
Україна має всі передумови, щоб стати одним із найуспішніших прикладів її застосування.
LeadershipDaily: Які реформи найбільше прискорили б повернення міжнародного капіталу?
Т. Кронміллер: Довіра інвесторів безпосередньо залежить від передбачуваності.
Судова реформа, зміцнення верховенства права, прозорі державні закупівлі, ефективні механізми державно-приватного партнерства, дієве страхування воєнних ризиків, надійний захист права власності та міжнародно визнані механізми арбітражу — усе це суттєво покращить інвестиційний клімат України.
Не менш важливою є подальша інтеграція до європейського регуляторного простору.
Кожен крок на шляху до членства в Європейському Союзі зменшує рівень невизначеності та зміцнює довіру інвесторів.
LeadershipDaily: Яким ви бачите місце України у європейській фінансовій системі протягом наступного десятиліття?
Т. Кронміллер: Інтеграція України до Європейського Союзу означає значно більше, ніж політичне зближення.
Вона передбачає глибшу інтеграцію до європейських енергетичних ринків, транспортних мереж, фінансової системи, цифрової інфраструктури та ринків капіталу.
Крім того, це забезпечує інвесторам значно вищий рівень регуляторної визначеності.
З інвестиційної точки зору Україна дедалі більше нагадує одну з найперспективніших довгострокових історій економічного зростання в Європі, а не традиційний ринок, що розвивається.
LeadershipDaily: Яку роль відіграватиме приватний капітал у фінансуванні відбудови України?
Т. Кронміллер: Приватний капітал буде абсолютно незамінним.
Державне фінансування, гранти та багатосторонні банки розвитку можуть створити необхідну основу, однак самостійно вони не здатні профінансувати відбудову такого масштабу. Справжнім каталізатором економічного відродження України стане здатність залучити інституційний капітал — пенсійні фонди, страхові компанії, суверенні фонди добробуту, інфраструктурних інвесторів, фонди прямих інвестицій (private equity) та комерційні банки.
Саме тому змішане фінансування (blended finance) стало одним із найефективніших фінансових інструментів сучасності. Поєднання державних гарантій із приватними інвестиціями дозволяє урядам і міжнародним фінансовим інституціям істотно знизити ризики проєктів і водночас залучити приватний капітал у значно більших обсягах.
Ми вже бачили успішне застосування цієї моделі у проєктах відновлюваної енергетики в різних країнах світу. Сьогодні Україна має можливість використати її в набагато ширших масштабах.
Унікальність України полягає в тому, що її відбудова — це не просто заміна зруйнованих об’єктів. Йдеться про створення абсолютно нового економічного фундаменту, заснованого на європейських стандартах, цифровій інфраструктурі, чистій енергетиці та модернізованій промисловості.
Для інституційних інвесторів це створює можливості, які трапляються вкрай рідко.
LeadershipDaily: Україну дедалі частіше називають одним із найбільших проєктів відбудови в Європі. Які сектори, на вашу думку, викликатимуть найбільший інтерес інвесторів?
Т. Кронміллер: Масштаб можливостей виходить далеко за межі будівельної галузі.
Наріжним каменем залишається енергетика.
Україна має шанс створити одну з найсучасніших енергетичних систем у Європі, поєднавши відновлювану генерацію, системи накопичення енергії, водневі технології, децентралізовані електромережі та сучасну інфраструктуру передачі електроенергії. З огляду на пріоритетність енергетичної безпеки для Європи, такі інвестиції матимуть стратегічне значення далеко за межами України.
Ще одним пріоритетом є транспортна інфраструктура.
Модернізація залізниць, створення інтелектуальних логістичних коридорів, розвиток екологічно сталих морських портів, інфраструктури для електромобільності та транскордонної транспортної сполученості сприятимуть глибшій інтеграції України до європейських ринків і водночас формуватимуть привабливі довгострокові інфраструктурні активи.
Не менш важливим залишається аграрний сектор.
Україна традиційно є одним зі світових лідерів у сільському господарстві, однак відбудова відкриває можливість для впровадження точного землеробства, регенеративного сільського господарства, біоенергетики, кліматично адаптованих систем зрошення та сучасних технологій переробки харчової продукції.
Не менш вагомою є й модернізація промисловості.
Відновлення металургії, виробничих підприємств, розвиток екоіндустріальних парків та переробки критично важливих мінералів можуть зробити Україну однією з найбільш конкурентоспроможних промислових економік Європи.
Насамкінець, одним із найдинамічніших напрямів для інвестицій може стати зелена нерухомість.
Замість відтворення застарілого житлового фонду Україна має можливість будувати енергоефективні житлові квартали, «розумні» будівлі та сучасну комерційну нерухомість, що відповідатиме цілям Європейського зеленого курсу (European Green Deal).
LeadershipDaily: У контексті відбудови України дедалі частіше говорять про нові фінансові інструменти. Які інновації, на вашу думку, можуть стати справжнім переломним моментом?
Т. Кронміллер: Лише традиційних механізмів фінансування буде недостатньо.
Нам потрібні фінансові інновації, здатні мобілізувати капітал у зовсім інших масштабах.
«Зелені» облігації й надалі відіграватимуть важливу роль, однак, на мою думку, ринок рухається до більш складних фінансових структур, які безпосередньо пов’язують фінансову дохідність із досягненням цілей сталого розвитку.
Фінансові інструменти, прив’язані до вуглецевих показників (carbon-linked financial instruments), державні вуглецеві цінні папери (sovereign carbon securities), продукти фінансування переходу (transition finance), гібридні «зелені» облігації та механізми обміну боргу на кліматичні зобов’язання (debt-for-climate swaps) — усе це є наступним поколінням інструментів сталого фінансування.
Однією з найперспективніших концепцій є інтеграція вуглецевих ринків із міжнародними ринками капіталу.
За умови правильного структурування такі інструменти можуть одночасно знизити вартість фінансування, прискорити декарбонізацію та залучити інституційних інвесторів, які прагнуть отримувати не лише фінансовий прибуток, а й вимірюваний екологічний ефект.
Фінансові інновації більше не є питанням вибору.
Кліматичний перехід потребує фінансових продуктів, яких ще десять років тому просто не існувало.
LeadershipDaily: Багато інвесторів і надалі занепокоєні ризиками. Якщо не брати до уваги безпекову ситуацію, які чинники сьогодні є найважливішими під час оцінки України?
Т. Кронміллер: Найважливішим фактором, мабуть, є передбачуваність.
Міжнародні інвестори розуміють геополітичні ризики. Водночас вони прагнуть бути впевненими, що правовий захист, регуляторне середовище та правила ведення інвестиційної діяльності залишатимуться прозорими й послідовними.
Судова реформа, посилення захисту права власності, ефективні комерційні суди, міжнародно визнані механізми арбітражу, прозорі процедури державних закупівель та надійні механізми державно-приватного партнерства безпосередньо сприяють зниженню інвестиційних ризиків.
Надзвичайно важливим елементом також стало страхування воєнних ризиків.
Україна вже досягла значного прогресу у співпраці з міжнародними партнерами, зокрема MIGA, U.S. Development Finance Corporation та експортно-кредитними агентствами. Подальше розширення цих механізмів ще більше зміцнить довіру інвесторів.
Зрештою, інституційний капітал не уникає ризику — він оцінює його вартість.
Чим більш передбачуваною ставатиме Україна, тим нижчою буде вартість капіталу.
LeadershipDaily: Наскільки важливим з інвестиційної точки зору є майбутній вступ України до Європейського Союзу?
Т. Кронміллер: Інтеграція до Європейського Союзу має трансформаційне значення.
Для інвесторів вступ до ЄС — це не лише політичний процес, а насамперед гарантія регуляторної визначеності.
Членство означає сильніші інституції, гармонізоване законодавство, доступ до Єдиного ринку ЄС, глибшу фінансову інтеграцію та вищий рівень правової передбачуваності.
Крім того, воно прискорює розвиток інфраструктури, посилює взаємозв’язок енергетичних систем та розширює можливості для транскордонних інвестицій.
З фінансової точки зору кожен крок на шляху до європейської інтеграції зменшує невизначеність і підвищує привабливість України як довгострокового напряму для інвестування.
У багатьох аспектах європейське майбутнє України вже сьогодні впливає на інвестиційні рішення міжнародних інвесторів.
LeadershipDaily: Ви часто говорите про «Зелене відродження України». Що означає ця концепція на практиці?
Т. Кронміллер: «Зелене відродження» означає використати процес відбудови не для відтворення економіки минулого, а для створення економіки майбутнього.
Історія рідко надає країнам можливість заново спроєктувати значну частину своєї інфраструктури практично з нуля.
Україна має таку можливість.
Замість відновлення застарілої інфраструктури, що базується на викопному паливі, Україна може прискорити розвиток відновлюваної енергетики.
Замість реконструкції неефективних промислових підприємств — запровадити сучасне низьковуглецеве виробництво.
Замість розширення традиційних міст — створювати «розумні», енергоефективні міські простори.
Економічне зростання та кліматичні цілі більше не є взаємовиключними пріоритетами.
Навпаки — вони взаємно підсилюють одне одного.
Сучасна інфраструктура підвищує продуктивність.
Чиста енергетика зміцнює конкурентоспроможність.
Цифрові технології скорочують витрати.
Сталий розвиток приваблює капітал.
Саме це поєднання формує потужний двигун довгострокового економічного зростання.
LeadershipDaily: Якщо зазирнути у 2035 рік, які трансформації визначатимуть світову фінансову систему?
Т. Кронміллер: Наступне десятиліття, найімовірніше, стане свідком одного з найбільших перерозподілів капіталу в історії фінансів.
Кліматичне фінансування стане не нішевою інвестиційною стратегією, а загальноприйнятою практикою.
Штучний інтелект докорінно змінить фінансовий аналіз, управління ризиками та розподіл капіталу.
Енергетична безпека й надалі залишатиметься тісно пов’язаною з геополітичною стабільністю.
Приватний капітал відіграватиме ще вагомішу роль у фінансуванні інфраструктури та економічного розвитку.
Водночас принципи сталого розвитку стануть невід’ємною складовою практично кожного великого інвестиційного рішення.
Фінансові установи, які першими усвідомлять ці структурні зміни, стануть лідерами ринку майбутнього.
Ті ж, хто й надалі покладатиметься виключно на традиційні моделі, можуть зіткнутися із серйозними труднощами у збереженні конкурентоспроможності.
LeadershipDaily: І на завершення, яке послання ви хотіли б адресувати міжнародним інвесторам, які сьогодні уважно стежать за Україною?
Т. Кронміллер: Історія неодноразово доводила, що найбільші інвестиційні можливості часто виникають саме в періоди глибоких трансформацій.
Україна сьогодні не просто відбудовує мости, дороги та електростанції.
Вона створює фундамент сучасної європейської економіки, заснованої на інноваціях, сталому розвитку, стійкості та приватному підприємництві.
Мужність українського народу вже надихнула весь світ.
А процес відбудови України має потенціал стати взірцем нової моделі економічного розвитку.
Ті, хто долучаться до цього процесу вже сьогодні, не лише братимуть участь у відновленні держави — вони допоможуть сформувати одну з найвизначніших історій економічного успіху XXI століття.
Найбільшим активом України є не лише її природні ресурси чи вигідне географічне розташування.
Найцінніший ресурс країни — це стійкість, винахідливість і рішучість її людей.
Історія незмінно доводить: економіки, побудовані на таких засадах, здатні досягати виняткового довгострокового успіху.
