В інтерв’ю для LDaily представник компанії Healix International Джордж Джанджалія надає глибокий аналіз регіональних відмінностей рівнів загроз на території України та висвітлює найпоширеніші помилки, яких припускаються організації під час планування діяльності в зоні конфлікту. Він наголошує на критичній важливості точного оцінювання ризиків, готовності до екстреної евакуації, чіткої логістики та тісної співпраці з надійними місцевими партнерами. Особливу увагу приділено необхідності ретельної підготовки персоналу, а також інтеграції заходів безпеки в щоденну операційну діяльність. Це інтерв’ю є цінним джерелом практичних рекомендацій для організацій, які прагнуть діяти безпечно та сталим чином в умовах нестабільного середовища.
LDaily: Розкажіть, будь ласка, трохи про себе.
Дж. Джанджалія: Мене звати Джордж Джанджалія. Я маю військове минуле в Грузії та працюю в Україні з самого початку повномасштабного вторгнення. Від перших днів я знаходжусь тут, на місці, допомагаючи клієнтам орієнтуватися в ризиках, пов’язаних із роботою в умовах активної війни. Я працюю у компанії Healix Internationalна посаді старшого менеджера з безпеки в країні, базуюсь у Києві. Ми надаємо повний спектр послуг з управління ризиками безпеки, включаючи роботу на місцях, підтримку пересування, реагування на надзвичайні ситуації, оцінку об’єктів та щоденні консультації з питань ризиків. Починаючи з 2022 року, ми також допомагаємо організаціям забезпечувати безперервність бізнесу в найскладніші періоди війни — коли був дефіцит пального, діяли обмеження на пересування та спостерігалася нестабільність у логістиці. Під час обстрілів Києва дронами та ракетами ми підтримували клієнтів у розробці практичних протоколів безпеки для роботи в офісі, адаптації до відключень електроенергії та збереження операційної діяльності в умовах нестабільності. З початку 2022 року я керував створенням інфраструктури захисту та протоколів безперервності для понад 200 осіб у 12 різних локаціях. Я очолював евакуаційні операції, координував логістику в екстремальних умовах і допомагав міжнародним командам безпечно пересуватися зонами, що постраждали від бойових дій.
LDaily: Розкажіть, будь ласка, про компанію Healix та її роль у світі й в Україні.
Дж. Джанджалія: Healix International є світовим лідером у сфері комплексного управління ризиками, пов’язаними з подорожами, медициною та безпекою. Нам довіряють уряди, неурядові організації, міжнародні корпорації, провідні страхові компанії та багато інших. Спираючись на понад 30 років досвіду, ми забезпечили захист здоров’я і добробуту понад 1,2 мільйона людей у всьому світі, працюючи в надзвичайно складних і непередбачуваних умовах. Наша модель об’єднує цілодобові глобальні операційні центри з командами підтримки на місцях і перевіреною мережею локальних ресурсів. В Україні наша роль змінилася — від короткострокової реакції на кризу до довгострокового підходу, спрямованого на посилення стійкості. Ми співпрацюємо з клієнтами, допомагаючи запускати та масштабувати їхню діяльність через оцінку загроз у режимі реального часу, доступ до оперативної інформації на місцях, планування безпечного переміщення та екстрене реагування.
Від початку війни ми побудували стійку систему безпеки, консультували щодо планів безперервності бізнесу та сприяли безпечному пересуванню регіоном. Ми не працюємо дистанційно — ми діємо тут і зараз, разом з клієнтами. Інколи ми проводимо практичні медичні тренінги із залученням акторів для моделювання ситуацій з пораненими. Іншого разу готуємо за робочим столом аналітичний звіт щодо ризиків, пов’язаних із використанням дронів, які можуть вплинути на бізнес-операції. Саме така різноплановість і визначає нашу роботу тут.
LDaily: Що насправді потрібно для того, щоб працювати безпечно в Україні сьогодні?
Дж. Джанджалія: Потрібен структурований, аналітично орієнтований підхід, який поєднує ретельну підготовку з тісною взаємодією на місцях. Середовище загроз залишається надзвичайно динамічним і суттєво відрізняється залежно від регіону. Ракетні й дронові удари можуть досягати міст, що знаходяться далеко від лінії фронту. Бойові дії та артобстріли тривають на сході та півдні, а перебої в роботі інфраструктури й обмежений доступ до ресурсів залишаються частиною повсякденного життя навіть у центральних і західних регіонах, які зовні можуть здаватися спокійнішими. Щоб залишатися в безпеці й зберігати функціональність у такому середовищі, організаціям потрібна багаторівнева система управління медичними й безпековими ризиками. Це означає починати з точного оцінювання загроз, розробляти дієві плани та забезпечувати, щоб увесь персонал був навчений і проінформований до початку роботи. Необхідно також мати перевірені варіанти транспорту, доступ до безпечного житла, систему відстеження переміщень у реальному часі та чітко визначені плани укриття. Не менш важливо мати сильну місцеву мережу й надійне операційне прикриття. Це країна, що перебуває у стані війни, і навіть у відносно стабільних регіонах існують приховані ризики, які можуть бути помітні лише досвідченим і перевіреним місцевим партнерам. Жоден план не може залишатися незмінним. Умови можуть змінитися за одну ніч, і саме тому успіх залежить від наявності партнера на місці, який здатен аналізувати ситуацію в міру її розвитку й оперативно адаптуватися. Саме тут вступаємо в дію ми.
LDaily: Які основні загрози безпеці ви спостерігаєте наразі?
Дж. Джанджалія: Середовище безпеки в Україні залишається складним, багаторівневим і суттєво відрізняється залежно від регіону, в якому ведеться діяльність. Найбільш безпосередньою та поширеною загрозою залишаються повітряні удари. Ракетні атаки та вибухові дрони спрямовані як на інфраструктуру, так і на цивільні об’єкти, і жоден регіон не є повністю захищеним. Попри покращення систем протиповітряної оборони, залишається ризик від уламків та масованих ударів. Кінетичні загрози є найгострішими поблизу лінії фронту. Артилерійські обстріли, керовані авіабомби та стрілецька зброя становлять постійну небезпеку. Регіони, такі як Донецька, Запорізька та Харківська області, щоденно зазнають бойової активності, яка може різко загостритись без попередження. Поза межами активних бойових дій довгострокову загрозу становлять нерозірвані боєприпаси та мінні поля. Україна сьогодні є однією з найбільш замінованих країн у світі. Величезні території залишаються забрудненими і потребують підвищеної обережності навіть через місяці після завершення бойових дій у певному районі. Зростає також занепокоєння щодо диверсійної діяльності та асиметричних загроз. У міру розвитку війни ми спостерігаємо дедалі більше випадків проникнення, спроб закладення вибухових пристроїв і кібератак, спрямованих на інфраструктуру та логістичні мережі. Кримінальна активність, включаючи крадіжки та шахрайство, триває в районах, де місцева влада перевантажена або не встигає реагувати. Це деякі з менш очевидних, але не менш небезпечних загроз, які потребують постійного моніторингу, здатності до швидкого реагування та надійної локальної аналітики.
LDaily: Наскільки ситуація в Україні відрізняється залежно від регіону?
Дж. Джанджалія: Безпекова ситуація в Україні суттєво різниться залежно від регіону. Розуміння цих відмінностей є критично важливим для будь-якої організації, яка планує вести діяльність у країні. На сході та півдні, зокрема в таких областях, як Донецька, Луганська, Запорізька та Херсонська, загроза є постійною й безпосередньою. У цих регіонах щодня відбуваються обстріли, авіаудари керованими бомбами та бойові дії. Цивільна інфраструктура часто пошкоджена, а переміщення вимагає високого рівня координації та дозволу від військових структур. На півночі та північному сході, зокрема в Харківській, Сумській і Чернігівській областях, існує загроза артилерійських обстрілів і атак дронів з боку Росії. Хоча ці території перебувають під контролем України, близькість до кордону робить їх нестабільними та часто ціллю атак. Центральні міста, такі як Київ і Дніпро, є функціональними, але залишаються вразливими до ракетних ударів великої дальності та дронових атак. Темп життя тут більш стабільний, проте повітряні тривоги та необхідність укриття залишаються звичною частиною повсякдення. Бізнес має можливість працювати, і багато компаній продовжують свою діяльність, проте вони змушені інтегрувати резервні плани в щоденні процеси. Західна Україна, включаючи такі міста, як Львів, Тернопіль і Ужгород, є відносно стабільнішою. Ці регіони стали центрами для переміщених команд, логістичних баз і представництв міжнародних організацій. Хоча вони не є зонами бойових дій, ризики там повністю не зникли. Ракетні та дронові атаки періодично спрямовані й на ці території, особливо по об’єктах критичної інфраструктури.
LDaily: Які найпоширеніші помилки допускають організації при плануванні діяльності в Україні?
Дж. Джанджалія: Одна з найпоширеніших помилок, якої припускаються організації при плануванні діяльності в Україні, — це недооцінка того, як швидко можуть змінюватися умови. Деякі організації покладаються на застарілі оцінки або вважають, що стабільність в одному місті означає стабільність і в інших. Це призводить до реактивного управління ризиками замість проактивного їхнього пом’якшення. Ще одна поширена помилка — відсутність чітко визначених критеріїв для евакуації або маршрутів обходу. Без попередньо погоджених тригерів для виведення персоналу чи переміщення операцій прийняття рішень під час кризи стає емоційним і затягнутим. Розробка інструментів для прийняття рішень, які відображають рівень толерантності до ризику конкретної організації, має критичне значення. Без таких інструментів ми часто спостерігаємо, як у розпал кризи змінюється підхід до ризиків, що призводить до непослідовних і реактивних дій. Також організації недооцінюють логістичну реальність. Дефіцит пального, обмеження на пересування та раптові перекриття доріг можуть повністю паралізувати операції, якщо це не передбачити заздалегідь. Багато хто також ігнорує важливість місцевих партнерств. Робота дистанційно без перевіреної підтримки на місці створює «сліпі зони». Навіть добре забезпечені команди можуть втратити контроль без точної й актуальної інформації від людей, які розуміють локальну специфіку.Ще одна серйозна проблема — недостатня підготовка персоналу. Відправлення людей у зону конфлікту без навичок поводження у ворожому середовищі або знань першої медичної допомоги створює ризик як для самих людей, так і для всього проєкту. І нарешті, деякі організації не інтегрують безпеку в повсякденну операційну діяльність. Вони сприймають її як окрему функцію, а не як фундамент для забезпечення безперервності роботи.
LDaily: Як організації можуть захищати свій персонал і при цьому залишатися операційно активними?
Дж. Джанджалія: Захист персоналу та забезпечення операційної діяльності — це не протилежні цілі. Насправді найстійкіші організації — це ті, що інтегрують безпеку у свої щоденні процеси. Завдання безпеки полягає в тому, щоб забезпечити реалізацію проєкту. Все починається з планування. Кожна команда має мати чіткий план управління ризиками безпеки, який включає актуальні оцінки загроз, протоколи переміщення, домовленості щодо безпечного проживання та процедури реагування на надзвичайні ситуації. Такі плани мають бути специфічними для кожної локації, але водночас достатньо гнучкими, щоб адаптуватися до змін умов. Не менш важливим є навчання. Персонал повинен знати, як реагувати на повітряні тривоги, виявляти підозрілу активність і надавати базову першу допомогу. Чим більше впевненості у співробітників у кризовій ситуації, тим більша ймовірність, що вони діятимуть рішуче, ефективно та уникнуть шкоди. Інструктажі перед відрядженням і регулярне поновлення знань — це не опція, це обов’язкова умова в такому середовищі.
Технології також відіграють ключову роль. Інструменти, такі як відстеження в реальному часі, системи сповіщень і масових комунікацій, дозволяють організаціям залишатися на зв’язку, миттєво передавати попередження та контролювати місцезнаходження персоналу під час кризових ситуацій. Але основою залишається людський фактор. Захист забезпечується завдяки наявності правильних людей у правильному місці, які мають підтримку, здатну оперативно реагувати, коли щось іде не так. З нашої точки зору, ми будуємо цю підтримку навколо кожного клієнта та адаптуємо модель найкращих практик під конкретний проєкт, рівень допустимого ризику, ступінь вразливості, бюджет і низку інших факторів.
LDaily: Як ви забезпечуєте надійність і актуальність місцевої аналітики?
Дж. Джанджалія: Надійна розвідка — це основа кожного безпечного рішення в умовах конфлікту. Наша команда забезпечує як точність, так і актуальність інформації завдяки багаторівневій моделі аналітики. По-перше, ми підтримуємо присутність у країні через перевірених місцевих партнерів та команди на місцях. Це фахівці, з якими ми працюємо багато років. Вони добре знають місцевість, культуру і моделі поведінки, які часто сигналізують про ризик ще до того, як ситуація загострюється. По-друге, ми працюємо через цілодобові Глобальні центри безпеки, які об’єднують дані з відкритих джерел, офіційних каналів, супутникового моніторингу та власних польових звітів. Уся інформація проходить верифікацію через кілька джерел перед тим, як її проаналізовано та передано кінцевому користувачеві. В умовах, що швидко змінюються, як-от в Україні, ми перш за все надаємо критично важливі термінові сповіщення, а потім — структуровані оновлення й підтвердження, щоб уникнути дезінформації. По-третє, наша аналітика має прикладну орієнтацію. Ми не просто повідомляємо про інциденти — ми трансформуємо ці дані у конкретні рішення. Якщо ракета влучає поблизу критичного маршруту, ми аналізуємо зону, змінюємо маршрути пересування та інформуємо клієнтів про конкретні наслідки. Актуальність — це завжди питання часу й контексту. Наші команди постійно ставлять собі запитання: як ця інформація впливає на безпеку та безперервність бізнесу прямо зараз? І нарешті, ми використовуємо механізми зворотного зв’язку. Команди в полях діляться тим, що бачать, що працює, а що ні. Це щоденно покращує якість нашої аналітики. Розвідка — це не статичний процес. Вона розвивається разом із ризиками та загрозами. Саме тому наша система динамічна й глибоко інтегрована. Ми не спостерігаємо з відстані. Ми знаходимося на місці. І саме це змінює все.
LDaily: Які переваги мають вбудовані команди порівняно з дистанційною координацією?
Дж. Джанджалія: Вбудовані команди мають одну ключову перевагу, яку дистанційна координація не може повноцінно забезпечити — це оперативність. Коли радник з безпеки фізично присутній, він може реагувати на інциденти в реальному часі, точно зчитувати локальні умови та впевнено вести персонал через ситуації невизначеності. Він знає місцеві вулиці, розуміє ситуацію на місці, а також має доступ до неформальних каналів, які часто передають попередження раніше, ніж надходять офіційні повідомлення. Присутність на місці також сприяє зміцненню довіри. Коли команда бачить, що фахівець із безпеки працює поруч, це посилює дисципліну та готовність. Це особливо важливо у моменти паніки — під час ракетних ударів або раптової евакуації. Такий фахівець стає точкою стабільності, яка перетворює тривожні сигнали на чіткі дії й допомагає команді орієнтуватися в умовах, що швидко змінюються.
Водночас дистанційна координація має власні сильні сторони. Вона забезпечує ширше бачення, вищий рівень об’єктивності, доступ до стратегічних ресурсів і постійний глобальний моніторинг. Ми ніколи не розглядаємо ці підходи як взаємовиключні. Ми поєднуємо вбудовані польові команди з цілодобовою підтримкою наших Глобальних центрів безпеки. Польові фахівці займаються тактичним виконанням, а аналітики та експерти з безпеки на віддаленні керують інформаційними потоками, плануванням маршрутів і координацією між кордонами. Саме така гібридна модель забезпечує реальну стійкість. Вбудовані професіонали дають контекст і швидкість. Дистанційні команди — масштаб і глибину.
LDaily: Чи можете поділитися прикладом, коли оперативне реагування на місці змінило хід подій?
Дж. Джанджалія: У перші місяці повномасштабного вторгнення нашою головною метою було екстрене реагування — передусім евакуації та координація логістики в умовах тиску. Пункти пропуску на кордонах були перевантажені. Середній час очікування становив від восьми до дванадцяти годин, а іноді й більше. Ми доволі рано виявили, що нічні евакуації дають тактичну перевагу. Якщо команда встигала залишити місто до початку комендантської години, вона могла вільно пересуватись між регіонами та досягати кордону на світанку. Після кількох успішних операцій ця модель стала повторюваною.
Під час однієї з таких операцій команда, яка перевозила ключових осіб, прибула до запланованого пункту перетину кордону, але виявила, що він несподівано — і без пояснення — закритий. Вони залишались заблокованими понад десять годин. Тим часом інша евакуація була запланована на 8 ранку того ж дня на тому самому пункті пропуску, і цей конвой лише починав свій маршрут. З огляду на те, що перша операція залишалась невирішеною, а пропускна здатність була вичерпана, друга група ризикувала потрапити в чергу з очікуванням у 12–16 годин.
Саме в цей момент вирішальну роль відіграла наша команда на місці. Спираючись на свою локальну мережу, вона з’ясувала, що публічно доступні системи моніторингу черг більше не були актуальними. Виявилося, що інший, менш відомий пункт пропуску, не зазначений у відкритих джерелах, був повністю вільний. Команда скористалась своїми повноваженнями, щоб оперативно змінити маршрут евакуації. Наші українські та польські координатори адаптували план у реальному часі, синхронізували дії, і вже за годину обидві групи безпечно перетнули кордон.
Цей результат став можливим лише завдяки нашій присутності на місці та довірі до локальної аналітики. Без такої обізнаності про ситуацію й здатності негайно діяти обидві евакуаційні групи могли б застрягти на невизначений час. У зоні конфлікту саме своєчасні рішення, засновані на реальних умовах, часто визначають різницю між успіхом і провалом.
LDaily: Які інструменти чи технології ви використовуєте для забезпечення готовності до криз?
Дж. Джанджалія: Ми використовуємо повний набір інтегрованих інструментів, щоб підтримувати готовність і ефективно реагувати на будь-яку кризу. Усе, що ми робимо, побудовано навколо трьох принципів — швидкість, точність і координація, тож наші технології мають підтримувати кожен із них.
Однією з основних наших платформ є Healix Sentinel. Ця система забезпечує моніторинг у реальному часі за персоналом і операціями клієнтів у зоні дії. Вона дозволяє відстежувати переміщення, накладати дані про ризики на живі карти та візуалізувати активні попередження через централізовану панель керування. У разі інциденту — будь то ракетний удар, закриття кордону чи громадські заворушення — ми миттєво бачимо, хто постраждав і які варіанти дій є найбезпечнішими.
У парі з Sentinel ми використовуємо мобільний додаток Healix Travel Oracle, який кожен співробітник, що працює в полі, може встановити на свій телефон. Цей застосунок надсилає сповіщення, що прив’язані до геолокації, дозволяє проходити регулярні перевірки зв’язку та має аварійну функцію “Mayday”, яка безпосередньо з’єднує з нашими цілодобовими Глобальними центрами безпеки. Саме цей зв’язок між людьми в полі та нашими групами реагування забезпечує швидку двосторонню комунікацію під час кризових ситуацій.
Для забезпечення резервного зв’язку ми також використовуємо супутникові телефони та переносні термінали Starlink, якщо це необхідно. Вони гарантують, що навіть у регіонах із пошкодженою інфраструктурою або відсутністю мобільного покриття наші команди залишаються на зв’язку.
Ми також підтримуємо глобальну систему оповіщення про інциденти, яка об’єднує відкриті джерела (OSINT), польові звіти та власний моніторинг в один потік інформації. Наші аналітики здійснюють перехресну перевірку даних, щоб клієнти отримували точні й практичні оновлення.
Усі ці інструменти працюють разом з однією метою — гарантувати, що наші клієнти не застані зненацька й завжди мають чіткий план дій, незалежно від складності середовища. Самі по собі технології не гарантують безпеки, але в поєднанні з надійними людьми та актуальною розвідкою вони стають потужним захистом.
LDaily: Як ви навчаєте клієнтів або партнерів працювати в умовах невизначеності?
Дж. Джанджалія: Ми надаємо практичне навчання, засноване на сценаріях, яке готує клієнтів до реалій роботи у середовищах з високим рівнем ризику. Кожна сесія адаптована до конкретної місії, локації та профілю ризику клієнта. Універсальних рішень не існує. Перед відрядженням ми проводимо докладні інструктажі, які охоплюють локальні загрози, протоколи переміщення, дії під час повітряної тривоги та планування укриття. Для складніших операцій ми пропонуємо навчання з виживання у ворожому середовищі (Hostile Environment Awareness Training), яке включає обізнаність щодо мін, надання першої допомоги при травмах і змодельовані ситуації реагування на кризу.
Ми також залучаємо нашу медичну команду до цього процесу, щоб інтегрувати медичні знання з протоколами безпеки. Керівні команди проходять навчання з антикризового управління, де вони тренуються ухвалювати рішення під тиском. Окремо ми навчаємо команди користуванню нашими інструментами, зокрема платформою Healix Sentinel та додатком Travel Oracle, щоб вони могли швидко реагувати та залишатися на зв’язку під час кризи.
Наша мета — зробити кожну людину, яку ми підтримуємо, впевненою, здатною до дій і готовою до реагування. Адже правильна підготовка рятує життя і забезпечує безперервність операцій.
LDaily: Які універсальні уроки ви винесли з українського досвіду, які можна застосувати й за межами України?
Дж. Джанджалія: Україна дала нам багато уроків, але найважливіший із них — стійкість має формуватися ще до початку кризи. Цей досвід кардинально змінив наш підхід до того, як ми допомагаємо організаціям готуватися до майбутнього. Нестабільність більше не є тимчасовим явищем — вона стала новою нормою. Найкраще адаптувалися ті клієнти, які ще до перших ударів інвестували в резервне планування, підготовку персоналу та чітке розуміння власної толерантності до ризику.
Ми також підтвердили для себе ключові принципи нашої роботи. Один із них — це цінність глибокої та вибіркової мережі партнерств. Коли системи виходять з ладу, широкі довідники контактів менш корисні, ніж надійні, перевірені стосунки. Саме завдяки тривалим і довіреним відносинам із місцевими постачальниками та польовими командами ми могли швидко ухвалювати рішення у критичні моменти.
Український досвід також підтвердив ефективність інтегрованої моделі медичної та безпекової підтримки. Під час надзвичайних ситуацій розділення планування в цих двох сферах лише уповільнює реагування. Єдина, злагоджена система економить час — а отже, рятує життя.
І нарешті, ця війна змінила підходи до створення, поширення та застосування аналітики. Стрімкий розвиток відкритої розвідки (OSINT) — від офіційних урядових повідомлень до аналізу супутникових знімків незалежними аналітиками — продемонстрував, як сильно покращується процес ухвалення рішень, коли розвідка децентралізована, але при цьому ретельно перевіряється.
Як операційна функція, розвідка ще ніколи не мала такої цінності, як зараз. Основні виклики та можливості майбутнього полягають у тому, щоб інтегрувати потік відкритої аналітики в безпечні, оперативні та узгоджені з реальними процесами системи.
LDaily: Які нові ризики ви прогнозуєте в найближчі 6–12 місяців?
Дж. Джанджалія: Основною темою наступного року буде невизначеність. Геополітичні макротренди та зовнішні впливи тиснуть на Україну з різних боків, створюючи надзвичайно динамічне середовище, яке змінюється щодня. Сама невизначеність є загрозою — вона ускладнює планування та прийняття рішень для організацій, що працюють на місцях.
У міру продовження війни ракетні обстріли та атаки дронів залишатимуться найбільш безпосередньою та деструктивною загрозою. Росія вже застосувала тисячі дронів Shahed, і деякі атаки включали понад 180 дронів за одну ніч. Ці удари все частіше спрямовані на міську інфраструктуру, офіси та логістичні вузли, тому дрони стали щоденним фактором ризику для бізнесу.
Ми також очікуємо зростання диверсійної діяльності та асиметричних загроз. Із розширенням російських розвідувальних операцій у Європі зростає ризик порушення роботи критичної інфраструктури або прицільних диверсій всередині України. Такі загрози важче передбачити, тому вкрай необхідні сильні локальні аналітичні мережі для їх раннього виявлення.
Кіберзагрози залишатимуться постійними. Компанії в Україні стикаються з підвищеним ризиком програм-вимагачів, шпигунства та порушення роботи ІТ-систем. Хакерські атаки на логістику, банківський сектор і міжнародні НУО стають дедалі складнішими.
Дивлячись уперед, починають проявлятися виклики післявоєнного характеру. Організовані злочинні мережі використовують потоки зброї, що поширюється під час війни. Україна перетворюється на одну з найбільш замінованих країн світу, що створює довгострокові ризики для транспорту, будівництва та сільського господарства.
Проблеми психічного здоров’я також впливатимуть на стабільність персоналу. ПТСР (посттравматичний стресовий розлад) є поширеним серед населення і становить ризик для продуктивності працівників та зростання рівня їх відсутності на роботі.
Нестабільність інфраструктури, перебої з електропостачанням і загроза від нерозірваних боєприпасів залишатимуться критичними проблемами. Бізнесу слід будувати системи з урахуванням резервів — із запасними джерелами живлення, укріпленими укриттями та перевіреними маршрутами — щоб залишатися операційно здатним. Ці ризики є вимірюваними й уже зараз коштують компаніям мільйони через порушення діяльності.
LDaily: Які глобальні тенденції у сфері безпеки впливають на вашу стратегію?
Дж. Джанджалія: Існує кілька глобальних тенденцій, які безпосередньо формують наш підхід до роботи. Перша — це нормалізація дронової війни. Те, що починалося як тактичний інструмент у військових операціях, перетворилося на стратегічну загрозу для цивільної інфраструктури, комерційної логістики та безпеки в містах. Це змусило нас адаптувати протоколи безпеки не лише в Україні, а й в інших зонах підвищеного ризику, де зростає розповсюдження безпілотників.
Друга тенденція — це розмивання меж між фізичними та кіберзагрозами. Кібератаки, спонсоровані державами, тепер націлені на ланцюги постачання приватного сектору, системи охорони здоров’я та фінансову інфраструктуру. Стратегії управління ризиками мають інтегрувати цифрову безпеку на одному рівні з фізичним захистом.
Третє — ми спостерігаємо дедалі частіше поширення конфліктів за межі їх основних зон. Кампанії саботажу, гібридна війна та насильство за участю проксі-гравців більше не обмежуються територіями бойових дій. Загрози тепер перетинають кордони — особливо в Європі та на Близькому Сході — і це вимагає гнучкої, багатонаціональної координації.
І нарешті, ми вже зараз готуємося до сплеску організованої злочинності та торгівлі зброєю після завершення війни. Як показав досвід Балкан і Іраку, зброя та дестабілізовані регіони часто стають магнітами для кримінальних мереж. Масштаб війни в Україні робить цей ризик ще більш суттєвим.
