У новому інтерв’ю LDaily з головою Біоенергетичної асоціації України Георгієм Гелетухою ми говоримо про реальний стан біоенергетики в Україні. Він аналізує перспективи різних напрямів — біометану, біоетанолу, електроенергії та тепла з біомаси. Георгій Гелетуха відверто розповідає, чому ринок стагнує, що заважає розвитку, які зміни в тарифній політиці необхідні та чому біоенергетика — ключ до декарбонізації та енергетичної безпеки України.
LDaily: Як би Ви охарактеризували поточний стан ринку біоенергетики в Україні?
Г. Гелетуха: Зростає у виробництві біометану і біоетанолу і стагнує у виробництві електроенергії і тепла.
LDaily: Які види біоенергії, на Вашу думку, є найбільш перспективними для України?
Г. Гелетуха: Перспективні всі, проте умови для розвитку у них різні. Біометан і біоетанол орієнтовані на експорт і, по суті, користуються системами підтримки в країнах ЄС, куди відбувається експорт. Виробництво електроенергії і тепла з біомаси орієнтовані на внутрішній ринок України, на якому відсутні стимули і преференції для їх виробництва. Більш того, із-за значного субсидування цін на газ для населення, природний газ для населення штучно зроблено найдешевшим видом енергоносія для цього сектору і його заміщення біомасою, біогазом, біометаном чи RDF економічно нерентабельне. Аналогічно, із-за значного субсидування цін на електроенергію для населення, на ринку електроенергії недостатньо грошей і ціни на електроенергію, що склалися на ринку, не дозволяють рентабельно виробляти електроенергію з біомаси і біогазу, особливо після завершення дії зеленого тарифу для нових проєктів з 1 січня 2024 р.
LDaily: Наскільки готовий український ринок до масштабного впровадження біоенергетичних рішень?
Г. Гелетуха: Не готовий. Необхідні суттєві зміни в тарифній політиці на енергоносії для населення і, ймовірно, додаткові преференції для проєктів біоенергетики. Основні переваги енергії з біомаси – те, що вона декарбонізована і є відповіддю на процеси глобального потепління планети, і те що вона є прогнозованою і на її основі може бути створена регульована генерація, необхідна для балансування системи зі значною часткою інших ВДЕ. При цьому, така енергія, як правило, є дорожчою за енергію з викопних джерел. Тому, спрощуючи, питання стоїть так – хочемо зупинити глобальне потепління, потрібне додаткове стимулювання для енергії з біомаси і біогазу.
LDaily: Як повномасштабна війна вплинула на реалізацію біоенергетичних проєктів?
Г. Гелетуха: Окупація і руйнування негативно вплинули на сектор в межах 5% – значно менше, ніж на інші сектори ВДЕ і традиційної енергетики. Пояснюється це значно більшим розосередженням проєктів біоенергетики територією України.
LDaily: Яку роль може відігравати біоенергетика у зміцненні енергетичної безпеки країни під час та після війни? Чи може вона замінити імпортний газ, забезпечити автономність громад?
Г. Гелетуха: Може, але потрібно зняти низку бар’єрів.
На графіку можна побачити як в останні роки розвивалася українська біоенергетика. Тут наведені офіційні дані енергетичних балансів України у 2010-2020 роках. За пізніші роки статистика у зв’язку з воєнним станом не публікувалася.
За 2020 рік обсяг “виробництва біопалив та відходів” становив 4 241 тис. т. н. е. (еквівалентно заміщенню понад 5,2 млрд куб. м природного газу на рік). Це становить близько 17% споживання природного газу у 2020 році.
Заміщення відбувалося передусім при виробництві теплової енергії шляхом встановлення котлів і ТЕЦ на твердих видах біопалива (дрова, деревна тріска, пелети з деревини і лушпиння соняшника, солома) у приватних господарствах, централізованому теплопостачанні, промисловості. Також в Україні працюють 140 МВт електричної потужності на біогазі і 178 МВт – на твердих видах біопалива. Середній темп зростання сектору у 2010-2020 роках становив 11% на рік.
У Рівному частка теплопостачання, що забезпечується біомасою, становить близько 30%. Це стало можливим завдяки запуску двох великих котелень на деревній трісці: 10 МВт і 20 МВт. Завдяки цим об’єктам місто щорічно економить близько 10 млн куб. м природного газу. У планах комунального підприємства “Рівнетеплоенерго” – збільшення частки біопалива в теплопостачанні міста.
Житомир продовжує розвивати проєкти з використання біомаси для виробництва тепла. Місто планує запуск п’яти електростанцій на біомасі, що дозволить знизити обсяги споживання природного газу міською енергетичною системою до 70%.
У Жовкві (Львівщина) частка теплопостачання, що забезпечується біомасою, становить 40-50%. Це стало можливим завдяки впровадженню двох котелень на деревній біомасі, які обслуговують близько половини споживачів міста.
У Дубні (Рівненщина) частка теплопостачання, що забезпечується біомасою, становить 40-50%. Восени 2022 року Дубно стало першим містом в Україні, яке запланувало повне переведення централізованого опалення на місцеву біомасу.
Біоенергетика може і надалі розвиватися високими темпами, заміщуючи імпортний природний газ, якщо будуть подолані бар’єри для розвитку сектору.
LDaily: Які основні фінансові, юридичні, технічні або адміністративні бар’єри сьогодні стримують інвесторів у секторі біоенергетики?
Г. Гелетуха:
Фінансові
Юридичні
Адміністративні
LDaily: Наскільки ефективною є державна політика у підтримці біоенергетики?
Г. Гелетуха: На жаль відповідальність за розвиток біоенергетики розосереджена між кількома міністерствами і відомствами. Виробництво біометану і електроенергії з біомаси керує Міненерго. Виробництво тепла з біомаси – Міністерство розвитку громад і територій. За певні питання відповідає Мінагрополітики і Держенергоефективності. Вважаю недостатньою координацію мій ним в питанням розвитку біоенергетики. Вже неодноразово пропонували створити єдиний державний орган, що відповідатиме цільової за розвиток ВДЕ в Україні і введення посади профільного віце прем’єр міністра, що куруватиме цей напрям.
LDaily: Яких змін Ви очікуєте або вимагаєте на законодавчому рівні?
Г. Гелетуха: Необхідні правки до законів, нові стимули або захист для інвесторів.
Проблемним є експорт біометану до країн, які не входять до Енергетичного Співтовариства. Згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.2008 № 309-VI, експорт біометану до таких країн, як Швейцарія та Велика Британія, підлягає обкладанню експортним митом у розмірі 35%. Це робить експорт економічно невигідним, попри значний інтерес компаній з цих країн. Вирішенням проблеми могло б стати звільнення біометану від мита та укладення двосторонніх угод з цими країнами про визнання українських гарантій походження біометану. Позитивом є нещодавна реєстрація у Верховній раді України проєкту закону 13395 від 23.06.2025, який знімає вказані бар’єри. Необхідний його найскоріший розгляд і прийняття.
Важливим є рішення скасувати податок на викиди CO₂ для біопалив, включно з біометаном, за прикладом практик Європейського Союзу. Зараз такі установки сплачують податок нарівні з викопними видами палива, що є неконкурентним. Прийняття законопроєктів №9596 та №9597 від 09.08.2023 р. дозволить усунути це.
Значною проблемою залишається підключення виробників біометану до газорозподільної та газотранспортної систем. Виробники біометану стикаються з проблемою виконання вимоги Кодексу ГТС щодо якості газу, що може бути прийнятий в газову мережу, в частині досягнення вищої теплоти згоряння 10,06 кВт⋅год/м3 за прийнятих стандартних умов 25 °С/20 °С. Основні причини: 1) біометан не містить горючих сполук, що зазвичай присутні в природному газі (етан, пропан, бутан, пентан, гексан та ін.), які мають вищу теплотворну здатність, ніж метан; 2) технології збагачення біогазу до біометану не завжди дозволяють досягти необхідної концентрації метану (від 97,5% об.), яка забезпечує значення вищої теплоти згоряння біометану на рівні 10,06 кВт⋅год/м3 (25 °С /20°С). На нашу думку, критично важливим є ухвалення Технічного регламенту природного газу в редакції від 11 квітня 2023 року, що передбачає допустиме значення 10,5 кВт⋅год/м³ при 25 °C/0 °C.
Окрім цього, існують затримки з отриманням технічних умов і підписанням угод з Оператором ГРС — цей процес може тривати понад 6 місяців. Пропонується внести зміни до Кодексу газорозподільних систем та запровадити типову форму технічної угоди та граничний строк її підписання — не більше 30 днів з моменту подання документа. Також, у літній період через зниження споживання природного газу в мережі падає тиск, що унеможливлює або обмежує подачу біометану до ГРС. Одним із рішень є розробка пропозицій щодо фінансування встановлення компресорів (reverse flow) для перекачування біометану з ГРС до ГТС.
На внутрішньому рівні в Україні досі не сформовано державну політику щодо використання біометану як моторного палива. Відсутні цілі та стимулювання споживання біометану в транспортному секторі. Доцільно встановити цілі щодо заміщення 5–10% природного газу біометаном у транспорті до 2030 року, розвивати мережу заправних станцій, стимулювати використання біометану в громадському транспорті й сільському господарстві, а також розробити технічні вимоги до застосування CNG і LNG на його основі.
Однією з ключових проблем є нестабільність фінансових розрахунків з боку ДП «Гарантований покупець», що створює ризики для функціонування та залучення інвестицій у проєкти виробництва електроенергії з біогазу. Систематичні затримки з оплатами за вироблену електроенергію, а також наявність заборгованості, підривають довіру інвесторів до сектору. На нашу думку, з метою стабілізації фінансових розрахунків необхідно забезпечити повне погашення боргів ДП «Гарантований покупець» перед виробниками електроенергії з ВДЕ, розглянути можливість заміни ДП «Гарантований покупець» на іншу установу, яка зможе гарантувати стабільну та своєчасну оплату або впровадити альтернативні механізми 100% гарантії оплати переможцям аукціонів, зокрема через спеціальні фонди, державні або банківські гарантії, або пряме бюджетне фінансування.
Ще одним обмеженням для розвитку нових проєктів з виробництва електроенергії з біогазу є невідповідність встановленого рівня максимальної цінової пропозиції для аукціонів з державної підтримки проєктів з ВДЕ (12 євроцентів/кВт·год) реальним економічним умовам. При цьому більшість біогазових проєктів не мають змоги забезпечити окупність при такому рівні ціни. У зв’язку з цим, на нашу думку, доцільно провести перегляд стартових цін для аукціонів з виробництва електроенергії з біогазу, збільшити обсяги квот, доступних для біогазових установок, а також доопрацювати законопроєкт №13219 у частині стимулювання виробництва електроенергії з біогазу та встановити диференційовані стартові ціни на електроенергію з біогазу: 15 євроцентів/кВт·год для станцій потужністю понад 2 МВт та 18 євроцентів/кВт·год для малих станцій. Такі зміни дозволять зробити галузь електрогенерації з біогазу фінансово життєздатною, підвищити її інвестиційну привабливість і забезпечити розвиток проєктів, що мають високий потенціал для декарбонізації енергетики України.
Невизначеність щодо включення газотранспортної системи України до «взаємопов’язаної газової системи», яка визнається єдиною системою мас-балансу в ЄС, є ще одним критичним бар’єром. Відповідно до Директив RED II та RED III, тільки біометан, постачання якого здійснюється через таку систему, може бути зарахований до цілей держав-членів ЄС. Без офіційного підтвердження з боку Єврокомісії український біометан не може враховуватися в європейських звітах про досягнення кліматичних цілей. Це питання потребує прямого політичного вирішення на рівні Україна – ЄС за умови дотримання виробниками вимог Директив ЄС щодо сталості, скорочення викидів та простежуваності.
Додатковим бар’єром є обмежений доступ українського біометану до німецького ринку. Наразі відсутнє офіційне роз’яснення щодо можливості зарахування біометану з України до системи GHG-квот Німеччини. Це питання потребує ініціації офіційного діалогу з німецькою стороною, внесення змін до німецького законодавства та визнання біометану з країн Енергетичного Співтовариства як еквівалентного внутрішньому продукту. Додатковими аргументами є належна сертифікація українських виробників за схемами ISCC/RedCert, рішення Суду ЄС та принцип недискримінації у торгівлі.
На ринку біомаси в Україні зберігається відсутність прозорого механізму ціноутворення та складнощі з укладанням довгострокових контрактів. Необхідно створити електронну систему торгівлі, доопрацювати та прийняти відповідний законопроєкт №8052, що дозволить запровадити систему електронної торгівлі біопаливом.
Необхідні також законодавчі зміни для стимулювання вирощування енергетичних рослин. На сьогодні термін «енергетичні рослини» відсутній в законодавстві, відповідно необхідне введення визначення терміну «енергетичні рослини» шляхом прийняття проєкту закону №12058 від 24.09.2024 року, яким це передбачено. На нашу думку, недостатній строк договору оренди землі для вирощування енергетичних рослин перешкоджає їх вирощуванню. У зв’язку з цим, необхідне збільшення строку договору оренди землі для вирощування енергетичних рослин до 20 років. Крім того, висока орендна плата за землю у разі вирощування енергетичних рослин, також не сприяє їх вирощуванню. Необхідне встановлення за деградовані і малопродуктивні сільськогосподарські угіддя державної та комунальної форми власності мінімального граничного розміру орендної плати у разі вирощування на них енергетичних рослин.
Формальне створення реєстру біометану в Україні — не гарантує його експорт. Повноцінне функціонування можливе лише після синхронізації українського реєстру з Union Database (UDB), оскільки Європейський Союз визнає тільки ті гарантії походження, які зареєстровані або сумісні з цією базою. Відсутність взаємного визнання між ЄС та Україною позбавляє українські гарантії юридичної сили на ринку ЄС, що фактично блокує експорт та знижує інвестиційну привабливість сектору. Необхідним є підписання міжурядової угоди між Україною та ЄС про визнання гарантій походження, виданих в Україні.
Отже, сектор виробництва біометану в Україні демонструє позитивну динаміку розвитку: запущено перші експортні поставки до ЄС, реалізуються масштабні сертифіковані проєкти, наявна технічна база для інтеграції у газову інфраструктуру. Потенціал виробництва біометану в Україні до 2050 року становить до 21,8 млрд м³/рік, що дозволяє країні стати ключовим постачальником біометану в Європу.
Водночас, повноцінний розвиток сектору стримується низкою системних бар’єрів, що перераховані вище. Для розкриття повного потенціалу біометану необхідні комплексні рішення на законодавчому, регуляторному та міжурядовому рівнях.
LDaily: Які технології, на Вашу думку, стануть ключовими для біоенергетики у найближчі 3–5 років?
Г. Гелетуха: Для експорту – advanced biofuels (передові біопалива), включно з передовим біометаном.
Для внутрішнього ринку – когенерація на біомасі і біогазі, котельні на біомасі в системах централізованого теплопостачання.
LDaily: Чи бачите Ви потенціал для комерціалізації українських розробок у галузі біоенергетики? Чи можуть вітчизняні технології вийти на ринок і залучити інвестиції?
Г. Гелетуха: Українськи котли на біомасі домінують на внутрішньому ринку і значна частина їх експортується. В біогазових і біометанових установках частка місцевого обладнання і послуг доходить до 50%.
LDaily: Яку роль може відігравати Україна на європейському ринку біоенергії? Чи можемо ми бути експортером, партнером, виробником сировини?
Г. Гелетуха: Маємо дуже хороші перспективи у експорті біометану. Орієнтовно до 2050 р. можемо вийти на експорт до 20 млрд м3/рік біометану, що складе до 20% ринку біометану ЄС.
LDaily: Як Ви оцінюєте перспективи інтеграції української біоенергетики у “зелений курс” ЄС? Чи відповідає наш сектор європейським кліматичним політикам?
Г. Гелетуха: Вважаю, що без зеленого курсу української енергетики і відповідної кліматичної політики у нас немає шансів стати членами ЄС.
LDaily: Чи має сенс впровадження в Україні системи сертифікації та торгівлі вуглецевими квотами для проєктів біоенергетики? Як це може стимулювати інвестиції та зменшити викиди?
Г. Гелетуха: Так, це важливий елемент необхідної кліматичної політики. Найближчим часом необхідно створити внутрішню систему торгівлі квотами на викиди парникових газів подібну до EU ETS. Плани Мінекології – повноцінно запустити її до 2032 р.
LDaily: Яку роль, на Вашу думку, можуть відігравати місцеві громади у розвитку біоенергетичних проєктів?
Г. Гелетуха: Ключову роль громади відіграватимуть у розвитку систем теплопостачання і когенерації на біомасі і біогазі. У питання виробництва електроенергії, біометану, біоетанолу ключову роль відіграватиме бізнес.
LDaily: Який із реалізованих Вами проєктів Ви вважаєте найбільш знаковим і чому?
Г. Гелетуха: Початок виробництва і експорту біометану під час війни, у 2024-2025 рр.
LDaily: Що Вас особисто мотивує залишатися в цій галузі вже багато років, попри всі виклики?
Г. Гелетуха: Вважаю, що без переходу на 100% ВДЕ на людство очікує глобальна кліматична криза. Біоенергетика є невід’ємною складовою цього переходу.
