Повномасштабна війна стала для України не лише випробуванням, а й середовищем стрімкого накопичення унікального досвіду — від тактичної медицини до військових інновацій. Сьогодні цей досвід уважно вивчають у світі, намагаючись зрозуміти, як він змінює характер сучасної війни та які наслідки матиме для оборонних систем майбутнього.
У розмові з Leadership Daily Федір Сердюк — український підприємець, засновник гуманітарних, медичних та оборонних проєктів, співзасновник компаній FAST і MOWA Defense та гуманітарної організації PULSE — пояснює, чому український досвід поки що рано вважати основою нової глобальної індустрії, як трансформується роль медицини на полі бою та які уроки цієї війни світ ризикує проігнорувати.
Leadership Daily: Україна здобула унікальний досвід в умовах повномасштабної війни. Як ви вважаєте, чи може цей досвід — зокрема у сфері тактичної медицини та військових інновацій — стати основою для формування нової глобальної індустрії? Якщо так, то хто стане її драйвером: держава, приватний сектор чи міжнародні альянси?
Ф. Сердюк: На мою думку, говорити про формування нової глобальної індустрії наразі немає підстав. Розвиток спроможностей Сил оборони України у 2022–2026 роках, а також Росії та союзників з обох боків — це, безумовно, великий поштовх у розвитку воєнної думки загалом і оборонно-промислового комплексу (ОПК) зокрема, але не нова індустрія.
Аргумент на користь цього дуже простий. За даними Forbes Ukraine, український ОПК у 2025 році оцінюється (тобто здатен виробляти продукцію) на суму близько 50 млрд доларів США. Для порівняння, американський ОПК у 2024 році за обсягами продажів (а не спроможностями) згенерував майже 1 трильйон доларів США.
Наш двобій із РФ точно змінив характер війни на фронті і, ймовірно, заклав основу для характеру війни у конфліктах майбутнього. Ми — українські військові, виробники та підрядники — безумовно задали тренди розвитку нових продуктів і диктуємо вимоги до них в окремих категоріях, таких як безпілотні платформи. Але до трансформуючого впливу на глобальну індустрію ще далеко.
Тим не менше, вплив українських військових проєктів на ОПК і спроможності іноземних країн зростає. На це працюють усі згадані вами гравці, і в кожного — своя роль. Держава (військо) застосовує зброю, приватний сектор виробляє і допомагає, партнери фінансують і підтримують, наприклад, технологічно.
Leadership Daily: Сьогодні Україну часто називають «живою лабораторією сучасної війни». Чи погоджуєтеся ви з цим визначенням — і де проходить етична межа такого підходу? Які ключові уроки з цієї «лабораторії» світ ризикує проігнорувати?
Ф. Сердюк: Не знаю, як щодо лабораторії, але в нашій боротьбі за свободу дійсно багато тактичних і технічних рішень, що застосовуються вперше або в інший, ніж раніше, спосіб. Це гіпотези: а що, якщо доставити б/к на передову позицію не машиною з водієм, а дистанційно керованою машиною (НРК)?
Для одних це питання ведення бойових дій і виживання, для інших — напевно, експеримент або частина R&D.
Щодо уроків, різні країни мають різний доступ до нашого досвіду і різний апетит до його вивчення. В Аргентині, Бахрейні і Нідерландах — різний оборонний контекст. Тому, хто і що «візьме на озброєння» — у прямому і переносному сенсі — покаже час. Черчиллю (ймовірно, помилково) приписують авторство слів про те, що генерали завжди готуються до попередньої війни. «Проспати» зміни — інтернаціональна військова забава.
Leadership Daily: Тактична медицина в Україні пройшла шлях від волонтерської ініціативи до системного елемента оборони. Яким був переломний момент, коли стало зрозуміло: це вже не хаотичний рух, а інституція, що формується? І які управлінські рішення виявилися критично важливими на цьому етапі?
Ф. Сердюк: 5 травня 2026 року буде 12 років, як я спостерігаю за цією темою, тому мій погляд може бути дещо суб’єктивним. Якщо говорити саме про тактичну медицину (а не військову медицину загалом), то основні переломні моменти були такими:
Leadership Daily: Дрони радикально змінили динаміку поля бою — швидкість, дистанцію, характер поранень. Як має трансформуватися військова медицина у відповідь на ці зміни? Які компетенції та технології стануть обов’язковими для медиків майбутнього?
Ф. Сердюк: Я б сказав, що головна новація полягає в тому, що порятунок життя пораненого тепер вимагає не тільки знання медицини і базового розуміння тактики та логістики. Тепер для ефективних операцій в умовах фронту потрібна також експертиза з планування, управління, зв’язку, інтеграції безпілотних систем, ситуаційної обізнаності тощо.
Медицина в багатьох арміях світу сприймається як частина J-4 — логістики, або як окремий «звір», який існує сам по собі. Тепер можна впевнено сказати, що медицина влилася і розчинилася у веденні бойових дій, а медичні функції розподілилися між battle functions.
Іншими словами, щоб рятувати, потрібні ті самі спроможності, що і для ведення бою: управління, розвідка, постачання, вогонь (у контексті скидання корисного вантажу) тощо.
Leadership Daily: Український досвід викликає значний інтерес у країн НАТО. Які його елементи справді є універсальними та масштабованими, а які — глибоко контекстними й не підлягають прямому перенесенню? Де проходить межа між «експортом знань» і необхідністю локальної адаптації?
Ф. Сердюк: Кожна армія — це потяг, який рухається власними рейками. Однією з центральних ідей створення НАТО є interoperability — здатність країн-членів ефективно діяти разом. Це включає багато рівнів інтеграції — від спільних калібрів боєприпасів (таких, як набої для гвинтівок калібру 5.56) до уніфікованих підходів до планування операцій і логістики.
Будь-які ноу-хау потрібно «перекладати» мовою споживача, ставити на його «рейки». Не бачу з цим великих проблем, окрім двох ключових питань:
Leadership Daily: В умовах високої невизначеності класичні моделі планування часто не працюють. Як ви вибудовуєте процес ухвалення стратегічних рішень, коли у вас немає повної інформації та часу на помилки? Чи маєте ви внутрішні принципи або «правила», які допомагають зберігати ясність мислення?
Ф. Сердюк: Останні роки всі рішення були досить очевидними і не викликали значних дилем. Досвіду роботи в умовах повної інформації в мене, зрештою, ніколи й не було. Я маю пул людей, яким довіряю і з якими раджуся.
Leadership Daily: З вашої точки зору, що Європа досі недооцінює або неправильно розуміє у сучасній війні? Які ілюзії є найбільш небезпечними — і до яких наслідків вони можуть призвести?
Ф. Сердюк: Я думаю, вони не розуміють, наскільки війна може опинитися до них близько. Які можливості технологічні ноу-хау нашої війни відкриють, наприклад, для тероризму чи злочинності. Не можуть осягнути масштабів споживання ресурсів у повномасштабній війні, зокрема боєкомплекту, крові, вибухівки, транспорту тощо. Недооцінюють, наскільки «віральною» може бути концепція дронової війни серед економічно менш розвинених, але амбітних країн.
Наслідки покаже час.
Leadership Daily: Які технології сьогодні переоцінені, а які, навпаки, недооцінені у військовому контексті?
Ф. Сердюк: У кожному домені — свої, адже війна — це величезне поле, де в кожному сегменті є власні технології. Переоцінені — більшість медичних розробок, зокрема складні симулятори для тренувань, інтегровані турнікети, «інноваційні» бинти і гемостатичні засоби. На це немає ані попиту, ані ринку. Переважна більшість рішень на базі ШІ, зокрема «рої» дронів, — принаймні станом на зараз. Здебільшого це хайп. Знаряддя та приціли для кулеметів проти БПЛА — без коментарів.
Недооцінені — балістичні ракети і, вдесятеро, НРК.
Leadership Daily: Якщо дивитися на перспективу 5–10 років, якою буде «медицина поля бою майбутнього»? Що з сьогоднішнього досвіду стане стандартом, а що зникне?
Ф. Сердюк: Сподіваюся, зникне необхідність лікувати солдата. А чому саме — бо житимемо в мирі чи воюватимуть замість людей роботи — побачимо.