Інформатор злив дані Credit Suisse

Інформатор злив дані Credit Suisse, що розкривають таємних власників майже 100 мільярдів євро, які зберігаються у швейцарському банку. Українців у списку -дві з половиною тисячі.

Серед клієнтів банку були торговець людьми та мільярдер, який замовив убивство подруги, а також корумповані політики від Єгипту до України. Рахунок, що належить Ватикану, використовувався для шахрайських інвестицій у розмірі 350 мільйонів євро. Масовий витік з одного з найбільших у світі приватних банків Credit Suisse показав прихований статок клієнтів, причетних до тортур, торгівлі наркотиками, відмивання грошей, корупції та інших серйозних злочинів.

“Аморальні закони”

Витік розкриває дані 18 тисяч рахунків, що належать клієнтам Credit Suisse по всьому світу, загальні таємні статки яких налічують понад 100 мільярдів швейцарських франків (близько 96 мільярдів євро), що зберігаються в одній з найвідоміших фінансових установ Швейцарії, пише The Guardian.

Витік вказує на прогалини у комплексній перевірці клієнтів Credit Suisse, незважаючи на неодноразові обіцянки протягом десятиліть відсіювати сумнівних клієнтів та незаконні кошти.

Величезний масив банківських даних було передано німецькій газеті Süddeutsche Zeitung анонімним інформатором. “Я вважаю, що швейцарські закони про банківську таємницю аморальні, – йдеться в заяві джерела. – Привід захисту фінансової конфіденційності – лише фіговий листок, що прикриває ганебну роль швейцарських банків як посібників тих, хто ухиляється від сплати податків”.

У роботі над документом брали участь понад 160 журналістів у всьому світі.

Сам банк категорично відкидає звинувачення і стверджує, що розкриті репортерами дані є “вибірковою інформацією, вирваною з контексту”.

І хоча деякі рахунки з витоку даних були відкриті ще у 1940-х роках, понад дві третини відкриті з 2000 року, а багато з них – в останнє десятиліття. Частина рахунків залишається відкритою і сьогодні. З даних витоку не випливає, що на всіх рахунках – лише незаконні гроші. Але на багатьох, мабуть, – так.

Банк відкривав рахунки одіозним клієнтам з десятків країн, причому більшість з них припадає на країни з економікою, що розвивається, – Венесуела, Україна, Єгипет і Таїланд.

Зіпсована репутація

Credit Suisse останнім часом і так був оточений великими скандалами. У січні цього року новий голова ради директорів банку Антоніо Орта-Осоріо пішов у відставку після того, як двічі порушив правила Covid-19.

Ця подія завершила складний рік, протягом якого банк виявився втягнутим у крах фінансової компанії Greensill Capital та американського хедж-фонду Archegos Capital та був оштрафований більш ніж на 400 мільйонів євро за історію з кредитним скандалом у Мозамбіку.

Цього місяця Credit Suisse став першим великим швейцарським банком в історії країни, якому висунули  кримінальні звинувачення (які він заперечує) через те, що він допомагав відмивати гроші, отримані від торгівлі кокаїном, від імені болгарської мафії.

Однак наслідки витоку можуть бути набагато ширшими, ніж один банк: він загрожує кризою Швейцарії, яка зберігає один із найтаємніших банківських законів у світі, зазначає The Guardian. Швейцарські фінансові установи управляють активами на суму близько 7,9 трлн швейцарських франків (приблизно 7,5 трлн євро), майже половина з яких належить іноземним клієнтам.

Проект Suisse secrets проливає світло на один із найбільших фінансових центрів світу, які звикли працювати в тіні. Він називає людей, які змогли відкрити банківські рахунки або тримати їх відкритими протягом багатьох років після того, як про їхні злочини стало відомо. І це показує, як знамениті закони Швейцарії про банківську таємницю сприяли розграбуванню країн світу, що розвиваються.

Опальні керівники, шахраї, торговці людьми

Коли у 2000 році Рональд Лі Фук-Шіу звернувся до банкіра з проханням відкрити рахунок, навряд чи його вважали звичайним клієнтом. Колишній голова Гонконгської фондової біржі, він був одним із найбагатших людей у ​​місті, де його називали “хрещеним батьком фондового ринку”. Але ще більше він прославився, коли сидів у в’язниці суворого режиму.

Кар’єра Лі закінчилася скандалом у 1990 році, коли його було засуджено за отримання хабарів в обмін на лістинг компаній на фондовій біржі. Тим не менш, через десятиліття Лі все ж таки зміг відкрити рахунок, на якому пізніше перебувало 59 мільйонів швейцарських франків (56,5 мільйона євро), відповідно до витоку.

Лі вже помер, але його справа – одна з десятків, які демонструють, що Credit Suisse відкривав або обслуговував рахунки для клієнтів, які мали серйозні судимості.

Як і будь-який інший банк у світі, Credit Suisse стверджує, що має суворі механізми контролю для проведення великої комплексної перевірки своїх клієнтів, щоб забезпечити дотримання найвищих стандартів поведінки. Банківською мовою такий контроль називається “знай свого клієнта” або KYC.

Зокрема, клієнти банку повинні пройти посилену перевірку, якщо вони відзначені як політично значуща особа з країни з високим рівнем ризику або особа, яка залучена до діяльності з високим рівнем ризику, такої як азартні ігри, торгівля зброєю, фінансові послуги або видобуток корисних копалин.

Теоретично, такий контроль не повинен був дозволити банку відкривати рахунки таким клієнтам, як Родолюб Радулович, сербський шахрай, якому у 2001 році Комісія з цінних паперів та бірж США висунула звинувачення за махінації з цінними паперами.

Проте, він зумів стати співвласником рахунків двох компаній Credit Suisse. На одному з них було 3,4 мільйона швейцарських франків, перш ніж рахунки були закриті у 2010 році. Нещодавно суд у Белграді засудив Радуловича до десяти років ув’язнення за торгівлю кокаїном.

Крім перевірки нових клієнтів, банки повинні постійно проводити переоцінку існуючих. У Credit Suisse кажуть, що перевіряють клієнтів не рідше одного разу на три роки і не рідше одного разу на рік для ризикованих клієнтів.

Таким чином, можна було очікувати, що банк виявить, що його німецького клієнта Едуарда Зайдела, співробітника Siemens, засудили за хабарництво в 2008 році. Очолюючи транснаціональну корпорацію в Нігерії, він керував кампанією з хабарництва у промислових масштабах. Але рахунки Зайделя залишалися відкритими принаймні до останнього десятиліття. Якоїсь миті після того, як він залишив Siemens, на одному рахунку було 54 мільйони швейцарських франків.

Ще один клієнт – Стефан Седерхольм, шведський фахівець з комп’ютерів, який відкрив рахунок у Credit Suisse у 2008 році. Рахунок було відкрито протягом двох з половиною років після того, як Седерхольм у 2011 році був засуджений до довічного ув’язнення за торгівлю людьми на Філіппінах.

Диктатори грабують свій народ

Швейцарські банки славляться своєю надійністю ще з 1713 року, коли Велика рада Женеви заборонила банкірам розкривати подробиці про статки, що вкладаються європейськими аристократами. Незабаром Швейцарія стала податковим притулком для багатьох представників світової еліти, а її банкіри зобов’язалися зберігати абсолютну мовчанку про справи своїх клієнтів.

Така політика була законодавчо закріплена в 1934 році з набуттям чинності швейцарського закону про банківську таємницю, який передбачав кримінальну відповідальність за розкриття банківської інформації клієнта іноземній владі. Протягом десятиліть багаті клієнти зі всього світу стікалися у швейцарські банки. Іноді це означало, що клієнти мають що приховувати.

Одна з найгучніших справ історії Credit Suisse була пов’язана з корумпованим філіппінським диктатором Фердинандом Маркосом і його дружиною Імельдою. Пара, за оцінками, вивела з країни до 10 мільярдів доларів за три президентські терміни Фердинанда, які завершилися у 1986 році.

Credit Suisse був одним із перших банків, який допоміг подружжю розорити власну країну. В 1995 суд Цюріха зобов’язав Credit Suisse і ще один банк повернути 500 мільйонів доларів вкрадених коштів на Філіппіни.

Нігерійський диктатор Сані Абачі за шість років вкрав у свого народу до 5 мільярдів доларів. Credit Suisse відкрив рахунки у Швейцарії синам Абачі, на які вони поклали 214 мільйонів доларів.

Credit Suisse публічно покаявся після того, як його виключили з індексу стійких інвестицій через цю справу.

Credit Suisse співпрацював і з єгипетською політичною елітою за диктатора Хосні Мубарака, який був президентом протягом трьох десятиліть до 2011 року. До 2010 року – за рік до народного повстання, що скинуло диктатора, – на рахунку його сина було 232 мільйони швейцарських франків.

Велике викриття

Один з колишніх співробітників Credit Suisse стверджував, що в швейцарських банківських установах на той час існувала культура, що глибоко укорінилася, “дивитися в інший бік”, коли справа стосувалася проблемних клієнтів.

Іноземні регулятори та податкові органи багато років не могли проникнути у швейцарську фінансову систему. Ситуація змінилася у 2007 році, коли банкір UBS Бредлі Біркенфельд добровільно звернувся до влади США з інформацією про те, як банк допомагає тисячам багатих американців ухилятися від сплати податків за допомогою таємних рахунків.

У Швейцарії Біркенфельда назвали зрадником. А масштабне розслідування Сенату США пізніше розкрило агресивну тактику, яку використовують UBS і Credit Suisse для залучення багатих клієнтів. Зокрема Credit Suisse відправляв банкірів на престижні заходи для вербування клієнтів, заманюючи їх безплатним золотом.

Викриття викликали шок у фінансовому секторі Швейцарії і розлютили США, які змусили Швейцарію в односторонньому порядку розкрити інформацію про те, у кого з її платників податків були секретні швейцарські рахунки з 2014 року. У тому ж році Швейцарія неохоче підписала міжнародну конвенцію про автоматичний обмін банківською інформацією, запровадивши стандарт CRS з 2018 року.

І хоча самі банки заявляють, що більше не можуть гарантувати конфіденційність своїх клієнтів за кордоном, швейцарський закон про банківську таємницю, якому вже майже 90 років, залишається чинним.

За оцінками Tax Justice Network, країни по всьому світу щороку недоотримують 21 мільярд доларів податкових надходжень через Швейцарію. Багато з цих країн стають біднішими, якщо вони не підписалися на обмін даними CRS.

Нагадаємо, Україна має намір запровадити CRS стандарт про автоматичний обмін інформацією про фінансові рахунки у 2023 році.

Українці у списку

Політики та державні чиновники є одними з найбільш ризикованих клієнтів для банків через їхній доступ до державних фондів, особливо в країнах, що розвиваються, з меншою кількістю юридичних гарантій проти корупції.

Серед них – Павло Лазаренко, який обіймав посаду прем’єр-міністра України з 1997 по 1998 рік, перш ніж подав заявку на відкриття рахунку в Credit Suisse. Через місяць після того, як тиск з боку конкурентів змусив Лазаренка оголосити про відставку, він відкрив свій перший із двох рахунків у Credit Suisse. Пізніше один з них оцінили майже в 8 мільйонів швейцарських франків (7,6 мільйона євро).

Transparency International підрахувала, що Лазаренко вкрав в українського уряду 200 мільйонів доларів. Він визнав себе винним у відмиванні грошей у Швейцарії у 2000 році, а пізніше був звинувачений у корупції у США та засуджений до дев’яти років ув’язнення за хабарі.

Загалом у список потрапили 2,5 тисячі українців. Серед них і найбагатші громадяни нашої країни за версією Forbes – Рінат Ахметов та Ігор Коломойський.

Ахметов переважно ділив свої рахунки у швейцарському банку з топ-менеджерами керуючої компанії його бізнес-групи СКМ. Загалом журналісти нарахували у них понад 50 банківських рахунків, баланс на одному з яких сягав 497 мільйонів франків у 2016 році.

Коломойський відкрив рахунок на його ім’я, на якому містилося понад 27 мільйонів швейцарських франків. Ще один рахунок на імена його матері, дружини та дочки налічував у 2007 році понад 3 мільярди франків.

Ще один клієнт з України – російсько-український бізнесмен Павло Фукс, який займає 67-й рядок серед найбагатших українців за версією Forbes. Фукс став клієнтом Credit Suisse у 2014 році, вже за рік на його рахунку було 17 мільйонів франків.

Власник великого агрохолдингу UkrLandFarming, а також ліквідованого VAB Банк Олег Бахматюк відкрив у швейцарському банку близько десяти рахунків, на одному з яких у 2008 році було понад 200 мільйонів франків.

Екс-голова Служби безпеки України Валерій Хорошковський мав три рахунки в Credit Suisse, які він відкрив у 2004, 2006 та 2007 роках. На одному з них було щонайменше 1 мільярд франків.

А колишній глава Державної фіскальної служби України Роман Насіров мав рахунок, на якому в 2010 році за кілька місяців з’явилося майже 700 тисяч франків.

“Гарні капіталісти”

За останні три десятиліття щодо Credit Suisse було введено більше десяти санкцій та штрафів за правопорушення, пов’язані з ухиленням від сплати податків, відмиванням грошей, навмисним порушенням санкцій США та шахрайством щодо власних клієнтів. Загалом сума штрафів та виплат становила понад 4,2 мільярда доларів.

Інформатор, який надав дані, припустив, що в такому стані справ не можна звинувачувати лише банки, оскільки вони “просто є добрими капіталістами, максимізуючи прибуток у рамках правового поля, в якому діють”.

“Простіше кажучи, швейцарські законодавці несуть відповідальність за фінансові злочини, і – через їхню пряму демократію – швейцарський народ має право щось із цим робити. Хоча я знаю, що закони про банківську таємницю вплинули на економічний успіх Швейцарії, я твердо переконаний, що така багата країна має бути в змозі дозволити собі совість.