Чому політичний популізм призвів до перетворення працездатного механізму надання УПК у мертві норми Закону?

Законодавча діяльність в Україні усе частіше набуває форм масштабної PR-акції. Не зважаючи на низку запропонованих та навіть реалізованих нововведень, темпи економічного розвитку держави, які знаходяться у безпосередній залежності від можливості вільного розвитку бізнесу, залишають бажати кращого.

Звісно, непроста ситуація, здебільшого, є наслідком низки зовнішньополітичних обставин та загроз, з якими в актуальний час довелося зіткнутися нашій країні. Проте, певна частина складнощів так само залишається продуктом непродуманої внутрішньої політики України.

Про те, чому в Україні прийняття Закону не завжди передбачає його практичне застосування, та чому окремі нововведення не виконуються навіть їх ініціаторами – наша сьогоднішня розмова.

Продовжуючи тему взаємодії представників платників податків та контролюючих органів, хочеться підняти проблематику щодо надання узагальнюючих податкових консультацій, які, відповідно до діючої редакції Податкового кодексу України, є функцією Міністерства фінансів України. Так, відповідно до чинної редакції ПКУ, узагальнююча податкова консультація — це оприлюднення позиції Міністерства фінансів України, що склалася за результатами узагальнення індивідуальних податкових консультацій, наданих податковими органами платникам податків, або у випадку неоднозначності застосування окремих норм податкового законодавства.

Розглядаючи ретроспективу узагальнюючих податкових консультацій, слід згадати, що з моменту набрання чинності ПКУ і до 01.09.2015  надання таких консультацій здійснювалося контролюючими органами (ДПАУ, Міністерством доходів та зборів України), і такі роз’яснення були дуже корисні у використанні платниками податків у своїй діяльності.

З вересня 2015 року функція щодо надання узагальнюючих податкових консультацій закріплена за Міністерством фінансів України з обов’язковим їх оприлюдненням на офіційному сайті відомства. Такі зміни було передбачено  Законом України  від 17.07.2015 р.  № 655 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків», яким також передбачена можливість оскарження їх у судовому порядку.

Задля перегляду узагальнюючих податкових роз’яснень та для розв’язання проблемних питань застосування ПКУ у липні 2016 року Міністерством фінансів України було запущено проект «Аудит податкових консультацій», у рамках якого передбачалося розробити прозору та зрозумілу методологію визначення актуальних спірних питань та прийняття узагальнюючих консультацій: у тому числі – шляхом відкритого обговорення проектів узагальнюючих податкових консультації з представниками бізнесу та судової гілки влади. Але вже майже середина травня 2017 року, а результати даного проекту невідомі, і існує підозра – взагалі відсутні.

При цьому слід надати належне представникам громадянського суспільства та бізнес-спільнотам, які протягом попереднього та поточного року постійно зверталися до Міністерства фінансів України з приводу надання УПК. Окрім того, як ними, так і Державною фіскальною службою України, надавалися навіть проекти таких УПК. Зокрема, вони стосувалися окремих питань трансфертного ціноутворення; порядку розрахунку коригувань фінансового результату до оподаткування податком на прибуток; обов’язку сплати авансового внеску з податку на прибуток державним унітарним підприємством при спрямуванні до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу); питань узгодження термінів подання річної фінансової та податкової звітності. Але Міністерство фінансів України, навіть за такої фахової методологічної допомоги, так і не спромоглося протягом півтора року видати жодної УПК.

Постають цілком закономірні питання — чому законодавчо закріплена за Міністерством фінансів України функція щодо видання УПК є досі не реалізованою, та навіщо було реально працюючий механізм надання УПК перетворювати лише на мертві та недіючі норми Закону? Відповідь, ймовірно, лежить у площині відповідальності, а саме – можливості скасування УПК у судовому процесі.

І знову, розглянувши лише це невелике питання застосування норм ПКУ, запропонованих у 2015-2016 Міністерством фінансів України, можна прийти до висновку, що реформа фіскальної служби  є  лише профанованими та недіючими нормами. Зміст нововведень не виконується навіть їх ініціатором, та, як показує сьогодення, є функціональною недієздатністю виконавчої влади, а залучення інституцій громадянського суспільства — лише показовою, рекламною акцією без будь яких наслідків.

Читайте також: Новий порядок формування податкового кредиту може призвести до банкрутства підприємств ЖКГ