Інтерв’ю з Марціном Солтисяком, генеральним директором ELQ Group, — це розмова про нову архітектуру енергетики та інвестиції, що формують інфраструктурне майбутнє держав. Компанія виходить далеко за межі стандартних енергетичних проєктів, роблячи ставку на малі модульні реактори (SMR) як стратегічний елемент базової генерації для сучасної промисловості.
У центрі уваги — масштабованість, відповідність європейській таксономії та передбачуваність як ключова цінність для глобального ринку. ELQ Group працює з проєктами повного циклу: від підготовки до статусу ready-to-build до реалізації в ролі EPC-підрядника, інтегруючи власні технології та ноу-хау. Компанія також активно долучена до модернізації енергомереж відповідно до стандартів ЄС, формуючи основу для впровадження високотехнологічної генерації майбутнього.
У розмові Марцін Солтисяк пояснює, чому різниця між амбітною презентацією та реальним інфраструктурним активом полягає у глибині підготовки, які інженерні фільтри відсіюють декларативні проєкти та як українські команди з багаторічним досвідом стають ключовим фактором реалізації складних енергетичних рішень.
LeadershipDaily: Чи могли б Ви розповісти нам про компанію ELQ? Як виглядає Ваш бізнес сьогодні і які рішення Ви пропонуєте?
М. Солтисяк: ELQ — це компанія з 50-річною історією, яка з традиційного виробника, заснованого в 1976 році, перетворилася на сучасний технологічний холдинг. Сьогодні наш бізнес базується на трьох основах: виробництво, впровадження (EPC) та інновації.
Ми більше не просто продаємо обладнання, а пропонуємо «модель 360°», яка охоплює весь життєвий цикл енергетичних проєктів — від розробки та фінансування, через виробництво трансформаторних станцій, до будівництва та довгострокового обслуговування.
Наші рішення включають великомасштабну інфраструктуру відновлюваної енергетики (вітрові та сонячні електростанції), системи зберігання енергії, а також, завдяки нашому підрозділу ELQ Defence, захист критичної інфраструктури.
Однак, строго кажучи, ми дивимося далі стандартних проектів. Ми входимо в сферу малих модульних реакторів (SMR). Для нас SMR — це не просто «технологічний проект», а елемент стратегічної інфраструктурної архітектури держави. Будь то завод з виробництва водню для Promet-Plast або майбутні впровадження SMR, ми забезпечуємо стабільність базового навантаження, необхідну сучасній промисловості для цілодобової роботи.
LeadershipDaily: Як би ви визначили свою інвестиційну філософію в умовах глобальної невизначеності? Які ключові критерії визначають ваші інвестиційні рішення?
М. Солтисяк: Моя філософія ґрунтується на «суверенній компетентності». У непевні часи не можна покладатися виключно на аутсорсинг, необхідно контролювати критичний шлях.
Це особливо актуально для енергетики, яка перестала бути лише операційними витратами і стала фундаментальним інструментом державної влади та суверенітету. Країни, які мають стабільне, передбачуване базове навантаження, мають можливість планувати свій розвиток на десятиліття вперед. Ті, хто цього не має, змушені діяти в реактивному режимі.
Тому моїми ключовими інвестиційними критеріями є масштабованість, відповідність вимогам та вплив. Кожен проект — чи то відновлюваний, чи то ядерний — повинен бути масштабованим, щоб задовольнити величезний попит на цифровізацію та електромобільність, повністю відповідати таксономії ЄС для забезпечення банківської привабливості та забезпечувати передбачуваність, яка зараз є найціннішою валютою на світовому ринку.
LeadershipDaily: Польські інвестиції в Україну наразі становлять лише 2,6% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій, а однією з головних перешкод називають відсутність добре підготовлених, готових до інвестування проектів ( ). На Вашу думку, в чому полягає корінь цієї проблеми — у державі, бізнесі чи самих інвесторах?
М. Солтисяк: Корінь проблеми лежить у розриві між «візією» та «банківською інженерією». Держава забезпечує рамки, а інвестори мають капітал, але існує гостра нестача професійних розробників, здатних з’єднати ці два світи з технічною точністю.
Багато проектів в Україні — і, власне, в усьому регіоні — застрягли на «етапі PowerPoint». Їм бракує забезпечених прав на землю, умов підключення до енергомережі або зрілих екологічних оцінок.
Це відображає виклик у ядерному секторі: різниця між баченням і реальним проектом полягає в ступені підготовки. У ELQ Investments ми вирішуємо цю проблему, самостійно готуючи проекти до статусу «готовий до будівництва» (RTB). Ми застосовуємо суворі інженерні фільтри — подібні до процесів сертифікації в передовій енергетиці — щоб відокремити прості декларації від реальних, реалізованих інвестиційних активів.
LeadershipDaily: Чи могли б ви описати діяльність ELQ в Україні та окреслити ваші інвестиційні проекти в країні?
М. Солтисяк: Ми працюємо через ELQ Investments, зосереджуючись на децентралізованій енергетичній інфраструктурі, яка має вирішальне значення для стійкості країни. Наразі ми розробляємо різноманітний портфель, що включає вітрові електростанції, великомасштабні фотоелектричні станції та об’єкти з переробки відходів в енергію.
Наша роль виходить за межі інвестицій; ми також є підрядником EPC, впроваджуючи наші технології та ноу-хау. Ми беремо активну участь у реконструкції енергомережі, роблячи її сумісною з європейськими стандартами.
Зрештою, ми готуємо енергосистему до майбутнього, в якому базова потужність буде надходити не тільки від старих вугільних електростанцій, а й від сучасних джерел, таких як SMR. Зараз ми будуємо «нервову систему» енергетичного сектору, щоб вона могла впоратися з високотехнологічними генеруючими активами майбутнього. Важливо також підкреслити, що цей прогрес був би неможливим без внеску наших двох відданих команд в Україні, члени яких мають понад 20 років досвіду в енергетичному секторі та глибокі практичні знання в розробці проектів та енергетичній інфраструктурі.
LeadershipDaily: Ви створили портфель проектів в Україні на суму 600 мільйонів євро з чітко визначеною структурою фінансування. Які критерії є для вас вирішальними при визначенні того, чи є проект дійсно «готовим до інвестицій» в умовах війни?
М. Солтисяк: Поправка: Наш портфель фактично зріс і зараз перевищує 1,5 млрд євро за вартістю проектів.
У воєнний час «готовність до інвестицій» означає усунення ризиків за допомогою інженерних та юридичних заходів. Вирішальними критеріями є:
Без цих елементів проект є спекулятивним. З ними він стає стратегічним активом.
LeadershipDaily: Ви плануєте залучити понад 70% капіталу через Фонд відбудови України. Наскільки сьогодні міжнародні інвестори готові вступати в українські проекти і які аргументи для них найважливіші?
М. Солтисяк: Міжнародні інвестори обережні, але зацікавлені. Вони знають, що реконструкція України буде найбільшим економічним проектом в Європі з часів Плану Маршалла.
Найважливішим аргументом є структура. Фінансування складних енергетичних проектів, особливо тих, що спрямовані на SMR або великомасштабну інфраструктуру, вимагає сильного консорціумного підходу. Він передбачає синхронну роботу банків, інфраструктурних фондів та міжнародних інституцій. Це не проект для одного інвестора; це структурований, багатоетапний процес, що вимагає «зрілого капіталу».
Саме тому ми створили структуру фонду SICAV у Празі. Це дозволяє нам вкладати капітал в українські активи, працюючи в безпечних умовах, що забезпечуються регулюванням Чеського національного банку. Ми надаємо «фінансову сертифікацію», необхідну інституційному капіталу для виходу на ринок з високим рівнем ризику.
LeadershipDaily: Ви свідомо обрали енергетичний сектор, незважаючи на значні руйнування інфраструктури. На Вашу думку, де пролягає межа між надмірним інвестиційним ризиком і унікальною можливістю?
М. Солтисяк: Межа визначається необхідністю. Енергетика — це не розкіш, а життєва сила виживання та відновлення. Руйнування централізованих заводів радянської епохи створило вакуум, який необхідно негайно заповнити.
Насправді, найбільшим ризиком для промисловості сьогодні є не ціна на енергію чи сама війна, а непередбачуваність постачання.
Можливість полягає у створенні нової системи з нуля. Ми не відновлюємо старі, неефективні вугільні електростанції, а переходимо безпосередньо до децентралізованої, екологічної енергомережі. Перевага «першопрохідця» дозволяє нам забезпечити найкращі підключення до енергомережі та розташування, що визначатиме ринок на наступні 30 років.
LeadershipDaily: Сьогодні енергетика в Україні — це не тільки бізнес, а й елемент національної безпеки. Як інвестор може збалансувати комерційну логіку та стратегічну відповідальність?
М. Солтисяк: Вони ідеально узгоджені. Енергетика стала сферою національної безпеки, а сучасна війна націлена на централізовані слабкі місця. Децентралізована енергетична система (мікромережі, відновлювані джерела енергії, зрештою SMR) важче зруйнувати, ніж централізовану, що забезпечує більшу національну безпеку.
Водночас ця модель забезпечує кращу комерційну віддачу, оскільки зменшує втрати при передачі та наближає виробництво до споживання. Інвестуючи в проекти, що зміцнюють енергомережу, ми захищаємо власні активи. В ELQ ми розглядаємо доступність енергії як основний показник як комерційного успіху, так і стратегічної стійкості.
LeadershipDaily: Ви часто говорите про довгострокову енергетичну трансформацію України. На Вашу думку, яка модель повинна замінити довоєнну енергетичну систему — централізована чи децентралізована?
М. Солтисяк: Безумовно, децентралізовану. Війна жорстоко продемонструвала вразливість централізованих гігантів. Майбутнє — це мережа розподіленого виробництва енергії — вітрової, сонячної, біомаси та SMR (малих модульних реакторів) — за підтримки місцевих систем зберігання енергії.
Щодо SMR, важливо розуміти, що це якісно відрізняється від традиційної атомної енергетики. Ми говоримо про модульність, масштабованість і можливість запускати потужності поетапно. Це означає меншу концентрацію ризику і більшу фінансову гнучкість.
Однак є одна умова: сертифікація. У сфері передових енергетичних технологій сертифікація — це не формальність, а ключовий фільтр, який відокремлює декларації від реальних інвестиційних проєктів. Тільки пройшовши суворі регуляторні процедури, проєкт отримує авторитет, щоб стати частиною цієї нової децентралізованої системи.
LeadershipDaily: Ви наголошуєте, що польські підприємства повинні бути готові інвестувати в Україну зараз, а не після закінчення війни. Чому ви вважаєте, що вікно можливостей може закритися, якщо інвестори чекатимуть на мир?
М. Солтисяк: Тому що логістика, відносини та дозволи на підключення до енергомережі потребують років для забезпечення. Зокрема, в енергетичному секторі регуляторні та сертифікаційні процедури є тривалими. Якщо чекати на мирний договір, ви побачите, що ринок заповнений глобальними гігантами з США, Німеччини та Франції, які мають більші фінансові можливості.
Польський бізнес зараз має географічну та культурну перевагу. Ми є центром. Якщо ми сьогодні закріпимо свою присутність, ланцюги постачання та партнерські відносини, то станемо лідерами, коли почнеться великий бум відновлення. Чекати — це стратегічна помилка, яка коштуватиме нам конкурентної позиції.
LeadershipDaily: Яку роль може і повинна відігравати Польща у відновленні енергетичного сектору України — як інвестор, промисловий партнер чи технологічний центр?
М. Солтисяк: Польща повинна бути всім трьома, але насамперед промисловим і технологічним центром.
Ми є природним плацдармом. Моя візія полягає в тому, щоб Польща виробляла компоненти (трансформатори, розподільні пристрої, модулі), які потрібні Україні, фінансуючи їх через спільні підприємства.
Крім того, Польща може виступати в ролі регуляторного мосту.
Приймаючи та сертифікуючи технології (такі як SMR) спочатку в Польщі, ми створюємо шлях для їх впровадження в Україні. Ми повинні виступати в ролі мосту між західним капіталом, західними технологічними стандартами та українським впровадженням.
LeadershipDaily: Ви відкрили в Польщі завод, здатний виробляти до 5000 трансформаторних підстанцій на рік за українськими стандартами. Наскільки важливими є сьогодні місцеві та регіональні ланцюги постачання для успіху інвестицій в Україні?
М. Солтисяк: Наша потужність досягає 4500 одиниць на рік з новим заводом 2026 року.
Регіональні ланцюги постачання є критично важливими, оскільки кордони можуть бути вузькими місцями. Наявність виробництва в Ченстохові дозволяє нам швидко здійснювати поставки.
Але справа не тільки в швидкості, а й у контролі якості. Для побудови сучасної мережі потрібні високотехнологічні компоненти, що відповідають суворим стандартам. Наступним кроком є запуск виробництва безпосередньо в Україні. Для цього нам потрібна протиповітряна оборона для індустріальних парків та інвестиційні гарантії. Якщо ми забезпечимо фізичну безпеку, економічна доцільність вже є, що зумовлено величезною потребою в матеріалах для реконструкції.
LeadershipDaily: Ваш поточний портфель включає 28 проектів, від відновлюваних джерел енергії до мікромереж та систем зберігання енергії. Виходячи з вашого досвіду, які з цих областей мають найбільший потенціал прибутковості в коротко- та середньостроковій перспективі?
М. Солтисяк: У короткостроковій перспективі: наземні вітрові електростанції та переробка відходів в енергію. Вітрові електростанції забезпечують найшвидше розгортання в мегаватних масштабах, а переробка відходів в енергію вирішує відразу дві проблеми (енергопостачання та управління відходами/сміттям).
Однак у довгостроковій перспективі найвища цінність полягає у стабільній базовій потужності — технологіях, які можуть працювати 24/7 незалежно від погоди.
У середньостроковій перспективі найбільший потенціал має зберігання енергії. Зі збільшенням кількості відновлюваних джерел енергії в мережі зростатиме її нестабільність, а послуги з арбітражу « », що надаються системами зберігання (такими як гравітаційні, які ми впроваджуємо в Польщі), будуть коштувати дорожче.
LeadershipDaily: Ви поставили собі за мету розширити інвестиційний портфель в Україні до понад 1,5 млрд євро. Що стане головним фактором цього зростання — закінчення війни, інституційні реформи чи поява анкерних інвесторів?
М. Солтисяк: Ми вже практично досягли цієї цільової оцінки за допомогою нашого портфеля проектів. Тригером для реалізації та побудови цього повного портфеля є вступ інституційних анкерних інвесторів до нашого фонду SICAV.
Нам не потрібно чекати закінчення війни; нам потрібні капітальні структури, які відповідають зрілості проекту. Як тільки ми продемонструємо, що наші проекти пройшли «сертифікаційний фільтр», тобто є технічно обґрунтованими, юридично безпечними та готовими до будівництва, капітал почне надходити. Йдеться про те, щоб довести, що ризик є керованим, а не відсутнім.
LeadershipDaily: Дивлячись на Україну через 10 років, якою енергетичною країною ви хотіли б її бачити — і яку роль, на вашу думку, ELQ відіграватиме в цьому майбутньому?
М. Солтисяк: Я бачу Україну як «зелену батарею Європи» — потужний центр відновлюваної енергії та водню, що експортує чисту енергію на Захід.
Але давайте будемо чесними: ми не спочатку плануємо економічну модель, а потім підганяємо до неї енергетику. Енергетика визначає рамки економічного розвитку. Якщо ми створимо надлишок стабільної, масштабованої енергії (завдяки відновлювальним джерелам та SMR), капітал і промисловість — центри обробки даних, важке виробництво — знайдуть свій шлях до цієї інфраструктури.
Я бачу ELQ не лише як інвестора, а як одного з головних архітекторів цієї нової реальності, що забезпечує критичну інфраструктуру, технологію розумних мереж та послуги з технічного обслуговування, які підтримують роботу цього зеленого двигуна. Ми хочемо бути частиною ДНК нової енергетичної незалежності України.
