На відміну від Швеції, в якій переробляється понад 99% відходів, Україна задихається від сміття

Тільки нещодавно в усьому світі стали усвідомлювати, що речі, які віджили своє, накопичуються на звалищах не безплатно: платять за це ті, хто п’є брудну воду, дихає брудним повітрям і хворіє від цього, змушений споглядати неприємне видовище, остерігатися забруднення прилеглих територій… Однак усе це можна перевести із проблеми в гроші, якщо поставити перед собою таку мету.

Якби у вартість ваших покупок закладалися витрати на переробку сміття й відходів, а також справжня вартість деревини з урахуванням тієї користі, яку людина отримала б від живого лісу, — ви нізащо б не стали купувати упаковку «золотих» паперових рушників чи одноразових тарілок без нагальної на те необхідності. Або ж придбавати туалетний папір з первинної (деревної) вибіленої целюлози, якої в усьому світі лише за день змивається в каналізацію приблизно, якщо перевести в сировину, — на 27 тисяч дерев.

Сміття — дороге задоволення ще й в іншому сенсі: не переробляючи його, ми тим самим відправляємо на звалища не тільки целюлозу й пластик (які теж недешеві), а й кольорові метали й навіть платину та золото.

Однак було знайдено вихід із ситуації: справді успішними в питаннях переробки сміття можна вважати шведів. Нині у Швеції переробляється понад 99% власних відходів, ще й попутно імпортується майже 700 тис. тонн сміття з інших країн. А наскільки в Стокгольмі налагоджена система перероблення таких відходів, можна переконатися на прикладах.

Із чого все починалося

Усе почалося в 1970-х роках. Тоді Швеція, країна із суворим кліматом і повністю залежна від поставок природного газу, вирішила змінити енергетичну ситуацію. Учені й політики визначили, що кожен громадянин «виробляє» 1-1,5 кг сміття в день. Водночас підрахували, що 4 тонни побутових відходів із лишком компенсують використання однієї тонни нафти. Нехитра логіка привела шведів до єдино правильного рішення: у країні всерйоз зайнялися переробкою сміття.

До 1975 року шведи утилізовували лише 38% сміття. Нові програми заходів сприяли Швеції досягти значних успіхів у переробці відходів. Утім, і нині шведи не повністю задоволені результатами переробки, тому й далі впроваджують інновації в цій сфері.

Користь від сміття

В якийсь момент у Швеції сортування сміття досягло загального масштабу. Завдяки впровадженню новацій звалищ у країні майже не залишилося, а відходи стали або переробляти на паливо, або використовувати повторно. Влада проводила постійну роз’яснювальну роботу й таки домоглася високого рівня свідомості населення.

Більшість жителів країни знають, що з викинутого пластика можна зробити новий ще сім разів. І тільки після цього він піде на електростанцію для спалення. 

Так перероблений пластик принесе користь у формі електрики.

Що роблять виробники та пересічні громадяни

Кожна сім’я в себе вдома має по шість або сім відер для різного сміття — пластику, паперу, скла, картону, металу та іншого. Ще одне відро призначене для відходів, які не можуть бути згодом перероблені. Навіть маленька дитина зі Стокгольма не викине обгортку від цукерки не в той контейнер. Освітні програми починають із дитячих садків. Дітей навчають сортувати сміття правильно. За неправильне сортування в країні є штрафи.

Побутові предмети, такі як телевізори, дивани, будматеріали тощо, вивозяться на спеціальні станції. Там їх розбирають на цінні складові, які скуповують відповідні виробники товарів. Так вони отримують готову для запуску в новий цикл виробництва сировину. Там само предмети очищують від фарби, кислоти та інших небезпечних речовин, які згодом потрапляють на спеціальний завод із переробки побутової хімії. До речі, такі станції у Швеції цілковито безкоштовні, а місця збору розташовані в кроковій доступності — один пункт на 10000-15000 мешканців.

З турботою про людей

Скляні вироби теж упорядковано: кольорове скло відправляється в один контейнер, а прозоре — в інший. Пластикові пляшки та металеві бляшанки можна здати в пункти прийому й отримати за це гроші. Як і в багатьох європейських країнах, у ціну напою зазвичай включена вартість тари, а повернути її можна, якщо здати пляшку в спеціальний апарат, який зазвичай розташовується в магазині. Така система поширена в Європі, але у Швеції вона вирізняється турботою про людей: поруч з апаратом завжди стоїть кошик для порожніх пакетів, в яких була принесена тара, і раковина, щоб потім помити руки, а також сушарка чи рулон паперових рушників. Швеція прагне зробити роздільний збір сміття максимально комфортним для людей.

Нові підходи

У Швеції зовсім недавно була впроваджена нова процедура знесення будівель, яка називається «деконструкція». У разі знесення старої споруди машини «відкушують» шматки стін і везуть їх на спеціальну станцію, де після переробки вони знову стануть будматеріалами. Так старий будинок перетвориться на новий.

Прострочені ліки у Швеції теж не викидаються, а здаються в аптеку. Там же можна здати використані шприци та голки.

Транспортування сміття в країні здійснюється за допомогою підземного повітропроводу, який був запущений іще 1961 року. Основна частина такого сміттєпроводу розташовується під землею.

У Швеції навіть винайшли «екологічний» спосіб поховання небіжчиків. Учені запропонували використовувати останки померлих для збагачення ґрунту лісонасаджень. Помістивши прах у спеціальну розчинну капсулу, яка закопується на незначну глибину в землю, можна отримати відмінне органічне добриво, яке протягом першого року після поховання і служить чудовим підживленням для дерев.

Результати

Брак сміття у Швеції — поки що єдина проблема в країні, пов’язана з відходами. Тільки 7% всього сміття доставляється на звалища, а все інше або спалюється, або переробляється. Так, завдяки одним лише відходам Стокгольм забезпечується електроенергією на 45%. Тож дефіцит відходів може стати суттєвою проблемою для населення, адже шведи за допомогою перероблювання опалюють житло та отримують електрику. Однак сусідня Норвегія свого часу висловила готовність допомогти Швеції та поставляє 800 тис. тонн сміття щороку.

Шведи придумали не тільки те, як домогтися скорочення обсягів сміття на звалищах країни, а й як зробити так, щоб об’єми шкідливих викидів в атмосферу під час перероблювання були мінімальними. Завдяки новітнім технологіям, які використовуються при переробці на сміттєспалювальних заводах, викиди в атмосферу не перевищують 1%.

Україна на порозі сміттєвої катастрофи

На відміну від Швеції, Україна задихається від сміття. Нині сміттям завалено від 4 до 7% території України, що можна порівняти з площею Нідерландів або Данії. У країні — близько 6 тис. тільки офіційних звалищ, а нелегальних приблизно в 5 разів більше.

Із 1 січня 2018 року по всій країні планувалося упровадити сортування сміття. У всіх дворах повинні були з’явиться поруч зі звичайними сміттєвими баками ще й конвеєри для відсортованих відходів. Закон ухвалили ще п’ять років тому, однак реалізовувати його планували тільки з початку 2018-го.

Передбачалася, що після початку сортування відходів сміттєпереробні заводи стануть отримувати сировину й заробляти на цьому пристойні гроші. Не кажучи вже про користь для навколишнього середовища, яке менше страждало б від звалищ.

Однак за фактом благі наміри залишилися тільки на папері. Виявилося, що в законі не прописано порядок заходів, які країні потрібно було здійснити для переходу на європейську систему утилізації відходів. А тому для звичайних громадян, навіть попри встановлену систему штрафів, нове «сортувальне життя» так і не розпочалося.

На думку експертів, сміттєвий бізнес у країні на 90% в тіні й при цьому процвітає. Звалища ж використовують у різних схемах нелегальних заробітків, тому в прозорості процесів «сміттєва» мафія не зацікавлена.

Для вирішення проблеми влада України ухвалила Національну стратегію управління відходами, згідно з якою до 2030 року країна повинна позбутися мільярдів тонн накопиченого сміття. Стратегія є — однак грошей немає: на реалізацію потрібно близько 6 млрд грн.

Переробні підприємства в Україні

У країні тільки 25 підприємств займаються сортуванням та переробкою відходів. І вже зовсім безрадісним є той факт, що ці компанії мають лише 30 сміттєсортувальних ліній на полігонах. Так, дозвіл на подібні роботи має Київський сміттєпереробний завод «Енергія», якими із 1 серпня 2018 року керує КП «Київтеплоенерго» та КП «Київспецтранс» (полігон № 5 у с. Підгірці Обухівського району Київської обл.).

Вирішення проблеми

Проблему зі сміттям в Україні може вирішити тільки будівництво додаткових сміттєпереробних заводів. Однак ще одна проблема полягає в тому, що навіть коли українці й почнуть сортувати сміття, то це не вирішить питання в цілому. Річ у тому, що його відсортовані відходи ніде утилізувати і врешті-решт вони знову потрапляють в загальну масу сміття.

І поки ніхто нічого не робить, звалища в Україні захоплюють усе нові й нові території. Україна поки що не готова переймати досвід у Швеції, як боротися зі сміттям. Але ж, по суті, не треба нічого видумувати: нам лише потрібно сісти на «готовий велосипед», а не винаходити новий.