Інтерв'ю Українська макроекономіка

Ярослав Климович: «Мій стимул полягає у тому, щоб інтегрувати європейський рівень життя та їхню економіку в Україні»

Інтерв’ю з головою правління НАК «Надра України» Ярославом Климовичем про стан геологічної галузі  в Україні.

Про таких людей говорять – патріот.  Це саме той випадок, коли відповідальність за країну проникла у підсвідомість, бо інакше просто не працює. Для Ярослава налагодження справ у вітчизняній геології стало питанням особистого принципу – хочеться, щоб Україна якнайшвидше мала розвинену економіку, а українці – європейський рівень життя, і геологія якраз може стати тим ключем, який відкриє потік іноземних інвестицій в Україну.

Розмова була сувора, але справедлива, і така, яку обов’язково треба продовжити за підсумками року.

: Ярослав, розкажіть про роль НАК «Надра України» у наповненні мінерально-сировинної бази країни. З якою метою створювалась компанія, що об’єднала галузеві держпідприємства?

Я.Климович: «Надра України» є одним з найбільших в Україні підприємств, що виконує весь комплекс геологорозвідувальних робіт на різні види корисних копалин. Утворена державою Національна акціонерна компанія «Надра України» бере активну участь в інвестиційних нафтогазових проектах України, а також у проектах по реалізації Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року.

У 2015-2017 роках діяльність дочірніх підприємств Компанії поступово активізувалась. Наразі до складу НАКу входять 6 діючих дочірніх підприємств: «Укрнаукагеоцентр», «Західукргеологія», «Центрукргеологія», «Чернігівнафтогазгеологія», «Агрогеофізика» і ТОВ «Житомирбуррозвідка».

Національна акціонерна компанія «Надра України» є власником 21 спеціального дозволу, з яких 15 — діючих та 6 перебувають у стадії продовження терміну дії. Переважно ділянки надр, на які ми маємо спецдозволи, розташовані в Західному регіоні. По одному спецдозволу у нас в Сумській та Луганській областях та 4 – в Житомирській області (металічні руди).

Слід також зазначити, що афілійована особа Компанії є власником спеціальних дозволів на вуглеводні, що розташовані на тимчасово окупованих територіях: 1 спецдозвіл на території АР Крим на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку з подальшим видобуванням газу і нафти; 1 спецдозвіл у межах північно-західного шельфу Чорного моря на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку з подальшим видобуванням газу і нафти.

Загалом підприємствами, що входять до складу НАК «Надра України» розвідано 1 864 родовищ мінеральної сировини, з них — 353 родовища нафти і газу, пробурено понад 10 000 глибоких нафтогазових свердловин, досягнений приріст умовного палива – понад 2,9 млрд т, опубліковано понад 7 600 науково-тематичних робіт, що стали основою для відкриття родовищ вуглеводнів.

За період існування Національної акціонерної компанії “Надра України” відкрито 15 родовищ вуглеводнів. Найперспективніші з них — Ракитнянське газоконденсатне родовище (Харківська обл.), Васищівське газоконденсатне родовище (Харківська обл.), Прирічне нафтогазоконденсатне родовище (Полтавська обл.), Ретичинське газове родовище (Львівська обл.), Південно-Берестівське нафтове родовище (Сумська обл.) та Різниківське нафтове родовище (Сумська обл.).

А першочергова мета створення НАК «Надра Україна» – підвищити якість управління усіма геологічними підприємствами, а друга – нарощувати запаси на різні види корисних копалин. Взагалі, ми би хотіли досягти енергонезалежності, з часом вийти на самозабезпечення, а в перспективі і на експорт вуглеводневої сировини.

: Чи можливо досягти цього в принципі? 

Я.Климович:  У 1975 році Україна досягнула максимуму з видобутку вуглеводнів, який становив майже 69 млрд. м3 газу, споживаючи при цьому 37 млрд. Країна тримала такий рівень за рахунок того, що була побудована ефективна система пошуково-розвідувальних робіт та видобутку мінеральних ресурсів. Геологічні підприємства кожен рік відкривали до 10 великих родовищ нафти і газу та передавали їх видобувним організаціям, завдяки чому, держава забезпечувала свої потреби в нафті та газі.

Державні геологічні підприємств НАК «Надра України» до 1995 року розвідали та відкрили всі родовища, на яких зараз працюють видобувні підприємства як державної, так і приватної форм власності, в тому числі  «Укргазвидобування» та «Укрнафта».

Наразі, чесно кажучи, ситуація дуже складна. Причому,  те, що я говорю це – відкрита інформація, яку може знайти будь-який бажаючий.

Разом із керівником нашого дочірнього підприємства «Укрнаукагеоцентр» ми написали статтю і опублікували її в «Урядовому кур’єрі», де підрахували, на скільки нам вистачить сьогоднішніх ресурсів нафти і газу, якщо їх не нарощувати. Так от: за сучасних темпів експлуатації залишкових видобувних запасів вистачить лише на 22 роки.

І це дуже велика проблема. Якщо не проводити геолого-розвідувальні роботи по нарощуванню ресурсної бази, то майбутні покоління залишаться без власної вуглеводневої сировини. Тому необхідно збільшити державне фінансування тематичних та пошуково-розвідувальних робіт, щоб забезпечити приріст нафти та газу. Причому кожен рік ми слухаємо про те, що держава збільшить нам фінансування, але обіцянки не виконуються.

: Що потрібно для досягнення поставленої мети?

Я.Климович: Якщо казати про сучасні умови, тоді треба говорити про «подолання кризи», яка полягає у дисбалансі викликів, що виникають перед геологорозвідувальними підприємствами України загалом і НАК «Надра України» зокрема, та можливостями і умовами, в яких наше підприємство змушене виконувати головне своє статутне завдання: «… нарощування мінерально-сировинної бази та отримання прибутку».

І якщо з другою частиною-отримання прибутку – наша Компанія попри спад замовлень та економічну кризу все ж таки ефективно впоралась і в 2017 році показала подвійний рівень прибутку у порівнянні з 2016 роком і в кілька разів перевиконала фінансовий плановий показник, але щодо першої частини завдання,- нарощування мінерально-сировинної бази, – вже котрий рік нам доводиться буквально боротися за виживання галузі у надзвичайно несприятливих економічних та  законодавчо-правових умовах.

Лише подумайте, з 2009 року, коли галузь ще зберігала принаймні докризовий рівень запасів вкрай потрібних країні вуглеводнів  (приблизно 1600 млн. тон умовного палива при запасах газу понад 1,2 трлн. куб. метрів), фінансування тільки в частині державної участі в замовленні приросту запасів корисних копалин знизилося з 128 млн. доларів до мізерних і принизливих 3-4 млн. доларів на рік у 2016-2017 роках. Це – не просто ганебне ставлення до потреби у прирості запасів вуглеводнів. Це – пряма загроза майбутньому видобутку вуглеводнів вже у найближчі роки. Чому? А тому, що при цьому ще і не виконується спеціально розроблений і впроваджений у 2012 році закон «Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року» (МСБ 2030), де чітко передбачене фінансування пошуку та розвідки вуглеводнів («Greenfield») у розмірі не менше 500 млн. грн. щороку державою, та у розмірі у рази більші, а саме від 7 млрд. щорічно приватними інвестиціями.

: І як справи із залученням приватних інвестицій?

Я.Климович: Ми дуже активні: беремо участь у всіх робочих нарадах, шукаємо альтернативні рішення як вийти із ситуації, намагаємось розробити більш привабливу економічну модель для геологічної галузі. Неодноразово зустрічалися із міжнародними партнерами, зокрема із представниками ЄБРР,  пропонуючи залучити недорогі кредити на проведення комплексу георозвідувальних робіт.

: Яка доля цих пропозицій?

Я.Климович: Є офіційне погоджувальне рішення екологічного комітету ще за часів пана Томенка. Потім була ухвалена резолюція на підтримку програми,  після якої програму треба було направити на погодження до Кабміну. В результаті нашу програму не підтримали, бо немає коштів. Але ми не зупинились і запропонували інший механізм – державні гарантії.

: Цю пропозицію було затверджено?  

Я.Климович: Ні. Це питання складності наших політичних реалій, що сьогодні відбуваються в Україні. У нас  недостатньо лоббі для того, щоб це питання вирішити позитивно. Але ми не опустили руки і продовжуємо над цим далі працювати.

: Які шанси того, що Вас почують? 

Я.Климович: Я розраховую на те, що здоровий глузд переможе і врешті решт ми достукаємося. Я припускаю, що програма не є ідеальною, але ми згодні її обговорювати і слухати пропозиції. Але проблема в тому, що сьогодні для іноземного інвестора немає того ласого шматка, заради якого він би мав сюди зайти. Так от: геологічна галузь може стати тим шматком, якщо підготувати його.

Іще я хочу сказати, що коли буваю за кордоном, то захоплююся розвиненими країнами і тим рівнем життя, який там сьогодні є. Для мене, як для керівника стратегічної для України компанії,

Стимул полягає у тому, щоб інтегрувати європейський рівень життя та їхню економіку в Україні, щоб наші діти і онуки мали такі самі розвинуті умови життя, тим паче, що в Україні для цього все є.

: Які проблеми у геологорозвідувальної галузі на сьогодні є найбільш актуальними і як їх вирішувати?  

Я. Климович: Найактуальнішим на сьогодні залишається питання подальшого існування геологорозвідувальної галузі. Сучасний видобуток вуглеводневої сировини не задовольняє потреб держави. А це означає, що сьогоденна проблема ефективності геологорозвідувальних робіт на нафту і газ та раціональне освоєння розвіданих запасів досягла свого критичного рівня. І цьому є ряд причин.

Перша з основних причин це природна – висока розвіданість нафтогазовидобувних регіонів та практична виснаженість діючих родовищ.

Друга причина – це низький показник відкриття нових покладів та родовищ, як результат низькі прирости запасів вуглеводнів, про що свідчить те, що при річному видобутку 20,75 мільярда кубів газу в рік – на відкритих родовищах та покладах прирощено усього 1,29 мільярда м3, це 6,3 % від видобутку, а це не удвічі більше (як традиційно у світі для забезпечення стабільного видобутку), а в 15 разів менше, що катастрофічно для перспективи видобутку.

Нарощувати запаси можна лише при збільшенні ефективності геологорозвідувальних робіт, а це, у свою чергу, можливо при відновленні їх фінансування до рівня, коли підприємства НАК відкривали по 5-10 родовищ нафти і газу на рік і прирощували запаси у 2 і більше разів, забезпечуючи стабільний видобуток, тобто держава повністю себе забезпечувала вуглеводнями.

Отже сьогодні геологорозвідувальні роботи необхідно зосередити:

  • на дорозвідці територій, де розміщені реальні запаси 904 мільярдів м3 газу;
  • провести пошукові роботи на територіях, де знаходяться ресурси в кількості 5,6 трлн. м3 газу (за рахунок освоєння великих глибин, пошук малоамплітудних несклепінних пасток, приштокових зон, карбонатних відкладів);
  • виконати науково-аналітичні, пошукові роботи на перспективних територіях, де обґрунтовані ресурси нетрадиційних покладів (газ сланцевих товщ, ущільнених колекторів і центрально-басейнового типу) в кількості 32-50 трлн. м3 газу.

Виходячи із завдань, які стоять перед державою, «Надра України» планує:

  • розробити стратегічні плани та напрями пошуків та розвідки корисних копалин:
  • розробити стратегічні плани та напрями пошуків та розвідки корисних копалин;
  • реалізувати Державні програми по нарощуванню видобутку вуглеводнів у частині проведення геологорозвідувальних робіт;
  • збільшити видобуток нафти і газу за рахунок реліквідаційних робіт на ліквідованих свердловинах, які обґрунтовані на основі додаткових досліджень та аналізу геолого-геофізичних матеріалів;
  • підготувати геолого-геофізичні матеріали у вигляді бізнес-проектів та інвестиційних програм з метою залучення потенційних інвесторів;
  • обґрунтувати нові перспективні ділянки на нафту і газ;
  • провести пошуково-розвідувальне буріння на ліцензійних ділянках компанії за рахунок власних та інвестиційних коштів.

: Наскільки надра України багаті на вуглеводні?

Я. Климович: Територія України займає близько 0,5 % земної суші, а в її надрах, за оцінкою вітчизняних фахівців-геологів, знаходиться близько 5% світових запасів корисних копалин. На сьогодні в Україні відкрито більше ніж 400 родовищ нафти і газу, 95% яких відкрито колективами підприємств НАКу. У промисловій розробці знаходяться 269 родовищ. Балансові (залишкові) запаси яких становлять: 904 млрд. м3 газу та 187 млн. т нафти і газового конденсату. Перспективні та прогнозні ресурси оцінені в обсязі 5,7 трлн. м3 в газовому еквіваленті.

Крім того, ще є науково-обгрунтовані ресурси з нетрадиційних покладів це сланцевий газ, газ ущільнених колекторів та вугільних родовищ, які за різними оцінками складають 30-52 трлн.м3.

В Україні всього видобуто 2,5 млрд. т умовного палива, що складає 69% від початкових запасів вуглеводнів. Річний видобуток газу за 2017 рік склав:

  • газу — 20,8 млрд.м3,
  • нафти — 2,1 млн.т.

: Зараз активно говорять про енергонезалежність України. На Вашу думку, що потрібно зробити, щоб вийти на рівень забезпечення держави власним газом?

Я.Климович: Після податкових рентних та інших законодавчих потрясінь 2014 – 2015 років, які зупинили пошук та розвідку вуглеводнів, родючий ґрунт для інвесторів, який у нас, геологів, в контексті пошуку з нуля нових площ англійською мовою називають “Greenfield”, доведеться готувати саме державі. А вона своєю непередбаченістю і мінливою зміною правил гри не на користь інвесторів відвернула їх від внесків не те, що у пошуку нових родовищ, а й у розробці діючих. Всі інвестиції зараз направлені тільки на отримання тимчасових надприбутків та у миттєве збільшення видобутку на діючих ділянках. Повірте, це неминуче призведе до різкого падіння видобутку вже у середньостроковій перспективі через  прискорене падіння видобувних запасів під впливом агресивного вилучення вуглеводнів.

Експлуатація була агресивною і тоді, за Радянських часів, але у той час розуміли загрозу, що може викликати перевищення темпів видобутку над темпами приросту вуглеводнів, і на один кубометр видобутого газу вкладали відчутні інвестиції, якими відкривали та прирощували два-три нові кубічні метри газу. Так от завдяки цій політиці ми вже 30 років добираємо ресурс, який напрацьований нашими підприємствами, створений ще в статусі радянських державних геологічних підприємств. Без державного замовлення, без підтримки, ми робимо абсолютно все, що можливо і навіть більше з власного обмеженого ресурсу, але цього не вистачить для збереження запасу енергетичної міцності українських надр. Гарно, що введена стимулююча низька рента на видобуток з нововведених свердловин та нещодавно спрощені умови ведення геологорозвідки хоча б на технічному рівні.

Що стосується дня завтрашнього, то готувати “Greenfield” для прийдешніх поколінь та інвесторів, як і в попередні роки наша компанія повністю готова, щойно держава виділить належне фінансове забезпечення галузі хоча б шляхом реінвестицій того, що вона щороку приносить у державний бюджет.

Наприклад, у 2017 році це кошти у сумі не менше 2 млрд. грн, які поклала Держгеонадра України у скарбницю країни. Надходження від вуглеводнів у бюджет країни, а це не менше 10 відсотків загальних надходжень бюджету, складає понад 70 млрд. гривень податків та зборів усіх рівнів.

На цьому фоні ще раз згадайте минулорічний бюджет всієї державної геології у 100 млн. грн. на всю галузь (0,1%  від вуглеводневих надходжень) і оцініть «безперспективність» очікувань приросту запасів для країни при таких інвестиціях держави в галузь.

Якщо інвестиції в держзамовлення будуть 2 млрд. грн., принаймні на рівні тих часів, коли ефективно працювала галузь, запаси вирівняються і підуть на приріст, якщо ні, то згадайте, що за 10 років вони впали на 40%. Ще за 20 років можуть впасти до нуля. Тому треба зараз вкладати, щоб завтра видобувати і експортувати. В цьому і буде покладатись енергетична незалежність України. Задарма енергетична незалежність недосяжна.

: Ви вважаєте, реально залучити гроші бізнесу в геологорозвідку, перенісши центр ваги з бюджетного на позабюджетне фінансування?

Я. Климович: Ми втратили той поштовх, яким запровадивши податкові пільги для угод про розподіл продукції та особливі фіскальні та інші умови, ми стали цікавими для великих гравців видобутку нафти та газу на межі 2013-2014 років. Я говорю про Shell, Chevron, ExxonMobil тощо, які на фоні світового падіння цін на вуглеводні в 2014-2015 роках переорієнтувалися з України на інші регіони. Цей поштовх формувався кількома роками і мав дати стимул на десятиліття, коли інвестиції в геологорозвідку, а згодом і у видобуток, мали іти за інерцією в очікуванні майбутніх прибутків. Це так звані позитивні очікування бізнесу, які в США та Європі так сумлінно та обережно культивують, оскільки вони є рушійною силою приватних інвестицій. Це як проект будівництва, який важко розпочати, але набагато важливіше не зупинити, бо зупинене будівництво це майже смерть для незавершеного проекту. Ось так само сталося з проектом «енергонезалежність». Поштовх ми дали, а потім заморозили будівництво, зупинились. Це дуже небезпечно. В такій ситуації держава знову має створити критичні умови для нового поштовху.

Ми не повернемо зараз космічні ціни в 110 доларів за барель нафти, але принаймні можемо створити не менш сприятливе регуляторне та правове й фіскальне поле, в якому навіть за теперішніх цін, які вже перетнули психологічну межу 60$ за барель (границя привабливості важкодобувних та нетрадиційних вуглеводнів) цілком можна сподіватись на повернення вітчизняних та закордонних інвесторів у проекти пошуку та розвідки нових вуглеводнів в Україні.

Спочатку треба буде вкласти свої кошти в це, для прикладу, через державне замовлення в обсягах, які я вже раніше згадував, на пошук кількох нових родовищ, як це, до речі, було передбачено Законом МСБ 2030 (два роки державних інвестицій на запуск інвестиційного процесу). Це буде сигнал для приватного бізнесу, який ні в якому разі не можна зіпсувати законодавчими ускладненнями для геологів та видобувних підприємств. Ренти не чіпати, хіба що знижувати. Після цього абсолютно реально буде пересунути центр ваги з бюджетного на позабюджетне фінансування, яке перевищить бюджетне фінансування у рази. Ось тоді процес руху до енергонезалежності буде не спинити!

: На скільки геологічна галузь України відстає від стану європейської геологічної галузі?

Я.Климович: Я можу провести таке порівняння лише у частині технічного

забезпечення. А ось щодо рівня наших фахівців сьогодні говорить увесь світ. Наші геологи беруть участь у багатьох міжнародних конференціях та форумах. Наприклад, у 2017 році ми були у Китаї, який виявляє особливий інтерес до України, принципів та підходів до роботи нашої геологічної галузі. Звичайно, ми відстаємо у наших технічних засобах, які потребують негайного оновлення. Я звертаю особливу увагу на те, що саме оновлення, а не ремонту. В Україні за 25 років не було жодної модернізації геологічної галузі. І це сьогодні найбільша проблема.

: Українська геологія у лютому 2018 року відзначила 100-річний ювілей. Розкажіть про перспективи геологічної галузі? Яке місце НАК «Надра України» у цих перспективах?

Я. Климович: Україна була і залишається потужною видобувною державою. З видобуванням і використанням корисних копалин пов’язано близько половини промислового й експортного потенціалу України та до 20 % її трудових ресурсів. Першочерговими завданнями нині є продовження реформування геологічної галузі для забезпечення ефективного функціонування інституцій у сфері, пов’язаній із надрокористуванням та охороною довкілля; вдосконалення законодавства з метою поліпшення інвестиційного клімату в галузі надрокористування; удосконалення фінансування геологорозвідувальних робіт для відновлення мінерально-сировинної бази України.

Але проблема геологічної галузі полягає в тому, що увесь видобуток, який сьогодні є в нашій державі, функціонує завдяки активній роботі геологічної галузі в 70-90-ті роки. Зараз вона фактично не працює. Проте, минулий рік дає гарні сподівання на позитивні зрушення, передусім завдяки прийняттю ряду нормативних документів, які покликані стимулювати розвиток видобувної сфери. А перспективи української геології безпосередньо залежать від якості інвестиційного клімату в країні загалом.

Як свідчить недалека історія, геологорозвідники проводять пошуки і розвідку набагато ефективніше, маючи вікову практику розвідки родовищ, матеріальну базу, обладнання та напрацьований геолого-геофізичний матеріал, а найголовніше, це досвідчені кадри, які через різні обставини, зараз не задіяні в геологорозвідувальному процесі.

У складних фінансово-економічних умовах «Надра України» виконує весь комплекс геологорозвідувальних робіт, проводить реструктуризацію та модернізацію дочірніх підприємств, для підприємств недержавної форми власності виконує роботи із визначення перспективних напрямків геологорозвідувальних робіт.

І я можу вас запевнити, що за умов належного державного фінансування галузі, геологорозвідувальні підприємства НАК «Надра України», проводячи геологорозвідувальні роботи шляхом реалізації науково-аналітичного та виробничого потенціалів, можуть на 100% забезпечити потреби держави у наповненні мінерально-сировинної бази.

  •  
  •  

Напишіть коментар