Інтерв'ю Ринок нерухомості

«В Україні … розвивати нові проекти поки що не хочеться з простих міркувань економічної безпеки»

Олександр Меламуд

Олександр Меламуд, співвласник ТРЦ Dream Town, про важливість перспективного мислення, головних принципах в управлінні, і про те, чому в 90-ті було легко розвивати бізнес

Зараз не тільки бізнес в Україні складно розвивати, вимоги часу до індивідуума інші – набагато вищі. Це – і фахова освіта, і знання мов, і розуміння функціонування загальних бізнес-процесів, і конкретного ринку, зокрема, і занадто високий темп життя. І відповідність з усім цим вимагає багатьох умов, про які і говорив Олександр Леонідович Меламуд в інтерв’ю для LawyersDaily. Ця розмова була однією з небагатьох, коли залишається чітке усвідомлення того, що друга зустріч просто необхідна, бо перша зачепила  «важливе і болюче» – і в масштабах країни, і щодо особистості.

Lawyers Daily: Олександр Леонідович, хочеться почати розмову з вашої участі у «Спецпроект Forbes Україна: Бути мільйонером. Олександр Меламуд ». Ви говорили, що для того, щоб заробити мільйон, необхідно володіти певним набором рис характеру і, що дуже важливо, перспективним мисленням. Це було актуально, коли Ви починали. Зараз так само?

А.Л. Меламуд: Звичайно, для того, щоб заробляти хороші гроші, обов’язково потрібен професіоналізм, а для цього необхідно вчитися. За часів моєї юності ми не отримували належної освіти, зате могли дозволити собі помилятися і самі ж свої помилки і виправляли, саме таким чином і навчаючись, і працюючи. Звичайно, починати розвиток бізнесу нам було легко, тому що ринок тоді був пустий: відкривати бізнес і розвивати його, можна було в будь-якому бізнес сегменті, причому прибуток був гарантований, за єдиною умови, яку тоді було потрібна підприємцю – це розумний підхід до справи і бажання працювати і заробляти. Зараз умови ведення бізнесу змінилися і без спеціальних знань у певній галузі дуже важко працювати, сучасний ринок вимагає того, щоб люди вчилися і вдосконалювалися.

А ось наявність інтелекту я порівнюю з досягненнями у спорті: щоб чогось досягти, треба багато тренуватися, але першочергово потрібні здібності тому, що тільки здібності, помножені на тренування, дають гарні результати. Правда, важливий ще один нюанс – у різних сферах ринку потрібен різний відсоток поєднання природних здібностей і набутих навичок.

Lawyers Daily: Чи кожна людина сьогодні, яка володіє базовими знаннями у будь-якій сфері, може стати мільйонером або мільярдером?

А.Л. Меламуд: Сьогодні світ так влаштований, що мільйонером здатний стати будь-хто, якщо бажаючий володіє необхідним потенціалом. Мільйонер сьогодні не є чимось особливим. Сьогодні мільйони заробляють топ менеджери, просто працюючи у крупних компаніях і займаючи високі посади. Причому, зверніть увагу, ми не говоримо про перших осіб, а говоримо просто про топ менеджмент. І я не кажу про українські компанії, я маю на увазі – великі міжнародні компанії. Ця категорія управлінців добре заробляє, має високий рівень освіти, виробничої культурою і вміє добре працювати.

Я хочу підкреслити, що в основному весь топ менеджмент закінчував американські ВНЗ, тому що сьогодні, чого гріха таїти, краща освіта саме у США. Кращі американські ВНЗ підтримуються гарним спонсорським фінансуванням і дуже серйозними освітніми програмами, чого, на жаль, немає в Україні.

Щодо Східної Європи – можна виділити російські вищі навчальні заклади. Принаймні, саме так оцінюють якість освіти у світі більшість міжнародних агентств.

Lawyers Daily: Якби під час вашої юності ви могли поїхати навчатися до США, поїхали б?

А.Л. Меламуд: Ні, я б не поїхав вчитися у США. Справа в тому, що я народився і навчався у Радянському Союзі, і я тоді не розумів різниці між рівнем освіти, власною вартістю і тим, якою саме діяльність мене чекає у майбутньому. Я нагадаю, як ми вчилися у СРСР: всі повинні навчатися, а ось відповідь на питання «чому всі повинні» ніхто не знав і не намагався дізнатися. Ми не вчили іноземні мови, тому що вони нам були просто не потрібні, і уявити, що хтось колись з якоїсь причини може опинитися за кордоном, було неможливо. Ми не мали ані найменшого розуміння того, що колись наступить момент, коли ми зможемо застосувати отримані знання іноземної мови. Якщо ж говорити про умови розвитку сьогодні – вони інші. Знання іноземних мов – це просто вимога часу.

Lawyers Daily: Олександр Леонідович, чи можете ви провести паралель між людьми та часом, коли розвивати бізнес починали ви і ваші друзі, і тим, як це відбувається наразі?

А.Л. Меламуд: Частково я вже відповів на це питання на початку нашої розмови: стартувати легше було саме тоді – у кінці 80-их і у 90-ті. І справа навіть не у відсутності конкуренції, а в тому, що в принципі «була чиста дорога у будь-якому напрямі підприємництва». Давайте подивимось назад. У 1986 році нам було по 25 років. Це вже досить багато, щоб розуміти, що ми хотіли розвиватися і заробляти, при цьому ми молоді, азартні та повні сил. З іншого боку, нам не було ще сорока, коли рішення приймаються з побоюванням, тобто саме ми, 25-річні, не боялися змін і роботи. Покоління старше за мене боялося розвивати бізнес і масово туди просто не йшло, покоління молодше за мене – програвало на старті тому, що ми були більш зрілі і більш досвідчені. Виходить, що час сам дав шанс моєму поколінню вирости, а потім, як і показало життя, саме ми і виявилися потенційними у розвитку бізнесу. Звичайно ж, були ризики, але не йшлося про те, що можна втратити гроші, можна було недозаробити, але не втратити, хоча найважливіше було в іншому – ніхто не заважав. Відкривати офіси і будувати великі структури почали вже потім, пізніше, а на початку 90-их можна було займатися всім, чим завгодно.

Ще раз хочу наголосити на тому, з чого ми почали діалог – наявність перспективного мислення. Та категорія людей, у яких було добре розвинене перспективне мислення, зараз є потужними олігархами, які тоді вміли мислити на двадцять кроків вперед і так само перспективно діяти. Ті, кому перспективне мислення дозволяло прораховувати свої дії на десять кроків вперед – заробили трохи менше, а ті, кому на 1 крок – як стояли на ринку з палаткою, так і стоять досі.

Lawyers Daily: Чи обов’язково перспективне мислення передбачає освіту, яка дозволить робити правильні фінансові розрахунки і будувати правильні стратегії розвитку?

А.Л. Меламуд: Дуже гарне питання. Перспективне мислення взагалі не передбачає ніякого освіти. І я вас запевняю, що є бізнесмени, які не мають ніякої освіти взагалі, і які навіть не займаються будь-якою конкретною діяльністю. І, повірте, це дуже талановиті люди, які вміють знаходити менеджерів для виконання операційної роботи, а самі займаються представницькими функціями, заробляючи дуже гідно, набагато більше своїх менеджерів. Але таких талантів дуже мало, просто одиниці. І ще вони вміють відмінно будувати команду.

Знаєте, я б хотів звернути увагу ще на один нюанс: чомусь в Україні прийнято думати, що стати бізнесменом може хто завгодно, а ось, наприклад, стати композитором далеко не кожен. Пропоную у такому випадку визначити, що називати бізнесом:

якщо хтось відкрив палатку на ринку для ремонту взуття – це не бізнес, а звичайне ремісництво. І це добре, тому що люди здатні себе прогодувати, когось працевлаштувати, допомогти комусь і так далі … Але робота у такій палатці не має нічого спільного з бізнесом. Ось коли такий ремісник почне вибудовувати мережу з таких палаток, займеться фінансовим плануванням, почне вивчати переваги своїх клієнтів, розбереться в тому, що вимагає ринок і як він влаштований, буде імпортувати матеріали, тільки тоді весь цей процес почне нагадувати бізнес

Lawyers Daily: У якій ситуації, на ваш погляд, сьогодні опинився бізнес в Україні?

А.Л. Меламуд: На мій погляд, у нас відсутні позитивні тенденції, і я не бачу перспектив. Ми втратили ринок збуту, який був для нас найголовнішим – російський. І перше, що ми маємо почати зараз робити – це почати відновлювати промисловість, хоча це дуже складно, а заявами, в яких звучать поради і запевнення в тому, що хтось знає куди йти і що робити – я не вірю. Це буде випадковий процес.

Lawyers Daily: Якби у вас була можливість вибрати країну, в якій ви б хотіли жити, що б ви вибрали?

А.Л. Меламуд: По-перше, у мене є можливість вибрати країну, але я не можу жити ніде, крім країн пострадянського простору. Я виховувався тут, читав наші книги і наші казки, і жити в країні з іншою ментальністю мені було б вкрай не комфортно. І навіть, незважаючи на те, що в Україні зараз дуже складний період і розвивати нові проекти поки що не хочеться з простих міркувань економічної безпеки, я все одно роблю вибір на користь цієї країни.

Lawyers Daily: Питання про субординацію: наскільки ви доступні як керівник?

А.Л. Меламуд: У цілому, я не надаю цьому великого значення, але субординація як явище повинна бути обов’язково, не з точки зору амбіцій топ-менеджера, а з точки зору функціонування адміністративної системи роботи компанії, яка повинна чітко виконуватися. Я поясню: справа в тому, що

без адміністративного устрою компанії неможливо правильно вибудувати систему управління і розподілити функції, повноваження і відповідальність. А розподіл адмінфункцій обов’язково передбачає звітність нижчої управлінської ланки перед вищою. І, якщо вищезгадана субординація відсутня, значить, не існує і чіткої системи звітності, ну або вона формальна. У будь-якому випадку це пізно або рано призведе до складнощів у роботі самої компанії, якщо не буде чітко функціонувати системно-адміністративне підпорядкування

Дуже важливо розуміти не що таке субординація, а навіщо вона потрібна і що в собі несе – саме явище, безсумнівно, повинно бути, але не нав’язане штучно, а таке, яке вибудовується шляхом природного розвитку компанії і зростання команди. Я маю на увазі ситуацію, коли підлеглі з часом починають поважати свого керівника за людські якості і професіоналізм. Якщо ж це не відбувається природним шляхом, то, скільки б людина не кричала про те, що вона головна, ставитися до неї  будуть з великою недовірою, хоча формально, можливо, вона і залишиться на керівній позиції.

Розмову вела Жанна Гаращук

  •  

Напишіть коментар