Інтерв'ю Вибір редакції Ринок нерухомості

У безкризові роки усі хочуть продовжувати будувати те, що добре виходить і добре продається

Олександр Попов, один із засновників, і директор проектного бюро «Архиматика», про важливість правильної організації навколишнього простору, про те, що криза та інновації крокують в ногу з креативністю, а у світі проектування спроба скопіювати чиюсь ідею, як правило, закінчується провалом.

Чому ця «Архиматика» робить ідеальні проекти? Тому, що вони працюють за принципом комплексного підходу, індивідуального рішення, експертності, постійного прогресу, рентабельності, а також естетики і функціональності. Це не просто команда архітекторів-новаторів, це інженери, які вдосконалюють навколишнє середовище, використовуючи європейський, американський досвід кращих світових архітектурних шкіл. І за 13 років роботи компанія спроектувала понад 6 млн кв. м житлових і громадських будівель. Більш ніж 1 млн кв. м побудовано і введено в експлуатацію. Олександр Попов, архитектор та успішний керівний «Архиматики», розповів в інтерв’ю , що архітектурне середовище має бути максимально комфортним і формувати тісний взаємозв’язок із навколишнім середовищем. Такий підхід до проектування, запевнив Олександр, дозволяє краще організувати простір і підвищити якість побуту українців. Діалог з Олександром залишає впевненість у тому, що досконалість не має меж.

: Олександре, розкажіть, з чого починалася «Архиматика», що стало основою для створення вашого архітектурного бюро?

О. Попов: Трохи більше 13 років тому ми зустрілися з моїм гарним знайомим Дімою Васильєвим, з яким товаришували ще з часів навчання у Київському інженерно-будівельному інституті. Діма приїхав відпочити з Дубаї, де він працював креативним архітектором в одній великій дубайській фірмі. Я тоді активно займався приватною архітектурною практикою разом із художником Кирилом Проценко. Удвох із Кирилом ми займалися ресторанним дизайном. Це було наше хобі, а основна робота полягала у проектуванні модерних архітектурних вілл, резиденцій для невеличкої категорії прогресивних і забезпечених людей. Це були люди, які у той час не тільки заробили гроші, а й розуміли, що сучасна архітектура — це здорово. Ось саме у такий час ми і зустрілися з Дімою. Причому, зустрілися у місті, яке було набагато більше занедбане, ніж сьогодні. І у звичайній розмові просто зачепили цю тему.

: Як старі приятелі говорять про життя?

О. Попов: Так. Ми зустрілися, і Діма розповів про те, як він створює класну архітектуру для арабських шейхів та їхніх помічників. А я, у свою чергу, розповів, як я тут створюю середу для «українських шейхів» та їх помічників. І в такому простому спілкуванні ми дійшли висновку, що ми і наші друзі живемо у місті, яке любимо, а свої сили витрачаємо не на його благоустрій, а на щось інше, а місто залишається таким самим занедбаним. І тут ми розуміємо, що нам варто подумати про це, спробувати щось змінити, вкласти свої сили у той простір і у те місто, в якому ми самі живемо. Ось так і з’явилася «Архиматика» (посміхається).

Протягом року ми створювали архітектурну концепцію для різних компаній, знімали маленький офіс 16 кв.м. Нас було четверо. Крім нас із Дімою з нами працювали ще 2 архітектори. Усі разом ми показували замовникам свої проекти, і через якийсь час ми виграли тендер. Це був перший наш проект, який пішов у роботу.

: Коли це сталося?

О. Попов: У 2006 році. У 2005 році ми зареєстрували компанію, а у 2006 виграли тендер з проектування ЖК «Паркове місто», компанія KAN Development. Ігор Володимирович Ніконов виявився дуже сміливим і далекоглядним девелопером, який помітив в нашій команді з чотирьох молодих архітекторів потенціал і повірив у те, що ми здатні вести проект.

: Як потім до вас приходили замовники? Спрацював «сарафан»?

О. Попов: Це закон нашого виду діяльності. Головне у нашій роботі це смак і довіра до цього смаку, а довіра передається тільки від людини до людини.

Щоб заробити довіру, недостатньо знімати яскраві кліпи або робити рекламу на телебаченні, це не викликає довіри. Така інформація передається тільки від людини до людини, якщо, наприклад, звучить фраза «цим архітекторам можна довіряти, вони зроблять класно і якісно» – ось тоді зароджується довіра. До речі, негативна інформація передається так само.

Наприклад, якщо звучить лише одне речення: «Так, я з ними працював, вони були гарними, але ось мене вже підвели» і цього завжди вистачає.

: Що в архітектурі є культом?

О. Попов: Якість. Ось це для нас справжній культ. Якщо архітектор не хоче зробити світ кращим і в глобальному сенсі, і в локальному, дивлячись на кожний конкретний об’єкт, тоді просто немає сенсу займатися цією роботою, тому що вона буде болючою і безглуздою.

: Як виросла «Архиматика»? Скільки людей зараз працює у вашій компанії?

О. Попов: Зараз близько 200, а якщо точно — 194 людини у нас було у кінці грудня, а нещодавно прийняли ще кількох спеціалістів.

: Не мало.

О. Попов: Так. Зараз це досить багато. Хоча, за радянських часів у таких компаніях працювало набагато більше людей: було більше проектних інститутів, тому що будувалося більше. Тому для нас, я думаю, це далеко не межа. У світі, до речі, є компанії з 6000 архітекторів, наприклад, Шанхайський проектний інститут. У Китаї багато проектується, відповідно, і багато проектувальників.

: Як ваша компанія пережила кризові часи?

О. Попов: Чудово (посміхається). Для нас криза – це найкращі часи.

: Як такий період може бути кращим часом, якщо клієнтів стає менше, та й замовлень теж?

О. Попов: Головний момент: ми ще на початку були налаштовані на інноваційний підхід, на нові ідеї. Щойно ми щось придумали, нам перестає це бути цікавим. Розумієте, ми завжди намагаємося переінакшити і запропонувати щось нове. У стабільні часи це нікому не потрібно. У безкризові роки всі хочуть продовжувати будувати те, що добре виходить і добре продається.

: Для України чи глобально?

О. Попов: Це загальний закон поведінки людей. І України це теж стосується. Як тільки настає криза, людина змушена виходити із зони відносного комфорту і шукати нові рішення. І саме у такий час наші клієнти прислухаються до наших пропозицій. Наші роботи стають більш затребуваними, ніж пропозиції наших колег, які не схильні шукати щось нове. Це шанс для творчої реалізації.

: Ваші замовлення коштують дуже недешево. І під час кризи забудовники не бояться так ризикувати, тим паче, що інновації – це дорого?

О. Попов: Бояться, всі бояться. Але життя змушує: ти або ризикуєш, або закономірно бачиш, що твій продукт сьогодні не продається, швидше за все, він не буде продаватися і завтра, тим паче, післязавтра. Криза штовхає шукати щось нове, шукати шляхи, які дозволять підвищити якість. Саме так сталося у 2014 році. З 2011 року ми постійно спілкувалися з кількома цікавими забудовниками, які багато будують в Україні. Ми їм говорили, що треба робити по-іншому, потрібен новий якісний продукт, тому що, по-перше, те, що ви робите, вже морально застаріло, а, по-друге, ринок цим товаром затарюється, потім починається падіння попиту і товар виявляється неліквідом. У 2014 році ті наші забудовники почали шукати нові шляхи, в яких виявилася затребуваною наша інноваційність.

: Ваші ідеї крали?

О. Попов: Та постійно копіювалися.

: Як ви реагуєте?

О. Попов: З гумором (посміхається). До суду ми не ходимо. Слава Богу, що для нас це не настільки критично, щоб морочитися з усім цим. Я вам скажу, що архітектурні ідеї не так просто поцупити.

По-перше, в нашій роботі ідею можна вкрасти тоді, коли вона вже сформульована, а якщо вона вже сформульована, це означає, що до цього моменту був пройдений дуже довгий шлях. Відповідно, щоб скопіювати вже сформульовану ідею, а потім почати її використовувати у себе, треба розуміти, що автори взагалі задумували, заради чого це робилося, які речі можна трансформувати, а які ні. Крім того, якщо ідея вже втілена у життя, то той, хто захотів її скопіювати, має знайти підрядників, які зможуть це зробити так само. Це, повірте, дуже і дуже складно.

В результаті виходить китайська підробка.

: Які проекти для вас особисто і для вашої команди найбільш знакові?

О. Попов: ЖК «Паркове місто». Це наша перша криза 2009 року. Тоді все лягло. Жодна квартира не була продана протягом кількох місяців на всьому первинному ринку. У тому числі, і в ЖК «Паркове місто», але вони не зупинилися і продовжили будувати. В результаті вони акумулювали довіру на свій проект на фоні загальної недовіри до всіх інших, які зупинилися. І, як тільки з’явилися ознаки стабілізації, перший забудовник, у якого почали продаватися квартири, був якраз «Паркове місто». І саме тому цей ЖК краще за всіх тоді вийшов із кризи.

У нас, як у проектантів, було завдання забудувати територію гумовогенераторного заводу. Для нас виклик був у тому, що змінилася економічна ситуація: у рази знизилася платоспроможність, і треба було придумати новий продукт, який, з одного боку, буде мати більшу привабливість, а з іншого – більш низьку собівартість. Це наше улюблена завдання, тому що протиріччя, яке, на перший погляд, не має рішення, означає лиш те, що це рішення нам невідомо. А це означає, що треба виходити за звичні рамки. У нас вже були рамки поставити – 16 і 25 поверхів, і тут ми запропонували квартальну забудову. Ось це проект, який, безумовно, був знаковим. І ринок його підтримав.

: Які тренди в архітектурі сьогодні набирають обертів?

О. Попов: Ми проектуємо і школи, і торгові центри, і офісні центри, і житло. Якщо говорити про житло, то наш найбільш програмний на сьогодні проект —це ЖК «Файна Таун». Тут іде боротьба з фасадами. Зараз київські забудовники змагаються за скло і плитку, а це означає, що для того, щоб відрізнятися, треба дивитися у діаметрально протилежному напрямі. Ось ми, наприклад, робимо фасади, але робимо їх у тому тренді, який всі тримають.

А ще ми робимо супер квартири.

: Супер квартири?

О. Попов: Так. Ось чим наша квартира відрізняється від західних хороших квартир? Перш за все, у нас квартири ранжуються по кімнатах, а в усьому світі по спальнях. Чому? У наших головах як архетип житла сидить назва «гуртожиток». І це варіант, коли кілька домогосподарств можуть разом жити. Для того, щоб розселити максимальну кількість людей — це добре. Але для того, щоб просто жити — це не зовсім добре тому, що загальний простір, який є у кожній такій квартирі, вимушено перегороджують перегородкою. Щоб у такій квартирі було комфортно, її потрібно розумно спланувати.

Великий шматок площі, тобто більшу квартиру, компонувати легше, там є свобода дій, а ось з маленькими квартирами складніше. І ми знайшли вихід з цієї ситуації в ЖК «Файна Таун», зробивши планування квартир для кожного з основних типів домогосподарств (всього ми виділили 19 типів базових домогосподарств). І так ми зробили проект, в якому одне планування підходить одночасно для кількох домогосподарств. Наприклад, двокімнатна квартира може підійти для пари з двома дітьми і з однією дитиною. Вона може підійти і для молодої пари зі старшим батьком, тому що у другій спальні може жити старший батько. Для кожного типу сім’ї ми продумали розстановку меблів і показали, що кожна конкретна сім’я купує квартиру саме для себе, з урахуванням їхньої демографії. Потім з відділом продажів виробили новий підхід до запитів. Ставлячи питання покупцеві, яка у вас сім’я, ми отримували відповідь — ось така. І, виходячи з цього, пропонували відповідні планування.

: Такий собі індивідуальний підхід…

О. Попов: Так. І це працює. І ми абсолютно не боїмося конкурентів, тому що так на сьогоднішній день більше ніхто не вміє проектувати квартири. А поки конкуренти навчаться це робити, ми придумаємо щось інше (посміхається).

: Олександр, звідки ви берете ідеї?

О. Попов: Ми проектуємо як для себе. Це наше місто. Ми тут живемо. Багато наших співробітників живуть у тих житлових комплексах, які ми проектуємо. Ми проектуємо таке середовище, в якому самі б хотіли жити, і, напевно, це найсильніший і найпотужніший двигун.

: Чого б ви хотіли побажати українцям і країні у цьому році?

О. Попов: Напевно, обов’язковості. У нас просто дуже необов’язковий народ.

: Як це виявляється?

О. Попов: Наприклад, талановита і хороша людина береться за справу. І на питання, коли зробиш, чуєш відповідь – через тиждень. Потім обіцяє зробити за 2 дні, потім ще за 1 день, а потім просто не бере телефон.

Можливий і інший варіант. Неталановита і недобросовісна відносно якості людина, але нібито обов’язкова у термінах. На питання, коли зробиш, відповідає, – через тиждень. Через тиждень він дійсно виконує роботу. На питання, чому неякісно, людина відповідає: «Ти ж просив через тиждень, ось я і зробив за тиждень». Причому для нашої країни це глобально. Наш народ вибирає політиків, які поводяться саме так: так вибудовують закони, так повертають кредити МВФ, тощо.

: Якби ви могли виїхати до іншої країни жити і будувати там аналогічний бізнес як тут, яку країну ви б
обрали?

О. Попов: Ми зараз хочемо вийти на глобальний ринок. Ми робимо проекти не лише в Україні, але й в інших країнах. Хочеться нам побажати, щоб у нас вийшло не в одній країні, а в різних країнах будувати.
Для архітектора це найцікавіше.

А ось якщо ваше запитання перевести в іншу площину, наприклад, в якому місті хотілося б проектувати, я б сказав, що у місті, яке не боїться експериментувати. Є міста з консервативним духом, як Київ чи Берлін, а є міста з експериментаторським духом, як Дубаї або Нью-Йорк. Ці міста не бояться виходити за межі загальноприйнятого, змінювати традиції. Для нас це найкращий і найцікавіший простір.

 

  •  
  •  

Напишіть коментар