"Податки по-українськи" Вибір редакції

Податки vs пільги

Однією з проблем сучасної української системи оподаткування є наявність значної кількості пільг майже з усіх податків, кількість яких зростає із кожним роком.

Постійна їх зміна та надзвичайно велика кількість не мали та і не мають достатнього соціально-економічного обґрунтування та обрахунку їх стимулюючої ролі у розвитку економіки країни. Це, у свою чергу, впливає на створення нерівного податкового навантаження на суб’єкти господарювання при розподілі податкового тягаря та нерівних умов функціонування ефективних підприємств різних галузей економіки.

Державна підтримка книговидавництва

Надання податкових пільг, зумовлене лобіюванням інтересів певних структур, призводить до економічно невиправданого поширення цих самих пільг без розрахунку будь-якої економічної доцільності. Наприклад ‒ державна підтримка книговидавничої діяльності протягом більш ніж 10 років надається у вигляді податкових преференцій. Проте це не покращило ситуації з випуском книг в Україні. Так, у 2001 році річний тираж книг становив 50,3 млн. прим., у 2017-му ‒ лише 45,1 млн. прим., або менше однієї книги на одного жителя країни.

Мета державної підтримки книговидавничої діяльності ні щодо здешевлення вартості української книжкової продукції, ні щодо модернізації виробничих потужностей за рахунок податкових пільг не досягнута. При цьому, як показує світовий досвід,

у більшості розвинених країн, де не застосовуються жодні податкові важелі з метою підтримки книговидавничої сфери або пільги надаються шляхом встановлення знижених ставок ПДВ лише на операції з постачання книг спеціалізованого, наукового, мистецького, культурного та освітнього змісту, книжкова справа є прибутковою галуззю.

Як обраховуються пільги

Податковим кодексом України та іншим законодавством передбачено близько 260 пільг із сплати податків та зборів, майже половина з яких ‒ це пільги по податку на додану вартість (далі ‒ ПДВ). Відповідною Постановою КМУ від 27.12.2010 № 1233 передбачено формування окремого звіту по обсягам сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, який подається до фіскальної служби.

Кодифікацію податкових пільг здійснює Державна фіскальна служба України, яка щоквартально видає довідники податкових пільг та інших втрат бюджету.

Цікавим є те, що до пільг та втрат бюджету фіскальним органом відносяться операції, що відповідно до податкового законодавства взагалі не є об’єктом оподаткування певним податком або збором (наприклад експорт підакцизних товарів).

Наявність у довіднику норм, які за своєю економічною суттю не можна віднести до податкових пільг, призводить до того, що як держава, так і суб’єкти підприємницької діяльності не мають достовірних даних щодо суми наданих (отриманих) податкових пільг.

Всі ці пільги, та не зовсім пільги, крім того, що обраховуються як у податковій звітності, так ще і додатково в окремому звіті 1-ПП, який, по суті, є не податковим, а статистичним. А навіщо нам дублюючий звіт? Це питання буде цілком логічним. А відповідь така ‒

податковий орган хоче контролювати все і навіть у подвійному розмірі (у звітності з окремого податку та ще і в окремому звіті).

Вихідні дані економічного прогнозу країни

А результат фіскального контролю такий ‒ інформація фіскальної служби щодо суми недонадходжень до державного бюджету у зв’язку з отриманням суб’єктами господарювання податкових пільг є недостовірною, а суми, що задекларовані користувачами пільг, ‒ суттєво заниженими. Так, за оцінкою Рахункової палати, проведеною на підставі даних податкових декларацій з ПДВ обсяги недонадходжень за рахунок однієї із пільг по ПДВ до державного бюджету становили 63,6 млрд грн (2015 рік – 20,1 млрд грн, 2016 рік – 24,2 млрд грн, 9 місяців 2017 року – 19,3 млрд грн), тобто у п’ять разів більшими, ніж за даними ДФС (Рішення Рахункової Палати – http://www.ac-rada.gov.ua/doccatalog/document/16755666/R_RP_4-6_2018.pdf?subportal=main).

І дана інформація протягом довгого періоду часу використовується владними органами для прогнозування економічного стану нашої країни, є інформацію для розрахунків при формуванні показників бюджету, короткострокового та середньострокового бюджетного планування. А що можна напрогнозувати, базуючись на даних, які в декілька разів відрізняються від реального стану речей? І чи необхідна фіскальному органу звітність, яку він не спроможний контролювати? Здоровий глузд говорить ‒ ні, а от контролюючий орган має протилежну думку.

А фіскальній службі слід згадати та замислитися над висловом великого Махатма Ганді: «Якщо контроль приходить ззовні, він є ще більш згубним, ніж відсутність контролю. Контроль приносить користь лише тоді, коли він виходить з середини».

Читайте також: Податок на виведений капітал. Четвертий рік надії…

  •  

Напишіть коментар