Роман Шеремета, доктор економіки, ректор-засновник приватного вишу Амерікан Юніверсіті Київ і голова Ukrainian American House розповів LDaily про феноменальний досвід заснування й розвитку вишу у воєнний час і його унікальну систему взаємодії з американським, а також про потужну благодійну організацію і стрімку динаміку змін її діяльності протягом повномасштабного вторгнення, про виклики і шляхи їх подолання, перспективи і прогнози для України.
LDaily: Яким є ваш професійний шлях?
Р. Шеремета: Я народився в Івано-Франківську і перших 20 років провів в Україні. Навчався в двох університетах: в технічному, Нафти і газу, а також у Прикарпатському імені Стефаника за спеціальностями економіка і право. Потім на останній рік навчання переїхав на магістерську програму в Києво-Могилянську академію. Фактично моя кар’єра в Україні завершилася навчанням, бо в докторантуру я вирішив податися на навчання в Сполучені Штати Америки, куди й переїхав коли мав 21 рік – 2004 року. У США я закінчив докторантуру, 5 років, здобув ступінь PhD в Purdue University. І після того отримав свою першу роботу від Нобелівського лауреата Вернона Сміта і його команди. Таким чином, переїхав у Каліфорнію і 2009 року почав працювати професором.
Дружина теж народилася в Україні, але з шести років мешкає у Сполучених Штатах. Вільно володіє українською мовою, часто зі мною їздить в Україну. Проживала ці останні два роки зі мною в Україні. 2013 року, я вже в той час одружився, ми вирішили, що хочемо бути ближче до української родини в Клівленді, Огайо – з Каліфорнії туди приїжджати досить далеко. Тому, коли трапилася можливість працювати в Case Western University, один із топових теж дослідницьких університетів, то я із дружиною переїхав у Клівленд працювати професором.
З’явилося багато визнань міжнародного рівня, я отримав різні ґранти, нагороди, в тому числі, наприклад, премію Вернона Сміта. Це досить-таки вагома нагорода, одна з найпотужніших у моїй галузі. Мені за це дали теж фінансову нагороду 50 тисяч доларів. Також я був визнаний одним із кращих молодих економістів у світі. І одним із двох найкращих економістів українського походження в світі за журналом «Форбс».
Відповідно, виникло дуже багато можливостей. Мене почали просити в уряд. Я почав працювати як радником, а крім того мені кілька разів пропонували розглянути міністерські посади, міністра економіки, освіти. Я відмовлявся, бо це було не моє, принаймні на той час. Крім цього, я почав займатися підприємництвом. Бо були гроші, які я постійно інвестував разом із батьком в Україні. Але основна моя все-таки робота академічного спрямування.
2017-2018 року дещо змінилося – я перейшов із суто академічної роботи в адміністрування, став директором нашої бізнес-школи в Америці. Згодом 2021 року мені запропонували посаду ректора-засновника Американського університету в Києві. Тобто, ми фактично почали працювати над відкриттям нового університету, і я переїхав в Україну в кінці 2021 року. 2022 року почалася війна, ми продовжували діяльність. Зараз маємо успішний кейс у тому плані, що в період війни змогли відкрити один із найкращих університетів України.
Крім цього, я почав займатися благодійною роботою, став головою Ukrainian American House – Українсько-Американського Дому. Це благодійна організація, яка в період цих двох років повномасштабної війни виділила Україні допомогу десь на 10 мільйонів доларів. Сьогодні я є в ролі голови Ukrainian American House. Я залишаюся почесним ректором-засновником Амерікан Юніверсіті Київ і є професором університету Case Western у Сполучених Штатах.
LDaily: Які ключові моменти чи досягнення у кар’єрі вважаєте найбільш значущими?
Р. Шеремета: Найбільш значущим я вважаю отримання премії Сміта, що було визнанням мене як одного з найкращих у галузі поведінкової економіки і експериментальної економіки. Теж дуже важливим, звичайно, було отримання роботи від Вернона Сміта, і через те, що ми разом співпрацювали, він був моїм куратором і другом, я зміг його привезти в Україну. Ми виступали і у Верховній Раді, і в уряді – мали наради з міністрами. Тому була можливість таким чином повпливати на деякі процеси в Україні. Вернон Сміт не тільки заснував моє поле діяльності, мою галузь, і дав мені першу роботу, але й був першим Нобелівським лауреатом з економіки, який приїхав в Україну з часів її незалежності.
Вважаю теж одним із найважливіших моментів мого життя одруження з українкою. Для мене було важливим, щоб моя дружина була українкою, і я довго її шукав, а одружився, коли мав 28 років. Я хотів одружитися раніше, але не міг знайти гарної української дружини тут, в Америці.
І, звичайно, останній період, коли я переїхав в Україну прямо перед початком повномасштабної війни. Бо, вважаю, це найважливіше, що я роблю зараз у житті, – допомагаю Україні вижити і перемогти в цій війні.
LDaily: Ви є ректором Американського університету, прошу більш детально розповісти про це.
Р. Шеремета: Амерікан Юніверсіті Київ – це приватний університет за ініціативи багатьох стейкхолдерів. Наприклад, одним із засновників є Курт Волкер, а крім нього, є ще інші, серед яких Олексій Шершньов. Є інвестори, наприклад, компанії EPAM, ДТЕК, BGV. Це гіганти, бо від компанії BGV маємо цілу сітку магазинів АТБ, від ДТЕК усю нашу енергоструктуру, а EPAM – це одна з найбільших світових компаній з надання послуг ІТ.
Тобто, маємо інвесторів, засновників і, звичайно, лідерську команду, яка сьогодні продовжує операційну діяльність університету. Мене взяли як людину, яка із двох світів – з українського і з американського. Їм потрібен був ректор, який був би американцем, але при цьому розумів українську систему. І я для них був ідеальним кандидатом, який зміг найняти деканів, перших професорів, створити перші програми і залучити перших студентів.
Зараз маємо 350 студентів, а наш кампус – Річковий вокзал на Поштовій площі, повністю реконструйована гарна будівля. Там майорять два прапори, український і американський. Сьогодні за тими спеціальностями, які пропонуємо, наприклад, дата саєнс чи глобальний менеджмент і т.д., за результатами NMT ми входимо в четвірку найкращих університетів України. Тобто, зразу взяли марку досить високого рівня і її тримаємо. Наші студенти вільно володіють англійською мовою, бо нею все навчання. У нас пряме партнерство з Arizona State University. Це університет, який є номер один по інновативності за останні 8 років у Сполучених Штатах Америки, а другі, треті – Гарвард, MIT, Стенфорд і т.д. Вони стали нашим партнером, ми маємо ексклюзивну ліцензію на 25 років і це дає нам доступ до всіх їхніх курсів і програм, а ту програму, яку проходять студенти у нас, вони можуть закінчити в Америці. Вона один до одного фактично відрегульована з командою Аризони, з нашими дорадчими індустріальними партнерами. Бо ЕРАМ у нас теж є в дорадчій раді і радять, як будувати наші програми з практичного погляду.
Тому наші програми відповідають повністю американським стандартам і повністю орієнтовані на індустрію, бо є індустріальні партнери, які допомагають ці програми відшліфувати. А це дає нам можливість теж отримати подвійні дипломи, бо ти три роки вчишся в Києві – те саме, що ти три роки вчився би в Америці. На четвертий рік тебе переводять в американський університет, ти отримуєш повноцінний диплом Arizona State University, одного з кращих університетів Америки, і повноцінний акредитований диплом України від Амерікан Юніверсіті Київ. Тож маємо досить унікальну систему.
Вже є перших 30 випускників і перші 33 студенти зараз навчаються в Америці на останньому році навчання. Маємо повноцінно акредитовані програми, які зробили перший випуск, і це все ми зробили в період повномасштабної війни з російською федерацією. Вважаю це надзвичайною історією – історією успіху, і свідченням того, наскільки українці є все-таки резільєнтні, стійкі навіть до таких глобальних викликів, як війна.
LDaily: Розкажіть детально про Ukrainian American House. Як з’явилася ідея створення? Яка мета організації?
Р. Шеремета: Це є американська неприбуткова організація, NGO, офіційно зареєстрована в Сполучених Штатах, яка функціонує з 2018 року, тобто, ще задовго до початку повномасштабної війни. Місія Ukrainian American House – створити ефективну платформу для колаборації між Україною і Америкою у гуманітарній, економічній, культурній, освітянській, соціальній і навіть політичній сферах. Засновником її є Влад Скотс, теж українського походження, також засновник компанії УСКО, досить відомий український бізнесмен в Україні, в Америці, який захотів створити організацію, яка би допомагала безпосередньо Україні.
Я до неї приєднався і почав співпрацювати ще з 2020 року, але активно – з початком повномасштабної війни. Спочатку був у раді директорів, а зараз вже є головою ради директорів, мене обрали на два роки, і я фактично керую цією організацією сьогодні.
Основні напрямки, якими ми займаємося, залежать від періоду – тобто, до чи під час повномасштабної війни. От почнімо з 2022 року. Ми давали гуманітарну допомогу Україні: бронежилети, турнікети, йдеться про тисячі, а також зупинювачі крові, яких ми дали для України більш як на мільйон доларів. Коли ми привезли цю партію, нас особисто зустрів голова Верховної Ради і міністр охорони здоров’я України. Бо це була велика партія, ми до цього залучили багато донорів і зробили як безпосередню, пряму гуманітарну допомогу.
Крім цього працюємо в напрямку адвокації українських інтересів у Сполучених Штатах Америки і не тільки. Створюємо конференції, організовуємо зустрічі. Наприклад, заходи у День України, 24 лютого, коли згадуємо початок повномасштабної війни, які ми постійно проводимо під Капітолієм Каліфорнії і на які сходяться тисячі українців.
Недавно ми провели конференцію у Вашингтоні, куди приїхало біля 200 американських і українських інвесторів, щоб говорити, як розбудовувати Україну, як інвестувати в неї. В Києві минулого року ми провели форум на 500 людей в Парковому, де були і віцепрем’єри, і міністри – оборони, інфраструктури, а також інші стейкхолдери України, в тому числі найбільші компанії України.
Тобто, займаємося великим спектром речей. Крім того, допомагаємо дітям і лікарням. Зараз багато роботи з українськими переселенцями в Америці, яким ми навіть допомогли приїхати. У нас був ґрант, щоб допомогти українцям приїхати в Сполучені Штати і розпочати життя. Ми надалі допомагаємо їм, в тому числі працюємо з ментальним здоров’ям, бо багато українців, їхні діти пережили величезні стреси і ми мусимо допомагати їм у цьому плані також. Ми координуємо з українськими психіатрами і психологами, які постійно працюють з нашими людьми. Крім цього, працюємо з прямою допомогою, наприклад, дітям. Один із наших партнерів, Save Ukraine, забирають і приводять назад дітей із росії в Україну. Ми теж їм допомагаємо, спонсоруємо, колаборуємо разом із ними. Нещодавно запустили проект, спрямований на надання гуманітарної допомоги тваринам в місцях, де цього найбільше потребують. Ми напрявляємо сотні тон корму у перевірені притулки та збираємо донації для убезпечення домашніх тварин шляхом надання термінової ветеринарної допомоги, включаючи ліки, вакцини та процедури. Словом, намагаємося зробити все, що можемо, що в наших силах, аби в цей складний час допомогти Україні.
LDaily: Через Ukrainian American House надходять пожертви для підтримки українців і України. Як вони змінюються? Пожертв стало менше? Чи не падає інтерес? Яка тенденція?
Р. Шеремета: Ситуація змінилася. Якщо ми говоримо про початок і середину 2022 року, то до нас приходили величезні донати, люди давали досить багато. І не треба було сильно переконувати, щоб вони давали, люди самі хотіли давати на пожертву Україні. Коли війна продовжувалася, то поширилося багато наративів російської пропаганди. Мовляв, Україна корумпована, те, що дають, не йде туди, де треба. І це, звичайно, впливає на психологію американського донора. Поки вони тобі не довіряють, то не будуть давати. Тому ми багато часу приділяємо теж роботі з донорами, щоби переконати їх, що ці гроші, які вони дають, всі йдуть на допомогу Україні. Це не те, що хтось із цього збагачується.
Тож зараз нам складніше з донорами, потрібно більше працювати, аби залучати їх. Ми навіть дещо змінили фокус, наприклад, з прямого донорського фінансування до більш інституційного і ґрантового. Тобто, ґранти є, інституції є, вони підтримують Україну, і до них потрібно постійно стукатися. Але саме індивідуального, особистого донорства, як ми мали: приходить людина, виписала чек на 2-3 тисячі доларів, – вже цього немає. Треба шукати таких людей, бо люди змучуються. Українці самі змучуються, то що говорити про людей, які за тисячі кілометрів від України. Плюс російська пропаганда. І бачимо, що сьогодні залучати донати складніше.
LDaily: Яку фінансову допомогу партнери надали Україні через вас?
Р. Шеремета: Якщо йдеться про пряму допомогу, то за два роки приблизно 10 млн доларів. Наприклад, один із найбільших донатів – від Національної гвардії Каліфорнії, яка дала 4 тисячі бронежилетів і кілька тисяч шоломів. Ці бронежилети я особисто передавав 28-й бригаді, іншим бригадам перед контрнаступом на Херсон. Це була одеська бригада, розташована в Миколаєві. Ми домовлялися, я їхав на передову, і в інші бригади ми теж передавали жилети, шоломи, турнікети.
Великий був донат по зупинювачу крові. Бо яка ситуація була? Турнікети так-сяк ми ще діставали, а для рваних ран не було нормальних кровоспинних. Тобто, нам потрібні були порошки, спеціальні бинти, які зупиняли кровотечу в рваній рані. І ми тоді змогли зібрати більше мільйона доларів такої допомоги, яку й привезли в Україну через нашу організацію.
Тобто, в залежності, яка була потреба. Наприклад, лікарні «Охматдит» у Києві – найбільшій лікарні для дітей, – потрібні були змішувачі для ліків. Ми їх закупили в Німеччині, привезли в «Охматдит» на суму 30 тисяч доларів. І таких випадків багато, де ми мали пряму і непряму допомогу для України.
LDaily: Як Ukrainian American House співпрацює з українськими урядовими й місцевими органами влади?
Р. Шеремета: Я зустрічався особисто з мерами, головами адміністрацій обласних і отримував від них запити, що потрібно, яка допомога, а потім ми шукали конкретні речі, які й пересилали. Бо дуже часто навіть ми відмовлялися від деякої допомоги, яку давали американці, бо вони давали те, що Україні не потрібно було. Наприклад, закінчився ковід і сказали: давайте ми вам дамо якісь санітарні речі для рук. Ми порахували: якщо ми перешлемо в Україну ці санітайзери, досить важкі, недорогі відносно, то пересилка коштуватиме вдвічі більше, ніж сам продукт. А він не потрібен в Україні настільки. Тому були моменти, коли ми мали знати, що потрібно певній адміністрації, певному місту. Завжди просили адміністрацію напряму нас сконтактувати з кінцевим отримувачем, щоб усе було прозоро.
Таким чином познайомилися з багатьма адміністраціями. І що нас ще з ними з’єднує – те, що ми проводимо ці досить місткі, великі форуми для допомоги Україні, де допомагаємо, привозимо і американських, і українських політиків, і американських, і українських бізнесменів. І вони зустрічаються на цих форумах. І, звичайно, попит у нас досить великий на ці форуми, бо й українські урядовці хочуть там бути, і українські бізнесмени, і американські. Тому на цьому рівні ми теж співпрацюємо з ними. У нас завжди є делегації як з Верховної Ради, так і делегації від уряду, і з американського боку конгресмени й бізнесмени.
LDaily: Які виклики сьогодні стоять перед вашою організацією?
Р. Шеремета: Один із викликів – потреби збільшилися. Бо Україна надалі є у стані війни, люди потребують допомоги, хлопці на передовій теж її потребують. Кількість переселенців у Штатах збільшилася, їм теж потрібна допомога. Тому потреби збільшилися за кількістю, за об’ємом. А донати зменшилися. Ми не можемо вже так допомагати, як колись. Ось зараз робимо різні фандрейзингові кампанії, намагаємося залучити донорів, постійно шукаємо, щоб хтось долучився – нові люди, нові інвестори. І це є челендж, реальний виклик.
Крім цього виклику, звичайно, є інший – з’явилося багато дезінформації в американському просторі і взагалі в світі. Російські боти, тролі, як ми їх теж називаємо, які постійно в соціальних мережах і в відкриту теж вкидають фальшиві наративи. І це змінює суспільну думку. Зараз затримки з допомогою з Америки в Конгресі для України, а вкиди змінюють суспільну думку і це в результаті зупиняє допомогу для України. Тому дуже важлива наша роль і в тому числі я займаюся протидією дезінформації регулярно. В LinkedIn, Фейсбуці, Твіттері – це основні платформи, де я англійською мовою завжди відстоюю українські інтереси і постійно повстаю проти цих фальшивих наративів. І тим самим займається й наш Ukrainian American House. Це виклик номер два або один із найважливіших викликів, як із цією пропагандою боротися. Тому ми пишемо петиції, постійно намагаємося достукатися до конгресменів і їхніх виборців, щоб вони голосували в сторону України.
Третій виклик, який стоїть сьогодні перед нами, – це, я би сказав, виклик можливої колаборації між різними стейкхолдерами. От зараз, наприклад, у нас є десятки тисяч різних організацій. Ви зі мною спілкуєтеся як із головою Ukrainian American House. І є так само організація Razom в Америці, Nova Ukraine – великі організації. Вони теж на десятки мільйонів доларів надали допомоги для України. Але часто ми займаємося своїм і не працюємо разом у більш спільному континенті. Хотілося б все-таки, щоб всі ми, українські, проукраїнські організації мали більш тісний зв’язок між собою. От, наприклад, ми організовуємо великий мітинг на підтримку України в Вашингтоні чи в Каліфорнії. До цього мають залучитися всі організації, бо потрібно зібрати не тисячу, не дві, а п’ять тисяч українців чи п’ять тисяч американців, які підтримують Україну. Тут хотілося би, звичайно, щоби ця співпраця була більш тісною.
LDaily: Як може змінитися підтримка України після виборів в Америці? Чи є шанс втратити фінансову й військову допомогу з боку Америки?
Р. Шеремета: Складне запитання, бо спекулятивне. Швидше за все, буде два кандидати в президенти – Трамп і Байден, один від Республіканської, другий від Демократичної партії. Сказати, що Байден був сильним другом України – неправда. Бо якби він був таким, то ми би мали набагато більше зброї й набагато швидше. Тому Байден має свої інтереси, Трамп – свої. Звичайно, наратив Трампа сьогодні досить антиукраїнський, на жаль. Але спілкуючись із людьми, які працювали в його адміністрації, я не хочу бути повним песимістом, що якщо Трамп виграє, то все пропало. Хоча не є його прихильником. Але розумію, що такий наратив, що все вже пропало, якщо Трамп виграє, – це теж не зовсім коректно. Бо Трамп є самолюбна людина, і якщо такій людині сказати: дивися, ти сказав, що війну зупиниш, а війна не зупиняється, ми не надаємо допомогу Україні, а путін ще більше б’є по Україні! Казав, що зробиш, а не зробив, не виходить у тебе! І може бути, що Трампу щось зайде в голову, і він скаже: тоді даємо Україні все, що вони хочуть. Він обіцяв, що за 24 години зупинить війну, але зупинивши подачу зброї Україні, війна не зупиниться. Просто буде більше кровопролиття і українських втрат. Але не хочу бути повністю песимістичним, якщо Трамп виграє.
Якщо Байден виграє, то, я думаю, буде приблизно так само, як ішло досі. Важливо, як розділиться Конгрес, тобто, чи буде він республіканським, а чи демократичним, які саме республіканці прийдуть до влади, які саме демократи. Бо підтримка України завжди йде від центристів, центристських республіканців і центристських демократів. Ліві, дуже ліві демократи і дуже праві, ультраправі республіканці – вони проти України. Але їх досить небагато. Тому, якщо центристський блок переможе, то, в принципі, у нас буде більшість і в Сенаті, і в Конгресі, і вони зможуть навіть деколи штовхати до дій в обхід президента. Тому все-таки американська політика має багато, як ми це називаємо, важелів рівноваги. Якщо навіть приходить якийсь диктатор-президент, то є ще Конгрес, є ще Сенат, є Верховний суд і т.д. Тому, в принципі, колосальних перекосів не мало би бути, незалежно, хто виграє, повної зупинки там не буде. Але, звичайно, хотілося б, щоб ця допомога тільки збільшувалася. І тут велику роль буде відігравати саме склад Конгресу. Це буде відбуватися в період наступних двох років. Будуть іти довибори, перевибори. І за цим треба буде слідкувати, щоби потрібні люди, друзі України прийшли в Конгрес.
LDaily: Як ви взагалі можете охарактеризувати економіку України сьогодні? Як змінюється її структура під час війни?
Р. Шеремета: До початку війни, 2021 рік, ми мали фактично найвищий ВВП за історію України з часів незалежності. Він був десь на рівні 200 млрд доларів. Коли почалася повномасштабна війна, 2022 року наш ВВП скоротився на 30%. І зараз ми потрошки відновлюємося – приблизно 5% приросту на рік. Нам складно, бо більша частина бюджету йде на військові витрати, відповідно відбувається недостача бюджету в інших сферах. Щось перекриває Міжнародний валютний фонд, щось – Європейський Союз, щось – інші партнери. Але все одно державний борг України зростає, навіть при тій всій ґрантовій допомозі. Тому ситуація складна для економіки, але не настільки песимістична, як прогнозував Світовий банк – наприклад, що економіка України 2022 року впаде на 45%, а то й 50%. Впала тільки на 30%, тобто впала, але не настільки, як прогнозувалося. Це перша ремарка.
Друга ремарка відносно структури економіки. Вона змінюється, звичайно, бо якісь сфери в Україні отримали більші пошкодження, ніж інші. Наприклад, сільське господарство – зазнало багато збитків, бо важко реалізовувати продукцію за кордон. Закрито кордони з Польщею. Важко по морю теж реалізувати, бо не такий іде товарообіг зерна. У сфері енергетики теж величезні втрати через військові удари російської федерації по Україні.
Але подивімося, наприклад, на сферу ІТ, вона процвітає. Навіть у період війни в Україні компанії виростають, стають досить-таки капіталізованими на світовому ринку і конкурентоспроможними. Тому в цьому плані Україна реструктуризується, стає все більш і більш ІТ-орієнтованою. Крім цього, напрямок ВПК, військово-промислового комплексу. Він теж росте і досить-таки швидко. Ми вже можемо масово виробляти свої дрони. Звичайно, багато чого ще не вистачає, але принаймні ми бачимо зміну, реструктуризацію самої економіки.
Відбуваються передбачувані зміни в економіці України. Потрохи вона переходить на економіку воєнного часу. Але, на жаль, заповільно. Ми би хотіли, щоб уже могти виробляти масово власні ракети, ракетне паливо, інші потрібні речі. Ми цього ще не можемо виробляти з об’єктивних, а деколи й не дуже об’єктивних причин.
LDaily: Які ви бачите виклики й можливості для нашої економіки?
Р. Шеремета: Основний виклик для економіки – війна, бо інвестування, покриття, пов’язаних із війною витрат іде диспропорційно. Тобто, це виплата військовослужбовцям, купівля зброї і т.д. Ці гроші могли би кидатися в ноу-хау, в інвестиції, у відкриття нових компаній тощо. Тому це є один виклик, який є номер один сьогодні.
Другий виклик – повільні державні реформи. Багато політиків і в уряді, і в Верховній Раді говорять, що зараз війна, немає часу на реформи. Насправді це не так, бо війна – один із найкращих часів для реформ. І реформи потрібно проводити і швидко, і якісно, і саме зараз. Тому сповільнення цих реформ – це є один із викликів, який теж сьогодні стоїть перед Україною.
Третій такий виклик – глобальний, залучення міжнародної підтримки для України в воєнному плані. У фінансовому плані, залученні міжнародної підтримки для відбудови, для інвестицій в Україну. І ось тут у цьому великому виклику є багато підвикликів. Наприклад, один із них – як страхувати майно або якісь певні воєнні ризики компаній, які заходять в Україну. Як залучати ці компанії, зважаючи на недосконале законодавство і захист прав власності в Україні. Тобто, цей загальний – залучення західних партнерів, – є більш глобальний, але він теж є один із трьох, які сьогодні стоять перед нами.
LDaily: Які нам треба реформи, щоб стати успішними?
Р. Шеремета: Реформи, пов’язані з економікою. У нас є серйозні економічні спотворення. Наприклад, велика частка держави в економічному секторі, багато державних підприємств, які є неефективні, збиткові. Та навіть коли прибуткові, то не мають бути в державній власності, бо там вони є об’єктом корупції. Ми можемо на пальцях перерахувати, які підприємства мають залишатися в власності держави, а решта – передані в приватне розпорядження. Має відбутися приватизація. Я якраз кілька тижнів тому зустрічався з Віталієм Ковалем, який є нині головою Держмайна України. Вони мають зараз десь проєктів більш як на 80 мільярдів доларів приватизації українських об’єктів. Реформа землі має відбутися. Розумію, що ми боїмося, щоби не прийшов російський олігарх і не скупив землю. Але ж ми завжди можемо конфіскувати, як сьогодні це зробили. Тому така відмазка несерйозна – ринок землі потрібно створити! Це реформи, пов’язані з економічними питаннями.
Також, звичайно, завжди на порядку денному є питання судової і правової реформи, бо верховенство права – одна з причин, чому західний партнер боїться заходити в Україну. Бо надалі проводяться рейдерські захоплення – звичайно, під патріотичним гаслом державного націоналізму, що ми, мовляв, боремося з корупцією, колись купили цей об’єкт за такі кошти… Але насправді це все грає проти України, це неправильний хід і уряду, і законодавчої гілки. Тому все-таки це треба зупинити, створити прозорий закон, і якщо навіть колись були якісь речі, щоби це не використовувалося як шантаж: от колись ти в тих умовах зробив це і це, і сьогодні я це буду використовувати проти тебе. Ну, це були ті умови, створені державою, створені саме такими, але не можна цю давність притягувати, це нерозумно. І певна амністія має бути. Багато таких питань, які сьогодні, на жаль, бачимо у соціальних мережах, але вони не відрегульовані на законодавчому рівні. І це маємо ми зробити.
Обов’язково має пройти реформа освіти. Як освітянин, можу сказати, що це дуже важливе питання. Зараз, в принципі, під егідою Оксена Лісового і його заступників почалися якісь рухи. Наприклад, про об’єднання університетів у більші університетські одиниці. Я за цю реформу, хоча розумію, що там є підводні камені. Але загалом вважаю, що це правильний курс, бо в середньому в Україні в 2,5 раза більше університетів на душу населення, ніж у Великій Британії. Тобто, багато малих неякісних університетів і половина з них мають закритися. Причому говорю це, коли сам є ректором-засновником одного з приватних університетів. Вважаю, що більшість приватних університетів в Україні не мають взагалі ніякої якості, а просто штампують дипломи, і вони мають закритися, в тому числі з державними університетами.
Звичайно, можна про багато чого іншого говорити, але я перелічив ті речі, які мене, напевно, найбільше болять.
Запрошую читачів цього інтерв’ю стати частинкою і Амерікан Юніверсіті Київ, і Ukrainian American House. Хотів би, щоб ви слідкували за тим, чим ми займаємося, що робимо, і, можливо, стати партнерами в якомусь напрямку. Бо роботи дуже багато. Ми багато робимо, але разом можемо зробити ще більше. Є гарна африканська приказка: якщо хочеш бігти на коротку дистанцію, то біжи сам, а якщо на довгу, то біжи разом із кимось. Запрошую бігти на довгу дистанцію і бігти разом!
